Завдання 3. Охарактеризуйте золотовалютні запаси в системі валютного регулювання.

На сьогодні функції, які виконують офіційні золотовалютні резерви в Україні та їх пріоритетність, на наш погляд, є такими:

- обслуговування зовнішнього державного боргу;

- здійснення валютних інтервенцій з метою підтримки стабільності обмінного курсу гривні;

- підтримка стабільності зовнішньої торгівлі держави;

- формування державного фонду накопичення фінансових ресурсів;

- отримання прибутку від операцій із резервами.

Формування офіційних валютних резервів будь-якого центрального банку відбувається за рахунок таких джерел:

1. Золота та дорогоцінних металів, видобування яких здійснюється на території країни.

2. Профіциту торговельного балансу країни. При перевищенні обсягів експорту над імпортом надлишок валюти зараховується на рахунок експортера. За необхідності поповнення своїх обігових коштів і вирішення інших фінансових потреб експортери продають валюту центральному банку або іншим банкам, отримуючи за це національні гроші. Національну валюту емітує центральний банк, тому в результаті зростає безготівкова складова агрегату М2. За рахунок цієї національної валюти експортери сплачують податки, а залишки використовують на інші потреби. Після всіх цих операцій у центрального банку виникає надлишок валюти, яку він купив у експортерів і яка формує золотовалютні резерви.

3. За рахунок кредитів міжнародних фінансових інституцій.

Якщо країна має дефіцит торговельного балансу, а золотовалютні резерви необхідно поповнювати через їх нестачу, центральний банк вдається до заходів прямого валютного регулювання, сутність яких полягає у встановленні нормативу обов'язкового продажу валютної виручки від експорту. Цей норматив може бути різним — від 100 до 20% від обсягів отриманої валюти. Наприклад, у Польщі в момент проведення економічних реформ експортери повинні були продавати державі всю свою валютну виручку. В Росії в різні часи норматив обов'язкового продажу валюти центральному банку складав від 70 до 30%. У Казахстані та Україні цей норматив не перевищував 50%. За досягнення відповідного обсягу валютних резевів та усталених темпах їх зростання, а також за фінансової стабілізації ці заходи валютного регулювання скасовуються[15, c. 164-165].

Золотовалютні резерви в більшості країн складаються з іноземної валюти та монетарного золота, а також з інших компонентів (наприклад, коштовного каміння). Зберігатися валютні резерви можуть або на території країни (наприклад, монетарне золото), або на депозитах в іноземних банках. Можлива також купівля високонадійних, в основному державних облігацій, номінованих в іноземній валюті. Оскільки основною валютою у здійсненні міжнародних експортно-імпортних операцій є долар США, то, відповідно, доларова складова золотовалютних резервів країн із профіцитом торгового балансу зберігається в американських доларах.

Проте кожна країна має власне бачення структури своїх золотовалютних резервів. Наприклад, у 2006 р. Японія левову частку своїх резервів — 710,5 млрд. дол. США утримувала в іноземних цінних паперах. Більше 122 млрд. дол. США припадало на вклади у різних валютах і близько 14 млрд. дол. США знаходилось у золотих зливках. Левова частка золотовалютних резервів Китаю також утримується в іноземних цінних паперах (в основному в американських бондах) [13, c. 111].

США більшу частину своїх офіційних резервів (близько 61,1% суми офіційних резервів) утримує в золоті. За показником частки золота у валютних резервах США посідають перше місце у світі. Це пов'язано з тим, що Федеральна резервна система США не бачить доцільності утримувати свої резерви у власній валюті. До того ж, США не єдина країна, яка має великий золотий запас. У числі лідерів знаходиться Німеччина - 3,4 тис. т (48,7%), Франція — 2,96 тис. т (51,2%), Італія - 2,45 тис. т (54,4%), Нідерланди - 0,72 тис. т (49,7%), Швейцарія - 1,28 тис. т (24,0%).

Україна також має свою структуру офіційних золотовалютних резервів. Так, на 1 січня 2007 р. в структурі резервів Національного банку переважав американський долар — його частка складала 55,8%, частка євро складала 33,1% (див.

Згідно з табл. 3, у другому півріччі 2006 р. НБУ суттєво збільшив частку у швейцарських франках. Депозити в цій валюті зросли в 7 разів — до 6% резервів НБУ. Особливістю структури валютних резервів України є те, що НБУ взагалі не має депозитів у японських ієнах, хоча у світовій структурі резервів частка японської ієни складає 3,6% [13, 112].

Разом з тим для забезпечення плавності поточних змін курсу гривні на внутрішньому валютному ринку в Україні достатньо обсягу резервів, який відповідає традиційному критерію. При здійсненні спекулятивних атак на курс національної валюти, резерви потрібні тільки для попередження спроб її девальвації. При тиску, спрямованому на зміцнення курсу гривні, НБУ, навпаки, викуповує надлишок запропонованої до продажу іноземної валюти, здійснюючи, як зазначалося вище, емісію національної валюти. У сучасній макроекономічній ситуації національному банку доводиться боротися саме зі зміцненням курсу гривні.

Аналізуючи динаміку валютних резервів НБУ за 2000—2006 рр,. необхідно звернути увагу на те, що до 2005 р. золотовалютні резерви НБУ були досить малими і не перевищували позначки у 10 млрд. дол. США. Тільки починаючи з 2005 р. резерви почали суттєво зростати. Це зростання — наслідок надходження на рахунки НБУ надлишкової валюти. Важливішим, на наш погляд, є контроль за динамікою грошового агрегату М2, оскільки збільшення грошової маси безпосередньо впливає на ринок. Однак, динаміку золотовалютних резервів необхідно враховувати тому, що, по-перше, вона здійснює відповідний психологічний вплив на учасників торгівлі і, по-друге, міжнародні рейтингові агентства звертають увагу на зростання або падіння валютних резервів як на найважливіший чинник у прийнятті рішення про зміну рейтингу країни. Крім цього, за допомогою показників обсягів золотовалютних резервів та грошової маси (агрегату МІ) можливо оцінити поточну курсову політику центрального банку.

Розрахунки показують (див. табл.4), що в Україні досить низьке співвідношення кількості грошей в обігу та обсягах золотовалютних резервів. Це свідчить про переоцінку валютного курсу гривні. Починаючи з 2005 р. кількість грошей в обігу приблизно дорівнює обсягу золотовалютних резервів, в той час як у Японії це співвідношення дорівнює 4,3, Канаді — 5,4, Німеччині - 26,2 (див. табл. 5). В Україні за період з 2000 р. по теперішній час це співвідношення зменшилося з 2,56 до 1,08. Сталося це тому, що золотовалютні резерви збільшилися внаслідок зростання експортних доходів, при цьому грошова політика НБУ була спрямована на стримування зростання грошової маси в обігу з метою зниження темпів інфляції. Таке співвідношення кількості грошей в обігу та валютних резервів із суто арифметичної точки зору призвело до зміцнення курсу гривні. Проте стратегічно це означає, що фінансові можливості країни перевищують потенційність використання цих ресурсів. Висновок із ситуації такий: якщо країна не може використати гроші, то це призведе до відтоку капіталу. Цим, можливо, пояснити відтік капіталу з України, який за експертними оцінками щорічно дорівнює 3 млрд. дол. США[11, c. 215

Таке аномальне співвідношення кількості грошей в обігу та золотовалютних резервів обумовлювалося тактичними діями уряду та НБУ, які призвели до підвищення експортних доходів, хоча економіка зростала високими темпами. Це зростання було обумовлене матеріальною базою, створеною ще за часів Радянського Союзу. На сьогодні такий капітальний запас вже вичерпано. Прямі та портфельні інвестиції, які протягом останніх двох років значно зросли, тільки частково забезпечують розвиток української економіки. Державі потрібні ресурси, щоб розвиватися далі. Про дефіцит ресурсів свідчить зростання темпів запозичення коштів на міжнародних ринках комерційними банками. Тільки протягом 2006 р. сума запозичень зросла з 6112 млн. дол. США на 1 січня 2006 р. до 13870 млн. дол. США на 1 січня 2007 року[13, c. 113-114].