Государственній єкзамен / билеты1-15_зараз

стають інвазійними. При повторному харчуванні в ділянці очей інвазійні личинки телязій через хоботок мух потрапляють на шкіру, а потім на кон'юнктиву, де ростуть, через 3—6 тижнів стають статевозрілими і паразитують 8—12 міс. (зимують).

Епізоотологічні дані. Захворювання великої рогатої худоби телязіозом у пасовищний період зумовлене участю проміжних живителів — мух-корівниць, які живуть і розмножуються на пасовищі (в приміщення не залітають). Перші випадки захворювання тварин телязіозом виявляються в кінці травня — початку червня, досягаючи піку інвазії в серпні-вересні. Джерело інвазії — хворі тварини, які в минулому році заразились телязіозом. Частіше хворіють молоді тварини. В Україні основний збудник телязіозу — Th.rhodesi.

Патогенез та імунітет. Гельмінти чинять механічний вплив на кон,активу й рогівку, що супроводжується проникненням патогенної мікрофлори в очі тварини. (особливо Th.rhodesi) та інокуляторного факторів, T. gulosa спричинює розвиток запального процесу. Виражена антигенна дія личинок. Спостерігається гнійний кон,юктивіт,а також помутніння пошкодженої рогівки. На рогівці утворюються ерозії. Ушкоджується кришталик і розвиваєть фібринозногеморагічний іродоциклід. З часом рогівка загоюється, дифузне помутніння розсмоктується і око набуває нормального вигляду.

Клінічні ознаки. Виявляють кон'юнктивіт, сльозотеча, світлобоязнь, опухання повік,витікання з очей, помутніння рогівки, послаблюється апетит, знижуються надої молока.

Лікування. Водний розчин йоду 1:2000 вводять під третю повіку по 75 мл. Менш ефективні 2—3%-ні розчини борної кислоти. У формі 3%-ної емульсії застосовують іхтіол та лізол (2—3 мл на око). Промивання очей проводиться триразово із проміжком 2—3 дні. Дитразину цитрат вводиться підшкірно в ділянці шиї у формі 25%-ного водного розчину дворазово із добовим інтервалом. Опубліковані дані про успішне застосування івомеку (цидектину), валбазену. При ускладненні телязіозу секундарною інфекцією призначають симптоматичне лікування (тетрациклінова та дибіоміцинова мазь, сульфаніламіди тощо).

Профілактика. Заходи боротьби із телязіозом здійснюються в напрямку проведення поголовних профілактичних дегельмінтизацій великої рогатої худоби в господарствах і населення та запобігання нападу мух-корівциць на тварин.

3. ВСО при лейкозі

Для лейкозу характерне:збільшення лімфатичних вузлів, набрякла поверхня розрізу, сіро-білого або сіро-чорного кольору, а інколи з казеозними осередками некрозу, жовтого і коричневого забарвлення. Такі ж зміни спостерігаються в селезінці, печінці, серцевому м’язі та в інших органах. Часто буває уражена мускулатура. М’язи в’ялі,світло-червоного кольору з жовтуватим або білуватим відтінком. На їх розрізі виявляють салоподібні й лейкемічні розростання та дегенеративні зміни. У свиней лімфатичні вузли збільшені в 10—40 разів, на поверхні розрізу помітні мозкоподібні набухання і характерне жовтуватозеленувате забарвлення.

Селезінка при лейкозі значно збільшена, у великої рогатої худоби досягає 18— 40 кг, у свиней — більше 5 кг, має щільну консистенцію, поверхня розрізу горбиста з різко помітними розрослими фолікулами сіро-білого кольору.Печінка при дифузному ураженні крихкої й ламкої консистенції, різко збільшена: у великої рогатої худоби досягає 35 кг і більше, у свиней — 7—8 кг.

Нирки пошкоджуються часто (до 56 %). При дифузному ураженні в корковому шарі виявляють численні сіро-білі салоподібні вузлики з крововиливами;маса нирок досягає 8—10 кг.

Санітарна оцінка м,яса. При будь-якій формі лейкозу у випадках ураження м,язів, лімфатичних вузлів туші, декількох паренхіматозних органів або у разі виявлення лейкозних розростань (бляшок) на серозних покривах, незалежно від вгодованості, тушу та інші продукти забою (крім шкур) утилізують.

За умов ураження окремих лімфатичних вузлів або органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі, такі лімфатичні вузли та органи направляють на утилізацію, а туші та неуражені органи використовують залежно від мікробіологічного дослідження. У разі виявлення сальмонел тушу і неуражені органи направляють на проварювання або виготовлення консервів, а за їх відсутності-на виготовлення ковбасних виробів.

Якщо результат гематологічного дослідження тварин на лейкоз позитивний, але патологічних змін, властивих лейкозу, немає, тушу й органи направляють на виготовлення варених ковбасних виробів, м,ясних хлібців, консервів.

Якщо ж позитивний результат дає тільки імунологічне дослідження тварини, продукти забою використовують для виготовлення варених ковбас.

Шкуру у разі шкіряної форми-утилізують, а за інших дезінфікують.

ВСзаходи. Тварин хв.., або підозрюваних – забивають на санітарній бойні. Якщо її немає забій проводять на загальному конвеєрі, після забою здорових тварин. Після забою здор. (підозр.) тв. Приміщення й обладнання дезінфікують: спочатку зрошують 2%-м р-м їдкого натру(70-800С) , потім миють гарячою водою і знову зрошують 4%-м гарячим р-м їдкого натру або р-м хлорного вапна, що містить 2% активного хлору. Після годинного провітрювання приміщення промивають водою (70-800С) і дозволяють їх експлуатацію. Інструменти знезаражують 2%-м р-м їдкого натру(70-800С) або 2%-м р-м хлорного вапна (в перерахунку на активний хлор).

Молоко з клінічними (геметологічними) ознаками лейкозу забороняється використовувати на харчові цілі та згодовувати тваринам. Таке молоко денатурують шляхом +5%-го р-ну формальдегіду, креоліну або іншої дезінфікуючої речовини.

4. Методи промивання фекалій

Більшість гельмінтокопроскопічних досліджень ґрунтується на різниці питомої ваги яєць паразитичних червів і рідини, в якій розміщуються фекалії. Залежно від співвідношення питомої ваги цих компонентів розрізняють методи осадження, флотації та комбіновані.

Яйця трематод жуйних тварин мають досить велику питому вагу, тому для діагностики трематодозів застосовують методи осадження.

Метод послідовного промивання.Невелику кількість фекалій (5 г) розмішують у стаканчику з 10-кратною кількістю води. Суміш фільтрують у другий стаканчик, після цього фільтрат відстоюють 5 хв. Потім зливають або відсмоктують спринцівкою верхній шар рідини до осаду. Далі до осаду додають таку ж кількість води, перемішують і відстоюють знову 5 хв. Ці маніпуляції повторюють до прояснення верхнього шару рідини в стаканчику. Рідину востаннє зливають, а осад наносять на спеціальне скло або в бактеріологічну чашку і досліджують під мікроскопом.

Методи флотації. При методах флотації (спливання) застосовують рідини з питомою вагою, що перевищує питому вагу яєць гельмінтів.

Метод Фюллеборна - найпоширеніший. У скляний, фарфоровий або пластмасовий стаканчик місткістю 50-100 мл кладуть 3-5 г фекалій і при помішуванні скляною паличкою поступово додають насичений розчин натрію хлориду (на 1 частину фекалій - 15-20 частин розчину солі). Великі частинки фекалій, що спливли, відразу видаляють паличкою, а суспензію фекалій фільтрують через металеві або марлеві ситечка в інший стаканчик, який залишають у спокої на 4060 хв. Яйця гельмінтів (цестод, нематод) з невеликою питомою вагою випливають. За допомогою металевої петлі діаметром 0,5-1 см беруть три краплі з поверхневого шару рідини на предметне скло і досліджують під мікроскопом. Для приготування насиченого розчину натрію хлориду на 1 л гарячої води беруть 380 г натрію хлориду. Розчин фільтрують через марлю або вату в бутель і використовують після охолодження. Його використовують для діагностики багатьох нематодозів і цестодозів .

Метод Котельникова – Хренова схожий з методом Фюллеборна, але для флотації використовують насичений розчин нітрату амонію (аміачна селітра). Час відстоювання скорочено до 15-20 хв.

Для приготування флотаційних рідин використовують також насичений розчин натрію тіосульфату.

Комбіновані методи. Ґрунтуються на принципі осадження і флотації яєць гельмінтів, тому ефективніші порівняно з попередніми методами досліджень.

Метод Дарлінга. Невелику кількість фекалій (3-5 г) розмішують у стаканчику з 20-30 мл води, суміш проціджують у центрифужні пробірки і центрифугують 1-2 хв. після чого верхній шар рідини зливають, а до осаду доливають суміш однакових частин гліцерину і насиченого розчину натрію хлориду. Суміш у пробірках збовтують і вдруге центрифугують. Яйця, що спливли на поверхню, знімають разом з плівкою суміші дротяною петлею, струшують на предметне скло і досліджують під мікроскопом. Якщо немає гліцерину, фекалії можна змішувати перед другим центрифугуванням з насиченим розчином натрію хлориду.

Метод Щербовича.Пробу фекалій масою 1 грам заливають у ступці 5 см3 води, ретельно розмішують, додаючи воду до 15 см3, потім суспензію проціджують через сито в стакан і відстоюють упродовж 5 хв. Після відстоювання верхній шар зливають, а осад з залишками рідини заливають у центрифужну пробірку. Центрифугують 2 хвилини при 2000 оборотах на хвилину. Зверху петлею знімають по 3 краплини і переносять на предметне скло.

5.Ваші дії у разі виникнення пастерельозу

Унеблагополучному щодо пастерельозу птиці господарстві, відділенні, фермі, пташнику:

1) усю хвору, слабу, виснажену птицю забивають безкровним методом, перероблюють на м'ясо-кісткове борошно або знищують;

2) клінічно здоровій птиці застосовують антибіотики, сульфаніламідні й інші препарати, рекомендовані для ветеринарної практики. Після закінчення строку експлуатації, яйцекладки і відгодівлі птицю здають на забій. Перед забоєм птиці застосування антибіотиків припиняють у строки, передбачені настановами щодо їх застосування;

3) Тушки хворої і підозрілої у захворюванні птиці не відпускаються без попередньої обробки.Їх проварюють, прожарюють або переробляють на консерви. Внутрішні органи утилізують. Пухі пір,я дезінфікують.

4) проводять механічну очистку, а також дезінфекцію (поточну і остаточну) пташиних приміщень, інвентарю, виробничих територій, транспорту й інших об'єктів у відповідності до діючих інструкцій з проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації. Пташиний послід знезаражують біотермічним методом.

Птицю благополучних щодо пастерельозу пташників з профілактичною метою щеплюють вакцинами у відповідності до настанов щодо їх застосування;

5) оздоровлення птахогосподарства, відділення, ферми, пташника від пастерельозу проводять шляхом санації приміщень, в яких розміщують здорову птицю, вирощену в ізольованих умовах цього господарства або завезену з інших благополучних щодо заразних хвороб птиці господарств.

При виявленні пастерельозу серед птиці, яка належить населенню, на неблагополучні двори накладають обмеження. Усю птицю неблагополучних дворів забивають, при цьому тушки від забою хворої птиці знищують, а від клінічно здорової - проварюють і використовують в їжу в межах неблагополучного двору. Завіз і вирощування здорової птиці дозволяється після зняття обмеження;

6) обмеження з господарства, відділення, ферми, пташника, двору знімають після забою усієї неблагополучної щодо пастерельозу птиці, очистки території, дезінсекції, дератизації і остаточної дезінфекції з проведенням бактеріологічного контролю її якості в державних лабораторіях ветмедицини;

7) обмеження з господарства може бути знятим після одночасного забою всього поголів'я птиці неблагополучного господарства, відділення, ферми, пташника, не чекаючи строку закінчення одержання продукції (яйценоскості тощо), та проведення механічної очистки та дезінфекції із перевіркою державною лабораторією ветмедицини на якість її проведення.

Для інших видів тварин

Уразі виникнення пастерельозу господарство оголошують неблагополучним і впроваджують карантинні обмеження. В епізоотичному осередку проводять клінічний огляд і термометрію всіх тварин неблагополучної групи. Хворих та підозрілих ізолюють і лікують за ними закріплюють окремий персонал, інвентар, транспорт. Поросятам і ягнятам , що знаходяться під хворими матками вводять

гіперімунну протипастерельозну сироватку в лікувальних дозах та антибіотики тетрациклінового ряду. Телятам до 3 міс. віку, що переебувають на території неблагополучної ферми вводять гіперімунну протипастерельозну сироватку і випоюють молоко від здорових корів. Через 14 діб після введення сироватки телят щеплюють вакциною проти пастерельозу. В приміщеннях регулярно проводять дезінфекцію,дератизацію і дезінсекцію. Трупи загиблих тварин утилізують(спалюють, біотермічні ями).

Карантинні обмеження знімають через 14 діб після останнього випадку захворювання, вакцинації всіх тварин проти пастерельозу, проведення остаточної дезінфекції. Після зняття карантину протягом 1 року року проводиться вакцинація всіх сприятливих тварин.

Для дезінфекції застосогвують 10-20% суміш свіжогашеного вапна або 2% розчин їдкого натрію з експозицією 1год., прояснений розчин хлорного вапна що містить не менше 1% активного хлору з експозиц 1 год., 0,5 % роз.. формальд з температ. не менше 16»С і експозицією 3 год. Для аерозольного дезінф використ 20 % формальд. З розрахмунку 20 мл на 1 м3 з експозицією 3 год. Гній піддають біотермічному знезараженню з експозицією 3 год. Гноївку на 1 м3 додають 0,5 мл просвітленого хлорного вапна, що містить 25 мг/л активного хлору, суміш перемішують і витримують 12-18 го

6. Порядок накладання і зняття карантину

Порядок встановлення карантину тварин

Карантин тварин у місцях виникнення карантинних захворювань встановлюється та скасовується рішенням Уряду Автономної Республіки Крим, державної адміністрації області, міст Києва та Севастополя, району, міста на відповідних територіях, у господарствах і дворах за поданням відповідного державного органу ветеринарної медицини, а в межах однієї або кількох областей - рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.

Про встановлення карантину тварин, його продовження та зняття Головний державний інспектор ветеринарної медицини України повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро, а у разі виникнення карантинних хвороб, спільних для тварин і людей, - Головного державного санітарного лікаря України. Перелік карантинних захворювань затверджується Кабінетом Міністрів України.

Карантин тварин встановлюється протягом доби після виявлення карантинних захворювань. Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або їх заступниками.

Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину тварин, негайно повідомляє про це населення, а також підприємства, установи та організації, розташовані в карантинній зоні, і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів та областей.

У рішенні про встановлення карантину вказується на обставини, що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі карантинної та загрозливої зони, спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на

локалізацію і ліквідацію вогнищ небезпечних інфекційних захворювань тварин, а також тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та покладаються на них додаткові обов'язки і затверджується план локалізації, ліквідації та профілактики захворювання. Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, які надходять у господарства для поповнення стада. Такі тварини утримуються в період карантину окремо у спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинних пунктах) і піддаються ветеринарносанітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в загальне стадо.

Тварини, що завозяться з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом певного періоду, який визначається законодавством.

. Заходи, що здійснюються в умовах карантину тварин

У разі встановлення карантину тварин може вводитися повна або часткова заборона:

провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити в цю зону, вивозити (виводити) з неї тварин;

вивозити з карантинної зони продукти та сировину тваринного і рослинного походження, корми, у тому числі пересилати посилками і переносити ручним вантажем;

перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах господарства карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин;

доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і у тваринницькі приміщення, де встановлено карантин, крім обслуговуючого персоналу за умов додержання ним спеціального режиму;

проводити ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні видовища, роботу ринків та інші заходи;

руху транспортних засобів в карантинній зоні; заготівлі, торгівлі тваринами, продуктами і сировиною тваринного і рослинно-

го походження в карантинній зоні На шляхах при в'їзді у населені пункти, на ферми виставляється охорона, сто-

рожові або карантинні ветеринарно-міліцейські пости, встановлюються знаки, що вказують на об'їзні шляхи.

Вивезення тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України або відповідних комісій в Автономній Республіці Крим та при обласних державних адміністраціях.

Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримувалися разом, підлягають знешкодженню або утилізації відповідно до законодавства.

Господарське використання гною від хворих або схильних до захворювання тварин допускається лише у випадках, передбачених інструкцією про боротьбу із захворюванням, та після попереднього надійного знезаражування.

На залізничних станціях, морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах чи на підприємствах, що знаходяться в карантинній або загрозливій зоні, припиняється навантаження та розвантаження тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, кормів та іншої продукції, яка може бути носієм або фактором передачі інфекції.

Проводиться мобілізація та використання ресурсів і засобів підприємств, установ та організацій з некарантинованої зони з метою запобігання поширенню карантинних хвороб і ліквідації їх у первинних вогнищах зараження.

На час карантину може змінюватися режим роботи підприємств, установ та організацій, можуть вводитися інші необхідні зміни виробничої діяльності.

Увиняткових випадках для здійснення карантинних заходів та ліквідації вогнищ епізоотії разом з органами внутрішніх справ, підрозділами Національної гвардії України, Служби безпеки України можуть залучатися військові частини Збройних Сил України відповідно до законодавства.

Уразі встановлення карантину тварин на значній території (область або кілька областей) Кабінет Міністрів України може подавати Президенту України пропозицію про цільову мобілізацію на термін до двох місяців військовозобов'я- заних спеціалістів, необхідних для ліквідації епізоотій.

Державні органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею продуктами та сировиною тваринного і рослинного походження, кормів, інших продуктів та матеріалів, що можуть бути факторами передачі збудника інфекції, зобов'язані надавати в користування спеціально уповноваженим органам під час карантину тварин службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

ТЕРМІНИ ЗНЯТТЯ КАРАНТИНУ АБО обмежувальних заходів ПРИ інфекційних хвороб тварин.

Хвороби, спільні для всіх видів тварин Сибірська виразка - 15 днів карантину Туберкульоз - за інструкцією Бруцельоз - за інструкцією

Ящур - 21день карантину, 12 міс. обмеження Лістеріозу - 2 міс. карантину, 1-2 роки обмеження Сказ - 2 міс. карантину Хвороба Ауєскі - 1 міс. карантину

Некробактеріоз - 1 міс. карантину Ку-лихоманка - 1 рік обмежень Лептоспіроз - 3 міс. карантину

Камп?? лобактеріоз - карантин 1 рік для ВРХ, 2 роки для МРС Хвороби для ВРХ Контагіозний пневмонія - 3 міс. карантину

Чума - 21 день карантин, 45 днів обмежень Злоякісна катаральна лихоманка - 2 міс. карантину Інфекційний рінотрахеіт - 1 міс. карантину Емкар - 14 днів карантину Паратуберкульоз - 3 року обмежень Чума верблюдів - 2 міс. карантину Віспа верблюдів - 20 днів карантину Хвороби коней Сап - 45 днів карантин

Інфекційний енцефаломієліт - 40 днів карантину Контагіозний плевропневмонія - 45 днів карантину Мит - 15 днів карантину Африканська чума - 12 міс. карантину Рінопневмонія - 2 міс. карантину Хвороби свиней

Класична чума свиней - 40 днів карантин, 12 днів обмеження Африканська чума - 1 міс. карантину, 6 міс. обмеження Пика - 14 днів карантин Дизентерія - 3 міс. карантину

Вірусний трансмісивний гастроентерит - 3 міс. карантин Сальмонельоз поросят - 1 міс. карантину Віспа - 14 днів карантин Атрофічний риніт - 1 рік обмежень Хвороби овець і кіз Віспа - 20 днів карантин

Інфекційна ентеротоксемію - 20 днів карантину Брадзот - 20 днів карантину

Інфекційна плевропневмонія - 2 міс. карантину, 1 рік обмежень Інфекційна агалактія - 2 міс. карантину Контагіозний пустульозний дерматит - 1 міс. карантину Копитні гниль - 1 міс. карантину

Перелік заразних хвороб, при яких встановлюється загрозлива зона навколо території, карантініруемой з даної хвороби:

Ящур, чума ВРХ, чума верблюдів, чума свиней (класична), чума і псевдочума птахів, сибірська виразка

Заразні хвороби, при яких хворі тварини підлягають знищенню:

Сказ, ящур (при перших випадках захворювання в благополучній місцевості), туляремія, чума ВРХ, рінотрахеіт ВРХ, катаральна лихоманка ВРХ і овець, скрейпі овець, чума верблюдів, сап, епізоотичний лімфангоіт коней, злучних хвороба коней, африканська чума однокопитних і свиней, токсоплазмоз собак і кішок, чума і псевдочума птахів, пситтакоз птахів, орнітоз.

Заразні хвороби, при яких хворих тварин знищують або піддають забою: Повальне запалення легенів ВРХ, туберкульоз (клінічно хворі + реагують на

туберкулін), бруцельоз (клінічно хворі + реагують при серологічне дослідження),

інфекційна анемія коней, інфекційний енцефаломієліт коней, чума свиней, холера курей, віспа-дифтерія птахів, інфекційний ларинготрахеїт птахів, інфекційний бронхіт.

М'ясо та інші продукти, отримані від забою тварин, хворих хворобами, перерахованих у другому пункті, використовуються у порядку, передбаченому правилами Вікіпедія, а також діючими інструкціями щодо боротьби з цими хворобами.

При перших випадках захворювання тварин цими хворобами (крім туберкульозу і бруцельозу) хворі тварини можуть бути знищені без використання м'яса, шкір і відходів забою.

Епізоотологічний класифікація інфекційних хвороб тварин.

билет 7 1.Опишіть особливості діагностики і профілактики хвороб коней на

прикладі однієї із зазначених хвороб (мит, інфекційна анемія коней, ринопневмонія коней, грип коней, епізоотичний лімфангіт, вірусний артеріїт, вірусні енцефаломієліти коней, контагіозний метрит кобил).

Інфекційна анемія коней (Anaemia infectiosa equorum, ІНАН, болотна лихоманка) — переважно хронічна хвороба однокопитних, що характеризується рецидивною гарячкою, анемією, ураженням кровотворних органів та серцевосудинної системи.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Retraviridae. На інфекційну анемію хворіють коні, віслюки, мули незалежно від статі та віку, а також свині, особливо поросята, зараження яких призводить до 30 – 196-денної латентної інфекції. Описано поодинокі захворювання людей, наявність вірусу в їх крові було доведено біопробою на лошатах. Джерелом збудника інфекції є клінічно хворі тварини, а також тварини з тривалим (до 18 років) латентним перебігом інфекції під час чергових рецидивів хвороби. Встановлено випадки занесення вірусу в благополучні господарства специфічними сироватками, одержаними від анемохроніків за відсутності ретельного контролю під час відбору та експлуатації продуцентів. Вірус виділяється з організму із сечею, носовим слизом та кон’юнктивальними витіканнями, молоком, а також з калом за наявності в ньому домішок крові.

Клініка. . У більшості випадків гостра й підгостра форми спричиняють падіж тварини. При надгострому перебігу хвороби тварина гине через кілька годин або через 1—2 дні. Характерні ознаки: гарячка, параліч задніх кінцівок, серцевосудинна недостатність, часто відзначають гастроентерит. Гостра форма супроводжується пригніченням, підвищенням температури тіла до 40—42 °С, крововиливами в носову порожнину, значно зменшується кількість еритроцитів і знижується рівень гемоглобіну. Хвороба закінчується смертю або переxодить у хронічну форму. Хронічний перебіг ІНАН супроводжується короткочасним загостренням температури, відзначають виснаження, значне виділення поту, кволість. Роботоздатність коней відновлюється через 15—20 діб. Прихований перебіг хвороби характеризується періодичним незначним підвищенням температури. Інфіковані коні клінічно здорові й небезпечні як джерело інфекції, оскільки вірусна персистенція може спостерігатися протягом усього життя.

Діагноз установлюють комплексно, з урахуванням епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика. У лабораторію для серологічного дослідження надсилають сироватки крові в об’ємі по 5 – 6 мл, для гематологічних досліджень — в об’ємі по 10 – 12 мл, стабілізовану 20 %-м розчином цитрату натрію. Від трупів і забитих тварин для гістологічного дослідження відбирають шматочки (завтовшки не більш як 2 см) печінки, селезінки, серця, легень, нирок, лімфатичні вузли. Під час первинного встановлення діагнозу в раніше благополучному пункті, а також при дослідженні сироваток крові коней-продуцентів проводять біопробу на двох 6 – 12-місячних лошатах.