Учні Георгія Нарбута

Ковжун Павло Максимович (3 жовтня 1896, село Костюшки – 15 травня 1939, Львів) - український графік, маляр і мистецтвознавець, спершу представник футуризму, у 20-х - конструктивізму з використанням елементів українського бароко. Учасник Перших Визвольних змагань 1917–1921 рр.

Народився 3 жовтня 1896 року на Волині. Закінчив школу мистецтв у Києві та школу прапорщиків у Житомирі. В роки Першої світової війни перебував на Румунському фронті, був двічі поранений. Наприкінці війни редагував газету «Козацька думка» (орган 26-го Українського корпусу). 1918 року працював у Інформаційному бюро Сірої дивізії. Брав участь у бойових діях проти Першої радянської української дивізії та червоноармійців на півночі Правобережної України. У квітні 1919 р. був учасником боїв на польському фронті. Після поразки Армії УНР перебував у таборі в Пікуличах. Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло.[3, с.404] Надавав перевагу книжковій графіці (обкладинки, екслібріси, видавничі знаки, плакати, ініціали, карикатури). Обкладинки до книг (твори Івана Франка, ілюстрації до альманаху «Сонцецвіт», видання Антона Крушельницького), екслібриси, промислова графіка, розписи; нариси про Миколи Глущенка, Льва Ґеца. Автор (спільно з М. Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми і про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) виголосив цикл лекцій з історії українського мистецтва. Помер 15 травня 1939 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Лісовський Роберт Антонович (29 грудня 1893, Кам'янське - 28 грудня 1982, Женева, Швейцарія) - український художник - графік, послідовник Михайла Бойчука та Георгія Нарбута. Займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Автор логотипу авіакомпанії Lufthansa[4, c.180]. Оформив обкладинку поетичної збірки Павла Тичини «Сонячні кларнети». Його матір - Юлія фон Андер - німецького походження.

В 1906 - 1908 роках навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя у О.Сластіона та Р. Пельше. У 1908 - 1910 роках вчився у Миколи Мурашка у Києві. У 1917 - 1921 роках навчався в Українській державній академії мистецтв під керівництвом Г. Нарбута та М. Бойчука. Ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини «Сонячні кларнети», опублікованої в 1922[2]. В 1927 році закінчив Берлінську академію мистецтв. У цей час виграє у конкурсі створення логотипу для авіакомпанії «Lufthansa»[4, c.180]. Між 1929 та 1945 роком був професором графіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Потому проживав у Лондоні та Женеві, де помер у 1982 році.

Леонід Семенович Хижинський ( 3 (15) січня 1896, Київ - 27 грудня 1972, Москва) - український і російський графік, послідовник Георгія Нарбута. За одними даними - родом із села М'ястківка (нині село Городківка Крижопільського району Вінницької області) [5, c.3588]. За іншими даними - народився в Києві. Мистецьку освіту здобув у Київській художній школі (1918), у Георгія Нарбута (1920) та у Вищому державному художньо-технічному інституті в Ленінграді (1927). Працював переважно в книжковій графіці: оформлення книг Максима Рильського («Де сходяться дороги», 1929), Миколи Бажана («Поезії», 1930); ілюстрації до творів Готфріда Келлера, Карло Гольдоні, Проспера Меріме та ін. Автор обкладинок, фронтиспісів, заставок, фірмових знаків. Зокрема, багато нового Хижинський вніс у мистецтво екслібрису.[6, c.64] Виготовив екслібриси для Федора Ернста, Юрія Меженка (1926). Твори Хижинського експонувалися на виставках АНУМ у Львові (1932 і 1933–1934). З 1930-их років Хижинський працював у Ленінграді. Від 1965 року працював у Москві.

Середа Антін (1890 - 1961), графік і майстер прикладного мистецтва, педагог, родом з Київщини; закінчив Строгановську школу в Москві (1914); 1915 завідував відділом мист. металевого виробництва Кавказького кустарного комітету в Тбілісі. У 1920-29 викладач, з 1934 проф. Київ. Художнього Інституту, у 1930-34 - у Українському поліграфічному інституті в Харкові. С. тонкий графік кола Г. Нарбута. Він розвивав гол. у книжковій графіці орнаментальні мотиви і шрифти Нарбуга, проте його обкладинки суворіші, відзначаються симетрією, урівноваженістю ліній і плям, контрастним зіставленням чорного і білого. До найкращих праць С. належить оформлення кн. і ж.: «Сяйво» (1913), монографії «Г. Нарбут» (не появилася друком) і зб. «Сергій Маслов» (1927), «Енеїда» І. Котляревського, «Повна збірка. Поезії» Т. Шевченка (1927), «Бібліологічні Вісті» (1928), «Коз. пісні» (1936), «Фата морґана» М. Коцюбинського (1937), «Кобзар» Т. Шевченка (1937), «Твори» І. Франка в 25 тт. (т. 1-12, 1941), «Слово о полку Ігореві». (1952), «Люборацькі» А. Свидницького та т. У проектах укр. поштових марок (1918), вид. і фірмових знаків (вид. знак видавництва «Друкар», 1919) С зберігав строгу лінію рисунка і класичні засоби композиції. Графіка Середи експонувалася на виставці АНУМ у Львові 1932; ретроспективна виставка малярства і графіки Середи відбулася в Києві 1969. Середа автор ст. німецькою мовою «George Narbut als Buchkünstler», (Gutenberg Jahrbuch, 1927) і фахових ст.