3.2 Підвищення економічної ефективності грошових коштів тов аф «Псьол» згідно моделей Баумаля і Міллера-Орра

Кругообіг капіталу на підприємстві супроводжується рухом грошових коштів, внаслідок чого збільшується або зменшується залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства. При ефективному управлінні фінансами у підприємства не виникають часті та непередбачувані потреби в поповненні грошових коштів за рахунок банківських чи інших позик. Залишок коштів на рахунку поповнюється надходженнями від реалізації продукції і зменшується в разі оплати сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, сплати податків тощо. При збалансованому в часі грошовому потоку при звичайній діяльності підприємства, яка не супроводжується розширенням обсягів виробництва, залишок коштів на рахунку разом зі страховим запасом у вигляді ліквідних цінних паперів, як правило, достатній для здійснення поточних виплат [28].

Утримання залишку грошових коштів на рахунку пов’язано з витратами, оскільки грошові кошти, як і інші активи підприємства, фінансуються за рахунок джерел, за користування якими потрібно сплачувати певну плату. Незважаючи нате, що деякі зобов’язання підприємства є коштами, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємства на безоплатній основі (кредиторська заборгованість по заробітній платі, перед засновниками тощо), середня вартість ресурсів, розрахована на основі вартості власних та позикових коштів, може бути значною.

Збільшення середнього залишку грошових коштів на рахунку підприємства призводить до зростання альтернативних витрат і одночасно зменшує ризик втрати ліквідності. Зменшення залишку грошових коштів супроводжується зменшенням витрат на їх утримання і зростанням ризику втрати ліквідності та платоспроможності.

Управління залишком грошових коштів полягає у визначенні деякого оптимального для підприємства рівня середнього залишку грошових коштів, який дає змогу з одного боку, підтримувати платоспроможність підприємства на належному рівні, а з другого – отримувати прибуток від інвестування тимчасово вільних грошових коштів.

Для визначення оптимального залишку грошових коштів і оптимізації розрахунків використовують моделі Баумаля та Міллера-Орра, оскільки завдання управління залишком грошових коштів можна трактувати як завдання управління запасами грошових коштів, тобто, управління запасами. Альтернативні витрати можна розглядати як витрати на утримання запасів, а транзакційні, пов’язані з перетворенням частини страхового запасу ліквідних цінних паперів у грошові кошти, - як витрати на поповнення запасів (на організацію замовлення).

Застосування моделі Баумаля для визначення оптимального залишку грошових коштів передбачає виконання досить жорстких обмежень щодо руху грошових коштів на підприємстві, а саме: рух коштів точно прогнозований; кошти витрачаються з постійною швидкістю; надходження коштів відбувається періодично і виключно за рахунок реалізації цінних паперів.

Модель Міллера-Орра є більш прийнятною з практичного погляду, оскільки враховує непередбачені коливання залишку грошових коштів на рахунку, що є характерним для підприємств, які не можуть точно спрогнозувати щоденний рівень надходжень та витрат.

В. Баумаль поставив завдання знайти оптимальну величину залишків грошових коштів, беручи до уваги мінімізацію вит­рат, пов’язаних з їхнім рухом. Причому вони були поділені на витрати від проведення операцій та витрати від володіння готівкою [35].

До витрат від проведення операцій належать витрати на оформлення купівлі-продажу цінних паперів і комісійних по­середників. Витрати від володіння готівкою дорівнюють нормі прибутку на відповідні короткострокові цінні папери, якими, як правило, виступають відсоткова ставка за коротко­строковими державними облігаціями, або векселі. Отже, ве­личина загальних витрат дорівнюватиме:

загальні витрати = витрати від проведення операцій +

витрати від володіння готівкою = (3.8)

де С – величина оптимальної суми грошових коштів на початку періоду;

К – величина відсоткової ставки за поточними фінансо­вими інвестиціями;

Т – загальна сума надходжень грошових коштів за пев­ний період;

F – витрати від проведення фінансових операцій.

Продиференціюємо функцію (3.8) відносно величини С:

(3.9)

звідки

. (3.10)

Рівняння 3.10 – це модель Баумаля для визначення опти­мального розміру готівки.

Розрахуємо оптимальну величину розміру готівки виходячи з потреб ТОВ АФ «Псьол».

За даними бухгалтерії підприємства, ТОВ АФ «Псьол» впро­довж року має 100 тис. грн. надходжень грошових коштів. Величина витрат на проведення операції з конвертації гро­шових коштів у поточні фінансові інвестиції дорівнює 300 грн., а дохідність від них – 15 % річних. Враховуючи ці дані, маємо:

грн.

Отже, для ТОВ АФ «Псьол» згідно моделі Баумаля оптимальним є залишок 20000 грн. на початок періоду.

У 1966 р. економісти М. Міллер та Д. Орр запропонували формулу розрахунку оптимального розміру грошових коштів, яка практичніша у використанні, ніж формула Баумаля.

Досліджуючи реальний рух грошових коштів, М. Міллер та Д. Орр помітили, що їх щоденне надходження та витрати ма­ють, як правило, стохастичний характер. Водночас, керів­ництво підприємства стежить, щоб залишки грошових коштів не були, з одного боку, дуже значними, а з іншого, щоб їх величина не зменшувалася нижче якоїсь критичної межі.

Якщо ж це відбувається, підприємству необхідно або купувати, або продавати поточні фінансові інвестиції. Тобто повинен існу­вати такий рівень залишків грошових коштів, який найбільше був би придатний для певного підприємства.

Основна формула розрахунку оптимальної величини гро­шових коштів за методом Міллера-Орра має такий вигляд [12]:

(3.11)

де Q_opt – оптимальна величина залишків грошових коштів;

Р – витрати від проведення фінансових операцій;

К – величина щоденної ставки за поточними фінансови­ми інвестиціями;

V – величина максимального відхилення грошових коштів від середньої за звітний період.

За моделлю Міллера-Орра, після розрахунку оптимальної величини грошових коштів необхідно розрахувати верхню критичну межу та рівень стабільної величини залишків гро­шових коштів. Такі розрахунки роблять за формулами:

Q_max = Q_min + 3Q_opt; (3.12)

Q_stab = Q_min + Q_opt (3.13)

де Q_max – максимальна межа залишків грошових коштів;

Q_stab – стабільна межа залишків грошових коштів;

Q_min – критична межа залишків грошових коштів.

Мінімальна межа залишків грошових коштів на ТОВ АФ «Псьол» встановлена в сумі 1000 грн., а максимальне відхилення за­лишків грошових коштів у середньому за рік становило 10000 грн. Визначимо спочатку величину щоденної ставки за поточними фінансовими інвестиціями. Вона дорівню­ватиме:

15 % / 365 = 0,04 %, або 0,0004.

Таким чином:

грн.

Отже,

Q_max = 1000 + 3 х 38315 = 115945 грн.

Q_stab = 1000 + 38315 = 39315 грн.

Таким чином, в разі використання ТОВ АФ «Псьол» моделі Міллера-Орра для оптимізації залишків грошових коштів, останній повинен перебувати в межах від 28315 до 48315 грн. У разі виходу за цей інтервал його необхідно поповнювати до межі 39315 грн.

ВИСНОВКИ

Оборотними засобами є частина виробничих засобів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції. Оборотні засоби підприємства класифікуються за різними ознаками і потребують на раціональну організацію.

Показниками ефективності оборотних засобів підприємства є коефіцієнт обіговості оборотних засобів; тривалість одного обороту оборотних засобів; коефіцієнт закріплення оборотних засобів. Величину і структуру оборотних засобів можуть від­бивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших показників.

В ТОВ АФ «Псьол» в 2015 році порівняно з 2013 роком відбулося абсолютне зменшення площі сільськогосподарських угідь. В структурі земельного фонду найбільшу питому вагу займає рілля. Найбільшу питому вагу в структурі посівних площ сільськогосподарських культур підприємства займають зернові та зернобобові. Можна констатувати, що загалом стан основних засобів підприємства є задовільним. За період аналізу середньооблікова чисельність робітників зросла як за рахунок збільшення кількості працівників в галузі рослинництва, так і у галузі тваринництва. Незважаючи на досягнуті рівні рентабельності у рослинництві і тваринництві за період аналізу, виробництво окремих видів продукції вказаних галузей досягало як додатніх, так і від’ємних значень. За період аналізу найбільшу питому вагу у структуру товарної продукції підприємства займала продукція рослинництва. Тенденції в рівні товарності основних видів сільськогосподарської продукції підприємства загалом є негативними.

Протягом аналізованого періоду на ТОВ АФ «Псьол» спостерігається зростання ефективності використання оборотних засобів, проте, ця ситуація є неоднозначою в розрізі окремих періодів. Це призводить до необхідності розробки заходів з поліпшення управління оборотними засобами підприємства.

Враховуючи рівень постійних і змінних вит­рат на придбання та зберігання дизельного пального, згідно моделі EOQ опти­мальною є закупівля партії приблизно по 1183 л.

В разі використання ТОВ АФ «Псьол» моделі Міллера-Орра для оптимізації залишків грошових коштів, останній повинен перебувати в межах від 28315 до 48315 грн. У разі виходу за цей інтервал його необхідно поповнювати до межі 39315 грн.