16. Пряма кишка: частини, згини, особливості будови, відношення до очеревини.

Пряма кишка (rectum) — в ній розрізняють ампулу (ampulla recti) та відхідниковий канал (canalis analis), який закінчується відхідником (anus), а також 2 згини — крижовий (flexura sacralis) і промеженний (flexura perinealis). Стінка прямо ї кишки складається зі слизової і м'язової оболонок і розташованих між ними м'язової пластинки слизової оболонки (lamina muscularis mucosae) і підслизової основи (tela submucosa). Слизова оболонка (tunica mucosa) завдяки розвиненому шару підслизової основи збирається в численні поздовжні складки та поперечні складки слизової оболонки. Підслизова основа (tela submucosa) сильно розвинена. М'язова оболонка (tunica muscularis) складається з двох шарів: внутрішнього — циркулярного і зовнішнього — поздовжнього. Верхня частина прямої кишки покрита очеревиною інтраперитонеально і може мати брижу; середня — мезоперитонеально; нижня — лежить екстраперитонеально і має адвентицію.

17. Печінка: розвиток, зовнішня будова; рельєф діафрагмової і нутрощевої поверхонь.

Зачаток печінки виникає в кінці 3-го тижня ембріогенезу з ентодермальної вистилки вентральної стінки середньої кишки. Випинання цієї стінки розростається, утворюючи епітеліальні тяжі в мезенхіми брижі. Пізніше тяжі поділяються на краніальний та каудальний відділи з яких відповідно формується печінка і жовчний міхур з протоками. Печінка (hepar) має: діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica); нутрощеву поверхню (facies visceralis). До нутрощевої поверхні (facies visceralis) прилягають органи, які утворюють на печінці відповідні втиснення: ниркове втиснення (impressio renalis); надниркове втиснення (impressio suprarenalis); шлункове втиснення (impressio gastrica); дванадцятипалокишкове втиснення (impressio duodenalis); стравохідне втиснення (impressio oesophagealis); ободовокишкове втиснення (impressio colica). На діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) лівої частки печінки (lobus hepatis sinister) знаходиться серцеве втиснення (impressio cardiaca). Покрита очеревиною мезоперитонеально.

18. Печінка: внутрішня будова (частки, частини, сегменти, часточки).

У печінки виділяють традиційні праву, ліву, хвостату і квадратну частки. За новою анатомічною номенклатурою поділ печінки ґрунтується на розгалуженні ворітної печінкової вени (vena portae hepatis), печінкових артерій (aa. hepaticae) і печінкових проток (ductus hepatici). Виділяють таку сегментацію печінки (segmentatio hepatis): частки (lobi), частини (partes), відділи (divisiones) та сегменти (segmenta). Нині прийнято поділ на 2 частини, 5 відділів і 8 сегментів.

19. Печінка: утворення і шляхи відтоку жовчі.

Всередині часточки біля v. centralis сліпо починаються найдрібніші жовчні проточки (ductuli biliferi), куди поступає синтезована жовч. Вони впадають в міжчасточкові жовчновивідні проточки (ductus biliferus interlobulares), а з'єднуючись, утворюють систему внутрішньопечінкових проток (ходів): права печінкова протока (ductus hepaticus dexter) виходить з правої частки; ліва печінкова протока (ductus hepaticus sinister) виходить з лівої частки; загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis), утворює спільну жовчну протоку (ductus choledochus) довжиною 5-8 см, а з'єднуючись з протокою підшлункової залози, відкривається на медіальній стінці низхідної частини дванадцятипалої кишки, на її великому сосочку (раріllа duodeni major). В ділянці великого сосочка після з'єднання обох проток утворюється розширення, яке називається печінково-підшлунковою ампулою (ampulla hepatopancreatica).