Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

гиста / Морфологія клітин крові лабораторних тварин і людини _ атлас _ В.М. Запорожан, В.К. Напханюк, Н.О. Горянова та ін. - О._ ОДМУ, 2002. - 118 с

.pdf
Скачиваний:
73
Добавлен:
10.07.2017
Размер:
6.88 Mб
Скачать

АТЛАС

МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН КРОВІ

ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН І ЛЮДИНИ

ОДЕСЬКИЙ

МЕДУНІВЕРСИТЕТ

АТЛАС

МОРФОЛОГІЯ КЛІТИНКРОВІ

ЛАБОРАТОРНИХТВАРИН ІЛЮДИНИ

Одеса Одеський медуніверситет

2002

ББК 28.866.6я6 УДК 611.018.5:591.85(084.42)

Автори:

В. М. Запорожан, В. К. Напханюк, Н. О. Горянова,

 

Ю. І. Бажора, В. Й. Кресюн, К. Л. Сервецький

Рецензенти: зав. кафедри паразитології та гістології Одеського державного аграрного університету д-р вет. наук проф. І. Л. Тараненко

голов. наук. співроб. лабораторії патоморфології та імунології інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В. П. Філатова АН України д-р мед. наук проф. Н. Є. Думброва

Морфологія клітин крові лабораторних тварин і людини: Атлас / В. М. Запорожан, В. К. Напханюк, Н. О. Горянова та ін. — Одеса: Одес.

держ. мед. ун-т, 2002. — 118 с.

ISBN 966-7733-18-1

У науковому виданні викладені сучасні методи морфологічних досліджень, що використовуються у практичній та експериментальній медицині. Надається детальна характеристикаформенихелементівпериферійноїкровілабораторнихтваринілюдини, яка супроводжується мікрофотографіями, електронними мікрофотографіями та рисунками. Висвітлені основні положення сучасних уявлень про механізм кровотворення.

Для гематологів, лікарів, гістологів, аспірантів, лаборантів, студентів медичних, біологічних, сільськогосподарських вищих навчальних закладів.

Табл. 10. Іл. 114. Бібліогр.: 55 назв.

ББК 28.866.6я6

ISBN 966-7733-18-1

© В. М. Запорожан, В. К. Напханюк, Н. О. Горянова,

 

Ю. І. Бажора, В. Й. Кресюн, К. Л. Сервецький, 2002

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АДФ

— аденозиндифосфат

GM-CSF — колонієстимулювальнийфактор

АТФ

— аденозинтрифосфат

 

гранулоцитів і моноцитів

ДНК

— дезоксирибонуклеїнова

GMP

— білок клітинної адгезії

 

кислота

Hb

— гемоглобін

ЕПС

— ендоплазматична сітка

HLA

— антигени гістосумісності

ІЛ

— інтерлейкін

 

людини

ІФН

— інтерферон

Ig

— імуноглобуліни

КУО

— колонієутворювальна одиниця

Fc

— фрагмент імуноглобуліну

КУОc

— колонієутворювальна одиниця

LT

— лейкотрієн

 

селезінки

MBP

— антипаразитарний лужний

ЛДГ

— лактатдегідрогеназа

 

білок

МФС

— мононуклеарна фагоцитарна

M-CSF

— колонієстимулювальний

 

система

 

фактор моноцитів

НАДФ

— нікотинаміддифосфат

MHC

— головний комплекс

Р.–Г.

— Романовський — Гімза

 

гістосумісності

РНК

— рибонуклеїнова кислота

PAF

— фактор активації

СДГ

— сукцинатдегідрогеназа

 

тромбоцитів

СК

— стовбурова клітина крові

PDGF

— тромбоцитарний фактор

УТК

— унітарна теорія кровотворення

 

росту

ЦНС

— центральна нервова система

sIg

— поверхневі імуноглобуліни

CD

— диференційовні антигени

SRS-А

— повільний фактор анафілаксії

 

(кластер диференціації)

TGF

— трансформуючий фактор

CSF

— колонієстимулювальний

TNFα

росту

 

фактор

— фактор некрозу пухлини

ECF

— фактор хемотаксису

TX

— тромбоксан

 

еозинофілів

 

 

4

МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН КРОВІ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН І ЛЮДИНИ

 

 

ПЕРЕДМОВА

Останнє десятиріччя відзначається стрімким розвитком світової медичної науки, як практичної, так і фундаментальної. І гематологія в цій сфері — не виняток. До послуг лікарів надійшли новітні методи досліджень, які дозволяють провести детальний струк- турно-функціональний аналіз на молекулярному та субмолекулярному рівнях. Але поряд з цим класичний морфологічний принцип — основа основ гематології минулого — і сьогодні не втратив свого, часто вирішального, значення. Загальний аналіз крові та клітинного складу пунктатів кровотворних органів, з’ясування біохімічних та фізикохімічних властивостей формених елементів периферійної крові і нині залишаються надійними й об’єктивними, а окрім того — доступними методами, що дозволяють судити про стан обстежуваного організму. Знання морфофункціональних особливостей формених елементів крові на різних етапах їх морфогенезу є основою успіху ранньої діагностики і відповідно ефективної патогенетичної терапії різних захворювань не тільки кровотворної системи, але і організму у цілому.

З іншого боку, вітчизняна біологія, фундаментальна медицина та ветеринарія у своїх експериментальних дослідженнях використовують лабораторних тварин різних систематичних груп. Досить часто, незалежно від мети і завдань експерименту, об’єктом вивчення при проведенні досліджень на лабораторних тваринах є як цільна кров, так і її формені елементи та клітини кровотворних органів, частіше червоного кісткового мозку. Такі дослідження потребують від експериментатора грунтовних знань морфології формених елементів периферійної крові, їх морфогенезу та структурних ознак гемопоетичних клітин червоного кісткового мозку. Для розв’язання цих проблем потрібна відповідна сучасна література, кількість якої в Україні сьогодні обмежена.

Саме такі обставини спонукали авторів до створення морфологічного атласу клітин крові лабораторних тварин і людини. На нашу думку, це зручний засіб для набуття широким колом медиків, біологів і ветеринарів навичок вірного тлумачення «картини крові».

Головною метою цього наукового видання є можливість надати зображення формених елементів крові у мікрофотографіях і рисунках, найбільш подібними до видимих у мікроскопі. Проте фотографії дозволяють судити про клітину при імерсійному збільшенні і навіть при використанні найсучаснішої оптики не можуть відтворити картину, яку спостерігає дослідник. На мікрофотографії відтворюється картина мазка крові в одній площині, а при мікроскопії клітина аналізується по всій товщі. Відтворити таку картину можна тільки на рисунку. Бездоганно зобразити те, що спостерігається під мікроскопом, дуже важко, але доповнення рисунків мікрофотографіями дозволяє скласти повну уяву про структурні та тинкторіальні властивості клітини. Зазначене дає підставу припустити, що атлас буде корисним посібником для біологів, медиків і ветеринарів.

Атлас складається із чотирьох розділів, в яких викладено методи взяття крові у лабораторних тварин і людини та досліджень формених елементів, теорію нормального гемоцитопоезу з коротким історичним нарисом і сучасною схемою кровотворення. Надаються детальна морфофункціональна характеристика клітин червоного кісткового мозку і периферійної крові з найсучаснішими даними ультраструктури, цитохімії і функції, а також кількісні нормативи клітин кісткового мозку та периферійної крові.

Висловлюємо щиру подяку співпрацівникам кафедри гістології, ембріології та цитології за допомогу й слушні поради під час роботи над атласом, при виготовленні мікропрепаратів крові та їх фотографуванні.

Автори вдячні рецензентам за поради та зауваження, які сприяли покращанню цього доробка.

Це перша спроба в Україні створити атлас мікроскопічної будови формених елементів крові лабораторних тварин і людини. Сподіваємося, що він викличе інтерес серед фахівців як у нашій державі, так і за її межами.

РОЗДІЛ 1

5

 

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПЕРИФЕРІЙНОЇ КРОВІ

Дослідження формених елементів крові є одним із

перераховують отриманий результат на 1 л крові.

важливих діагностичних методів. Кровотворні орга-

Для проведення досліджень кров попередньо роз-

ни надзвичайно чутливі до різних фізіологічних і,

водять, щоб зменшити кількість клітин, що підляга-

особливо, патологічних впливів на організм. Тон-

ють підрахунку. Найбільш зручним і достатньо точ-

ким відображенням цих впливів є морфологічна кар-

ним вважається метод розведення крові, запропоно-

тина периферійної крові.

ваний М. М. Ніколаєвим.

У лабораторній практиці зазвичай беруть для до-

 

сліджень капілярну кров.

Пробірковий метод М. М. Ніколаєва

Техніка взяття крові. Кров, як правило, беруть з

Принцип методу. Точне відмірювання крові й

4-го пальця лівої руки. Прокол роблять вліво від се-

рединної лінії, дещо відступивши від нігтя. Місце про-

рівномірне розведення її у певній кількості рідини.

колу, з метою дезінфекції та знежирення, протирають

Посуд та обладнання. Звичайні хімічні або, кра-

ватним тампоном, змоченим спиртом або сумішшю

ще, серологічні пробірки; капілярна піпетка від ге-

Нікіфорова. Після обробки шкіра має висохнути, щоб

мометра Салі 0,02 мл; склянка для рідин розведен-

кров після проколу не розтікалася по пальцю.

ня; градуйована піпетка для вимірювання рідин

Для проколу шкіри користуються стерильним спи-

розведення.

сом — скарифікатором або одноразовою голкою —

Реактиви. 0,85–3%-й розчин хлориду натрію, або

ланцетом. Голку потрібно ставити перпендикулярно

розчин Гаєма, який складається з 5,0 г сулеми, 3,75 г

до місця проколу таким чином, щоб розтин пройшов

сульфату натрію, 10,0 г хлориду натрію, розчинених

поперек шкірних ліній пальця. В момент проколу ла-

у 1,0 л дистильованої води. До цього розчину додають

борант легко стискує нігтьову фалангу пальця. Пер-

0,4 г барвника (толуїдинового синього, або метилено-

шу краплину крові витирають ватним тампоном. Для

вого фіолетового, або крезилового синього). Останнім

кожного наступного дослідження кров беруть із нової

добре забарвлюються ядра лейкоцитів, що дає змогу

краплини.

під час підрахунку еритроцитів відрізнити їх від лей-

 

 

коцитів. Цей розчин краще зберігає еритроцити, по-

 

 

рівняно з іншими.

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ

 

Методика. До чистої сухої пробірки точно відміря-

 

ють піпеткою 4,0 мл рідини розведення і закривають її

ЕРИТРОЦИТІВ

 

 

гумовою пробкою. Кров набирають піпеткою Салі,

 

 

потім обережно видувають до пробірки, заповненої

 

 

Кількість еритроцитів у певному об’ємі крові має

рідиноюрозведення. Піпеткупромиваютьрідиноюроз-

велике практичне значення й враховується при

ведення. Після цього пробірку закривають гумовою

встановленні діагнозу. Існують різні методи визна-

пробкою і ретельно струшують. Отримане розведення

чення кількості еритроцитів.

дорівнює 1:202, що можна вважати як 1:200.

Обладнання. Мікроскоп, камера з сіткою Горяєва.

 

 

Метод підрахунку еритроцитів

У вітчизняній медичній практиці використо-

вується камера, яка має дві сітки Горяєва, що роз-

у лічильній камері

межовані глибокою поперечною канавкою. Збоку

від сіток розташовані скляні прямокутні пластинки,

 

 

У точно визначеному об’ємі камери під мікро-

до яких притирається спеціальне шліфоване по-

скопом підраховують клітинні елементи, а потім

кривне скло.

 

6

МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН КРОВІ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН І ЛЮДИНИ

 

 

 

 

 

 

Будова сітки Горяєва. Сітка Горяєва складається

Реактиви. Як рідину розведення використовують

 

з 225 великих квадратів (15× 15). Ці квадрати роз-

3,5%-й розчин хлориду натрію.

 

креслені вертикально і горизонтально на 16 малих

Методика. Готують розведення крові на розчині

 

квадратів, що чергуються з квадратами, поділеними

хлориду натрію 1:500, 1:700 (0,02–0,01 мл крові і

 

тільки горизонтальними або вертикальними лініями

відповідно 10,0–7,0 мл 3,5%-го розчину хлориду на-

 

і квадратами без ліній. Глибина камери дорівнює

трію). Суміш ретельно перемішують для рівномірного

 

1/10 мм. Сторона малого квадрата — 1/20 мм, таким

розподілу формених елементів. Вимірюють екстинцію

 

чином, об’єм малого квадрата становить 1/4000 мм3.

при червоному фільтрі й товщині шару 0,5 см по-

 

Методика. Перед заповненням камеру та шліфо-

рівняно з розчином хлориду натрію. Знімають пока-

 

ване покривне скло миють і добре сушать. Покрив-

зання приладу і визначають кількість еритроцитів

 

не скло притирають до камери так, щоб з’явились

за спеціальними таблицями, побудованими на ос-

 

Ньютонові кільця (тільки в цих умовах зберігаєть-

нові калібрувальних кривих.

 

ся заданий об’єм камери). Кров у пробірці перед за-

Фотометричний метод зручний при проведенні се-

 

повненням камери кілька разів струшують, трима-

рійних досліджень. Недолік його полягає у тому, що

 

ючи пробірку вертикально. Після цього піпеткою

результати залежать не тільки від концентрації ерит-

 

беруть з пробірки краплину крові й заповнюють

роцитів, а й від їх розмірів та кількості гемоглобіну.

 

камеру під притерте покривне скло таким чином,

 

 

 

щоб вся поверхня сітки була виповнена рідиною без

Електронно-автоматичні методи визначення

 

затікання її до канавок і без бульбашок повітря.

 

Після заповнення камери її залишають у спокої на

кількості еритроцитів

 

1–2 хв для осідання формених елементів. Заповнену

Серія гематологічних автоматів і напівавтоматів

 

камеру розміщують горизонтально на предметному

 

столику мікроскопа і розпочинають підрахунок

дозволяє використовувати для загального клінічно-

 

еритроцитів при малому збільшенні (об’єктив × 8,

го аналізу венозну кров. Для дослідження вважаєть-

 

окуляр ×

10 або × 15) і при затемненому полі зору

ся достатнім 0,2 мл крові. При меншому об’ємі мо-

 

(прикрита діафрагма або дещо приспущений кон-

жуть виникнути значні труднощі при отриманні

 

денсор). Еритроцити рахують у 5 великих квадра-

проб, що, в свою чергу, може вплинути на кінцевий

 

тах (5× 16 = 80 малих), розташованих по діагоналі.

результат за рахунок гемолізу чи утворення скуп-

 

Підрахунку підлягають усі еритроцити, що знахо-

чень і згустків тромбоцитів.

 

дяться всередині малого квадрата, а ті, що розміщені

Автоматичні пристрої для підрахування части-

 

на лівій та верхній його лініях або торкаються їх з

нок, суспензованих у рідинах (еритроцитів, лейко-

 

обох боків, не рахують, оскільки вони рахувати-

цитів, тромбоцитів) сьогодні дуже широко викори-

 

муться в наступному квадраті. Отримані результа-

стовуються у медичній практиці. Найбільшого по-

 

ти кількості еритроцитів у кожному великому квад-

ширення набув імпульсний принцип, що базується

 

раті підсумовують. Кількість еритроцитів у 1 мкл

на різниці електропровідності частинок крові та

 

крові розраховують за формулою:

рідини розведення. Найбільш поширеними є авто-

 

 

Х = А · 4000 · в/б,

матичні та напівавтоматичні лічильники типу

 

 

«Культер» і «Целоскоп» різних модифікацій.

 

де Х — кількість еритроцитів у 1 мкл крові; А

Еритроцити, суспензовані у фізіологічному розчині,

 

всмоктуються через мікроотвір (капілярну апертуру)

 

кількість еритроцитів, підрахована у певній кількості

 

малих квадратів; б — кількість малих квадратів, у яких

діаметром 100 мкм, з обох боків якої є по одному пла-

 

рахувались еритроцити; в — ступінь розведення крові.

тиновому електроду. Стрибкоподібні підвищення опо-

 

При підрахунку у 5 великих (80 малих) квадратах

ру, що виникають при проходженні частинок крові че-

 

і при розведенні крові у 200 разів кількість еритроцитів

рез капіляр, викликають електричні імпульси, ампліту-

 

у 1 мкл крові, згідно з цією формулою, дорівнює

да яких прямо пропорційна об’єму частинки. Імпуль-

 

кількості підрахованих еритроцитів, помножених на

си підсилюються і підраховуються в електронному при-

 

10 000. Підрахунок еритроцитів у лічильній камері є

строї і вимірюються. Продуктивність цих апаратів до-

 

достатньо точним (помилка може становити в

сить велика. Весь процес роботи від введення зразка

 

середньому ±2,5 %), але потребує досить значних ви-

крові до отримання результату триває не більше 20 с

 

трат часу. Тому більш зручними і ефективними є фо-

при помилці ±1–2 %. Для підрахунку еритроцитів за

 

тометричний та електронно-автоматичний методи ви-

допомогою вищевказаних приладів готуються великі

 

значення кількості еритроцитів.

розведення крові у фізіологічному розчині (1:80 000,

 

1:50 000). Точність розведення забезпечується викорис-

 

 

 

 

Фотометричний метод визначення

танням автоматичних лічильних апаратів — димоторів.

 

Інша група автоматичних лічильних приладів

 

 

кількості еритроцитів

побудована за принципом роботи фотоелектричної

 

 

 

сцинтиляції («Технікон»). Вузький пучок світла

 

Принцип методу. При фотометричному вимірю-

проходить через скляну кювету і далі на оптичну

 

ванні відбувається поглинання світла певної довжи-

систему, перед якою стоїть непроникний екран.

 

нихвилівінфрачервономуспектрісумішшюеритроци-

Якщо через кювету проходить рідина без частинок,

 

тів, причому ступінь поглинання прямо пропорційний

то потік світла затримується екраном. Якщо до по-

 

кількості (концентрації) еритроцитів у розчині.

току потрапляють частинки, то світло відбиваєть-

 

Посуд та обладнання. Піпетка об’ємом 15,0 мл; ка-

ся від них, розсіюється й огинає екран. Оптична

 

пілярна піпетка Салі; пробірки; колба ємкістю 1000,0 мл;

система фокусує це розсіяне світло, і воно прохо-

 

еритрогемометр, ФЕК (будь-якої модифікації).

дить й потрапляє через діафрагму на фотоелемент.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

7

 

 

Для підрахунку еритроцитів кров, що викорис-

Проте найбільш доступним є прямий мікроскопі-

товується, автоматично розводиться в апараті фізіо-

чний метод, в якому використовується окуляр-мікро-

логічним розчином. Продуктивність роботи апара-

метр. Діаметр еритроцитів визначають у сухих

та — один аналіз на хвилину.

забарвлених мазках крові. В умовах нормоцитозу

Апарати-автомати мають високу продуктив-

вимірюють тільки один діаметр еритроцита, а за на-

ність, тому, безумовно, незамінні при масовій дис-

явності мегалоцитозу чи овалоцитозу — поздовжній

пансеризації населення, для обстеження хворих без

та поперечний діаметри з наступним розрахунком се-

системного ураження органів кровотворення. Але

редньоарифметичної величини. Вимірюють діаметр

при проведенні дослідження у пацієнтів із за-

100–200 еритроцитів і результати розподіляють по

хворюваннями системи крові роботу таких при-

групах залежно від величини діаметра. Відносну ве-

ладів повинні контролювати лікарі-лаборанти (ге-

личину кожної групи обчислюють у відсотках. Се-

матологи), тому що, наприклад, автомати раху-

редній діаметр еритроцитів визначають шляхом мно-

ють мікробласти як лімфоцити, в еритроцитах не

ження відсотка еритроцитів з певним діаметром на ве-

визначаються включення. Малярійні плазмодії в

личину діаметра еритроцитів даної групи. Суму всіх

еритроцитах і порушення цитоскелета викликають

добутків ділять на 100. В нормі середній діаметр ерит-

плутанину під час підрахунку еритроцитів.

роцитів дорівнює 7,56 мкм.

Клінічне значення

Побудова еритроцитометричних кривих

Збільшення кількості еритроцитів (еритроцитоз)

Запропонована Прайсом — Джонсом графічна реє-

відзначається при справжній поліцитемії та симптома-

страція розподілу еритроцитів за розмірами полягає в

тичних еритроцитозах, що у першому випадку є про-

тому, що на осі абсцис у координатній системі відкла-

явом підвищеної функції кісткового мозку, у другому

дають величини діаметрів еритроцитів у мікрометрах,

— компенсаторною реакцією при різних захворюван-

а по осі ординат — кількість еритроцитів відповідно-

нях. Вторинний (симптоматичний) еритроцитознайча-

го діаметра у відсотках.

стіше розвивається внаслідок кисневого голодування

У здорових людей еритроцитометрична крива має

тканин і спостерігається при легеневих захворюван-

правильну параболічну форму з досить вузькою осно-

нях, природжених вадах серця, при гіповентиляції, пе-

вою, межі якої перебувають на рівні 5–9 мкм.

ребуванні на висоті, накопиченні карбоксигемоглобі-

При макро- і мегалоцитозних анеміях крива має не-

ну при палінні, гемоглобінопатіях, порушенні про-

правильний пологий вигляд з широкою основою і дво-

дукції еритропоетину внаслідок утворення пухлини чи

ма або кількома верхівками і зміщена вправо, тобто у

кісти. Відносне підвищення кількості еритроцитів спо-

бік більших діаметрів. За наявності мікроцитозу та

стерігається при гемоконцентрації, наприклад при

сфероцитозу крива також розтягнена, але зміщена

опіках, діареї, використанні діуретиків та ін.

вліво, у бік менших розмірів.

Зменшення кількості еритроцитів (еритроцитопе-

нія) є прямою безпосередньою ознакою анемії. Спос-

 

терігається при пониженій еритропластичній функції

ОБЧИСЛЕННЯ КІЛЬКОСТІ

кісткового мозку (гіпота апластичні процеси), па-

тологічних станах кісткового мозку (лейкози, мієлом-

РЕТИКУЛОЦИТІВ

на хвороба, метастази злоякісних пухлин та ін.).

 

 

Еритроцитопенія може виникати внаслідок підсиле-

Ретикулоцити утворюються у кістковому мозку

ного розпаду еритроцитів (набуті та спадкові гемо-

з еритробластів. Це молоді еритроцити, в яких за до-

літичні анемії), при дефіциті в організмі заліза, віта-

помогою суправітального забарвлення лужними

міну В12 під час кровотеч. Зниження кількості ерит-

барвниками виявляється зернисто-сітчаста субстан-

роцитів може спостерігатися також при недостатній

ція. При нормальному еритрогенезі більшість ери-

кількості у харчовому раціоні білка.

троцитів минає стадію ретикулоцитів у кістковому

 

 

 

 

мозку. Незначна кількість ретикулоцитів надходить

 

 

до периферійної крові і в ній протягом кількох годин

ВИЗНАЧЕННЯ ДІАМЕТРА

 

трансформується в еритроцити.

 

 

ЕРИТРОЦИТІВ

 

Підрахунок кількості ретикулоцитів

 

 

Існує кілька методів визначення діаметра еритро-

при забарвленні на склі або у пробірці

 

цитів: прямі мікроскопічні, голометричні, електронні

Принцип методу. Виявлення зернисто-сітчастої суб-

тощо.

станції еритроцитів при забарвленні лужними барвни-

Голометричними методами визначають діаметр

ками з подальшими підрахунками у мазку крові.

еритроцитів опосередковано, через діаметр кольоро-

Посуд та обладнання. Мікроскоп; пробірки роз-

вих кілець, які з’являються після проходження світла

міром 10 × 1 см; капілярні піпетки Салі; піпетки від

крізь мазок крові. Мазок відіграє роль оптичної війки.

апарата Панченкова.

Діаметри цих кілець обернено пропорційні діаметрам

Реактиви. Використовується кілька розчинів бар-

еритроцитів.

вників.

Найбільш досконалим є електронний метод, який

1. Насичений розчин діамант-крезилового синьо-

дозволяє побудувати криву Прайса — Джонса за

го в абсолютному спирті: 1,2 г барвника на 100,0 мл

10 хв з дуже великою точністю.

спирту.

 

8

МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН КРОВІ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН І ЛЮДИНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розчин барвника азур-І: 1,0 г азуру; 1,04 г

Підрахунок ретикулоцитів

 

щавлевокислого амонію; 0,8 г хлориду натрію; 10,0 мл

у лічильній камері

 

етилового спирту 96°; 90,0 мл дистильованої води.

 

 

 

 

Готовий розчин барвника у щільно закритому фла-

Посуд та обладнання. Піпетка градуйована

 

коні витримують у термостаті протягом 2–3 днів при

ємкістю 5,0 мл; капіляр від гемометра; пробірки 10 ×

 

температурі 37 °С, періодично енергійно струшую-

1 см; мікроскоп; лічильна камера.

 

чи. Потім барвник охолоджують до кімнатної тем-

Реактиви. 0,05 г метиленового синього розчиняють

 

ператури і фільтрують крізь паперовий фільтр. Збе-

у 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Замість

 

рігають у темному посуді.

метиленового синього можна використовувати яскра-

 

 

3. Розчин барвника азур-ІІ: 0,1 г азуру-ІІ; 5,0 г

вий крезиловий синій, метиленовий фіолетовий або

 

цитрату натрію; 0,4 г хлориду натрію; 45,0 мл дис-

кристалічний фіолетовий. Метиленовий синій краще

 

тильованої води. Розчин витримують у термостаті

розчинити спочатку в дистильованій воді, а потім до-

 

при 37 °С протягом 2 діб, періодично перемішуючи

дати до розчину необхідну кількість хлориду натрію,

 

його. Для прискорення розчинення барвник можна

оскільки барвник погано розчиняється в ізотонічному

 

підігріти на слабкому вогні протягом 15–20 хв. Охо-

розчині.

 

лоджують до кімнатної температури і фільтрують.

Методика. Кров змішують з реактивом у розве-

 

Зберігають у темному посуді.

денні 1:200 або 1:100, наливають у пробірку 4 мл реак-

 

 

 

тиву і 20 мкл крові і змішують. Підрахунок у камері

 

 

Визначення кількості ретикулоцитів

рекомендують проводити з імерсією і не раніше ніж че-

 

 

рез 40 хв після змішування крові з рідиною розведен-

 

 

при забарвленні на склі

ня при температурі 16–18 °С. Покривне скло для

 

 

Краплину одного із перерахованих вище барв-

лічильної камери має бути не товстіше 0,15 мм. Рети-

 

 

кулоцити в камері виявляються у вигляді округлих

 

ників скляною паличкою наносять на добре вими-

дисків зеленувато-жовтого кольору, в яких виступає

 

те, знежирене і підігріте на полум’ї спиртівки скло,

синя вітальна зернистість. Цей метод дозволяє одно-

 

рівномірним шаром розмазують її шліфованим

часно проводити загальний підрахунок еритроцитів, а

 

склом. Місце, на яке нанесений барвник, познача-

також ретикулоцитів з диференціюванням їх на групи.

 

ють склографом. На приготований таким чином

 

 

 

мазок барвника наносять тонкий мазок крові і

Клінічне значення

 

відразу вміщують його у вологу камеру. У камері

 

 

 

 

мазки витримують 3–5 хв і потім сушать їх на

Кількість ретикулоцитів є важливим показником

 

повітрі. Еритроцити забарвлюються у жовтувато-

регенераторної здатності кісткового мозку. Збільшен-

 

зелений колір, а зернисто-сітчаста субстанція — у

ня їх у периферійній крові (ретикулоцитоз) спосте-

 

синюватий.

рігається при гемолітичних анеміях, коли кількість

 

 

 

їх може сягати близько 60 % і більше при значних

 

 

Обчислення кількості ретикулоцитів

крововтратах, малярії, поліцитемії, хворобі Кулі но-

 

 

вонароджених, при анемії Якма — Гаєма, при ліку-

 

 

при забарвленні у пробірці

ванні залізом залізодефіцитних анемій через кілька

 

 

Метод 1. 0,04 мл робочого розчину діамант-

днів після початку лікування (3–10). Наявність ре-

 

 

тикулоцитозу дозволяє запідозрити приховану кро-

 

крезилового синього (готують перед використанням

вотечу. Підвищений вміст ретикулоцитів без відпо-

 

з розрахунку 1 краплина 1%-го розчину щавлевокис-

відної еритронормобластичної реакції кісткового

 

лого калію в краплині розчину барвника) вилива-

мозку спостерігається при ураженні окремих його

 

ють у пробірку розміром 10 × 1 см, до якої видувають

ділянок метастазами ракової пухлини.

 

0,04 мл крові. Суміш барвника з кров’ю ретельно й

Зниження кількості або відсутність ретикулоцитів

 

обережно перемішують. Через 30 хв роблять мазок.

 

спостерігається при арегенераторних апластичних

 

 

Метод 2. 0,05 мл розчину барвника азур-ІІ на-

і при нелікованих перніціозних анеміях.

 

ливають у пробірку, до якої потім додають 0,2 мл

 

 

 

крові. Кров з барвником ретельно перемішують. Че-

 

 

 

рез 20–30 хв роблять мазки. Еритроцити забарвлю-

 

 

 

 

 

 

ються у жовтувато-зелений колір, а зернисто-сітча-

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ

 

 

ста субстанція — у синій.

ТРОМБОЦИТІВ

 

 

 

Метод 3. 0,3–0,5 мл розчину барвника азур-І нали-

 

 

вають у пробірку, потім додають 5–6 крапель крові

 

 

 

піпеткою від апарата Панченкова. Пробірку закрива-

Тромбоцити(кров’яніпластинки) можнапідрахува-

 

ють гумовою пробкою, ретельно й обережно пере-

 

ти у забарвлених мазках крові, лічильній камері або

 

мішують. Через 1–1,5 год кров з барвником повторно

за допомогою автоматичних лічильних апаратів.

 

перемішують і готують мазки. Еритроцити забарвлю-

 

 

 

ються у жовтувато-зелений колір, а зернисто-сітчаста

Підрахунок тромбоцитів

 

субстанція — у фіолетово-синій.

 

 

Ретикулоцити після будь-якого методу забарв-

у забарвлених мазках

 

лення підраховують на 1000 еритроцитів. Значно

 

 

 

вища точність при підрахунку на 2000–3000 ерит-

Техніка виготовлення мазка. Мазок крові готу-

 

роцитів. У нормі в периферійній крові міститься

ють на предметному склі. Скло повинне бути дуже

 

2–10 % ретикулоцитів.

чистим і знежиреним. Навіть невеликі сліди жиру на