21.2. Класифікація та характеристика комерційних банків.

Банки – це установи, що акумулюють грошові кошти і заощадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками сучасних банків виникали в кінці XVI століття у Флоренції і Венеції на основі обмінних операцій і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Найважливішими функціями банків цього періоду були посередництво в платежах і кредитування торгівлі.

Поява банків була зумовлена ростом потреб виробництва, прискоренням кругообігу трудового капіталу. В міру розпаду натурального господарства, розвитку торгівлі і товарообміну постійно підвищувалось значення грошових розрахунків і кредиту. Використання в широких масштабах найманої праці викликало необхідність виплат доходів у грошовій формі. Таким чином виникає регулярний грошовий оборот, організацію і обслуговування якого стали здійснювати банки і з’явилась особлива форма підприємницької діяльності – банківська.

Поступово розвинулась і інша сторона кредитних операцій – управління капіталом, що приносить дохід. Через акумуляцію вільних грошових засобів підприємств, урядових структур, установ, заощаджень і доходів населення банки зосередили в собі великі маси позичкового капіталу. В процесі укрупнення банків і перетворення їх діяльності в самостійну сферу підприємництва вони стають особливим видом підприємств – кредитними установами.

Банки отримують прибуток від своїх операцій, джерелом якого є різниця у відсоткових платежах по вкладах і кредитах. З розвитком платіжного обороту підвищується роль банків, як розрахункових центрів. Вони перетворюються в касирів промислових, торгових та інших підприємств, здійснюють за їх дорученням платежі, а, мобілізуючи дрібні заощадження, банки розширюють накопичений грошовий капітал і сприяють розвитку виробництва.

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах – широкому та вузькому:

· у широкому розумінні комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

· у вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки є юридичними особами, економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю.

Головною відмінністю банківських установ від центрального банку є відсутність права емісії банкнот.

Для здійснення своїх операцій КБ повинні отримати ліцензію або дозвіл.

Ліцензування – це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення певних банківських операцій, що визнані НБУ такими, що підлягають ліцензуванню. Крім того, у законодавстві передбачено порядок отримання письмового дозволу на виконання окремих операцій. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.

Світова практика виробила два принципи побудови банківських установ дру­гого рівня:

а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

В Україні більшість банків уні­версальні, їм заборонено вести діяльність у сфері матеріального виробництва; торгівлю матеріальними цінностями; займатися діяльністю з усіх видів страхування.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками.

За формою власності та організаційною формою господарювання: банківські установи поділяються на державні, приватні та колективні.

— державний банк — згідно зі ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі (Ощад­ний банк, Укрексімбанк);

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в Україні банки створюються у формах публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

— банк у формі акціонерного товариства (відкритого та закритого типу) – банк, статутний капітал якого формується шляхом розміщення акцій;

— кооперативний банк – створюється за принципом територіальності. Може бути:

· місцевим (діє у межах області) – не менше 50 акціонерів;

· центральним кооперативним банком (учасники – місцеві кооперативні банки).

За обсягом та різноманітністю здійснюваних операцій банки поділяють на:

- універсальні;

- спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонених чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтів. Однак їх діяльність має як переваги, так і недоліки.

Переваги універсальних банків полягають:

— у всебічному сервісі для клієнтів («все з одних рук»);

— наданні послуг, що є нерентабельними для банку;

— більшій надійності вкладів, оскільки банки розподіляють свій підприєм­ницький ризик на декілька сфер бізнесу;

— більш високій продуктивності банківської системи;

— більшій конкурентоспроможності банківських та небанківських установ.

Недоліки універсальної банківської системи полягають:

— у можливості конфліктних ситуацій між інтересами клієнта і банку

— можливості концентрації влади.

Спеціалізовані банки здійснюють обмежене коло операцій, або обслугову­ють обмежену кількість клієнтів.

Згідно з чинним законодавством України банк набуває статусу спеціалізованого банку в тому разі, якщо більше ніж 50 % його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощад­ного банку в тому разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Спеціалізація буває:

1) клієнтська (біржові, споживчого кредиту, кооперативні, комунальні, страхові).

2) галузева (с/г, соціального розвитку, будівельні, трастові, енергетичні).

3) територіальна (регіональні, міжрегіональні, міжнародні).

4) функціональна.

Найбільш яскраво виражена функціональна спеціалізація банків, оскільки вона істотно впливає на характер діяльності банків, визначає особливості фор­мування активів і пасивів, побудову банківського балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою.

Інвестиційні банки спеціалізуються на акумулюванні значних сум грошо­вих коштів на тривалі строки, у тому числі шляхом випуску облігаційних по­зик, і наданні довгострокових кредитів. Крім того, інвестиційні банки беруть участь в емісійно-засновницькій діяльності промислових компаній (випускають і розміщують для них акції). Вони виступають як організатори первинного і вторинного обігу цінних паперів третіх осіб, посередники і кредитори при про­веденні фондових операцій.

Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування житлового будів­ництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), інші довгострокові позики під заставу нерухомості. Необхідні для іпотечного кредитування кошти ці банки мобілізують шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотеч­них облігацій) чи продажу частки участі в іпотечних позиках тощо.

Інноваційні банки – це спеціалізовані банки, основними операціями яких є операції з кредитування венчурного капіталу, новітніх розробок, технічного і технологічного прогресу. Основні ресурси банки отримують за рахунок власних коштів, внесків держави, інвестиційних фондів, вкладів клієнтів. Кредити та­кого банку мають, як правило, довгостроковий характер.

Ощадні банки – це спеціалізовані банки, основною діяльністю яких є здій­снення операцій з прийому (на зберігання) та видачі вкладів і кредитування фізичних осіб, крім того, вони можуть виконувати розрахунково-касове обслу­говування організацій.

За розміром банки поділяють на:

- великі,

- середні,

- малі.

За наявністю мережі філій:

- безфіліальні;

- багатофіліальні.

За належністю капіталу банку:

- українські;

- іноземні;

- спільні (за участю іноземного капіталу).

У процесі діяльності банки можуть утворювати об'єднання.

Банківські об'єднання утворюються банками (чисто банківські об'єднання) або іншими установами за участю банків (об’єднання змішаного типу) для ко­ординації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, захисту професійних інтересів.

Основними видами банківських об’єднань є об’єднання корпоративного типу, асоційованого комерційного типу і некомерційні асоційовані об’єднання. Так в Україні функціонує Асоціація українських банків (АУБ) – недержавна незалежна добровільна некомерційна організація, що поєднує банківські установи та банківські об’єд­нання і створена для сприяння розвитку банківської системи України, представ­ництва інтересів своїх членів в органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю.