2. Цикл розвитку ехінокока

Ехінококоз – швороба тварин і людини, що спричиняється личинковою стадією Echinococcus granulosus цестоди родини Taeniidae, яка паразитує в печінці, легенях, селезінці, нирках.

Збудник: має вигляд міхура, має 2 оболонки: зовнішню – кутикулярну, внутрішню –гермінативні (зародкову, на якій розвиваються сколекси, і дочірні міхурі)

Цикл: дефінітивні хазяї виділяють членики цестиди з фекаліями, проміжні заковтують яйця з кормом. У травному каналі оболонки яєць руйнуються, а онкосфери за допомогою ембріональних гачків проникають у кишкову стінку?кровоносні судини ? портальною веною в печінку чи інші органи ?ехінококові міхурі які ростуть 6-15 місяців досягаючи інвазійної стадії.

Клінічні ознаки: не характерні (пригнічення, анемічність, зниження продуктивності,хрипи, запори, кашель)

Діагностика: комплексна. Зажиттєва: реакція латекс аглютинації та сколекспреципітації, РІф,РНГА, алергопроба рідиною з ехінококового міхура.

Лікування: жуйним не розроблено.

ВСЕ: Туші з жовтяничним забарвленням і виснаженням утилізують. Слабко вражені паренхіматозні органи зачищають від міхурців і випускають, а при сильному враженні направляють на технічну утилізацію. Всі конфіскати знезаражують як джерело інвазії.

3. Дезінфекція і миття молочного посуду

Етапи:

1. Доїльні апарати перед дезінфекцією промивають теплою водою, під тиском протягом 10-15хв, а потім теплим (40С) розчином соди чи 0,5% мийним засобом, щоб видалити жири молока.

2. Основна обробка, доїльну установку розбирають щітками миють з використанням без корозійних препаратів А,Б,В чи «молорап», «демп». Молочний посу після звільнення їх від молока споліскують водою, потім миють водою 35-50градусів, після чого вимитий посуд дезінфікують паром чи зануренням в чани з дез. розчином.

Дезенфіктанти: 1-2% кальцинована сода, 0,1% розчини гіпохлориду калію чи натрію

3.Через 15 хв після основної обробки видаляють залишки дезенфіктанта чистою водо.

4. Злоякісний набряк: диференційна діагностика, діагноз, профілактика

Злоякісний набряк (Oedema malignum, газовий набряк, лихий на­бряк) — гостра ранова неконтагіозна токсикоінфекція всіх видів тва­рин, що характеризується сепсисом, швидким розвитком разових крепітувальних набряків та некрозом тканин, спричинюється клостридіями.

Діагноз на злоякісний набряк ґрунтується на підставі анамнезу та клінічних ознак хвороби, а в разі загибелі тварини — на даних патологоанатомічного розтину й результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика: надсилають уражені м'язи, кров'янистий ексудат з уражених тканин, а також паренхіматозні органи. Від трупів овець д.д. брадзоту частину сичуга й тонкого відділу кишок з вмістом. Культивують на середовищі Кітт –Тароці, агарі Цейслера. Діагноз на злоякісний набряк установлений:

• виділення з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для одного із збудників цього захворювання, і загибель хоча б однієї з двох морських свинок, заражених патологічним матеріалом або отриманою культурою, з типовою для даного збудника патологоанатомічною картиною та виділенням з органів культури збудника;

• загибель хоча б однієї морської свинки з двох заражених патологічним матеріалом за наявності в неї типових для цієї хвороби патологоанатомічних змін і виділення з її органів чистої культури збудників, навіть якщо в посівах з вихідного матеріалу їх не виділено.

Д.д... Емкар не є рановою інфекцією, уражає ВРХ рідко овець. На злоякісний набряк захворюють переважно коні й вівці, дуже рідко велика рогата худоба. При сибірці набряки мають інші характеристики, ніколи не крепітують. Профілактика та заходи боротьби. Мають бути спрямовані насамперед на оберігання тварин від травм, своєчасну антисептичну обробку рани та різних травматичних ушкоджень. При акушерській допомозі, особливо під час пологів, а також при різних хірургічних втручаннях (кастрація, відрізування вух, хвостів), слід чітко дотримуватися правил асептики. Профілактика травматизму під час експлуатації тварин забезпечується виконанням усіх передбачених санітарно-гігієнічних правил. Приміщення, де утримують хворих на злоякісний набряк тварин, піддають ретельному очищенню та дезінфекції.

Лікування. Основою лікування злоякісного набряку є радикальне хірургічне втручання (аерація рани) і профілактика загального токсикозу