Государственній єкзамен / билеты1-15_зараз

спостерігається слабке почервоніння кон'юнктиви та невелика сльозотеча. У частини коней з латентним перебігом сапу первинне введення малеїну не супроводжується добре вираженою алергічною реакцією, відбувається тільки сенсибілізація кон'юнктиви ока. Лише повторне введення малеїну в те саме око через 5 — 7 діб викликає яскраво виражену алергічну реакцію. Перевірку очної реакції після повторного введення малеїну проводять через 3 — 6 — 9 — 12 год за тими самими показниками, що й після першого введення.

Уразі підшкірної малеїнізації в обстежуваного коня впродовж доби три рази

—вранці, вдень і ввечері — вимірюють температуру тіла. Результати всіх вимірів підсумовують і ділять на кількість вимірювань. Добуте число є показником середньої температури, яка не повинна перевищувати 38,5 °С. Малеїн вводять обстежуваній тварині в дозі 1 мл підшкірно в ділянці середньої третини шиї або підгруддя. Температуру починають вимірювати через 6 — 8 год після введення малеїну через кожні наступні 2 год впродовж 8 — 10 год, а потім на 24 і 36-ту годину. Перевірку підшкірної малеїнізації проводять за показниками температурної, місцевої та загальної реакції. У сапних коней температурна реакція починається з підвищення температури тіла через 6 — 8 год після введення малеїну, досягає максимуму через 12 — 16 год, утримується в межах високих показників упродовж 6 — 8 год, потім починає спадати. Місцева реакція виражається в розвитку на місці введення малеїну гарячої, болісної, напруженої припухлості, яка досягає до 24 - 36-ї години розміру 10 — 20 см у діаметрі. Загальна реакція характеризується пригніченням, втратою апетиту, прискоренням пульсу й дихання, фібрилярним скороченням м'язів, прискореним виділенням сечі та калу. У окремих тварин можуть спостерігатись кашель, вологі хрипи, виділення з носа, збільшення підщелепових лімфовузлів. Реакцію вважають позитивною в разі, коли спостерігається типове підвищення температури до 40 °С і вище за наявності хоча б незначної місцевої реакції. Однаковою мірою реакцію вважають позитивною, коли є яскраво виражена місцева реакція і типовий розвиток температурної кривої. Сумнівною реакцію визначають у тих випадках, коли температурна крива типова, але температура не підвищується понад 39,6 °С і місцева реакція виражена слабко. Підвищення температури до 39 °С за відсутності місцевої та загальної реакцій вважають показником відсутності специфічної реакції на малеїн. Підшкірний метод малеїнізації за діагностичною цінністю рівноцінний очній пробі, однак складний за технікою виконання і тому до нього вдаються рідко, лише коли немає можливості провести очну пробу або її показники недосить чіткі.

Дуже цінним допоміжним методом діагностики сапу є реакція зв'язування комплементу (РЗК), яка виявляє загострення хронічного та латентного перебігу хвороби. Дослідження сироваток крові на сап за допомогою РЗК проводять лише у коней, які позитивно реагують на малеїн. При цьому позитивні показники лише однієї РЗК за негативної реакції на малеїн не можуть бути підставою для діагнозу на сап.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність відрізняти носову форму сапу від миту та шкірну форму від епізоотичного лімфангоїту. Під час

захворювання на мит розвивається гнійне запалення слизової оболонки носової порожнини без утворення виразок, супроводжується абсцедуванням підщелепових лімфовузлів. При мікроскопічному дослідженні гною виявляють збудник хвороби — митний стрептокок. У разі епізоотичного лімфангоїту в досліджуваному гною з виразок виявляють криптококи. В усіх сумнівних випадках проводять очну малеїнізацію коней.

Лікування заборонене у зв'язку з його високою потенційною небезпекою для людини. Інфікованих збудником сапу коней знищують.Усі спроби виготовлення вакцини та гіперімунної сироватки проти сапу закінчились невдачею.

ВСЕ Після забою туші із внутрішніми органами та шкурою знищують.

5. Ектопаразити собак

До ектопаразитів належать кліщі, блохи, комарі, воші, волосоїди. Вони нападають на собак під час прогулянок. Їх укуси супроводжуються сильним сверблячкою і запаленням шкіри, після чого виникають екземи та дерматити. Ектопаразити є переносниками небезпечних захворювань, багато з яких закінчуються летальним результатом.

Блохи - дуже поширені ектопаразити. Вони живуть на шкірі тварини, ховаючись у шерсті. Кусаючи собаку (прокушуючи шкіру), викликають постійний свербіж. Їх екскременти і слина провокують запалення шкіри, алергічні реакції. Алергічні реакції можуть протікати у формі гіперчутливості як негайного, так і уповільненого типу. Ці зовнішні паразити можуть бути переносниками різних хвороб (у тому числі гельмінтозів).

Клінічні симптоми. Собака неспокійна, часто чухається задніми лапами, шкіра запалюється, місця розчухування кровоточать. Улюблені місця проживання бліх - на спині, біля основи хвоста, іноді в паху.

Один з найбільш явних ознак зараження блохами - наявність в шерсті «блошиного бруду» (чорні зернисті утворення, що складаються із фекалій бліх і перетравленої ними крові).

КЛІЩІ бувають 3 видів: Demodex, Sarcoptes і енцефалітні. Кліщі Sarcoptes і Demodex викликають коросту. Перші (Sarcoptes) надзвичайно заразні. Вони швидко проникають під шкіру, викликаючи сильний свербіж і облисіння. Виявити їх можна тільки за допомогою мікроскопа. Коростою можна заразитися при близькому контакті з хворими тваринами або зараженими предметами. При захворюванні на коросту кліщі починають активно переміщатися у верхніх шарах шкіри, викликаючи сильний свербіж. Собака постійно свербить і втрачає апетит. У неї випадає шерсть, а на шкірі з'являються ранки. Кліщі Demodex мешкають у волосяних мішечках шерсті собак. При ослабленні імунітету вони починають проявляти активність, інтенсивно розмножуючись. Кліщі цього виду незаразні і зазвичай зникають природним шляхом. Енцефалітний кліщ добре помітний неозброєним оком. Його укус практично невідчутний і рідко викликає роздратування шкіри. Проте це комаха може завдати величезної шкоди, так як воно є переносником ряду захворювань (кліщовий параліч, кліщовий енцефаліт.

ВОШІ становлять небезпеку не тільки для собаки, а й для людини. Вони дуже заразні і добре помітні неозброєним оком.

х можна побачити навіть при поверхневому огляді шкіри та шерсті хворої тварини.

Профілактика. Для попередження зараження, а також для боротьби з блохами, кліщами, вошами, волосоїдів рекомендується використовувати спеціальні інсектицидні зоошампуні, краплі або спрей, присипки, а також інші аналогічні препарати. Крім обробки вихованця інсектицидними засобами, ретельно забирайтеся в будинку (пилососьте підлоги, витрушує ліжко і вибивайте килими). Не допускайте контактів з бродячими собаками

6.Акт при сказі

Акт – це юридичний документ, який підтверджує виконану роботу, подію чи факт. Акти складаються посадовими особами або комісією у складі не менше трьох осіб у двох і більше примірниках і набувають юридичної цінності при наявності не менше трьох підписів.

Акти складають при проведенні в господарствах і населених пунктах таких протиепізоотичних та ветеринарно-санітарних заходів:

·діагностичних досліджень сільськогосподарських тварин на туберкульоз, бруцельоз, паратуберкульозний ентерит, сап коней та ін.;

·планових і вимушених щеплень сільськогосподарських тварин проти заразних захворювань (бешихи, чуми й сальмонельозу свиней, емфізематозного карбункула великої рогатої худоби й овець, віспи овець, Нюкаслської хвороби птиці тощо);

·профілактичних обробок та дегельмінтизації тваринницьких приміщень;

·обстеження утилізаційних пунктів, заводів з виробництва м’ясо-кісткового борошна, пасовищ, водойм, складів та підприємств з переробки сировини тваринного походження, скотозабійних пунктів, боєнь, м’ясокомбінатів тощо;

Акт складають за довільною формою. Однак у ньому коротко перелічують проведені роботи і конкретні пропозиції, рекомендовані фахівцем ветеринарної медицини або комісією.

На початку акта пишуть час і місце його складання (число, місяць, рік, назву господарства, населеного пункту, району, області), а далі осіб, що складали його. Акт може бути складений однією службовою особою (лікарем або фельдшером ветеринарної медицини) або комісією. У цьому разі до акта вписують службових осіб, що брали участь у проведенні протиепізоотичних чи ветеринарносанітарних заходів і складанні акта, а також осіб (представників господарства, підприємства), що були присутні при проведенні ветеринарних заходів.

Потім в акті зазначають, на якій підставі проводять ветеринарні заходи; час та перелік робіт, проведених ветеринарним фахівцем або комісією. Якщо розпочату ними роботу не закінчено, то зазначають, що саме не закінчено, кому та в які строки доручено її виконання.

Нарешті, в акті записують у скількох примірниках він складений, та в які адреси його надсилають. Далі ставлять підписи осіб, які брали участь у проведенні ветеринарних заходів та складанні акта, а також відповідальних представників господарства чи підприємства, що були присутні при проведенні ветеринарних заходів і складанні акта.

Для полегшення праці ветеринарних фахівців-практиків розроблені орієнтовні форми актів для обліку робіт при проведенні профілактичної, поточної та заключної дезінфекції.

В Україні розроблені (Горбанем М. І.) стандартні форми актів для обліку робіт при проведенні поголовного клінічного й алергічного дослідження коней на сап.

Билет 5 1.Особливості діагностики інфекційних хвороб тварин

Особливості:

1- необхідність термінової постановки діагнозу (епізоотичний критерій – інфікована тварина є джерелом збудника; лікування, ізоляція чи забій хворої тв.; ряд епізоотичних заходів спрямованих запобігти поширенню)

2- обов'язковість використання комплексного методу діагностики (діагноз вважається встановленим лише за підтвердження одним методом дослідження іншого, лише один може бути помилковим)

Методи діагностики:

клінічний (основний метод) розпізнавання хвороби за характерним комплексом ознак у даної тварини характерних для певної хвороби, полягає у клінічному огляді. Характерним е стадійність перебігу: інкубаційний; проднормальний; клінічних ознак; одужання, смерть чи хронічна форма.

епізоотичний (основний) систематизація даних, отриманих при дослідженні не благополучного осередка (складова – епізоотичний анамнез).Його мета: з’ясування причин захворювань і загибелі тварин; виявлення шляхів занесення збудника інфекції у господарство; вивчення закономірності епізоотичного процесу в конкретних умовах даного епізоотичного вогнища; з’ясування особливостей епізоотичного вогнища й розробка конкретних заходів, спрямованих на швидку його локалізацію та запобігання появи нових хворих тварин.

пат.ан. та гістологічний методи (основний) – розпізнавання хвороби за характерними змінами в органах, іноді, для дослідження на мікро рівні використовують гістологічний.

бактеріологічний (допоміжний)виявлення у пат. матеріалі мікроорганізмів. Методи: мікроскопія мазків, біопроба, посів на штічні середовища.

вірусологічний (допоміжний) виявлення у пат матеріалі вірусів. Методи: ел. мікроскопія, посів на КК та КЕ.

гематологічний(доп.) зміни в крові викликані наявністю збудника.серологічний(доп.) виявлення антитіла чи антигена у сироватці крові. Види:

РП,РН,РІФ,РЗК,РЗГА,РГА,ІФА.

алергічний(доп.) ґрунтується на підвищеній чутливості сенсибілізованого організму на повторне введення алергену (туберкульоз, сап, паратуберкульоз, полу роз, бруцельоз, епізоот. лімфангоїд, туляремія).

біологічний(доп.) біопроба з метою відтворення клін. і пат. ознак та виділення чистого збудника.

2. Трихінельоз.

Хвороба спричинюється Trichinella spiralis, стетевозрізі паразитують у кишках, личинки під сарколемоюмязових волокон смугастих м'язів.

Зб: Trichinella spiralis – кутикула поперечно покреслена, самки живородні, на передньому кінці личинки є хітиновий скелет, за допомогою якого вони проникають через кишкову стінку

Цикл: Особливість олин і той самий хазяїн спочатку дефінітивний, потім проміжний. Зараження при поїданні мяса зараженого личинками, після перетравлення капсули вони проникають у стінку кишок, через 2-3 доби досягають статевої зрілості, на 4-8 д.народжують, з рухом крові личинки розносяться по органах, але подальший розвиток личинки лише під сарколемою вони ростуть?скручуються?утв. капсула.

Клін. ознаки: лише при масовому зараженні: на 3-4д. внаслідок проникнення личинок устінки кишечника – діарея, пригнічення, судому, блювота, свербіж, набряки, через 1-1,5міс ознаки зникають.

Діагностика: зажиттєва – РП,РЗК, ІФА, алергічна біопсія м'язів. Посмертні – у компресоріумі ( по 80 г з 2 ніжок з діафрагми по 24 зрізи з просяне зерно в компресорі ум і досліджують); перетравлення у шлунковому соці (10г перемеленого мяса +250мл штучного соку через 5 год зливають і досліджують осад).

Лікування: мало ефективне. Вик: альбендазол і фенбендазол, які діють на зрілх і личинок до утворення капсули.

ВСЕ: при виявленні - тушу з внутрішніми оранами спалюють.

3. Ектопаразити у собак

Триходектоз: зб. волосоїд –Tr. canis, характеризується свербежем, дерматитами, облисінням та схудненням. Цикл з неповним перетворенням.

Ліногнатоз: зб.воша –L. setotus,характер.тим самим. Цикл з неповним перетворенням (яйце-личинка-імаго).

Сифонаптероз: зб. блоха – Ctenocephalides canis, характер.тим самим, цикл з повним перетворенням.

Лікування:і шампуні Больфо, піпетки Барсик, інсектоакарециди: бутокс, ектосан, дельтокс 1мл на 1 л

4.ВСЕ при отруєні, сазі та хворобі Ауєскі

Хвороба Ауєскі - вірусне захворювання з хознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних шляхів і легень, що супроводжується свербінням та розчісуванням (окрім свиней, соболів і норок). Зб. днк Herpesviridae

Пат.ан.: В свиней найбільш характерні зміни: гіперемія, поява виразок та дифтеритичні нашарування на слизовій оболонці піднебіння, некротичні осередки на мигдаликах, витікання з носової порожнини.

ВСЕ: Голову утилізують, а санітарна оцінка м’яса і субпродуктів проводиться за результатами мікробіологічних досліджень. У випадках виявлення сальмонел тушу направляють на проварювання або на виготовлення м'ясних хлібів, консервів, внутрішні органи - утилізують. За відсутності сальмонел тушу, сало і внутрішні органи переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, м'ясні хліби або консерви. Інші продукти забою (крім шкур, ріг та ратиць) утилізують. За наявності дистрофічних та інших патологічних змін тушу з органами утилізацію. Шкури, роги, ратиці дезінфікують.

Сказ — дуже небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, характеризується гострим перебігом, ураження ЦНС, 100% летальністю. Збудник РНК Рабдовірус.

ВСЕ: туші хворих і підозрілих знищують, здорових у неблагопол господарстві

– пром. переробка Отруєння: рішення в кожному окремому випадку залежно від залишкового

вмісту і виду речовини. Для дослідження на залишкову кількість хім. реч. направляють у державну лаб.вет.мед. середні проби м’язової тканини, мозку, печінки, нирок, вміст шлунку в кількості 50-500г (залежно від маси тварини). Трупи птиці направляють цілими. У супровідному документі вказують на які речовини або елементи необхідно проводити дослідження або які корми спричинили отруєння + 500-1000г кормів, що викликали отруєння. Дослідження проводять, встановленими нормативно-правовими актами. У висновку лабораторія вказує метод за доп. якого проведений аналіз, і дає рекомендації щодо використання продуктів забою. У випадку якщо причина отруєння не була встановлена продукти забою в їжу не допускаються, їх направляють на утилізацію або знищення.

Забороняється вик. при виявленні: алкалоїдів, ціаніду, зоокумарину, дифенанцину, етилфенаццину, бромдіалону та ін.антикоагулянтів; антигельмінтиків, нітрофуранів, сульфаніламідів, пестицидів з груп синтетичних піретроїдів, хлорофосу, ртутієвмісних пестицидів (ураховується природний вміст ртуті 0,03мг/кг в нирках – не більше 0,05), пестициди, токсичні елементи, антибіотики, та ін хім речовин – їх утилізують або знищують. М'ясо тварин забитих в результаті отруєння солями міді, цинку, препаратів фтору, кислотами, лугами і дезінфектантами утилізують або направляють на корм тваринам після проварювання. Шкура та інша технічна сировина без обмежень.

5.Відбір проби при дерматомікозах

Трихофітія - хронічна грибкова хвороба що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовтосірими лусочками або запальною реакцією шкіри і фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок. Зб. – грибки роду Trichophyton. Зіскріб з ураженої шкіри та волося, а також кірочки та лусочки, відібраної з країв ураженної ділянки, яка не піддавалася лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або не великих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють препарувальною голкою. Ізольване волося і кірочки переносять на предметне скло в краплю 10% розчину їдкого калію, оборежно підігрівають над полум’ям спиртівки. Після добавляня краплі 50% водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом. В разі позитивного результату виявляють прямі гіфи міцелію гілястого грибка трихофітона.

Мікроспорія– хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба котів, собак, хутрових звірів та коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів. Зб. – грибки з роду Microsporum. Зіскріб так само. У позивному випадку знаходять гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких спор по середині та на поверхні волосини. Діаг.: люмінісценція і мікроскопія. Люмінісцентний метод передбачає до-

слідження волосяного покриву хворої тварини або уражегого волося в затемниному приміщені під час якого виявляється специфічне смарагдово-зелене світіння ураженого мікроспорумами волося. У позивному випадку знаходять гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких спор по середині та на поверхні волосини.

ВСЕ: шкури знищують, м'ясо на пром. переробку 6. Акт на турбекулінізацію

АКТ проведення комплексної туберкулінізації великої рогатої худоби Господарство, село, район, область___________________Дата складання акта

__________________________

Мною, студентом 5 курсу 2 групи ФВМ НУБіП Україний, під керівництвом викладача або лікаря ветеринарної медицини господарства

_____________________________________________________

У порядку виконання плану навчальної практики, в період із 6 січня по 9 січня

2013 р.

Проведено дослідження великої рогатої худоби на туберкульоз методом внутрішньошкірної проби.

На фермі (у населеному пункті) усього 125 гол. худоби, із них: бугаївплідників 5 гол., корів 50 гол., нетелів 45 гол., молодняку до 2-міс. віку 25 гол.

Досліджено на туберкульоз 100 гол., в т. ч.: бугаїв-плідників 5 гол., корів 50 гол., нетелів 45 гол.

Не досліджувались 25 гол., не досягли 2-ох місячного віку Туберкулін уводили при внутрішньошкірній пробі 0,1мл в середній третині

шиї справа.

Облік реакції проводили після внутрішньошкірного введення через 72 години При дослідженні виявлено:

А) реагуючих на туберкулін при внутрішньошкірній пробі 0 гол.

Для туберкулінізації застосовували ППД-туберкулін для ссавців, виготовлений Сумською біофабрикою 13 листопада 2012 р., серія ? 03, держконтроль ? 03, строк придатності до 13 листопада 2013 р.

Усього витрачено: туберкуліну 10 мл., винного спирту 100 мл., вати 100 г., голки одноразові -100шт.

Акт складено в 2 примірниках: один для господарства (ветустанови), представник якого проводив дослідження тварин на туберкульоз, другий для навчального закладу.

Студент ________________ Представники господарства ________________

(підпис) (підписи)

Билет 6 1. Емкар (емфізематозний карбункул)

Емфізематозний карбункул (емкар) - гостре неконтагіозне інфекційне захворювання, переважно великої рогатої худоби та овець, яке характеризується утворенням крепітувальних набряків у м'язовій тканині різних ділянок тіла.

Збудник емфізематозного карбункула - Clostridium chauvoei - анаеробний,

поліморфний, спороутворюючий, рухомий мікроорганізм. продукує складний екзотоксин

Діагностика хвороби

Діагноз - емфізематозний карбункул установлюють на підставі клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика емфізематозного карбункула включає мікроскопічне, бактеріологічне та біологічне дослідження патологічного матеріалу. Термін лабораторних досліджень до 8 діб.

Улабораторію направляють ексудат із крепітувального набряку, шматочки уражених м'язів (3 х 3 х 3 см).

Емфізематозний карбункул необхідно диференціювати від злоякісного набряку(раньова інфекція) і сибірки(клін. Ознаки, температура,лаб дослідження).

ПРОФІЛАКТИКА

Щорічні профілактичні щеплення сприйнятливих до емфізематозного карбункула тварин.

Щеплення тварин здійснюють за 2 - 4 тижні до вигону їх на пасовища. Щепленню підлягає велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років. Телят

у6-місячному віці щеплюють повторно. Вакцину застосовують одноразово в дозах, передбачених настановою з її застосування.

Уразі тяжких епізоотичних обставин усю велику рогату худобу щеплюють двічі з інтервалом у два тижні згідно з настановою із застосування вакцини.

Угосподарствах, де реєструється емфізематозний карбункул овець або свиней, їх щеплюють одноразово, починаючи з 6-місячного віку.

Унеблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах, де тварини перебувають на пасовищах понад 6 місяців, їх необхідно щеплювати повторно.

Узалежності від епізоотичних обставин дозволяється щеплювати велику рогату худобу і овець одночасно проти емфізематозного карбункула і сибірки асоційованою вакциною згідно з настановою з її застосування.

ЛІКУВАННЯ

лікування хворих і з підозрою на захворювання тварин. Найбільш ефективною на ранній стадії хвороби є інтенсивна терапія антибіотиками, що діють проти грампозитивних бактерій (пеніцилін, біцилін, стрептоміцин, тетрациклін, еритроміцин), або тих, що мають широкий спектр антимікробної дії (байтрил, кломаксіл, енроксіл та інші). Одночасно проводить симптоматичне лікування (серцеві, антитоксичні, протизапальні засоби). При обмежених набряках на вражені ділянки накладають холодні компреси, обколюють їх 3-5%-ним розчи-

ном карболової кислоти, 1-2%-ним розчином перекису водню, 0,1%-ним розчином калію марганцевокислого та ін.

При наявності застосовують гіперімунну сироватку проти емфізематозного карбункула згідно з настановою з її використання.

Молоко від хворих корів знезаражують шляхом кип'ятіння протягом 30 хв. або будь-яким із хімічних засобів (сухим хлорним вапном із розрахунку 1 частина хлорного вапна на 3 частини молока) з наступним захороненням на скотомогильнику або в інших місцях для захоронення трупів.

Молоко, отримане від щеплених і клінічно здорових корів, використовується без обмежень.

Якщо з певних причин забій хворої тварини мав місце і при післязабійному огляді туші було виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві для емфізематозного карбункула (крепітуючі пухлини, уражені м'язи - сухі, губчасті, чорнокоричневого кольору або поцятковані блідно-жовтими, чорнуватими смужками; серозно-геморагічний інфільтрат із запахом згірклого масла; регіональні лімфовузли збільшені, геморагічні, соковиті на розрізі; легені наповнені кров'ю, набряклі; печінка збільшена, повнокровна, в'яла), то тушу з усіма внутрішніми органами і шкірою спалюють.

Продукти забою від здорових тварин (та їх туші), що були в контакті з продуктами від хворих тварин, спалюють.

Приміщення дезінфікують, грунт, гній спалюють.

Найкращий метод знешкодження трупів - спалювання. Трупи знешкоджують разом зі шкірою.

Обмеження знімаються комісією через 14 днів після останнього випадку загибелі, видужання, щеплення тварин проти емфізематозного карбункула та здійснення остаточної дезінфекції і всіх заходів комплексного плану оздоровлення неблагополучного пункту.

2. Телязіоз

Збудники телязіозів великої рогатої худоби — гельмінти невеликих розмірів, жовтувато-сірого кольору, нематоди Thelazia rhodesi(паразитує в кон'юнктивальному мішку), Th.gulosaі Th.skrjabini(паразитують у протоках слізних залоз) із родини Thelaziidae, піряду Spirurata, х-ся сльозотечею, кон,юктивітами, кератокон,юктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.

Будова збудників. Збудники телязіозу — нематоди, завдовжки 1—2 см. Види телязій розрізняють за будовою кутикули (у Th.rhodesiпоперечна окресленість, інші гладенькі), за розмірами ротової капсули (у Th.gulosa велика ротова капсула) і будовою спікул у самців {Th.skrjabini короткі спікули однакової довжини). Вульва розміщена у передній частині тіла самок. Самки телязій живородні. Паразитують у кон,юктивальному мішку та під третьою повікою(T. rhodesi), у

сльозових залозах (T. skrjabini i gulosa).

Життєвий цикл збудників. Телязії — типові біогельмінти, проміжні хазяї — мухи-корівниці (Musca autumnalis, M.amica, M.larvipara та ін.). Статевозрілі самки телязій відкладають личинок в очах ВРХ, після зими, які із сльозами заковтуються мухами. В тілі мух личинки двічі линяють і через 2—4 тижні