Причини і види протеїнурії

Появу білка в сечі називають протеїнурія.

Протеїнурія буває преренальною (переднирковою), ренальною (нирковою) і постренальною (позанирковою).

Передниркова {преренальна) поява в плазмі крові підвищ к-ті білків, які фільтр до канальців у к-ті, що перевищує їх реабсорбційну ємність(гемоглобінурія при гемолітичних синдромах та міоглобінурія внаслідок пошкоджень м'язів).

Ниркова (ренальна) протеїнурія буває функціонального або органічного походження, а залежно від місця ураження - клубочкова і канальцева.

Функціональна виник внаслідок поруш проникливості капілярів клубочків. Спостерігається у новонароджених тварин протягом перших 10-ти днів життя та в корів перед отеленням.

Органічна ниркова протеїнурія виник внаслідок структурних змін у нирках і спричинена підвищ проникності ниркових клубочків (клубочкова) або пошкодженням канальців (канальцева) протеїнурія.

Клубочкова протеїнурія.Величина протеїнурії залежить від пошкодження клубочків: незначні пошкодження обмежуються виділенням білка з малою молекулярною масою (альбумін і трансферин). При гострому гломерулонефриті в сечі виявляють від 0,1 до 1,5 % білка.

Канальцева протеїнурія спричинюється порушенням реабсорбції білків у канальцях і характеризується зростаючим виділенням із сечею білків із малою молекулярною масою, які вільно проходять через стiнку клубочків. Канальцева протеїнурія здебільшого спостерігається одночасно з клубочковою.

Позаниркова протеїнурія розвивається при захворюваннях сечового міхура, уретри, уроцистолітіазі. К-ть білка в сечі при цьому не перевищує 1 г/л. Протеїнурія також зустрічається при захв статевих органів: у самок - запаленнях матки і піхви, у самців - запаленні передміхурової залози (несправжня протеїнурія).

Диспротеїнемія- це порушення оптимального співвідношення між білк.фракціями. Найбільш вираженою дис. буває при ураженні органів,у яких синтезуються білки. Особливо часто зменш.кл-ть альбум.(гіпоальбумінемія),які виконують важливі ф-ції щодо підтрим.онкотичного тиску крові, регуляції водного обм. між кров*ю і тканинним простором,зв*язування і транспортув.вуглев.,горм.,ліп.,віт.,пігм.,мін.елементів.

Гіпоальбумінемія розвив.внасл.білк.голодув. і є типовою ознакою хвороб печ.(гепатит,гепатоз,абсцес,цирозу,пухлин печ),оскільки в ній синтез.всі альб. Також спост. При різн.хвор.,коли настає вторинне ураж.печ.(кетоз,перикардит,пневм.)Причому вона вказ.на наявн. хрон.патол.в печ.оскільки в плазмі міститься лише близько третини заг.кл-ті альб., а решта-у поза судинному просторі.Гіпоальб. буває вираженою при хрон.захв. нирок(нефрит,нефроз),які супровож. втратою білка із сечею та розв.набряків.

Клін.знач.дослідження креатиніну в сечі. Підвищ. екскреції креат. із сечею спост. при вживанні м*ясних кормів,при інтенсивній м*язовій роботі, гарячці, гострих інф.захв.,при цукр.і нецукр.діаб.,акромегалії,гіпотиреозі. Зниж.екскреції креатиніну можливе при захв. нирок,хрон.нефриті з явищами нирк.недост.,м*язовій атрофії,після перенесених інфекцій,при аліменти.дистроф.,гіпертиреозі,анемії, лейкозі,гостр.дерматоміозиті.

Екскреція креат. відносно стабільна. Визнач.концентрації креатин. в сечі не має важлив. клін.знач.для оцінки ф-ції нирок,за винятком кліренсу

Клініко-діагностичне значення протеїнурії  Появу білка в сечі у кількості, яку можна визначати, називають протеїнурією. Детальний аналіз протеїнурії відкриває перспективи в диференціальній діагностиці хвороб сечової системи Протеїнурія буває преренальною (переднирковою), ренальною (нирковою) і постренальною (післянирковою). Передниркова протеїнурія зумовлюється появою в плазмі крові підвищеної кількості білків, які фільтруються до канальців у кількості, що перевищує їхню реабсорбційну ємність. До такої патології належать гемоглобінурія (при гемолітичних синдромах) та міоглобінурія (внаслідок пошкоджень м’язів). Тривала преренальна протеїнурія спричинює пошкодження клубочків і розвиток нефротичного синдрому із значною втратою білка. Ниркова (ренальна) протеїнурія буває функціонального або органічного походження, а залежно від місця ураження – клубочковою або канальцевою. Функціональна спостерігається в новонароджених тварин протягом перших 10-ти діб життя та в корів перед отеленням, характеризується короткочасним перебігом і не супроводжується клінічними симптомами. Функціональна протеїнурія може розвиватися при серцевій недостатності, гарячці та гіпертонії. Органічна виникаэ внаслідок структурних змін у нирках і спричинюється підвищеною проникністю ниркових клубочків (клубочкова) або пошкодженням канальців (канальцева). Клубочкова протеїнурія зустрічається найчастіше і зумовлюється багатьма хворобами різної етіології. Характер протеїнурії залежить від пошкодження клубочків: при незначних- виділяється білок з малою молекулярною масою (альбумін і трансферин). Прогресування хвороби призводить до зростання протеїнурії внаслідок підвищення проникності клубочків, через які починають проходити білки з більшою молекулярною масою. Канальцева протеїнурія спричинюється порушенням реабсорбції білків у канальцях і характеризується зростаючим виділенням із сечею білків з малою молекулярною масою, які вільно проходять через стінку клубочків (β2- макроглобулін, лізоцим, α1-мікроглобулін та ряд інших білків). Післяниркова протеїніурія розвивається при захворюваннях сечового міхура, уретри та уролітіазі. Кількість білка в сечі при цьому не перевищує 1 г/л. Ниркова протеїнурія від післяниркової відрізняється більшим умістом білка в сечі (при післянирковій він рідко перевищує 1 г/л), наявністю в осаді сечі циліндрів та іншими симптомами ураження нирок. Протеїнурія також діагностується при захворюванні статевих органів: у самок – при запаленнях матки і піхви, у самців – при запаленні передміхурової залози. Якщо білок до сечі домішується зі статевих органів, то протеїнурія є несправжньою

Діагностичне значення білку. При біохімічному дослідженні сироватки крові досліджують такі білкові показники: загальний білок (г/л) та білкові фракції (альбуміни, альфа-, бета- і гамма глобуліни). На вміст загального білка впливають вік тварин, продуктивність, фізіологічний стан та стан їхнього здоров'я. Серед білкових фракцій на вміст білка вирішальний вплив мають альбуміни та імуноглобуліни.

Гіпопротеїнемія – розвивається при довготривалому дефіциті протеїну в раціоні чи його неповноцінності за окремими незамінними амінокислотами; порушеннями перетравлення та всмоктування амінокислот у кишечнику; порушенні синтезу білка в печінці при її хворобах; втраті білка внаслідок хвороби нирок, кровотечі, при злоякісних пухлинах. Зменшення найчастіше відбувається за рахунок альбумінів – фракції, що легко проникає через стінки судин та ниркові клубочки.

Гіперпротеїнемія – буває абсолютною (майже завжди супроводжується збільшенням кількості гамма-глобулінів) і відносною (згущення крові). Спостерігається при надмірній білковій годівлі, хронічних запальних процесах та хронічних інфекціях а також при появі патологічних білків.

Диспротеїнемія – порушення співвідношення між фракціями білків. Найбільш вираженою вона буває при ураженні органів, у яких синтезуються білки.

Гіпоальбумінемія – внаслідок білкового голодування і є типовою ознакою хвороб печінки. Гіпоальбумінемія буває вираженою при хронічних захворюваннях нирок (нефрозі, нефриті), які супроводжуються втратою білка із сечею та розвитком набряків.

Кількість альфа-глобулінів зростає при гострих інфекційних, запальних і некротичних процесах та при загостренні хронічно перебігаючих хвороб (туберкульозу, гепатиту), оскільки до цієї групи належать білки "гострої фази" (С-реактивний білок, церулоплазмін,

а1 антитрипсин, а2-макроглобулін, а1-глікопротеїн, гаптоглобін)

Збільшення бета-глобулінів спостерігається найчастіше при інфекціях, які мають хронічний перебіг, хворобах нирок (нефроз, нефрит), цирозі печінки, а зниження – при хворобах печінки, де він синтезується.

Низький рівень гамма-глобулінів буває у новонароджених, особливо в перший день життя. Зниження вмісту у-глобулінів спостерігається також при різних захворюваннях, які супроводжуються ураженням імунної системи (мієлома, лімфолейкоз, хвороба

Гамборо), втратою імуноглобулінів при нефрозах, ентеритах, хронічних кровотечах, унаслідок пригнічення функції імунної системи різними токсинами, лікарськими препаратами (імунодепресантами), радіонуклідами, низьким рівнем у раціоні протеїну та

біологічно активних речовин. Це так званий вторинний, або набутий імунодефіцит ний стан, або ж вторинна.

Гіпергаммаглобулінемія спостерігається при всіх імунологічних реакціях, які супроводжуються посиленим синтезом глобулінів (вакцинації), і зумовлюється підвищенням умісту майже всіх класів імуноглобулінів та неспецифічних антитіл при багатьох бактеріальних інфекціях (стрепто-, стафіло- і пневмококових), хронічних гепатитах, цирозі печінки, деяких паразитарних хворобах.

Окрім диспротеїнемії, до порушень складу білків крові відносять парапротеїнемію, яка характеризується появою в плазмі крові білків, не властивих здоровому організму.

Наприклад, при мієломній хворобі на електрофореграмі сироватки крові з'являється додаткова шоста фракція (М-градієнт), яка розташована між (З- і у-глобулінами. У сечі при цьому можна виявити тільця Бенс-Джонса.

До парапротеїнемії можна віднести появу в сироватці крові С-реактивного білка при запальних процесах будь-якої етіології та інтерферону, що з'являється у крові у відповідь на проникнення вірусів.