00141961
.doc6. Аналіз перекладної літератури, (зокрема, «Християнської топографії» Козьми Індикоплова, «Шестиднева» Северіана Габальського, «Палеї Толкової»), поширеної на теренах України доби Київської Русі дозволив зробити висновок про те, що розглянуті праці є втіленням космологічної традиції антиохійського богослов’я, яка, у свою чергу, вплинула на процес формування метафізики світла в українській філософії доби Київської Русі, оскільки в них йдеться про істинність світла, що дарував людям християнський Бог, провісниками якого стали християнські святі – світильники, сповнені Божого світла і сяйва, на чому постійно акцентується увага в усіх оригінальних писемних пам’ятках Київської Русі («Слові про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, «Києво-Печерському Патерику» тощо). Крім того, у творах перекладної літератури акцентується увага на значущості мислення та набуття людиною Премудрості, яка отримується згори – з неба, що було відомо слов’янам і у язичницькі, і у християнські часи; спільність даної ідеї для всіх часів якраз і підкреслюється Северіаном Габальським, який майстерно пристосував елементи міфологічного антропоморфізму під християнську символіку.
7. Аналіз апокрифічних творів, поширених на Русі, показав, що широкий попит на них був зумовлений використанням в них біблійної фразеології, під якою маскувалися міфопантеїстичні мотиви, синтезовані з мотивами християнськими, у зв’язку з чим велика кількість апокрифічних образів, зокрема описи Бога, веде своє походження від архетипів міфокультури, серед яких домінуючими виступають архетипи вогню та світла. Зокрема, проведений аналіз дозволив побачити, що у «Видінні Ісайї» знайшов своє відображення гносеологічний принцип, традиційний для містико-аскетичного напряму у християнстві, згідно з яким пізнання істини людиною можливе лише через одкровення і неможливе ні емпіричним шляхом, ні раціональним; іншими словами, Світло істини сконцентроване у постаті Бога, а пізнання Бога, у свою чергу, – це набуття людиною вищої премудрості, що можливо лише через одкровення і поза плоттю, у дусі; тільки за цих умов можливе пізнання і набуття людиною Світла.
8. Аналіз оригінальних філософських текстів українських любомудрів дозволив зробити висновки про те, що в цих працях, поряд із сакральним, священним, суто християнським міститься мирське, близьке духу тодішньої людини, а під християнськими символами Світла й Сонця, що використовує, наприклад, Іларіон, розпізнаються язичницькі солярні символи, поширені серед слов’ян, у житті яких надзвичайно значуща роль відводилася Сонячним Божествам (Перуну, Сварогу, Дажбогу, Коляді, Ярилу, Овсіню, Купалу, Палію, Чуру тощо).
9. Заслуговує на увагу той факт, що в оригінальних творах українських мислителів доби Київської Русі мова йде, зокрема, про пробудження свідомості й надалі її оздоровлення з використанням символів сонця, світла й життєдайного тепла. Слід відзначити, що метод алегорези, до якого вдавалися українські любомудри доби Київської Русі, й зокрема, Кирило Турівський, використовувався як метод раціонального пізнання, що базувався на асоціативному мисленні, яке, у свою чергу, образи черпало у язичницькому минулому українців. І нарешті, дослідження поширеного у середні віки феномена дива дозволив зафіксувати їх прояв у декількох площинах: онтологічній – наочні дива (1); гносеологічній – проблиски свідомості, що висвітлюють істину (2), місцерозташуванням якої є світ трансцендентного (3).
У цілому хочеться відзначити, що дана тема є мало вивченою, але надзвичайно актуальною, оскільки дозволяє заглибитися у потаємні шари людської підсвідомості, проблиски якої можуть, надалі розвившись, вивести не тільки окрему людину, але й усе сучасне суспільство з тієї кризи, в якій воно перебуває сьогодні.
Подальша робота дисертанта у галузі дослідження метафізики світла в українській філософії буде націлена на розробку універсальної теоретичної метафізичної моделі світла з урахуванням онтологічних та гносеологічних параметрів людини, оскільки саме останні, поширюючись за межі власне людського (конечного, обмеженого, недосконалого) та вступаючи у взаємодію з сяючим світом трансцендентного, репрезентують суть метафізики світла, у «межах» якої людина набуває просвітлення, що розширює її й онтологічні, й гносеологічні рамки.
Передбачається у межах історико-філософського дослідження проведення компаративного аналізу положень західноєвропейської та української (ширше – слов’янської) метафізики світла. У зв’язку з цим у перспективі подальшого дослідження такого специфічного напряму філософської думки, як метафізика світла передбачається:
1) виявлення специфіки української метафізики світла, її відмінностей, особливих рис порівняно з рисами, характерними для західноєвропейської метафізики світла;
2) простеження розвитку метафізики світла в українській філософській думці наступних після доби Київської Русі епох.
Останній момент є надзвичайно важливим, оскільки стрижнева слов’янська світоглядна настанова, згідно з якою слов’яни є дітьми сонця, протягом усіх історичних епох розвитку України на свідомому чи підсвідомому рівнях залишалася домінуючою. Зокрема:
1) Станіслав Оріховський, яскравий представник ренесансного гуманізму в Україні, у контексті розгляду проблем Бога та співвідношення в людині душі й тіла зазначав, що людська душа наділена здатністю до мислення завдяки Найвищому Розумові, котрий освітлює людину на кшталт того, як сонце освітлює землю. Оскільки ж тут переважно йдеться про надприродне трансцендентне світло, постільки ми маємо змогу казати про розвиток метафізики світла у філософській спадщині Станіслава Оріховського;
2) Іван Вишенський у контексті розгляду проблеми самопізнання людини зазначав, що саме завдяки самопізнанню вона здатна подолати свою земну форму, увійшовши у внутрішній контакт з вищим буттям, внаслідок чого людський розум, осяяний небесним світлом, набуває можливості проникати у приховану сутність слова Біблії, за умов реалізації якої людина трансформується у «нову», духовну Істоту;
3) у цілому острозькі книжники ототожнювали «духовний розум» з інтуїтивним осяянням;
4) притаманне острозьким книжникам, зокрема Кирилу Транквіліону-Ставровецькому, бачення людини, що частково є світлом, частково – темрявою, корінням своїм сягає філософських настанов доби Київської Русі, коли місце людини у світі розглядалося як своєрідна точка перетину світла й темряви;
5) у свою чергу, професори Києво-Могилянської академії під інтуїтивним осягненням істини через світло, розуміли Боже осяяння, без якого метафізичне пізнання є неможливим;
6) неможливо у даному контексті оминути увагою філософські погляди Г.С. Сковороди, який безпосередньо акцентував увагу на значущості метафізичного світла, зокрема наголошуючи на тому, що «Сонце є архетип, тобто перша й головна фігура, а її копії й віце-фігури незліченні, наповнили всю Біблію» [, 146];
7) на значущості світла, втіленням якого є людський розум, й вогню, як втіленому слову Божому, наголошував П.Д. Юркевич.
Цей перелік можна ще довго продовжувати. Головне ж тут, що всі зазначені моменти потребують свого осмислення у контексті метафізики світла, що розгортається в українській філософській думці.
Список використаної літератури. (322 + 31 + 2) = 355
«Слово о полку Игореве» и мировоззрение его эпохи. – К., 1990.
Абрамов А.И. К вопросу о месте философии в средневековой письменности Киевской Руси / А.И. Абрамов // Становление философской мысли в Киевской Руси. – М., 1984.
Аверинцев С.С. Золото в системе символов ранневизантийской культуры Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа. Искусство и культура / Сергей Сергеевич Аверинцев. – М.: Наука, 1973. – 589 с.
Аверинцев С. Красота изначальная / Сергей Сергеевич Аверинцев // Наше наследие. – 1988. – № 4.
Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении раннего средневековья / Сергей Сергеевич Аверинцев // Античность и Византия. – М., 1975. – С. 266 – 287.
Аверинцев С.С. Софія – Логос / Сергій Сергійович Аверинцев – К., 1999.
Аквинский Фома. Сумма теологии. – К. – М., 2002. – Ч. I. – Вопросы 1 – 43. – 560 с.
Аляєв Г.Є., Ярошовець В.І. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки // Філософські обрії. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет, 2003. – № 10. – С. 3–29.
Андрущенко В.П., Губерський Л.В. Проблема гуманізму в сучасній філософії. – К., 1994. – 168 с.
Аничков Е.В. Язычество и древняя Русь. – СПб., 1914.
Аристотель. О душе // Аристотель. Сочинения в 4-х т. – М.: Мысль, 1976. – Т. 1. – С. 369 – 451.
Асов А.И. Тайны «Книги Велеса». – М., 2001.
Афанасьев А.Н. Мифология Древней Руси. – М.: ЭКСМО, 2006. – 608 с.
Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. – М., 1968. – Т. 2.
Ахутин А.В. Античные начала философии. – СПб.: Наука, 2007.
Бакина В.И. Космологическое учение Гераклита Эфесского / В.И. Бакина // Вестник Московского университета. – Сер. 7. Философия. – 1998. – № 4. – С. 42 – 55.
Баркова А.Л. Живой огонь – от мифологии к науке / Мифология. Авторская программа. – М., 2000. – С. 23 – 32.
Бахтин М.М. К методологии гуманитарных наук / М.М. Бахтин // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – С. 361 – 373.
Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках / М.М. Бахтин // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – С. 271 – 307.
Башляр Г. Новый рационализм. – М.: Прогресс, 1987. – 376 с.
Башляр Г. Психоанализ огня. – М.: Прогресс, 1993. – 176 с.
Башляр Г. Фрагменти Поетики Вогню. – Харків: Фоліо, 2004. – 143 с.
Бейли Г. Потерянный язык символов. Символы / Г. Бейли. – М.: Ассоциация Духовного Единения «Золотой век», 1996. – Кн. V. – 347 с.
Беленький М.С. Мифология и философия Библии. – М., 1977.
Белорусов С. Смирение и достоинство в духовной жизни личности // Альфа и Омега. – 1997. – № 1 (12). – С. 296 – 309.
Бенц Э. Цвет в христианских видениях // Психология цвета. – М.: Рефл-бук, Ваклер, 1996. – С. 79 – 130.
Бердяев Н.А. Диалектика божественного и человеческого. – М.: Фолио, 2003. – 622 с.
Бердяев Н.А. Царство Духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. – 384 с.
Библия, книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. Канонические.
Бичко І. Ментальна співзвучність української та європейської філософських традицій: «кордоцентричні мотиви» / І. Бичко // Київські обрії: історико-філософські нариси. – К., 1997.
Більченко Є. Образ філософії як любомудрія в контексті діалогу культури Київської Русі / Давньоруське любомудріє: Тексти і контексти / Нац. ун-т «Києво-Могилянська акад.»; Упор.: О. Вдовина, Ю. Завгородній / Є. Більченко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 398 с.
Благодатный огонь: миф или реальность? / Авторы-составители С. Бычков, А.Мусин. – М.: Тэтис, 2008. – 128 с.
Богомолов А.С., Ойзерман Т.И. Основы теории историко-философского процесса. – М.: Наука, 1983. – 287 с.
Богумир (Мыколаев Р.Д.) Ведическое Православие: наш путь к Богу. – Каменец-Подольский: ЧП Буйницкий, 2006.
Бодрийяр Ж. Симуляция и симулякр. – К.: Основи, 2004. – 223 с.
Бойченко Н.М. Релігійність як тип духовності в контексті проекту десекуляризації суспільства / Н.М. Бойченко // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – № 10 – 11. – С. 159 – 163.
Бондарь С.В. К пониманию проблемы «человек – история – время» в «Изборнике» 1073 г. (опыт реконструкции на основе фрагмента «О шестом псалме») // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 69 – 87.
Бондарь С.В. Философско-мировоззренческое содержание Изборников 1073 и 1076 годов. – К., 1990.
Боровский Я.Е. Мифологический мир древних славян. – К., 1982. – 104 с.
Боровський Я. Світогляд давніх киян. – К., 1992.
Бохеньский Ю. Духовная ситуация времени // Вопросы философии. – 1995. – № 5. – С. 94–98.
Бочаров В.А., Юраскина Т.И. Божественные атрибуты / В.А. Бочаров, Т.И. Юраскина. – М., 2003.
Брайчевський М.Ю. Літопис Аскольда / М.Ю. Брайчевський. – К.: Український Центр духовної культури, 2001. – 132 с.
Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.
Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К.: Довіра, 1992. – 416 с.
Бычко А.К. Народная мудрость Руси: анализ философа. – К.: Выща школа, 1988. – 200 с.
Бычко А.К. У истоков христианского иррационализма. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 140 с.
Бычко А.К., Бычко И.В. Человек в мировоззренческой картине былинного эпоса // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 20 – 29.
Бычко И.В. В лабиринтах свободы. – М.Политиздат, 1976. – 159 с.
Бычков В.В. Эстетическое сознание Древней Руси. – М., 1988.
Вагнер Г.К. В поисках Истины: Религиозно-философские искания русских художников сер. XIX – нач. XX вв. / Георгий Карлович Вагнер. – М.: Искусство, 1993.
Вагнер Г.К. Канон и стиль в древнерусском искусстве / Георгий Карлович Вагнер. – М.: Искусство, 1987. – 285 с.
Вартофский М. Эвристическая роль метафизики в науке // Структура и развитие науки. – М., 1978.
Велесова книга. – К., 1993.
Велесова книга. Перевод и комментарии Валентин и Юлия Гнатюк. – М.: Амрита-Русь, 2006.
Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов / Н.Н. Велецкая. – М., 2003. – 2-е изд.
Вениамин (Новик), игумен. О православном миропонимании (онтологический аспект) // Вопросы философии. – 1993. – № 4. – С. 135 – 149.
Вернадский В.И. Украинский вопрос и русское общество // Дружба народов. – 1990. – № 3.
Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.
Виклади давньослов’янських легенд, або Міфологія / Укладена Я.Ф. Головацьким. – К.: Довіра, 1991. – 96 с.
Вільчинська С.В. Кордологізм у річищі персоналістичної концептуалізації / С.В. Вільчинська // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – № 10 – 11. – С. 173 – 176.
Винниченко В. Відродження нації: У 3-х т. – К., 1990.
Вишенський І. Твори. – К., 1959.
Войтович В. Українська міфологія / Ред. Олексій Григор / Валерій Войтович. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
Володимир Мономах. Повчання // Володимир Мономах. Повчання. Статут Володимира Всеволодовича. – К.: МАУП, 2006. – С. 53 – 78.
Володимир Мономах. Статут Володимира Всеволодовича // Володимир Мономах. Повчання. Статут Володимира Всеволодовича. – К.: МАУП, 2006. – С. 79 – 109.
Вышеславцев Б.П. Сердце в христианской и индийской мистике // Вопросы философии. – 1990. – № 4.
Гаврилов Д., Наговицын А. Боги славян. Язычество. Традиция. – М.: Рефл-Бук, 2002.
Гадамер Х.Г. Істина і метод. – К.: Юніверс, 2000. – Т. 1. – 464 с.
Гайденко П.П. Понимание бытия в античной и средневековой философии // Античность как тип культуры. – М.: Наука, 1988. – С. 284 – 307.
Гегель. Философия духа // Гегель. Энциклопедия философских наук. – М.: Мысль, 1975, 1977. – Т. 2, 3. – 472 с.
Гнатенко П.И. Национальная психология. – Дн-ськ: Поліграфіст, 2000. – 213 с.
Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1991.
Гнатюк Ю.В., Гнатюк В.С. Славянский ведизм. Нумерология / Ю.В. Гнатюк, В.С. Гнатюк. – 2-е изд. – М.: Амрита-Русь, 2008. – 160 с.
Голан А. Миф и символ. – 2-е изд. – М.: РУССЛИТ, 1994.
Голиченко Т.С. О значении культа рода в славянском мифологическом мировоззрении // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 12 – 20.
Головацький Я.Ф. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991.
Голосовкер Я. Эмпедокл из Агригента философ V века эры язычества (до Р.Х.) // Гельдерлин Ф. Смерть Эмпедокла. – М., Л.: Аcademia, 1931. – С. 114 – 127.
Горский В.С. Историко-философское истолкование текста. – К.: Наукова думка, 1981. – 207 с.
Горский В.С. Образ истории в «Слове о законе и благодати» Илариона / В.С. Горский // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 39 – 49.
Горский В.С. Философские идеи в культуре Киева XI – XIII вв. / В.С. Горский // Философская мысль в Киеве – К., 1982.
Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси XI – начала XII вв. – К., 1988.
Горский В.С., Крымский С.Б. Философские идеи в отечественной средневековой культуре / В.С. Горский, С.Б. Крымский // Философские науки. – 1985. – № 5. – С. 91 – 99.
Горський В.С. Біля джерел: Нариси з історії філософської культури України. – К.: Києво-Могилянська академія, 2006. – 262 с.
Горський В.С. До характеристики філософсько-історичних уявлень в культурі Київської Русі / В.С. Горський // Філософська думка. – 1984. – № 3. – С. 76 – 88.
Горський В.С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі (середина XII – середина XIII ст..). – К.: Наукова думка, 1993. – 163 с.
Горський В.С. Святі Київської Русі. – К.: Абрис, 1994. – 176 с.
Горський В.С., Стратій Я., Тихолаз А., Ткачук М. Київ в історії філософії України. – К., 2000.
Григорий Нисский. О жизни Моисея Законодателя. – М., 1999.
Григорий Палама, святитель. Беседы (омилии). – М.: Паломник, 1993. – Т. II.
Григорий Палама, святитель. Триады в защиту священно-безмолвствующих / Пер., посл. и комм. В. Вениаминова. – М.: Канон, 1995.
Григорьев А.А. Стихия огня. – СПб., 2007. – 194 с.
Громов М.Н., Козлов Н.С. Русская философская мысль X – XVII вв. – М., 1990.
Гроссетест Р. «О свете, или О начале форм» // Вопросы философии. – 1995. – № 6. – С. 122 – 136.
Грушевський М. На порозі нової України. – К., 1991.
Грюнбаум А. Сто лет психоанализа: итоги и перспективы // Вопросы философии. – 1997. – № 4. – С. 85 – 98.
Гудзь-Марков А.В. Пантеоны богов индоевропейцев и прапантеон. – М.: Белые альвы, 2001.
Гудінь Д., Леннокс Дж. Людина та її світогляд: у пошуках істини і реальності. – К.: УБТ, 2008. – Т. 2. – 376 с.
Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1987. – 350 с.
Давньогрецькі міфи / Упоряд. М.К. Дмитренко. – К.: Музична Україна, 1992. – 144 с.
Де Шарден П.Т. Феномен человека. – М.: Наука, 1987. – 240 с.
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль, 1979. – 620 с.
Діденко Л.В. Українська філософія: проблеми, пошуки, перспективи / Л.В. Діденко // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – № 10 – 11. – С. 177 – 181.
Длінна Т. Деякі етнопсихологічні аспекти української релігійності / Т. Длінна // Українське релігієзнавство. 1996. – № 3.
Довелесова книга. Перевод и комментарии Валентин и Юлия Гнатюк. – М.: Амрита-Русь, 2007.
Дорошенко Е.А. Зороастрийцы в Иране. – М.: Наука, 1982.
Дынник М.А. Диалектика Гераклита Эфесского. – М., 1929.
Дэвидсон Д. Метод истины в метафизике // Аналитическая философия: становление и развитие (Антология). – М., 1998.
Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. – К.: Юніверс, 2002. – 424 с.
Жадько В.О. Історична пам'ять в системі суспільної свідомості (соціально-філософський аналіз) / В.О. Жадько // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – № 10 – 11. – С. 169 – 173.
Заиченко Г.А. Метафизика и язык философии // Историко-философский ежегодник, 1996. – М., 1997. – С. 403 – 417.
Замалеев А.Ф., Овчинникова Е.А. Еретики и ортодоксы: Очерки древнерусской духовности. – Л.: Лениздат, 1991. – 207 с.
Замалеев А.Ф., Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси. – К., 1981.
Запровадження християнства на Русі. – К., 1988.
Зарин С.М. Аскетизм по православно-христианскому учению. – М. 1996.
Звиревич В.Т. Натурфилософский тип античных концепций человека // Философские науки. – 1982. – № 2. – С. 122 – 129.
Знаки огня / Пер. с франц. И.Ю. Наумовой. – М.: ООО ТД Мир Книги, 2007. – 128 с.
Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавнини. – К., 1989.
Іванченко М.Г. Дивосвіт прадавніх слов’ян: Науково-популярний нарис. – К.: Радянський письменник, 1991. – 171 с.
Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історично-релігійна монографія. – К.: Обереги, 1992. – 424 с.
Ісіченко Ю.А. Києво-Печерський Патерик у літературному процесі кінця XVI – початку XVIII ст. на Україні. – 1990.
Калашников В. Боги древних славян. – М.: Белый город, 2003.
Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Сумерки богов / Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева. – М.: Политиздат, 1990. – С. 222 – 318.
Капица Ф.С. Славянские традиционные верования, праздники и ритуалы. – М.: Флинта – Наука, 2001. – 215 с.
Капра Ф. Дао физики. – СПб.: Орис, 1994. – 302 с.
Карев А., Сомов К. История христианства. – М., 1967.
Кармин Н.А., Любимова Т.Б., Пилюгина Н.Б. Характер философского мышления Илариона в «Слове о законе и благодати» // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 58 – 69.
Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка // Вестник МГУ. – 1993. – № 6.
Кассірер Е. Людський світ простору і часу // Філософська і соціологічна думка. – К., 1991. – № 5.
Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Кашуба М. Раціоналістична традиція в українській духовній культурі XI – XVIII ст. як вияв прозахідної орієнтації // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших міжнародних філософсько-культурологічних читань. – Львів: Каменяр, 1996. – С. 17 – 29.
Керлот Х.Э. Словарь символов. – М.: REFL-book, 1994. – 608 с.
Кессиди Ф.Х. Гераклит. – М., 1982.
Кессиди Ф.Х., Кондзёлка В.В. Гераклит и Древний Восток // Философские науки. – 1981. – № 5. – С. 94 – 100.
Києво-Печерський Патерик. – Львів, 2001. – 192 с.
Ключевский В.О. Древнерусские жития святых как исторический источник. – М., 1971.
Ковтун Л. Міфологема софійності в культурі Київської Русі / Людмила Ковтун // Українознавчий альманах. – К.: Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. – Вип. 6. – С. 25 – 29.
Кокорев М.Ф. Мистика огня у Паскаля и Башляра.
Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси / В.В. Колесов. – Л., 1986.
Колодний А., Филипович Л. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан / А. Колодний, Л. Филипович. – Львів, 1996.
Комарова В.Я. Становление философского материализма в Древней Греции / В.Я. Комарова. – Л., 1975.
Корет Э. Основы метафизики / Э. Корет. – К.: Тандем, 1998.
Коринфский А.А. Народная Русь: круглый год сказаний, поверий, обычаев и пословиц / А.А. Коринфский. – Смоленск, 1995.
Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994.
Котляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах / Н.Ф. Котляр. – К., 1986. – 160 с.
Коханенко О.В. Чи можливий логічний аналіз теологічної проблематики? / О.В. Коханенко // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – № 10 – 11. – С. 242 – 245.
Кравець В. Становище української жінки та жіночої освіти в період з IX по XVII століття / Володимир Кравець // Українознавчий альманах. – К.: Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. – Вип. 6. – С. 33 – 38.
Кривошеев Ю.В. Религия восточных славян накануне крещения Руси / Ю.В. Кривошеев. – Л., 1988.
Кримський С.Б. Історія філософії в контексті часу й вічності / С.Б. Кримський // Філософська думка. – 1998. – № 2. – С. 47 – 58.
Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії / С.Б. Кримський // Філософська та соціологічна думка. – 1995. – № 5 – 6.
Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса / С.Б. Крымский // Вопросы философии. – 1998. – № 4. – С. 40 – 49.
Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации / С.Б. Крымский. – К.: Наукова думка, 1974. – 206 с.
Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Губерський, М. Михальченко – К.: Знання України, 2002 – 578 с.
Кун Н.А. Мифы Древней Греции / Н.А. Кун. – М.: РИК Русанова, ООО Астрель, ООО АСТ, 2000. – 528 с.
Левкиевская Е. Мифы русского народа. – М., 2003.
Лесной Сергей. Велесова книга. Языческая летопись доолеговской Руси. – Виннипег, 1966 (переизд. – М.: Захаров, 2002).
Лихачев Д.С. Великое наследие. – М., 1979.
Лихачев Д.С. Исследования по древнерусской литературе. – Л., 1986. – 408 с.
Лихачов Д.С. Стародавній Київ – «мати міст Русьських» / Д.С. Лихачов // Філософська думка. – 1982. – № 2. – С. 19 – 26.
Лобовик Б. Буденна релігійна свідомість. – К., 1971.
Лобовик Б. Вірування давніх українців та їхніх пращурів. – К.: Український центр духовної культури, 1996. – 48 с.
Лозко Г.С. Іменослов: імена слов’янські, історичні та міфологічні. – К.: Сварог, 1998. – 176 с.
Лой А.Н. Проблема интерсубъективности в современной философской герменевтике // Герменевтика: история и современность (Критические очерки). – М.Мысль, 1985. – С. 121 – 142.
Лой А.Н. Сознание как предмет теории познания. – К.: Наукова думка, 1988. – 248 с.
Лой А.Н. Феномен понимания и культурно-историческая онтология сознания // Понимание как логико-гносеологическая проблема. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 208 – 228.
Лосев А.Ф. Античный космос и современная наука / А.Ф. Лосев // Лосев А.Ф. Бытие. Имя. Космос. – М.: Мысль, 1993. – С. 61 – 612.
Лосев А.Ф. Дерзание духа / А.Ф. Лосев. – М., 1988.
Лосев А.Ф. Мифология греков и римлян / А.Ф. Лосев. – М., 1996.
Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура / А.Ф. Лосев. – М.: Политиздат, 1991. – 525 с.
Лосский В. Очерк мистического богословия восточной церкви // Мистическое богословие. – К., 1992.
Лосский В.Н. По образу и подобию. – М.: Изд-во Свято-Владимирского Братства, 1995.
Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. – К, 2000. – 304 с. (Центр практичної філософії).