Konfliktologia-1

Бажання — виявлення інтенцій щодо прийняття чи неприйняття рішень.

Біхевіоризм (від англ. поведінка) — у буквальному розумінні — наука про поведінку. Або: 1) один із методів вивчення суспільних явищ із позиції психології поведінки людини; 2) один із напрямків аналізу соціальних і політичних явищ на Заході.

Б. виник в американській психології наприкінці ХІХ ст., досяг розквіту в 20-х роках ХХ ст.; зараз відновлюється й називається цей науковий напрямок необіхевіоризм. Б. визначає механізми цінніснонормативних сторін міжособистісної і групової поведінки, розгляда- ючи людину та її поведінку як наслідок психологічних і психобіоло- гічних особливостей, а не тільки як наслідок впливу соціальних і по- літичних інститутів. Соціальна поведінка, з позицій Б., є засобом пристосування людини до соціального середовища за допомогою психологічних механізмів.

Блок політичний — об’єднання сил (держав, політичних партій, рухів тощо) для досягнення загальної мети. Б. п. можуть створюватися під час виборчих кампаній, у парламентах партійні фракції об’єднуються в блоки для підтримки або відхилення певних законопроектів, рішень, розподілу депутатських місць. Б. п. можуть бути тимчасовими і довготривалими.

Боротьба політична — одна з форм взаємодії різних політичних сил між собою з метою досягнення певних політичних інтересів.

В основі Б. п. лежать інтереси соціальних спільнот як суб’єктів політичних відносин. Об’єктом Б. п. виступають насамперед відносини влади, бо саме через неї забезпечуються інтереси людей. Б. п. може набувати різних форм: революція, громадянська війна, парламентська діяльність, змагання політичних партій на виборах.

Бюрократ (від франц. burcaucrate — особа, що належить до колегіального органу й виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі) — формаліст, марудник.

Бюрократія (влада канцелярії) — система управління, що здій- снюється за допомогою апарату, відірваного від народу, що стоїть над народом. Стиль бюрократичного управління ігнорує інтереси народу, користується переважно адміністративним впливом; прояв- ляється Б. у чинопоклонінні, кар’єризмі, бездушності у ставленні до людей. Б. в такому вигляді є гальмом розвитку суспільних відносин і прогресу. Б. сприяє швидкому розростанню управлінського апарату.

321

Програма боротьби з бюрократією повинна, крім психоаналізу, містити в собі розмаїття напрямків: модифікацію економічних зв’язків і розвиток недержавних форм власності; роботу інститутів громадянського суспільства; політичну освіту народу та залучення його до управління; контроль громадськості за всіма ланками управлінського процесу; удосконалення підбору й розстановки кадрів та їхню систематичну змінність; використання гласності й посилення відповідальності за справи тощо.

В

Відповідальність — виконання обов’язків відповідно до законів чи прийнятих рішень.

Відчуття — пізнавальний психічний процес, відображення людиною окремих властивостей предметів і явищ при їхньому безпосередньому впливові на органи відчуттів.

Віра — ставлення людини до певних суджень, уявлень, ідей, істини, якій не потрібна перевірка пізнавальною діяльністю.

Виборці — це громадяни, що мають право безпосередньо голосувати за того чи іншого кандидата на посаду глави уряду чи до парламенту, а також у місцеві органи влади.

Влада політична — здатність соціального суб’єкта (індивіда, групи, прошарку) нав’язати й проводити свою волю за допомогою правових і політичних норм, а також спеціального інституту — держави.

До універсальних властивостей В. п. належать всезагальність, властивість проникати в усі види діяльності, єднати людей чи протиставляти їх один одному, використовувати примус.

Г

Геніальність (від лат. genialis — плідний) — найвищий рівень розвиткуздібностей людини, щороблятьїївидатноюособистістюувідповідній галузі діяльності, часто причина конфліктності особистостей.

Громадська думка — це стан масової свідомості, що містить у собі приховане або явне ставлення різних соціальних спільнот до проблем, подій, фактів дійсності, що торкаються їхніх потреб та інтересів.

Г. д. — не механічна сума окремих думок, а синтез різних позицій, які поділяє більшість і які виникають унаслідок широкого обгово- рення проблем, взаємного обміну думками. Формування і функціо- нування громадської думки може відбуватися стихійно під впливом

322

життєвих умов, досвіду, традицій. Проте воно ще більше відчуває ці- леспрямовану дію з боку соціального оточення, держави, політич- них організацій, рухів, засобів масової інформації. Г. д. формується на основі наукової та буденної свідомості, тому і може мати як дос- товірне, так й ілюзорне уявлення про дійсність.

Суб’єкти громадської думки — суспільство, класи, групи, їхні складові частини незалежно від змісту і спрямувань. У зв’язку з цим Г. д. може бути моністичною (одностайною) та плюралістичною, що складається з точок зору, які не збігаються.

Г. д. виконує експресивну, контрольну, консультативну та дирек- тивну функції. У зв’язку з цим Г. д. може бути реальним соціополі- тичним інститутом здійснення політичної влади, одним із важливих механізмів прийняття політичного рішення на всіх рівнях.

Однак не в кожному суспільстві Г. д. виконує роль політичного інституту. Така можливість визначається не стільки соціальноекономічним розвитком суспільства, скільки рівнем його демократизації, реальністю в ньому свободи. Ці ж умови слугують гарантією дієвості громадської думки.

Громадянин — індивід, що належить до конкретної держави, перебуває під її владою і користується її заступництвом. Держава на- діляє громадянина правами, гарантує їх реальність і захищає Г. за кордоном. У свою чергу Г. зобов’язаний виконувати приписи держа- ви (закони, постанови тощо). Спільність прав та обов’язків Г. ста- новить його політико-правовий статус.

Права й обов’язки Г. отримує від дня народження (природні права: право на життя, власність, медичне обслуговування та ін.). Інші права набуває з досягненням певного віку (право на працю, політичні права та ін.). Г. несе відповідальність перед державою й суспільством за порушення прав інших громадян, невиконання своїх обов’язків.

Г. є не тільки об’єктом політичного впливу з боку держави. Він активний суб’єкт політичного процесу.

Громадянство — юридично зафіксований правовий зв’язок лю- дини з державою. Громадянин користується захистом з боку держа- ви. Громадянство передбачає певні обов’язки громадянина щодо своєї держави.

Кожен громадянин України має широкі громадські й політичні права, а також права економічні, соціальні, екологічні та культурні.

323

Відносно новими для громадян України стануть права свободи пересування, вибору місця проживання, а також право вільно виїздити з України в інші країни й повертатися додому.

Гнучкість (керівника) — ситуативне маневрування, здатність пристосовуватися до нових ситуацій.

Групи тиску — підприємницькі, профспілкові, релігійні, культурні та інші організації, що прагнуть впливати на громадську думку, адміністрацію, управлінців для забезпечення своїх специфічних інтересів, не претендуючи на високу владу в країні.

Існування таких груп відповідає природі демократичного суспільства, вони досить поширені у політичній практиці багатьох країн. Одним із різновидів Г. т. є лобізм.

Термін Г. т. з’явився в науці США на початку ХХ ст. як відображення реальності, що склалася в країні на той час. Цій практиці відповідала концепція американського політолога А. Бентлі “процес державного управління”, згідно з якою процес державного управління визначається інтересами впливових груп. Оскільки їхні інтереси, як правило, на збігаються, між ними завжди виникає протистояння, що викликає тиск на всі гілки влади; за Бентлі, рівновага групового тиску, що створюється, надає стійкості суспільству і зводить роль держави до нівелювання та поєднання інтересів, властивих групам у державі.

За офіційними даними в США функціонує кількасот оформлених груп тиску, що представляють інтереси різних соціальних прошарків: впливових бізнесменів, службовців, робітників, фермерів, промисловців, фінансистів, військових та ін.

Д

Дебюрократизація — процес реалізації системи заходів щодо подолання бюрократизму. Такі заходи психоаналітики ділять на: а) універсальні (потрібні в будь-якому сучасному суспільстві); б) специфічні (властиві конкретним типам суспільств); в) ситуативні (актуальні для конкретних соціальних обставин).

Важливими для подолання бюрократичного засилля є перехід до недержавних форм власності, громадський контроль, функціонування права для всіх і підвищення духовності.

Генеральна лінія Д. — досягнення переваг впливу в управлінні та політиці народу над бюрократами.

324

Делегування влади (від лат. посилати, доручати) — добровільна передача влади від одного суб’єкта до іншого на основі взаємної домовленості. Д. в. — одна з умов функціонування політичної влади.

Демократизація (від грецьк. народовладдя) — одна з основних характеристик політичного життя суспільства. Д. визначає різні сторони суспільного життя, тому існує кілька підходів до її визначення:

•Д. — це форма організації й функціонування суспільства, що самоуправляється, на основі рівного права всіх громадян на участь в управлінні.

•Д. — це сфера управління, форма державно-політичного устрою, при якому є реальним доступ народу до процесів управління.

•Д. — це вид політичного режиму, для якого характерні плюралізм, багатопартійність, розподіл влади, децентралізація влади, гласність, свобода слова, преси тощо.

•Д. — це соціальний рух, спрямований на досягнення демократичного ідеалу.

Д. незріла може під тиском крайніх політичних сил переродитися

втоталітаризм.

Демократія “комп’ютерна” — форма безпосередньої участі громадян в управлінні суспільством за допомогою комп’ютерної техніки.

Основою Д. “к.” є єдина мережа телетрансляції (телематика). Д. “к.” вперше була використана в 70-х роках у США в штаті Огайо. Громадяни, чиї будинки були обладнані кабельною телесистемою зі зворотним зв’язком, отримали можливість спостерігати за діяльністю місцевої адміністрації, не виходячи з дому. Більше того, вони могли обговорювати міські справи за допомогою кнопкового голосування, тим самим виявити своє ставлення до обговорюваних проблем. Така практика є вже в Новій Зеландії, на Гаваях, у ЛосАнджелесі.

Депресія (від лат. depressio — пригнічую) — стан душевного розладу, що характеризується втомою й зниженням активності особистості; людина переживає внутрішньоособистісний конфлікт.

Деструктивність (від лат. destructio — руйнування) — негативне сприйняття людиною себе чи когось, що проявляється в оцінних характеристиках.

Діалог (від грецьк. dialoyo — розмова між двома) — обмін репліками.

Діяльність — специфічна форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є доцільні зміни та перетворення предметів, явищ

325

в інтересах людей; умова існування суспільства; включає в себе мету, засоби, процес і наслідок.

Досвід — сукупність знань і навичок, їх набуття, що виникає на основі й у процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом.

Е

Екстраверсія та інтроверсія — спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстраверти) або на самого себе, на свій внутрішній стан, переживання й уяву (інтроверти).

Ж

Життєва програма — сукупність стратегічних (віддалених) і близьких цілей життя людини, а також способів їх досягнення.

З

Заздрість — негативне сприйняття суб’єктом чиєїсь вищості, неприязнь і бажання заподіяти шкоду об’єкту заздрості.

Здібності — специфічні властивості людини, її інтелекту, що проявляються в трудовій, науковій та інших видах діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Зовнішнє середовище — об’єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона має пристосуватися.

Е

Етика організації — система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Ефективність — означає співвідношення між досягненням цілей і витраченими ресурсами.

І

Імідж (від англ. image, від лат. imago — образ, зображення) — сукупність уявлень, що склалися в громадській думці про те, як повинна поводитися людина відповідно до свого статусу, як повинні співвідноситися між собою права й обов’язки в цьому статусі.

Імпічмент (від англ. звинувачення, осуд) — процедура усунення в деяких країнах (Англії, США, Японії та ін.) з посади після осудження за державну зраду, хабарництво та інші злочинні дії.

326

Потреба імпічменту повинна розглядатися у виняткових випадках.

Інститут І. є однією з конструктивних гарантій проти авторитаризму, зловживання службовим становищем.

За змістом І. можна висловити українським прислів’ям, мовляв, разом і батька добре бити. Звісно, у тому разі, якщо яблуко від яблу- ні упало недалеко, і з гадкою про те, що в політичній боротьбі мета виправдовує засоби. На що натякає і походження терміна, такого страшного для великих політиків. “Пес” (у родовому “педис”) — полатинському “нога”. “Педика” — “петля”, “сильце”, “узи”. У тому числі й любовні. Пастка для необачних і необережних звіряток. “Ім- педикаре” — “ловити, захоплювати”, “зв’язувати за ноги”. У фран- цузькій, в англійській impeach — “хватати”, “притягти до суду”. А impeachment –“притягнення до суду”. Потім, якщо провина доведе- на, це ще “звільнення з посади”. Що й відбувається, коли обвинува- чуваний досить міцно “зв’язаний” за ноги, за руки й інші частини ті- ла незаконними діловими, політичними і навіть любовними узами. У такому сповитому виді його найлегше звалити. Особливо застосову- ючи новітні політичні прийоми — “хитрощі” і “підніжки”. Що в пе- рекладі на суспільно-політичну мову і називається імпічментом.

Імпульсивність (від лат. impulsivus — спонукальний) — той, що діє під впливом першої спонуки.

Інавгурація (від лат. inauguratio — початок, посвячення). Останнім часом це слово причепилось до президентів, як мантія до королів. Таке собі помазання на престол. У точному ж перекладі воно означає “вступ на посаду авгура”, “авгурування”. Авгур — жрець у Давньому Римі, він ворожив за польотом птахів про поточні долі держави. По тому, звідки вилітали птахи, і за їхньою кількістю визначалося, наскільки сприятливим буде військовий похід. “Авгурус”, власне, й походить від “авіс” — “птах”. Цікаво, чи знають нинішні президенти, а також їхні радники, яким за походженням словом знаменується вступ у велику політику? Виходить, що їхні програми ґрунтуються не на зваженому й точному аналізі, а на підвішеній високо в повітрі зграї птахів.

Індивідуальна ліцензія — переважно разовий дозвіл на ввезення певного товару, дійсний протягом обмеженого терміну.

Індивідуальність — сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.

327

Ініціатива — прояв людської активності, яка стимулюється ззовні й не визначається незалежними від неї обставинами.

Інтелект — сукупність розумових здібностей людини та деяких вищих тварин. Від інтелекту залежить успіх оволодіння людиною різними видами діяльності.

Інтерес — спрямованість особистості, мотив, який діє завдяки своїй усвідомленій значущості та емоційному стану.

Інтрига (від фр. intrigue, від лат. intrico — заплутано) — збиття з пантелику.

Інтуїція (від лат. intuitio — уважно дивлюся) — здатність відчувати й швидко знаходити правильне розв’язання задачі та орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, а також передбачати хід подій.

Інцидент (від лат. incidents — те, що відбувається) — подія, що служить “детонатором” конфлікту, приводом для переходу його суб’єктів до відкритих конфліктних дій.

К

Кандидат. У Давньому Римі громадянин, який домагався посади, зобов’язаний був відповідно одягатися. У білу тогу. Тобто бути чистим, яскравим і сліпучим. Адже “кандере” — по-латинському “сіяти”. Звідси й термін “кандела” — “свічка”. “Канделябр” — “свічник”. Іншими словами, кандидат — це людина, що хизується в чистій білосніжній тозі. Як тепер уже здогадуємося, до першої зустрічі з іншими претендентами на виборну посаду.

Клімат соціально-психологічний — загальна соціально–психоло-

гічна характеристика стану малої групи, особливості людських взаємин, що склалися в ній.

Колектив (від лат. collectivus — збірний) — група людей, пов’язаних спільною діяльністю й об’єднаних спільними цілями, підпорядкованими меті суспільства.

Компенсація (від лат. compensatio — винагорода, зрівноваження) — здатність людини позбутися переживань із приводу власних недоліків за рахунок посиленої роботи над собою та розвитку інших позитивних якостей.

Компроміс (від лат. compomissum — угода, згода) — порозуміння з противником, що досягається шляхом взаємних порозумінь; пристосування до обставин.

328

Консенсус політичний (від лат. consensus — згода, одностайність) — узгодження, досягнення спільних поглядів і погоджених позицій між двома чи кількома суб’єктами щодо найбільш значимих аспектів політичного життя. К. п. — один із основних засобів попередження та розв’язання політичних і соціальних конфліктів.

Консерватизм (неоконсерватизм) (від лат. conservare — зберегти) —

один із впливових напрямків суспільної думки та політичної практики. Класичний К. на перше місце ставить порядок, стабільність.

Контроль (від фр. controle — подвійний список) — процес, який забезпечує порядок у справах.

Конфронтація (від лат. con — разом і fronts — чоло) — протиборство, протистояння, зіткнення інтересів.

Культура управління — професійна вправність, що проявляється у специфічній діяльності, наділеній відповідними інтелектуальними та загальнокультурними знаннями.

Культура політична — це система, що склалася історично, система відносно стабільних політичних знань, оцінок і моделей поведінки, а також цінностей, традицій і норм, що регулюють політичні відносини у суспільстві.

К. п. існує на двох рівнях — індивідуальному і колективному. К. п. включає в себе стереотипи політичної свідомості та поведінки, влас- тиві певній соціальній спільноті, домінуючі уявлення, типові полі- тичні цінності та ціннісні орієнтації. Невід’ємний елемент К. п. — ставлення суб’єкта до політичних подій, політичні установки, які сприяють переведенню уявлень і цінностей у площину їх політичної реалізації. Важливим чинником формування К. п. виступають полі- тичні знання.

Курс політичний — довготривалий напрямок діяльності політичних інститутів з реалізації одного чи кількох стратегічних завдань.

К. п. оформляється у вигляді політичних декларацій, політичних платформ, програмних документів, конституцій як основи політич- ної діяльності держави, її політичних партій та інших політичних інститутів.

Л

Лідер (від англ. leader — ведучий) — член групи, якому вона надає право приймати відповідальні рішення у певних ситуаціях.

329

Ліцензія — дозвіл, який дає можливість імпортерові ввезти певну кількість товару в країну.

Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — різновид закулісної тіньової політики, специфічний механізм впливу на владні структури, засоби масової інформації з метою забезпечення інтересів певних соціальних прошарків та груп. Як правило, лобісти діють ізсередини владних структур. Проводять своїх представників у законодавчі та виконавчі органи. Впливають не тільки на законодавців, а й на відповідних чиновників, політичних лідерів, представників преси. Впливають на громадську думку через засоби масової інформації.

М

Макіавеллізм — спосіб політичної поведінки, розрахований на використання будь-яких засобів заради політичної мети. Термін походить від італійського політичного діяча, вченого ХVІ ст. Нікколо Макіавеллі, який у своїх працях розглядав політику як сферу людської діяльності, що має свої “природні причини” та “корисні правила для передбачення ходу дій”.

Вищим правилом і метою політики, відповідно до ідей Макіавеллі, є пошук такого шляху дій, який відповідає часу та специфічним обставинам. Підготовка ж політичного діяча повинна включати не тільки вивчення історії, а й знання сучасного життя, вміння спостерігати й мислити з приводу нових політичних процесів. Макіавеллі дійшов висновку, що раціональний політик має поєднувати у собі риси лева та лисиці, а в надзвичайних ситуаціях, коли “народ розбещений”, застосовувати виняткові заходи, в тому числі й репресії.

М. використовується для позначення безпринципної та амораль- ної політики.

Менеджмент — цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення визначених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів.

Меритократія (від лат. і грецьк. meritocratia — гідний влади) — буквально: влада, яка заснована на заслугах, що відповідають часу і потребам.

Термін введений у користування англійським соціологом за аналогією та на противагу поняттям “аристократія” та “демократія”. М. —

330