6.5. Методи управління: детермінований метод управління; програмно-цільовий метод управління; ціннісно-орієнтований метод управління.

Поділ систем на керівні та керовані підсистеми служить атрибутом кібернетичного підходу. Він полягає також в обґрунтуванні інформаційної сутності управління, універсальності законів управління в системах різної природи, виявленні та організації механізмів зворотного зв'язку в системах управління, оптимізації поведінки системи на основі зворотних зв'язків і відповідно до заздалегідь визначених цілей.

Якщо ґрунтуватися на чинниках зворотного зв'язку, одному з основних атрибутів кібернетичного підходу, то можна виділити такі методи управління як детермінований, програмно-цільовий ти ціннісно-орієнтовании.

1. Детермінований метод. Використання детермінованого методу (рис. 6.7.) в управлінні організацією передбачає, у першу чергу, визначення мети. На основі мети розробляється програма дій, а наступним послідовним етапом є створення механізму реалізації наміченої програми з подальшою оцінкою отриманих результатів.

Детермінований метод

Рис. 6.7. Детермінований метод

У цій схемі зворотний зв'язок забезпечує сувору відповідність поведінки системи розробленій програмі. Призначення зворотного зв'язку – виявити відхилення об'єкта управління для приведення його у стан, передбачений планом. При використанні детермінованого методу управління план виступає в якості критерію оцінки результатів функціонування системи, а зворотний зв'язок забезпечує умови впливу на виконавчу ланку в разі відхилення від програми.

Перевагою цього методу є його простота і ефективність в умовах незмінного стану зовнішнього середовища. Сфера застосування методу в менеджменті – організації бюрократичного (механістичного) типу.

До недоліків методу можна віднести його жорсткість, тобто неможливість перебудови при змінах зовнішнього середовища.

2. Більш ефективним в умовах мінливості зовнішнього середовища є програмно-цільовий метод управління.

Перш за все, зауважимо, що у науковій літературі фактичний зміст цього поняття, як правило, зводиться до адресності розподілу ресурсів і не відноситься до методології управління. Одним з перших, хто запропонував розглядати програмно-цільовий метод на основі вивчення чинників зворотних зв'язків (тобто з кібернетичних позицій), був академік Н. Моісеєв.

Головна відмінність програмно-цільового методу від детермінованого полягає в більш розвиненому механізмі зворотного зв'язку, що забезпечує не лише коригування поведінки системи, але і коригування самої програми в інтересах досягнення мети.

Слід підкреслити, що мова Йде не про довільне коригування програми, коли лише фіксується ситуація, що склалася, а про коригування, що забезпечує досягнення мети оптимальним чином при мінливих зовнішніх умовах і з урахуванням непередбачених внутрішніх змін.

Головним критерієм при використанні програмно-цільового методу є мета, а не план, як це передбачено детермінованим методом. Розглянемо структуру програмно-цільового методу (рис. 6.8 ).

Програмно-цільовий метод

Рис. 6.8. Програмно-цільовий метод

Порівняно розвинений механізм зворотного зв'язку забезпечує гнучкість управління. Він містить дві петлі зворотного зв'язку. Перша забезпечує коригування поведінки системи при її відхиленні від заданого планом стану та за умови, що план не суперечить меті. Друга петля призначена для зміни плану, якщо в процесі функціонування організації план буде суперечити її меті. Механізм зворотного зв'язку забезпечує не лише фіксацію відхилень і формування відповідних керівних впливів, але і більш складні дії, пов'язані з аналізом обставин, що сприяють виникненню цих відхилень.

Програмно-цільовий метод управління служить кроком вперед у пошуках таких підходів до управління, коли на першому місці стоїть не формальний контроль над виконанням завдання, а створення умов для ефективного функціонування організації.

Розгалженість і велика глибина зворотних зв'язків утворюють передумови до синергетичних тенденцій в організації, її орієнтацію на саморозвиток. Програмно-цільовий метод управління характерний для організацій адаптивного (органічного) типу, які поступово займають в сучасному менеджменті домінуюче становище (в порівнянні з організаціями бюрократичного типу). Він складніший в реалізації, більш інформаційноємкий і передбачає нестандартні організаційні структури. Тим не менш, в динамічних ринкових умовах саме ці обставини забезпечують ефективність методу.

3. Подальшим розвитком уявлень про управління є ціннісно- орієнтований метод управління (рис. 6.9 ).

Ціннісно-орієнтований метод

Рис. 6.9. Ціннісно-орієнтований метод

При використанні цього методу механізм зворотного зв'язку містить три петлі, що забезпечують коригування поведінки системи управління. Зокрема, метод допускає можливість зміни не лише плану, але й цілей організації. Хоча мета і є внутрішнім мотивом, але визначальним чинником цілепокладання служить система цінностей організації. Вона виступає найбільш стійкою категорією людських відносин, що сформувалися на основі тривалої практичної діяльності.

Система цінностей одночасно виступає і як основа цілепокладання, і як глобальний критерій управління. Ціннісно-орієнтований метод управління включає в себе програмно-цільовий і детермінований методи; як окремий випадок – перехід від детермінованого до програмно-цільового і від програмно-цільового до ціннісно-орієнтованого. Він передбачає не перекреслення попередніх методів, а їх якісний розвиток. Внутрішня логіка цього розвитку обумовлена в цьому випадку розвитком механізму зворотних зв'язків і обгрунтуванням можливостей зміни критеріїв: план – мета – система цінностей. Таким чином, ціннісно-орієнтований метод управління стосовно організацій можна розглядати як модель узагальненої концепції управління.