Мовознавство і семіотика

МЕТА: поглибити знання студентів про знакову природу мови, ознайомити з класифікацією та властивостями мовних знаків, сформувати розуміння семіотики та лінгвосеміотики як наук, що вивчають знакові системи

У лекції розглядаються такі питання:

1. Мова як особлива знакова система.

2. Типи знаків і мовні одиниці.

3. Сутність і суспільна функція знака.

4. Номінативні і комунікативні одиниці як складні знаки.

5. Особливості знаків.

6. Відмінність людської мови від штучних мов і систем сигналів.

У 20-30-х роках 19 століття Вільгельм фон Гумбольдт говорив уже не просто про слова як знаки, а в цілому про мову як сукупність знаків. В них є великий конкретний матеріал, хоч і висвітлений з помилкових позицій.

Ф. де С., говорячи про семіотику, висловив думку про науку, що вивчає життя знаків всередині суспільства. Проте кожна з наук розглядає знак і його використання з якогось одного боку, в одному ракурсі.

Основним поняттям семіотики є знак.

Знак завжди є знаком чогось.

Семіотика як наука вивчає не конкретні знаки в певних конкретних знакових ситуаціях. Знаки відіграють в житті людини першорядну роль. У суспільстві застосовують знаки кількох типів: знаки-ознаки, знаки-сигнали, знаки-символи і мовні знаки.

Є й інші класифікації знаків.

По Соссюру – знак суть психічна і акустична:

Сучасні вчені говорять про те, що мовний знак – реальний, об’єктивний. Наука, що вивчає мовні знаки називається лінгвосеміотикою.

Мовний знак

Мова всеосяжний засіб не тільки передачі і збереження інформації, але й народження і оформлення думки, емоційно-психічних відношень і актів волевиявлення.

Мова створюється поступово і розвивається в процесі функціонування.

1. знак мови здатний вступати в лінійні відношення в складі більш складного знака;

2. мовний знак міняється в часі в силу змін умов його застосування;

3. один знак мови обов’язково зв’язаний або співвідноситься з іншими;

4. знакова система мови зрощена з системою свідомості і через неї зв’язана і співвідноситься з чистотою соціального життя людей;

5. мовні знаки функціонують і розвиваються в межах своєї системи і під тиском у ситемі свідомості і соціального життя людей.

Мова володіє різними одиницями і в цьому відрізняється від інших знакових систем.

Класифікація мовних одиниць враховує їх різну знакову природу (сигнала і знака), їх призначення (структурні і комунікативні знаки).

Одиниці, які виражають структурну системність знака, є мовними сигналами і напівзнаками.

Сигнальні знаки – фонеми. З комунікативної точки зору морфеми – сигнальні знаки і структурні.

Основний знак мови – слово. Воно здатне входити в модель речення і в склад висловлювання. 1) як мовний знак володіє і власним значенням (рак і рак (хвороба));

2) слово як знак структурно і соціально мотивоване. Наявність слів і речень як основних знаків мови доказує, що в мові важливу роль відіграє семантика.

Семантика слова відображає позазнаковий світ і спрямована на цей світ, а не лише сама на себе.

Морфема – частково-повний, бо не має роздільного позначуваного, слово – повний знак; словосполучення, речення – комплексні знаки.

Знакова теорія не є єдиною і охоплює не всі суттєві властивості мови як найважливішого засобу спілкування, вираження думки і передачі інформації. Ототожнення знаків і мовних одиниць спричиняє підміну питання про природу мови і її одиничної проблеми методики аналізу мови і мовних одиниць. Лінгвосеміотичне вчення підкреслює специфіку мовних одиниць, їх знаковий і незнаковий характер, а також спрямування основного знака мови – слова – на світ речей і понять.

Теорія мови