С. В. Ківалов ПОДАТКОВЕ РЕЗИДЕНСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

законодавства, трансформація підходів до розуміння сутності діяльності держави та органів публічної влади викликає необхідність переосмимлення багатьох правових категорій, у тому числі «юридична відповідальність». Так, ст. 3 Конституції України встановила, що «держава відповідає перед людиною за свою діяльність», заклавши принцип позитивної відповідальності у діяльності органів влади, які несуть відповідальність перед людиною. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичнимиіфізичнимиособами[5].Увказанихположеннях йдеться саме про позитивну відповідальність, і такий аспект відповідальностіпотребуєналежногонауковогообгрунтування та вивчення. З урахуванням цього розуміння юридичної відповідальності, як настання негативних наслідків, наразі не є актуальнимтатаким,щовідповідаєсучаснимправовимреаліям.

Не викликає сумніву існування негативної (ретроспективної) відповідальності, що має прояв у застосуванні санкцій до органу чи особи, винної у скоєнні певного правопорушення, недотриманні законодавчих норм та приписів. Отже, ретроспективна відповідальність наступає за вже скоєний особою проступок, який характеризується негативним ставленням суспільствадоособиінеобхідністюзастосуваннядонеївідповіднихсанкцій[4,с.176].

Усучасній юридичній літературі склалося три підходи до визначення моменту виникнення негативної форми відповідальності: з моменту скоєння правопорушення; з моменту застосування норм процесуального права; з моменту набуття чинності правозастовчого акту про покладення відповідальності [3, с. 10]. Зазначається також, що юридична відповідальність пов’язана і з державним примусом, і з негативними наслідками не лише за правопорушення у вузькому розумінні,

ай за незадовідьне функціонування органу або підвідомчої ділянкиуправління.

Переходячи до розгляду та визначення особливостей відповідальності виконавчих органів місцевих рад, необхідно зазначити, що правові проблеми становлення, функціонування та нормативно-правового регулювання юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування вже були предметом дисертаційного дослідження [1].Цікавимможнаназватизапропонованеувідповіднійроботі положення про існування сукупності правових норм, що регулюють відношення юридичної відповідальності місцевого самоврядування,якістановлятькомплекснийінститут,уякомуза предметною ознакою об’єднані різноманітні за своєю природоюправовінорми(конституційного,адміністративного,муніципального, цивільного й інших галузей права) [1, с. 5]. Для того, щоб надати оцінку такому твердженню, слід здійснити аналізправовихнорм.

УЗаконі України «Про місцеве самоврядування в Україні» одразу декілька статей присвячено відповідальності органів місцевогосамоврядування(утомучислійвиконавчихорганів). Цей Закон виокремлює відповідальність перед: 1) територіальною громадою, 2) державою, 3) юридичними і фізичними особами.

Стосовно відповідальності виконавчих органів перед територіальною громадою, то вони відповідно до Закону є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Виконавчі органи періодично, але не менш,якдваразинарік,інформуютьнаселенняпровиконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують

перед територіальними громадами про свою діяльність. Тери- торіальнагромадаубудь-якийчасможедостроковоприпинити повноваженняорганівтапосадовихосібмісцевогосамоврядування,якщовонипорушуютьКонституціюабозакониУкраїни, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійсненнянаданихїмзакономповноважень.

Необхідноматинаувазі,щоправотериторіальноїгромади (в аспекті цієї статті – механізм відповідальності) як достроковеприпиненняорганівмісцевогосамоврядуванняєдекларативними через недостатню урегульованість [6, с. 288; 7, с. 36]. Як виявляється, відповідні положення потребують регламентації в окремих законах або локальних нормативних актах, статутах територіальних громад. У цілому статути територіальнихгромад,яквважаютьдеяківчені,маютьмістити«умови йвидивідповідальностіорганівіпосадовихосібмісцевогосамоврядування» [8, с. 187]. Незважаючи на це, в статутах територіальних громад такий вид відповідальності, як правило, не деталізується.ХочаЮ.Деліяінаводитьприкладстатутутериторіальної громади м. Пологи Запорізької області, відповідно до положень якого «міська рада може розпускати виконавчий комітет за ініціативою жителів міста, яка повинна бути підтримананеменше,якдесятоюїхчастиною,котрімаютьправо голосу» [9, с. 29]. Такі випадки є скоріше виключенням, ніж правилом. Так, у статутах таких великих міст, як Львів, Одеса та Харків положення щодо відповідальності органів місцевого самоврядування в цілому повторюють відповідні норми законодавстваабовідсилаютьдоних[10;11;12].

Відповідальність виконавчих органів місцевих рад перед державою згідно із Законом розкривається у двох аспектах. По-перше, органи та посадові особи місцевого самоврядуваннянесутьвідповідальністьуразіпорушеннянимиКонституції або законів України. Можна визначити таку відповідальність, якзагальнувідповідальністьвиконавчихорганів.Такийвисновок ґрунтується на тому, що відповідальність у разі порушення Конституції України та Законів України несуть всі суб’єкти права,зокремаорганипублічноївлади.Однаковимиєйпідстави такої відповідальності як для органів місцевого самоврядування, так і для інших владних органів. Не виокремлюються й процедурипритягненнядовідповідальності,атакожвідповідні санкції.

По-друге, органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органіввиконавчоївладиєпідконтрольнимивідповідниморганам виконавчоївлади.Це–спеціальнавідповідальністьвиконавчих органів місцевих рад. Суб’єктами такої відповідальності є виключно виконавчі органи місцевих рад, оскільки тільки вони здійснюють повноваження, визначені Законом як «делеговані повноваження». Підстави такої відповідальності, процедури притягнення до такої відповідальності та санкції можуть бути відмінними. Крім того, може мати місце делегування за дого- вором–утакомувипадкупитаннявідповідальностіобумовлю- єтьсяукожномуконкретномувипадкуокремо.

Чинне законодавство України не наділяє виконавчі органи повноваженнями щодо притягнення до відповідальності у зв’язкуізздійсненнямвиконавчимиорганамимісцевихрадделегованих повноважень. Навіть, якщо делеговані повноваження здійснюють незадовільно або всупереч загальнодержавним інтересам, законодавство обмежує голів місцевих державних адміністрацій правом бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування та бути вислуханими з питань, що стосуютьсяїхкомпетенції[13].

Відповідальність перед фізичними та юридичними особами Закон регулює таким чином: шкода, заподіяна юридичним

іфізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевогосамоврядування–зарахунокїхвласнихкоштівупо- рядку,встановленомузаконом.Спорипропоновленняпорушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевогосамоврядування,вирішуютьсявсудовомупорядку.

Слід також виокремити відповідальність виконавчих органів місцевих рад перед відповідним міським (сільським, селищним) головою та відповідною радою. Згідно із ч. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. Відповідно до ч. 9 вказаної статті рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Враховуючи те,щовнауціобгрунтованотапідтримуєтьсявисновокпроте, що скасування актів, які видають органи (посадові особи) місцевого самоврядування, є саме формою реалізації юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні [1, с. 16], можна зробити висновок, що виконавчі органи місцевихраднесутьвідповідальністьпередвідповідноюрадоюта відповіднимголовою.

Вроботі Ю. Ю. Бисаги «Юридична відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування: теорети- ко-правове дослідження» висловлено пропозицію щодо запровадження «муніципально-правової відповідальності», яка є галузевим видом відповідальності та представляє правовідношення, у якому на суб’єкта (орган або посадову особу) покладається правовий обов’язок виконувати умови для досягнення певнихрезультатів,аувипадкупорушенняцихумовнестивідповідальність [1, с. 7]. Як виявляється, введення відповідного терміну та виокремлення такого виду відповідальності потребуєдодатковогообґрунтування.

Однак певні ідеї слід визнати досить слушними. Насамперед необхідно враховувати зміни державно-суспільного життя та правового регулювання діяльності органів публічної влади. Мова йде про те, що виконавчі органи місцевих рад несуть відповідальність (негативну відповідальність) не лише за вчинення правопорушення, однак і за результати своєї діяльності,

іза зміст своєї діяльності. Такого роду відповідальність раніше кваліфікували як політичну – наприклад, відставка уряду, ініційовану парламентом у зв’язку з незадовільними результатами діяльності. Однак на сьогоднішній день вона переходить в юридичну площину, зважаючи на визначеність підстав такої відповідності у галузевому законодавстві, права територіальних громад у статутах самостійно регламентувати підстави та процедури притягнення до такої відповідальності. Крім того, аналізуючи відповідальність виконавчих органів місцевих рад вестимовупрополітичнувідповідальністьнедоречно.

Слідвиокремлюватитакувідповідальністьяк«відповідальність органів публічного управління» або «відповідальність у сферіпублічногоуправління».Усвідомлюючидискусійністьта необхідність додаткового вивчення відповідних проблем, розвиток вітчизняного законодавства та правозастосування надав підстави розглядати відповідальність органів управління окремо. Так, як вже зазначалося, органи публічного управління несутьвідповідальністьнелишезавчиненняправопорушення, а й за результати своєї діяльності, і за зміст своєї діяльності.

Наявні наукові дослідження надали підстави виокремити два універсальнівидисанкційвмежахтакоївідповідальності:припинення повноважень (розпуск, зміна персонального складу, звільнення – для посадової особи) та скасування актів органу. Можнаназватийсуб’єктапритягненнядовідповідальності(застосування санкцій) – вищестоящий орган публічного управлінняабовизначенийзаконодавствомспецифічнийсуб’єкт(територіальнагромадамісцеверадатощо).

При такому підході відпадає необхідність вести мову про «муніципально-правову»відповідальність,оскількивонаєріз- новидом або складовою відповідальності у сфері публічного управління.Узв’язкузцимособливостівідповідальностівиконавчих органів місцевих рад, є особливостями їх відповідальностіякорганівпублічногоуправління.

Висновки. З урахуванням зазначеного у результаті проведеногодослідженняможназробитипевнівисновки.Виконавчі органи місцевих рад несуть відповідальність перед територіальною громадою, державою, фізичними та юридичними особами, а також відповідними міським (сільським, селищним) головою та радою. Говорячи про особливість відповідальності виконавчих органів перед територіальною громадою, слід зазначити, що законодавством хоча і передбачено право територіальнихгромадприпинятиповноваженнявиконавчихорганів, механізми реалізації такої відповідальності відсутні. Вони можуть бути закріплені в статутах територіальних громад. Перед державою виконавчі органи несуть загальну (нарівні з іншими суб’єктами) відповідальність за порушення Конституції та Законів України, а також спеціальну відповідальність (за здійснення делегованих повноважень). Механізми застосування спеціальної відповідальності обмежується правом голови місцевої державної адміністрації правом участі в роботі органів місцевого самоврядування. Найбільш регламентована відповідальність виконкомів перед відповідними головами та радами, якіуповноваженіякскасуватирішеннявиконавчихорганів,так і змінити їх склад. Особливістю відповідальності є також те, що виконавчі органи місцевих рад несуть не лише за вчинення правопорушення, однак і за результати своєї діяльності і за зміст своєї діяльності. Особливості відповідальності виконавчихорганівмісцевихрад,єособливостямиїхвідповідальності якорганівпублічногоуправління.

Література:

1.Бисага Ю. Ю. Юридична відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування: теоретико-правове дослідження: автореф.дис.канд.юрид.наук:12.00.01/Ю.Ю.Бисага;Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка – К., 2011. – 20 с.

2.Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. С. Літошенко; Київський національний економічний університет – К., 2004. – 16 с.

3.Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації таправалюдини:автореф.дис.канд.юрид.наук:12.00.01/К.В.Басін; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України – К., 2006. – 15 с.

4.Добкін М. М. Адміністративно-правовий статус виконавчих органів місцевих рад: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / М. М. Добкін; Київський міжнародний університет – К., 2009. – 213 с.

5.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997року//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–1997.–№24.–Ст.170.

6.Кулешов О. О. Правові засади відповідальності у сфері місцевого самоврядування / О. О. Кулешов // Право та управління. – 2012. –

№3. – С. 281-290.

7.БорденюкВ.Деякіаспектиспіввідношеннядержавногоуправління

імісцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного права / В. Борденюк // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2009. – № 1. – С. 34-40.

8.Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування / О. В. Батанов. – К., 2001. – 260 с.

9.Делія Ю. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. / Ю. Делія // Право України. – 2003. – № 10. – С. 29-32.

10.Статут територіальної громади міста Львова: затверджений ухвалою Львівської міської ради від 28 березня 2002 р. № 1649 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lvivrada.gov.ua/files/statut/ Uhvala_1649.pdf.

11.Статут територіальної громади м. Одеси: затверджений рішенням Одеськоїміськоїрадивід25.08.2011р.№1240-VI[Електроннийре- сурс]. – Режим доступу: http://www.odessa.ua/ru/acts/council/36244.

12.Статут територіальної громади міста Харкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.city.kharkov.ua/uk/dokumentyi/ ustav-territorialnoj-gromadyi.html.

13.Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999р.іззмінамитадоповненнями[Електроннийресурс].–Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14.

Сандул Я. М. Особенности ответственности исполнительных органов местных советов

Аннотация. Статья посвящена общей характеристике и выявлению особенностей ответственности исполнительных органов местных советов. Отмечено, что перед государством исполнительные органы несут общую ответственностьзанарушениеКонституциииЗаконовУкраины, а также специальную ответственность за осуществление делегированных полномочий. Особенностью является то, что исполнительные органы местных советов несут ответ-

ственность не только за совершение правонарушения, но и за содержание и результаты своей деятельности. Выделен такой вид ответственности как «ответственность органов публичного управления».

Ключевые слова: ответственность, позитивная ответственность, негативная ответственность, исполнительные органы местных советов, делегированные полномочия.

Sandul Y. Features of responsibility of executive branches of local councils

Summary. The article is devoted to the general characteristic and special features of the responsibility of the executive bodies of local councils. It is noted that executive bodies are responsible before the state for breaking the Constitution and Laws of Ukraine (general responsibility) and they are responsible for realization of the delegated powers (special responsibility). Specific feature is that the executive bodies of local councils are responsible not only for commitment of the offences but also for content and results of their activity. The author specifies such type of responsibility as “responsibility of the public administration bodies”.

Keywords:responsibility,positiveresponsibility,negative responsibility, executive bodies of local councils, delegated powers.

Анотація. Досліджується значення норм адміністративного права. Аналізуються основні види норматив- но-правових актів у сфері комунального господарства й пропонується їх класифікація.

Ключові слова: норми адміністративного права, класифікація нормативно-правових актів у сфері комунального господарства.

Постановка проблеми. Реформування житлово-комуналь- ного господарства супроводжується прийняттям значної кількості нормативно-правових актів, проте сучасне житлово-ко- мунальне господарство поки що не відповідає об’єктивним потребам суспільного розвитку. Це, насамперед, спричинено недостатністю як законодавчого, так і наукового забезпечення окремихсуспільнихвідносин.Зокрема,такимиєсуспільнівідносиниусферікомунальногогосподарстваякміста,такісела. Причиною такої невідповідності також є відсутність цілісної взаємоузгодженої системи адміністративно-правових норм. У зв’язкузцим,виникаєпотребавпідвищенніролісистематизації комунального законодавства. Отже, постає завдання щодо проведення комплексного аналізу чинних нормативно-право- вихактів,щойогорегулює.

У науковій літературі питання норм адміністративного права досліджувала значна кількість науковців, серед яких В.Б. Авер’янов, Д.М. Бахрах, В.В. Богуцький, І.П. Голосніченко, Б.М. Лазарєв, В.М. Манохін, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун таінші.

Систематизація законодавства полягає у проведенні класифікації нормативно-правових актів. Класифікація норматив- но-правових актів у сфері комунального господарства дозволитьдослідититаохарактеризуватиданусферузаконодавства, зв’язки, які в ній існують, та за допомогою відповідних критеріїв віднайти основи об’єднання однорідних нормативно-пра- вовихактівупевнігрупи.

Виклад основного матеріалу. Адміністративне право, як самостійну галузь права, становить сукупність норм. Вони мають назву адміністративно-правових. Адміністративно-пра- вові норми забезпечують регулювання суспільних відносин у різних сферах публічного, тобто державного і самоврядного, управліннязпріоритетноюорієнтацієюназабезпеченняреалізаціїтазахиступравісвободгромадян.

Вюридичнійлітературііснуютьрізніваріантивизначення поняття адміністративно-правових норм. Серед найтиповіших визначеньнаведемодеякі,якімістятьсяунавчальнихвиданнях вчених-адміністративістів.

Д.М. Бахрах визначає адміністративно-правові норми, як встановлені або санкціоновані державою правила, котрі регулюють відносини у сфері державного та муніципального управління, реалізація яких при невиконанні забезпечується державнимпримусом[1,с.10].

НадумкуВ.В.Богуцького,адміністративно-правованорма– це правило поведінки, яке встановлене державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою врегулю-

вання суспільних відносин у сфері державного управління. Норми адміністративного права визначають межі належної, допустимої або рекомендованої поведінки людей, діяльності органіввиконавчоївладитаїхпосадовихосіб,атакожпідприємств,установ,організаційітрудовихколективівусферівиконавчоївлади[2,с.14].

І.П. Голосніченко вважає, що адміністративно-правова нормаявляєсобоюобов’язкове,формальновизначенеправило поведінки, що встановлене та охороняється Українською державою для організації та регулювання суспільних відносин, яківиникають,розвиваютьсятаприпиняютьсявпроцесіздійснення державної виконавчої влади та відповідальності у сфері управліннязанезначніправопорушення[3,с.14].

Позиція авторського колективу навчального посібника «Державне управління в Україні»: адміністративно-право- ва норма – це встановлене, санкціоноване або ратифіковане правило поведінки у сфері державного управління з метою організації і регулювання суспільних відносин (або сприяння ційметі),якезабезпечуєумовиреалізаціїучасникамицихвідносин своїх прав та виконання покладених на них обов’язків

[4,с.168].

З урахуванням наведених поглядів, а також виходячи із сучасного розуміння сутності адміністративного права В.Б. Авер’янов пропонує таке визначення: адміністратив- но-правові норми – це встановлені, санкціоновані або ратифікованідержавою,формальновизначені,юридичнообов’язкові, охоронюванізасобамидержавногопримусуправилаповедінки учасників суспільних відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов’язків[5,с.109].

Дослідження законодавства в сфері комунального господарства повинне базуватися на проведенні систематизації нор- мативно-правових актів, які регулюють ці відносини. Це дасть змогу виявити недоліки в правовому регулюванні, які спричиняютьнеможливістьформуванняефективногоправовогомеханізму та наявність прогалин у праві, що регулює комунальне господарство. А також зважить необхідність прийняття нових нормативних положень, які б враховували специфіку як міста, такісела.

Базовим критерієм класифікації нормативно-правових актів виступає визначення юридичної чинності, тобто специфічної властивості мати точно визначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов’язковістю від того, який орган видав акт, тобто, хто є суб’єктом нормотвор- чості[6,с.315].Видаминормативно-правовихактів,щозабез- печують розвиток комунального господарства, за юридичною силоюєзаконитапідзаконнінормативно-правовіакти.

Закон – нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства / безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільногожиття,встановлюєправаіобов’язкигромадян,має

вищуюридичнучинністьіприймаєтьсяздотриманнямособливоїзаконодавчоїпроцедури[6,с.316].

Закон–ценормативно-правовийакт,щорегулюєнайбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил (норм), згідно з п. 2 Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів законів та дотриманнявимогнормопроектноїтехніки,затвердженихЦентром правової реформи і законопроектних робіт Міністерства юстиціїУкраїнивід21листопада2000року.

До законів, що діють у сфері комунального господарства, можна віднести: Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки» від 11 червня 2009 року, що затвердив Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунальногогосподарствана2009–2014роки,Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства» від 17 січня 2002 року, Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року, Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року, Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 року, Закон України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 року, Закон України «Про насіння і садовий матеріал» від 26 грудня 2002 року,ЗаконУкраїни«Прожитлово-комунальніпослуги»від24 червня 2004 року, Закон України «Про міський електричний транспорт»від29червня2004року,ЗаконУкраїни«Прокомбінованевиробництвотепловоїтаелектричноїенергії(когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 5 квітня 2005 року, Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 9 липня 2010 року (зі змінами та доповненнями станом на 2 листопада 2012 року), Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, Закон України «Про загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006–2020 роки» від 20 жовтня 2011 року та інші закони, що спрямовані на врегулювання функціонуваннякомунальногогосподарства.

Підзаконнийнормативно-правовийакт–акт,якийвидаєть- ся відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Юридична чинність підзаконних норма- тивно-правовихактівзалежитьвідстановищаорганівдержави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів [6, с. 334]. До останніх належать укази і розпорядженняПрезидентаУкраїни,постановиірозпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України, акти органів місцевого самоврядування та місцевих органівдержавноївлади.

Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральнихорганіввиконавчоївлади»від9грудня2010рокуреорганізував Міністерство регіонального розвитку та будівництва України й Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, створивши Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,УказомПрезидентаУкраїни«ПрозатвердженняПоложення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва тажитлово-комунальногогосподарстваУкраїни»від31травня 2011 року № 633/2011 затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-кому- нальногогосподарстваУкраїнитощо.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом», постанова

КабінетуМіністрівУкраїнивід8лютого2006року№118«Деякіпитання,пов’язанізвиконаннямзагальнодержавноїпрогра- ми«ПитнаводаУкраїни»на2006–2020роки»,постановоюКа- бінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», постановою Кабінету Міністрів Українивід1серпня2006року№1045«ПрозатвердженняПорядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах», постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного під- ходудоформуваннятарифівнажитлово-комунальніпослуги», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року № 440-р «Про схвалення Концепції державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики», розпорядженнямКабінетуМіністрівУкраїнивід24липня2013р.№ 1071-р схвалена Енергетична стратегія України на період до 2030року,Концепціяреформуваннямісцевогосамоврядування та територіальної організації влади в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року №333-р.

Дія нормативно-правових актів у сфері комунального господарства за колом осіб, залежно від обсягу їх правового статусу:

а) загальної дії – поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством (біпатриди), біженці; почесні громадяни, усі внутрішньодержавні,спільні,іноземні,міжнародніорганізації,які некористуютьсяправомекстериторіальності;

б) спеціальної дії – деякі нормативно-правові акти поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб’єктів певної держави, що діють у конкретній сфері суспільних відносин; охоплюють лише конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів та ін.). Спеціальні нормативно-правові акти щодо комунального господарства регламентують обмежену сферу суспільних відносин у сфері комунального господарства. Закони України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, «Про статус ветераніввійни,гарантіїїхсоціальногозахисту»від22жовтня 1993року,«Просоціальнийзахистдітейвійни»від18листопада2004року,«Прореабілітаціюжертвполітичнихрепресійна Україні»від17квітня1991рокутаін.

Предмет правового регулювання – це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих нормами права. Він вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права. Це дає змогу узагальнити норми права, які регулюютьпевнеколосуспільнихвідносинугалузіправа.Розглянемобільшдетальнофункціонуванняцихсферкрізьпризму норм адміністративного права, тобто за предметом правового регулюваннянормативно-правовихактівусферікомунального господарства.

До першої групи належать нормативно-правові акти, що визначають механізм забезпечення реформування та розвитку комунального господарства. До таких належать Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумавдляекономічногозростаннявУкраїні»від27березня2014 року, Закон України «Про здійснення державних закупівель» від10квітня2014року.

До другої групи належать нормативно-правові акти, що визначають правове регулювання в сфері комунального об-

регулювання в сфері дорожньо-мостового господарства; 12) правове регулювання в сфері побутових відходів; 13) правове регулюваннявсферіпохованнятапохоронноїсправи.

На підставі проведеної класифікації нормативно-правових актів,якимирегулюєтьсякомунальнегосподарство,мидійшли висновку,щонасьогоднівУкраїнівідсутнясистемазаконодавствавсферікомунальногогосподарства,ацезумовлюєнеможливістьформуванняефективногоправовогомеханізмууній.

Література:

1.Административное право России. Особенная часть: Учеб. для вузов / [Бахрах Д.Н.,СоловейЮ.П.,ЧемакинИ.М.идр.;Рук.авт.коллектива и отв. ред. Д.Н. Бахрах]. – М.: Бек, 1997. – 330 с.

2.БогуцкийБ.Б.АдминистративноеправоУкраиныкакотрасльправа: Конспект лекций. – Харьков, 1996.

3.Голосніченко І.П. Адміністративне право України: (Осн. категорії і поняття): [Метод. розробка] / Міжрегіон. Акад. упр. персоналом; [ред. Салай І.С.] – К., 1998. – 52 с.

4.ДержавнеуправліннявУкраїні:навч.посіб./Зазаг.ред.д.ю.н.,проф. В.Б. Авер’янова. − К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. − 265 с.

5.Адміністративне право України: академічний курс: підруч.: У двох томах:Том1.Загальначастина/Ред.колегія:В.Б.Авер’янов(голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.

6.Скакун О.Ф. Теорія держави та права: підручник / О.Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2006. – с. 656.

Лысюк С. А. Нормы административного права, которые действуют в сфере коммунального хозяйства Украины

Аннотация. Исследуется значение норм административного права. Анализируются основные виды норматив- но-правовых актов в сфере коммунального хозяйства и предлагается их классификация.

Ключевые слова: нормы административного права, классификация нормативно-правовых актов в сфере коммунального хозяйства.

Lysiuk S. Administrative regulations applicable in the field of communal services of Ukraine

Summary. The paper investigates the value of administrative regulations.The author analyzes the basic types of legal acts in the field of municipal services and offers their classification.

Key words: administrative regulations, classification of legal acts in the field of municipal services.

Анотація. Стаття присвячена аналізу основ взаємовідносин релігійних організацій та держави, аналізується їх сучасний стан та проблемні сторони. Також у статті запропоновані ґрунтовні висновки та пропозиції, щодо методологічних основ взаємовідносин релігійних організацій та держави.

Ключові слова: метод, методологічні основи, релігійні організації, держава, взаємовідносини.

Постановка проблеми. Методології притаманний передовий та фундаментальний характер, її значення неоціненне для здійснення усіх наукових досліджень у пізнанні тематик правовоїсфери,втомучислінадзвичайноважливихвзаємовідносин між релігійними організаціями та державою. Ґрунтовне комплексне дослідження можливе лише у разі виявлення усіх істотних питань по методології. Внаслідок цього робота набуває чіткої структури, має логічний зв’язок між усіма складовими, наповнена максимально якісним змістом доступною для сприйняттяфахівцямимовою.Розкриттяметодологічнихоснов взаємовідносин релігійних організацій та держави сприятиме розумінню техніки проведення дисертаційного дослідження, усвідомленнюспособіваналізутихчиіншихпитаньпотематиці, вірності застосування при повному аналізі історичних, по- рівняльно-правових,системно-структурнихтаіншихпідходів.

Тематикиметодологічнихосноввзаємовідносинрелігійних організацій та держави торкалися у тій чи іншій мірі у своїх працях наступні науковці: І.А. Бальжик, Д.О. Вовк, Ю.В. Кривенко, М.В. Крумаленко, Г.В. Лаврик, І.В. Міма, В.Ф. Піддубна,Г.Л.Сергієнко,Ю.Ю.Фисун,В.Д.Фучеджітаінші.Тимне менш,зазвичай,упрацяхвказанихавторівпроблематикаметодології взаємовідносин релігійних організацій та держави розкривається фрагментарно без комплексного правового дослідження,щойобумовлюєпотребупроведеннябільшвсебічного науковогоаналізуданогопитання.

Виклад основного матеріалу. Метод трактується і як ор-

ганічно цілісна, складна система прийомів, способів, що використовуються для пізнання предмета, розкриття закономірностеййогофункціонуванняірозвиткууповнотіівсебічності [1, c. 365]. Метод за своєю природою здатен охоплювати різного роду способи, прийоми, засоби вивчення тощо [2, с. 23]. Методвнауцітакожрозуміютьяксукупністьприйомівіоперацій, з допомогою яких здійснюється пізнання. Метод є інстру-

ментом[3,c.5–6].

Юридичний метод конкретизує предмет юриспруденції, який формується у відповідну юридичну теорію як взаємоузгоджену систему знань про державу та право, висловлену в поняттях [4, с. 5]. Таким чином, можна констатувати, що метод наукового дослідження взаємовідносин релігійних організацій і держави є цілісною та комплексною, структурованою таорганізованоюсукупністюспособів,прийомівтапринципів науково-пізнавальногодослідження,щовикористовуютьсядля отримання об’єктивних знань у сфері взаємовідносин релігійнихорганізаційідержави.

Визначаючи структуру діалектики, варто виокремити її головніелементи:принципи,закониікатегорії.Категоріїдіалектики – це поняття, які відображають загальні, суттєві властивості, сторони,зв’язки,відношенняпредметівіявищреальноїдійсності та мислення. До них належать наступні: причина і наслідок; сутність і прояв; одиничне та загальне; зміст і форма; необхідністьівипадковість;кількістьіякість;розвиток,рух,структура, елемент тощо. Категорії та закони діалектики як відображення реального світу в свідомості людини мають об’єктивний характер, виражають загальні закономірності природи і суспільства. Разом з тим вони за своєю формою мають суб’єктивний характер, оскільки їх носієм є суб’єкт пізнання – людина. Загальний, суттєвий зв’язок предметів і явищ реального світу проявляється в законах діалектики, головними з яких є: 1) закон єдності та боротьби протилежностей, що відображає найголовніше у розвитку – його джерело, яким є протиріччя як взаємозв’язок і взаємообумовленість протилежностей; 2) закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, що розкриває механізм розвитку як поступове нагромадження кількісних змін, яке в певний момент з необхідністю обумовлює докорінні якісні перетворення, виникнення нової якості, що, відповідно, здійснює зворотний впливнахарактерітемпикількіснихзмін;3)законзаперечення заперечень, який виражає поступальний, послідовний характер розвитку явищ і процесів реального світу, показує, що поступальний розвиток має форму висхідної спіралі (а не кола або прямої лінії); це процес, який начебто повторює пройдене, але на вищійсходинці[5,c.76].Більшетого,длядіалектичногометоду мають значення не лише загальні закони розвитку дійсності, до прикладу, перехід кількісних змін у якісні, єдність та боротьба протилежностей,запереченнязаперечення,однакітакікатегорії діалектики, як явища і суть, причина та наслідок, зміст і форма, потребайвипадковість,дійсністьіможливість,свободатанеобхідність й інше. Діалектичний метод виступає аналогом загаль- нихзв’язківівідносиндійсності[6,с.3–4].

В основі діалектичного методу пізнання є те, що навколишній світ розцінюється єдиним цілим, де кожна річ, явище як єдність різноманітного нерозривно пов’язані з іншими явищами, речами і всі вони безперервно взаємодіють один з одним. Відтак,будь-якийнауковийаналізможебутиістиннимтаефек- тивнимитількизаумови,щодослідженовсюсукупністьїївну- трішніхізовнішніхсторін,зв’язків,відношень[3,с.4–8].

Отже,діалектичнийметодуконтекстінашогодослідження вказує на потребу проведення наукового аналізу усіх явищ, які відбувалися в суспільстві з часів появи релігійних організацій (церкви) та держави. Діалектичний метод вказує на потребу врахування усіх наявних умов для розвитку релігійних організацій(церкви)ідержави,якітакчиінакшевідображалисянаїх взаємовідносинах. Необхідно врахувати при науковому дослідженнівпливтихчиіншихфакторівнаформуваннявзаємовідносинміжрелігійнимиорганізаціями(церквою)ідержавою.

Донедавна в науковому пізнанні переважав аналітичний підхід (звідси слово «аналіз» стало синонімом наукового дослідженнявзагалі),щоякметоднауковоїдіяльностіневтратив

свого значення дотепер. Однак у тих областях знання, де аналітично добутого матеріалу скопилося досить багато, виникає насущна потреба в його інтеграції й систематизації, що може бути успішно зроблено лише на основі системного підходу, якийорганічносполучаєвсобійаналіз,ісинтез.Такимчином, системний підхід можна вважати результатом посилення інтегративнихтенденційупізнаннінасучасномуетапірозвиткунауки. Найбільш помітні ці тенденції стають із другої половини

XIXст.[7,c.17].

Так, системний метод є одним з головних напрямків методології наукового пізнання, мета і завдання якого полягають у вивченніоб’єктіввякостісистем.Влітературісереднауковців немає єдиного підходу до розуміння та застосування системного підходу. В доктрині наводяться наступні трактування чи визначення системного підходу: 1) інтеграція, синтез розгляду різнихбоківявищаабооб’єкта;2)адекватнийзасібдослідження і розробки не будь-яких об’єктів, що довільно називаються системою, а лише таких, котрі є органічним цілим; 3) вираження процедур подання об’єкта як системи та способів їх розробки; 4) широкі можливості для одержання різноманітних тверджень та оцінок, які передбачають пошук різних варіантів виконання певної роботи з подальшим вибором оптимального варіанта[8,с.27–31].

До фундаментальних завдань, розв’язуваних сьогодні у сфері становлення й розвитку методології системного дослідження, належать наступні: побудова понять і моделей для системного подання об’єктів, розробка прийомів й апарата опису всіх параметрів системи: типу зв’язків, відносини із середовищем,ієрархіїбудови,характеркерування,побудовафор- малізованих–знакових,ідеальних,математичних–системдля опису реальних системних об’єктів і можливості застосування правил логічного висновку. У конкретних науках на рівні спеціальної методології здійснюються системні розробки з використанням конкретних методів, прийомів системного аналізу, застосовуванихсамедляданоїобластідослідження[7,c.14].

А.Є.Конверський,аналізуючиданепитання,наводитьряд вимог до системного підходу: а) виявлення залежності кожного елемента від його місця і функцій у системі з урахуванням того, що властивості цілого не можна звести до суми властивостей цих елементів; б) аналіз того, наскільки поведінка системи зумовлена як особливостями її окремих елементів, так і властивостями її структури; в) дослідження механізму взаємодії системи і середовища; г) вивчення характеру ієрархічності, характерноготакійсистемі;д)забезпеченнявсебічногобагатоаспектного опису системи; є) розгляд системи як динамічної цілісності,щорозвивається[9,с.33].

Структурасистемислугуєвженевідношеннямелементів,а відношенням їхніх відношень, що утворюють переважно схід- частуієрархічнуконструкцію.Знанняіструктурисистеми–це знання закону, відповідно до якого народжуються елементи системитавідношенняміжними(впросторі,вчасічивіншій координаті)[10,с.28–29].

Системи класифікують за різними ознаками. Наприклад, розрізняють системи матеріальні та ідеальні. До матеріальних належать системи живої і неживої природи й соціальні системи, які існують незалежно від суб’єкта. Ідеальні системи відносно правильно відображають властивості і закономірності об’єктивноіснуючихуприродійсуспільствіматеріальнихсистем. Типовим прикладом ідеальної системи є наукова теорія, яка дає цілісне відображення конкретної галузі об’єктивного світу[11,c.11–22].

Системнийпідхідзумовленийпотребоюодержанняцілком конкретного результату, коли неможливо чекати, що цей ре-

зультат з’явиться сам собою, природним шляхом, і доводиться конструювати його за умов часових та ресурсних обмежень, а такожускладненнясуспільнихпроцесів[12,c.9].

Виходячи з вищенаведеного, можна резюмувати, що при використанні системного методу у процесі дослідження взаємовідносин релігійних організацій та держави потрібно використовувати чіткий підхід до аналізу наукових матеріалів по даній тематиці, визначення конкретних елементів системи взаємовідносин між релігійними організаціями та державою, структурованого їх розгляду та здійснення логічного аналізу. Так, адже кожен теоретично-практичний аспект взаємовідносин релігійних організацій та держави посідає самостійне місцеуціліснійсистеміїхіснування.

Схожим і наближеним до вищезазначеного є структур- но-функціональний метод, який полягає у виділенні структурнихелементіввсистеміівизначенняїхролі(функцій)[13,с.61]. Структурно-функціональний аналіз включає вивчення функціональних залежностей елементів системи, єдності інститутів влади, відповідності їхньої дії (функціонування) потребам суб’єктів, виявлення того, як реалізується потреба в пристосуваннісистемидосередовища,щозмінюється.Функціональний підхід вимагає вивчення залежності між різними явищами і навколишнім середовищем. Наприклад, між рівнем соціаль- но-економічного розвитку і ступенем демократизації суспільства, між економічним і політичним плюралізмом, між культурою,традиціямиіполітичноюактивністюнаселення[14,c.156]. Отже, структурно-функціональний підхід при дослідженні тематики взаємовідносин релігійних організацій та держави передбачає наукове дослідження залежності між різними явищами і навколишнім середовищем (соціальних, економічних, правових,політичних,культурнихчинників),якіусвоїйсукупності впливали і впливають на процес взаємодії та співпраці міжрелігійнимиорганізаціямиідержавою.Такожданийметод включає вивчення залежностей елементів системи взаємодії релігійнихорганізаційтадержави,відповідностіїхньогофункціонуванняпотребамсуспільства.

Сутність порівняльно-правового методу полягає у порівнянні відмінних та спільних рис між явищами [4, с. 15]. Порівняти – це зіставити одне з іншим з метою виявити їх співвідношення. Найпростіший і важливий тип відносин, що виявляються шляхом порівняння, – це відносини тотожності і відмінності.Слідматинаувазі,щопорівняннямаєсенстільки в сукупності однорідних предметів, що утворюють клас. Порівняння предметів в класі здійснюється за ознаками, істотними для даного розгляду, при цьому предмети, порівнювані за однією ознакою, можуть бути непорівнянні по іншому. Порівняння є основою такого логічного прийому, як аналогія, і служить вихідним пунктом порівняльно-історичного методу. Це тойметод,задопомогоюякогошляхомпорівняннявиявляється загальнеіособливевісторичнихтаіншихявищах,досягається пізнання різних ступенів розвитку одного і того ж явища або різних співіснуючих явищ. Цей метод дозволяє виявити і зіставити рівні у розвитку досліджуваного явища, що відбулись зміни,визначититенденціїрозвитку[15,c.28].

Досвід свідчить, що порівняльний метод діє більш ефективно та якісно, якщо автор: 1) викладає найбільш суттєві матеріали, які стосуються національного права у кожній країні; 2) використовує їх як основу для поглибленого критичного аналізу; 3) пропонує власні висновки, які мають значення для тлумаченнясвогонаціональногоправа[16,с.14].

Отже, порівняльно-правовий метод взаємовідносин релігійних організацій та держави включає в себе співставлення загальноготаособливоговусіхявищах,щомаютьбезпосеред-

ній зв’язок із відносинами між релігійними організаціями та державою. Його місія полягає у виявленні змін, які відбувалися впродовж певного періоду розвитку таких взаємовідносин, а також тенденцій їх подальшого розвитку. Також великого значення при застосуванні даного методу набуває порівняння національного та зарубіжного досвіду, виявленні спільних та відміннихрис.

Історичний метод має широкі пізнавальні можливості, адже: 1) він дає змогу розкривати суть досліджуваних явищ у тих випадках, коли вона не є очевидною, на підставі наявних фактів; виявляти загальне і таке, що повторюється, необхідне й закономірне, з одного боку, і якісно відмінне – з другого; 2) дає можливість виходити за межі явищ, що вивчаються, і на основі аналогій доходити широких історичних узагальнень та паралелей; 3) допускає застосування всіх інших методів, вживаних в історичних дослідженнях, але є менш описовим, ніж історико-генетичнийметод[17,с.187–188].

Метод синтезу (від грец. synthesis – поєднання, з’єднання, складання) – це об’єднання, реальне і розумове, різних сторін, частин предмета в єдине ціле. Це не довільне, еклектичне поєднаннярозрізненихчастин,«шматочків»цілого,адіалектична єдністьзвиділеннямсутності[9,с.30].Об’єктусинтезістановить єдність протилежностей, при цьому відтворюються його виникненняірозвиток.Якщоспочаткусинтезвиступаєваналізі,топотімвключаєаналізусебе[9,с.24].Результатомсинтезу є абсолютно нове утворення, властивостями якого є не тільки зовнішнє з’єднання властивостей компонентів, але також і результат їх внутрішнього взаємозв’язку і взаємозалежності [15,c.32].Тому,окреміперіодивзаємовідносинрелігійнихорганізацій та держави розглядаються як фрагменти їх цілісної суспільнокорисноївзаємодії,яківпливаютьоднінаодних,перебуваючиубезперервнійвзаємодії.

Щодоіндукції(лат.іnductio–наведення)–цеметодпізнан- ня, за яким із приватних фактів та явищ виводяться загальні принципи й закономірності, тобто при використанні цього методу логіка мислення розвивається від конкретного до загаль-

ного[18,с.26–27].

Висновок. З проведеного аналізу випливає, що методологічні основи дослідження взаємовідносин релігійних організацій та держави дозволяють з’ясувати основоположну правову та соціальну сутність і значення цих процесів для правової доктрини,кожногогромадянинаУкраїниокремотаУкраїнизагалом, максимально обґрунтувати роль того чи іншого аспекту їхвзаємодіїівідповідновпливуїїнадержавнітасуспільніпроцеси, формування правової свідомості населення, політичних поглядів,культурнихвподобаньталюдськихцінностей.

Література:

1.Сырых В.М. Логические основания общей теории права. / В.М. Сырых. – М., 2000. – 527 c.

2.Матузова Н.И. Теория государства и права. / Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М., 1997. – 672 с.

3.Костицький М.В. Деякі питання методології юридичної науки / М.В. Костицький // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – № 1. – 2013. – С. 3–11.

4.СкакунО.Ф.Теоріядержавиіправа/О.Ф.Скакун.–Х.,2008.–656с.

5.Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 124 с.

6.Недбайло П.Е. Методологические проблемы советской юридической науки. – Киев, 1965. – С. 7–37.

7.Глухарєв С.М. Конспект лекцій з курсу «Методологія наукових досліджень» (Методологія економічних досліджень) (для магістрів спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства») / С.М. Глухарєв; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. − Х.: ХНАМГ, 2012. − 112 с.

8.Корбутяк В.І. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2010. – 176 с.

9.Основи методології та організації наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнтів / за ред. А.Є. Конверського. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

10.Корбутяк В.І. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2010. – 176 с.

11.ГлухарєвС.М.Організація,методологіятаведеннянауковихдосліджень [Електронний ресурс] / Укл.: Г.М. Дядюра, О.Е. Пчелінцева, А.М.Петренко;М-воосвітиінаукиУкраїни,Черкас.держ.технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – 96 с.

12.Сагатовский В.Н. Системная деятельность и ее философское осмысление / Материалистическая диалектика и системный подход. Межвуз. Сб. / В.Н.Сагатовский. – 208 с.

13.Шейко В.М. Організація і методика науково-дослідної діяльності. / В.М.Шейко, Н.М.Кушнаренко. – 2-е вид. – К., 2002. – 295 с.

14.Воронкова В.Г. Управління людськими ресурсами: філософські засади [Текст]: навчальний посібник / В.Г. Воронкова; під ред. д. ф. н., проф. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 576 с.

15.Бірта Г. О. Методологія і організація наукових досліджень. [текст]: навч. Посіб. / Г. О. Бірта, Ю. Г. Бургу – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 142 с.

16.Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере част- ногоправа:в2т./К.Цвайгерт,Х.Кётц.–Т.1:Основы;пер.снем.– М.: Международные отношения, 2000. – 480 с.

17.Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования / И.Д. Ковальченко. – М.: Наука, 2003. – 476 с.

18.Грабченко А.І., Федорович В.О., Гаращенко Я.М. Методи наукових досліджень: Навч. посібник. – Х.: НТУ «ХПІ», 2009. – 142 с.

Мельничук О. П. Методологические основы взаимоотношений религиозных организаций и государства Аннотация. Статья посвящена анализу основ взаимоотношений религиозных организаций и государства, анализируется их современное состояние и проблемные стороны. Также в данной статье предложены основательные выводы и предложения по методологическим основам взаимоотношений религиозных организаций и государства. Ключевые слова: метод, методологические основы, религиозныеорганизации,государство,взаимоотношения.

Melnychuk O. The methodological foundations of relationship of religious organizations and the state

Summary.Thisarticleanalyzesfoundationsofrelationship of religious organizations and state, their current state and problem sides. This paper provides sound conclusions and proposals on methodological bases of relations of religious organizations and the state.

Keywords:method,methodologicalfoundations,religious organizations, state, relationship.