5.Бабезіози. Бабезіоз собак.

Якщо практика: Методика дослідження крові за підозри на бабезіоз?

Бабезіози— група облігатно-трансмісивних протозойних кровопаразитарних хвороб тварин, збудниками яких є одноклітинні організми, що належать до роду Babesia. Бабезіози — природно-осередкові інвазії. Біологічними переносниками збудників є кровосисні членистоногі — іксодові кліщі. Передавання бабезій від самок кліщів потомству відбувається трансоваріально (через яйця) або трансфазно. Кожному виду бабезій притаманні свої специфічні біологічні переносники. Тому ареал цих хвороб перебуває у тісній залежності від поширення окремих видів кліщів. На бабезіози хворіють велика рогата худоба, вівці, коні, свині, собаки, коти. Паразити локалізуються в еритроцитах, іноді їх знаходять у лейкоцитах і плазмі крові.

Збудник: Хвороба спричинюється одноклітинними організмами Babesia canis, B. gibsoni і B. vogeli. Ці збудники уражують еритроцити тварин.

Характеристика збудників. Babesia (син. Piroplasma) canis в еритроцитах виявляється круглої, овальної, грушо-, амебоподібної форми. За розмірами цей збудник найбільший серед аналогічних паразитів інших видів тварин (до7 мкм завдовжки). Характерною формою для B. сanis є парногрушоподібна, яка заповнює майже увесь еритроцит, груші з’єднуються загостреними кінцями під гострим кутом. В одному еритроциті

буває від 1 – 2 до 8 і навіть до 16 – 32 збудників. Ураженість еритроцитів сягає5 – 10 %.

B. gibsoni і B. vogeli за розмірами дрібніші, ніж B. сanis (не перевищують 1/8 діаметра еритроцита). Вони мають кільцеподібну або овальну форму.

Методи діагностики.

Епізоотологічні дані. Бабезіоз собак трапляється майже в усіх областях України. Хворіють тварини будь-якого віку, але більш чутливі до збудника цуценята, у яких перебіг хвороби тяжкий. Безпородні тварини переносять хворобу порівняно легко. У зоні Полісся та Лісостепу України біологічними переносниками B. canis є кліщі Dermacentor pictus і D. marginatus. Хвороба тут спостерігається переважно навесні та восени, що пов’язано з масовим нападом імагінальних стадій кліщів на тварин. За даними авторів, у м. Києві найвища ураженість собак одноклітинними організмами спостерігається у травні й вересні. У південних областях переносником бабезій є кліщ Rhipicephalus sanquineus і хворобу реєструють упродовж весняно-літнього періоду.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1 – 2, іноді до3 тижнів.

Перебіг хвороби гострий, рідше підгострий, хронічний та атиповий.

Гострий перебіг характеризується різким пригніченням тварин, втратою апетиту. Температура тіла підвищується до 41 – 42 °С, пульс стає прискореним, ниткоподібним, дихання — прискореним і важким. Слизові оболонки спочатку бліді, пізніше стають жовтяничними. Часто спостерігається підвищена спрага, пронос, блювання. Відмічається слабкість кінцівок, особливо тазових, може настати парез. Сеча набуває червоного або темно-коричневого кольору. Пальпацією виявляють збільшення й болючість печінки, селезінки, нирок. При гематологічних дослідженнях різко знижується вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, показник гематокриту. Хвороба триває 3 – 9 діб і часто закінчується летально.

Підгостра форма характеризується зниженням апетиту, підвищенням температури тіла до 40 – 40,5 °С, пригніченням, залежуванням, рідше спостерігається гемоглобінурія. Іктеричність слизових оболонок менш яскрава. Хвороба триває 2 – 3 тижні й також може закінчуватись летально.

За хронічного перебігу ознаки бабезіозу виражені слабко. Температура тіла підвищується до 40 °С тільки в перші дні хвороби, потім нормалізується. Собаки пригнічені, апетит знижений. Хвороба триває 3 – 6 тижнів і закінчується переважно повільним одужанням. Анемія і кахексія — найбільш постійні ознаки підгострого та хронічного перебігу.

Останнім часом спостерігається атиповий перебіг хвороби. При цьому температура тіла залишається у межах фізіологічної норми. У тварин відмічають пригнічення, кволість, зниження апетиту, загострення хронічного гепатиту, панкреатиту. Слизові оболонки бліді, а при серцево-легеневій недостатності— ціанотичні. Сеча жовтого кольору.

Лабораторні дослідження. У мазках крові, пофарбованих за методами Романовського чи Паппенгейма, виявляють поодинокі бабезії, їх групи або типові форми збудників.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Слизові та серозні оболонки анемічні і жовтяничні. Серце гіпертрофоване, на епі- та ендокарді— крововиливи. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору, пульпа її розм’якшена. Печінка збільшена, світло-вишневого кольору. Жовчний міхур переповнений густою жовчю. Нирки збільшені, гіперемійовані, темно-вишневого кольору, капсула знімається легко. Сечовий міхур заповнений сечею червоного кольору, на його слизовій оболонці — крапчасті крововиливи. Бронхіальні й мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті на розрізі, гіперемійовані.

Якщо практика: Методика дослідження крові за підозри на бабезіоз?

***Бабезіоз ВРХ-B.bigemina,B.bovis

Бабезіоз Дрх-B.ovis,B.motasi

Бабезіоз коней-B.caballi,B.equi

Бабезіоз свиней-B.trautmanni,B.perroncitoi

Бабезіоз собак-B.canis,B.gibsoni,B.vogeli

Бабезії локалізуються в еритроцитах,іноді їх виявляють у лейкоцитах та плазмі крові,тому для діагностики необхідно виготовляти мазки крові для виявлення типових форм збудника хвороби.

Діагноз підтверджується виявленням збудника.З цією метою за життя тварин готують мазки крові, взятої від хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин.При посмертній діагностиці мазки можна брати із судин паренхіматозних органів або робити мазки-відбитки.Мазки слід брати тільки із свіжих трупів,оскільки збудники піроплазмідозів швидко лізуються.

Мазки готують на ретельно підготовлених і знежирених предметних стеклах. Для цього їх миють у теплій воді з мийним засобом (мило,пральний порошок),споліскують і кип’ятять у 2 %р-ні соди впродовж 2-3 год. Після цього промивають у проточній воді впродовж 12 год,витирають насухо рушником і поміщають для знезараження у спиртоефірі на термін не менше як 24 год. Перед застосуванням стекла протирають чистим сухим рушником. Кров для дослідження беруть із периферичних судин вуха,кінчика хвоста чи з вени. Місце взяття крові вистригають,протирають 70% етиловим спиртом або спиртоефіром. Проколюють стерильною голкою чи надрізають ножницями кінчик вуха. Беруть першу краплю крові завбільшки з просяне зерно,наносять її на кінець знежиреного предметного скла і роблять мазок ребром шліфованого скла.

Мазки висушують на повітрі,захищаючи від дії прямих сонячних променів та доступу мух. Потім їх підписують олівцем по товстому краю,зазначаючи вид тварини,кличку,прізвище власника. Мазки фіксують метиловим спиртом (3-5хв),етиловим(20-25) або спирт-ефіром (10-15хв).

Зафіксовані мазки фарбують за методом Романовського.Робочий р-н фарби Гімзе готують безпосередньо перед застосуванням.В 1 мл дистильованої нейтральної чи слабо лужної води вносять 1-2 краплі аузир-еозину.Р-н фарби краще підшарувати під скло з мазком.при цьому на поверхні мазка не залишається мікрочасточок нерозчиненої фарби,що полегшує мікроскопію.Тривалість фарбування-30-40хв.Фарбу змивають проточною водою,мазок висушують на повітрі й досліджують за допомогою імерсійної системи мікроскопа. Правильно пофарбовані мазки мають рожевий колір з фіолетовим відтінком. Еритроцити забарвлюються в рожевий колір,цитоплазма лімфоцитів-у синій,а їхні ядра-в темно-фіолетовий. Цитоплазма одноклітинних організмів блакитного кольору,а їхні ядра темно-червоні або червоні.