7. Свідома діяльність людини

Свідома діяльність людини відрізняється від індивідуально- змінної поведінки тварин такими ознаками: 1) не обов'язково пов'язана з біологічними потребами. Діяльність спрямовується потребами в спілкуванні, пізнанні тощо; 2) не обов'язково визначається наочними враженнями, а програмується наперед: у сонячну погоду беруть парасольку; садять садок, знаючи, що він дасть урожай.

Сутність людської свідомості пояснюється по-різному. По-перше, як вияв надприродного духовного начала, божого розуму. По-друге, як прямий результат еволюції тваринного світу. У вітчизняній психології прийнято положення про те, що свідомість – результат формування в умовах суспільства, головними з яких є спільна праця, застосування знарядь, мова та спілкування. У тваринному світі вдосконалення поведінки і психіки відбувалось тільки за умов ускладнення нервової системи, при появі нових її органів. В історичному розвитку суспільства нервова система людини залишається незмінною, а вдосконалення психіки пов'язане з навчанням та вихованням.

Специфічною ознакою свідомості є використання, передача та зберігання знарядь діяльності. Тварини використовують допоміжні засоби (наприклад, за допомогою палки мавпа намагається дістати персик), яких вони не виготовляють, а у готовому вигляді беруть із середовища. Тварини не зберігають ці допоміжні засоби, не передають іншим. Тварини лише виражають свої стани (наприклад, рухи бджоли), але не позначають предметів, дій, ознак тощо, тому у тварин немає мови.