- •1.Диспепсія новонароджений тварин. Етіопатогенез, симптоми та лік
- •2.Основні критерії діагностики та профілактики анемій у тварин
- •1. Основні синдроми, які мають місце при захв сечової системи
- •2. Токсична диспепсія молодняку. Етіопатогенез, симптоми, лікування
- •1.Імунодефіцит молодняку тварин. Етіологія, лікування, профілактика.
- •2. Постгеморагічна анемія. Етіопатогенез, симптоми, лікування
- •1.Гіпопластична анемія. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •2. Нефросклероз. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •1. Епілепсія. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •2.Гемолітична анемія. Етіопатогенез та класифікація.
- •1. Нефрити. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •2. Еклампсія. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •1. Білом’язева хвороба молодняку. Етіопатогенез, симптоми, лікування
- •2. Геморагічні діатези. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •1. Нефрози. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
- •2. Принципи лікування новонароджених тв за гострих розладів травлення
- •1. Уроцистит, етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування.
- •2. Гіпопластична анемія поросят. Етіопатогенез, діагностика, лікування, профілактика.
- •1.Стрес-синдром у тв.. Етіопатогенез, симптоми, лікування та профілактика
- •2. Сечокам’яна хвороба. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
2. Сечокам’яна хвороба. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування
Захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин в організмі й супроводжується утворенням та відкладанням сечових каменів, які можуть локалізуватися у нирках, сечоводах, сечовому міхурі та сечівнику. Частіше хворіють вівці, хутрові звірі (норки), кішки, собаки деяких порід, велика рогата худоба. Особливо схильні до захворювання коти перської породи, зокрема кастрати другого-третього років життя.
Етіологія. Захворювання поліетіологічної природи: порушення обміну цистину (♀ такс), порушення Р-Са обміну (долматини), згодовування сухих кормів, виготовлених з порушенням рекомендованої рецептури (коти), поруш сольового і нуклеотидного та кислотно-лужної рівноваги (с/г тв), анатомічні особливості будови сечо-статевої системи (коти), інфекції сечовивідних шляхів, стреси, новоутворення тощо.
Ензоотичний уролітіаз виникає у місцевостях, де ґрунти багаті на солонець, а питна вода харак високим вмістом мінералів, зокрема Ca і Mg.
Надлишок Са у сечі спостерігають при поруш його обміну наслідок гіперфункції прищитоподібних залоз, cтеодистрофії, травмах кісток. С
прияє утворенню каменів застій сечі, внаслідок морфозмін - стриктури, стенози чи гіпертрофічні розрощення, які уповільнюють течію і надовго затримують сечу, створюючи умови для кристалізації солей.
Важливе значення в розвитку уролітіазу мають порушення секреції й реабсорбції складових елементів сечі в нирках, запальні процесі в останніх, які спричиняють зміни ниркової паренхіми і слиз об ниркової миски з наступним розвитком пієлонефриту.
Деякі МО (протей, стафілокок) розщеплюють сечовину сечі, що призводить до її олужнення і випадання в осад солей— фосфатів.
Таким чином, інф є одним із провідних місцевих факторів утв каменів.
Симптоми. При травмуванні нирки гострим каменем спостерігаються позиви до діурезу, сеча виділяється краплями, з домішками. Згодом з'являються симптоми гострого нефриту.
У разі подразнення каменем сеч міх приступи колік загострюються, збільшується гематурія, при пальпації виявляють болючість сеч міх.
У випадку закупорення сечовивідних шляхів хвороба проявляється тріадою: сечові коліки, порушення акту сечовиділення й зміна складу.
Раптово настають приступи сильного занепокоєння.
Хв тв швидко встають, переступають тазовими кінцівками, приймають позу для сечовиділення.
ЧДР ↑, Т тіла ↑ до субфебильної.
Приступи колік тривають кілька год, а між ними тв пригнічені, лежать, піднімаються важко, обережно, згорбивши спину.
Сечовиділення часте й болюче. Сеча виділяється іззатрудненням, невеликими порціями і навіть краплями.
При повній непрохідності уретри розвивається ішурія, сеч міх збільшений і протягом 48 год у дрібних тварин виникає постренальна уремія.
У кішок повного закупорення уретри не буває. У них спостерігаються гематурія, болісне виділення сечі слабким струменем або краплями (странгурія), утруднення сечовиділення (дізурія), яке супроводжується сильним скороченням черевного пресу. Пальпація нирок і сечового міхура болюча.
У дрібних тварин через черевну стінку, а у великих ректально можна промацати у сечовому міхурі камені.
У самців камінь защемлюється у кінцевій частині тазового відділу уретри поблизу сідничної вирізки. У собак настає раптовий парез тазових кінцівок, проявляється больовий синдром. В уретрі можна виявити камінь у вигляді щільного утворення.
Cеча мутна, з домішками сечового піску, який швидко випадає в осад. Колір її темний з червонуватим відтінком (макрогематурія), в осаді — еритроцити, часто — лейкоцити, епітеліальні клітини нирок, канальців або сеч міх.
Діагноз при виражених клін озн ставлять на основі симптомів (неспокій, позиви до діурезу, ішурія), дослідження сечі (зміни рН, кольору, прозорості, наявність клітин в осаді).
Лікування
У дрібних тв лікування оперативне.
При відсутності больового синдрому згодовують рідкий корм, сіно, коренеплоди, м'ясоїдним - обмежують даванки м'яса.
При уратних каменях признач уродан.
Непрохідність cечовивідних шляхів може виникати внаслідок спазму гладеньких м'язів. У цих випадках використовують спазмолітичні засоби: атропіну сульфат і папаверину гідрохлорид (п/ш), но-шпу (в/м), спазмолітин, спазмалгон, спазган, баралгін (всер).
Паралельно призначають седативні (роватин, роватинекс, енатин, хлоралгідрат, бромкамфору, розчин магнію сульфату) й аналгетики (анальгін, амідопірин, аспізоль, аспірин, парацетамол, седальгін та ін).
Застосовують тепло на ділянку нирок, поперекову новокаїнову блокаду.
Якщо сечові камені після застосування спазмолітиків не відходять, то їх рекомендують змістити.
У разі непрохідності уретри вводять гумовий катетер до місця непрохідності й зрошують сл об олією чи розчином новокаїну; великим тв рекомендують масаж через пряму кишку.
Після відновлення прохідності сечових шляхів призначають речовини, що нормалізують рН сечі, сечогінні, антимікробні препарати. Як сечогінні засоби використовують ті ж самі рослини, що й при уроциститі (собакам і кішкам призначають березовий сік, при затриманні сечі — настій з коренів хрону, цикорію, насіння кропу. Сік хрону Собакам дають по 1/3 чайної ложки, настій— по одній чайній (малим) чи одній десертній (великим) — 3—4 рази на добу).