Самостійна робота 4 ФГК
.docxБегерський В І
УЕ-21
Самостійна 4
Тема 14. Грошові системи
Завдання 1. Вивчіть основні принципи організації та моделі побудови грошових систем.
За якими принципами будується сучасна грошова система ринкового типу? Розглянемо їх:
Принцип централізованого управління грошовою системою. Цей
принцип існує і в першому типі грошової системи, властивому адміністративно-розподільчої моделі економіки. Однак при цій моделі управління здійснювалося за допомогою директивних актів уряду, які були обов'язкові для виконання всіма державними банками та їх філіями у всіх регіонах різних країн.
Управління грошовими системами в умовах ринкової моделі економіки характерно тим, що тут на перший план виступають не адміністративні методи управління (хоча і вони мають місце), а економічні, коли держава через апарат центральних банків ставить на ринках такі умови, які змушують банки, фінансові інститути та інші юридичні особи приймати потрібні державі рішення.
• Принцип прогнозного планування грошового обороту. Він означає, що як централізовані, так і децентралізовані плани грошового обороту та його складових частин готуються не як директивні плани, обов'язкові для виконання конкретними органами, відповідальними за їх виконання, а як прогнози, тобто орієнтири, до яких треба прагнути. Виняток становить такий фінансовий план, як державний бюджет, який при будь-якому типі грошової системи залишається директивним планом, за виконання якого відповідає уряд і, як правило, міністерство фінансів країни.
• Принцип стійкості й еластичності грошового обороту. Цей
принцип полягає в тому, що грошова система повинна бути організована таким чином, щоб, з одного боку, не допускати інфляції; з іншого - розширювати грошовий оборот, якщо зростають потреби господарства в грошових засобах, і звужувати їх, якщо зменшуються ці потреби.
При певних умовах (спад виробництва, бюджетний дефіцит, недостатнє забезпечення обороту платіжними засобами та ін) стійкість грошового обороту може бути порушена, і виникає платіжний криза. Подолання такої кризи можливо за допомогою комплексу заходів, включають розвиток виробництва, зменшення бюджетного дефіциту, забезпечення обороту необхідної масою грошових коштів та ін
• Принцип кредитного характеру грошової емісії. У відповідності з цим принципом поява нових грошових знаків (безготівкових і готівки) в господарському обороті можливо тільки в результаті проведення банками кредитних операцій. З інших джерел, включаючи казначейства країн, грошові знаки в обіг не повинні чинити.
• Принцип забезпеченості випускаються в обіг грошових знаків. В умовах ринкової моделі економіки грошові знаки забезпечуються знаходяться в активах банків товарно-матеріальними цінностями, золотом та іншими дорогоцінними металами, вільно конвертованої валютою, цінними паперами та іншими борговими зобов'язаннями. При цьому золотий вміст грошової одиниці з 1992 р. у РФ не фіксується
• Принцип неподчиненности центрального банку уряду та підзвітності його парламенту країни. Він пов'язаний з тим, що підтримання стійкості грошового обігу, боротьба з інфляцією є пріоритетним завданням центрального банку. Якщо б цього принципу не було, завжди б існувала загроза, що уряд для вирішення поставлених перед ним завдань почне «вичерпувати» кошти центрального банку, і тим самим стійкість грошового обороту буде порушен
У той же. час центральний банк може проводити політику, суперечить поточним завданням держави, тому центральний банк повинен систематично звітувати перед парламентом країни, який покликаний сприяти подоланню розбіжностей між центральним банком і урядом.
• Принцип надання уряду грошових коштів тільки в порядку кредитування. Зазвичай у законодавствах країн з ринковою економікою є положення про те, що центральний банк не повинен фінансувати уряд, а кошти йому надавати тільки в порядку кредитування під певне забезпечення (нерухомість, товарно-матеріальні цінності, що належать державі, державні цінні папери, інші цінні папери, що належать державі (федерації або суб'єктів федерації). Застосування даного принципу дозволяє запобігти використанню грошей для покриття дефіциту місцевих бюджетів федеральних і не давати тим самим стимулу до розвитку інфляційного процесу. Крім того, використання даного принципу змушує уряд шукати інші джерела надходжень коштів до бюджет для покриття федеральних і місцевих видатків.
• Принцип комплексного використання інструментів грошово-кредитного регулювання. Сутність його полягає в тому, що центральний банк не повинен обмежуватися яким-небудь одним інструментом грошово-кредитного регулювання для підтримки стійкості грошового обороту, а повинен використовувати комплекс цих інструментів, інакше належного ефекту досягти не вдається
• Принцип нагляду і контролю за грошовим обігом. Держава через банківську, фінансову систему, податкові органи повинно забезпечувати постійний контроль за всім грошовим оборотом цілому, так і за окремими грошовими потоками в господарстві. Крім того, об'єктом контролю є дотримання суб'єктами грошових відносин основних принципів організації як готівкового, так і безготівкового оборотів.
■ Принцип функціонування виключно національної валюти на території країни. Законодавство країни передбачає платежі за товари і послуги всередині країни виробляти виключно в національній валюті. Це не означає, звичайно, що населення не може на території країни вільно обмінювати національну валюту на валюти інших країн, але використовувати таку валюту, отриману при обміні, дозволяється для платежів за кордоном, а також приміщення у вклади в банки.
Принципи побудови грошової системи відображаються в інших елементи грошової системи або у всій їх сукупності і впливають на них.
Завдання 2. Дослідіть національно-державну обумовленість і призначення грошової системи.
Національно-державна обумовленість та призначення грошової системи повинні враховуватися урядами країн, коли вони приймають рішення про реконструкцію своїх грошових систем у напрямі їх об'єднання. Таке об'єднання неминуче означає втрату істотного захисного механізму для національної економіки, яким є грошова система. Відмова від такого механізму економічно можлива лише за умови, що ці країни мають однакові за рівнем розвитку і структурою економіки та високодемократичні політичні устрої. Інакше виникне загроза втрат як для економічно слабких, так і економічно сильних країн, що об'єднуються[4].
Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків тощо. Завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього втручання. Разом з тим у грошових системах різних країн є багато спільного. Це виявляється насамперед у однотипності методів регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу, ідентичності інструментів регулювання грошового ринку тощо. Ця спільність деяких рис грошових систем різних країн зумовлена однотипністю їх економічних систем, побудованих на ринкових засадах. Коли економічний розвиток забезпечив достатні умови для демонетизації золота, країни з ринковою економікою досить одностайно відмовилися від системи золотого монометалізму і запровадили грошові системи, що базуються на кредитних грошах. Нині ці країни так само дружно запроваджують у своїх грошових системах обіг електронних грошей у вигляді платежів на основі сучасних електронних технологій.
Завдання 3. Охарактеризуйте Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери.
Центральний банк впливає на грошовий обіг через ринок за допомогою ринкового механізму. Об'єктом впливу служать:
- обсяг пропозиції грошей у наявній і безготівковій формах;
- обсяг попиту;
- ціна кредиту.
Для регулювання ліквідності банківської системи Центральний Банк України активно використовує такий інструмент грошово-кредитної політики, як обов'язкові резерви. В основі дії цього інструмента лежить механізм впливу банківської системи на грошову пропозицію через банківський мультиплікатор. Якщо Центральний банк збільшує норму обов'язкових резервів, то це приводить до скорочення надлишкових резервів банків і до мультиплікативного зменшення грошової пропозиції, при зменшенні норми обов'язкових резервів відбувається мультиплікативне розширення пропозиції грошей. Резервні вимоги встановлюються з метою обмеження кредитних можливостей кредитних організацій і підтримки на визначеному рівні грошової маси в звертанні.
У відповідності з законодавством України кредитна організація зобов'язана виконувати нормативи обов'язкових резервів, депортуємих у Центральному Банку України.
З кредитних організацій, що порушують установлений порядок формування обов'язкових резервів, і також допускають недовнесок у обов'язкові резерви, стягуються штрафи, а також до них застосовуються інші заходи впливу, аж до відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій.
Важливим інструментом грошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку. Шляхом покупки або продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів Центральний банк може здійснювати або вливання резервів у кредитну систему держави, або вилучати їх звідти. Коли Центральний банк намагається стримати ріст грошової маси, він прибігає до продажу наявних у його розпорядженні державних зобов'язань. Останні переміщаються до приватних власників, а гроші, виручені в результаті такої операції, витягаються з обігу.
Як правило, при продажі державних цінних паперів Центральний банк установлює пільгові курси за ціною нижче ринкової, намагаючись залучити якнайбільше бажаючих придбати ці папери. У свою чергу викуп цих цінних паперів може здійснюватися державою в заздалегідь установлений термін по заздалегідь визначеній ціні або за ринковою ціною. Або держава зобов'язується скуповувати раніше випущені цінні папери за договірною ціною, але з умовою індексації.
Операції на відкритому ринку, у відмінності від інших методів, роблять швидкий коригувальний вплив на рівень ліквідності комерційних банків і динамікові грошової маси. Особливість використання даного інструмента полягає в тому, що періодичність і масштаби проведення операцій визначаються по розсуду Банку Росії виходячи з бажаного прогнозованого ефекту. Це робить даний інструмент зручному, гнучкому й оперативним у застосуванні. За допомогою операцій на відкритому ринку Центральний банк здійснює централізоване запозичення державою тимчасово вільних коштів у банків, фінансових і інвестиційних компаній, різних підприємств і в населення. Іншими словами, це правове оформлення позики держави в тих або інших кредиторів. Отримані в такий спосіб гроші використовуються для неінфляційного фінансування дефіциту держбюджету.
Випуск державних цінних паперів відволікає величезні засоби з грошового ринку на нестатки держави, зменшує можливості використання коштів безпосередньо в сфері господарства, оскільки дані операції мають спекулятивний характер, і це веде до підвищення вартості коштів, підвищенню процентних ставок по кредитах і депозитам і т.д. Тому випуск державних цінних паперів повинний узгоджуватися з загальними принципами грошово-кредитної політики. Необхідні точні розрахунки основних параметрів випуску державних цінних паперів.
Іншим важливим фінансовим інструментом є політика рефінансування, тобто кредитування їм комерційних банків, надання кредитів на поповнення оборотних коштів, збільшення ліквідності, подолання тимчасових утруднень і на інші мети. Центральний банк, проводячи політику рефінансування, надає кредити комерційним банкам по своїй дисконтній ставці. Також Центральний банк може самостійно встановлювати ставку по відсотках по деяких видах кредитів.
З метою вилучення зайвої ліквідності банківської системи Центральний банк активно використовує такий інструмент, як депозитні операції. Ці операції дозволяють оперативно залучати в депозити тимчасово вільні грошові кошти банків і тим самим практично миттєво нейтралізувати їхній можливий тиск на валютний ринок.
Наступним інструментом, за допомогою якого Центральний банк регулює грошово-кредитну політику, є процентна політика по операціях Центрального банку, тобто політика дисконтної ставки. Дисконтна ставка – це відсоток, під яким Центральний банк надає кредити комерційним банкам, виступаючи як кредитор в останній інстанції. Причому Центральний банк надає цей кредит не всім бажаючим банкам, а лише тим, хто має міцне фінансове становище, але терпить тимчасових труднощів. Дисконтну ставку встановлює Центральний банк. Зменшення її робить для комерційних банків позики резервних фондів дешевими. Комерційні банки прагнуть одержати кредит. При цьому збільшуються надлишкові резерви комерційних банків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей у звертанні. І навпаки, збільшення дисконтної ставки робить позики резервних фондів невигідними. Більш того, деякі комерційні банки, що мають позикові резерви, намагаються повернути них, тому що вони стають дуже дорогими. Скорочення банківських резервів приводить до мультиплікаційного скорочення грошової пропозиції. Зміна ставки рефінансування, викликаючи відповідну зміну ринкового відсотка, відбиває на стані платіжного балансу і валютного курсу. Підвищення ставки сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, а в підсумку активізує платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти, відповідно знижується курс національної валюти. Зниження ставки приводить до протилежних результатів.