Діагностичне значення протеїнурії

Протеїнурія-поява білка у сечі,що переважно стостерігається при ураженні нирок. Патогенетичним механізмом появи білку в сечі є збільшення фільтрації та (або) зниження реабсорбції протеїну внаслідок патологічного процесу.

Діагностика ґрунтується на аналізі раціонів,клінічних симптомах та лабораторних дослідженнях. За анатомічним походженням виділення білку буває спричинене екстраренальними і нирковими факторами.Тому,для диференціації виду протеїнурії проводять метод досліджень,які будуть вказувати на той,чи інший вид.

Для визначення білку використовують ранкову (орієнтовний метод) і добову сечу. А для більш точного визначення протеїнурії проводять дослідження добового вмісту білку в сечі. Першу нічну порцію сечі не враховують, потім, до наступного ранку, вся сеча збирається в одну склянку, яка зберігається в холодильнику. В сумарній порції визначається вміст білку, після чого проводиться перерахунок на кількість сечі на добу.

Клініко діагностичне значення амінотрансфераз

Аспарагінова трансфераза (аспартатамінотрансфераза, ACT) та аланінова трансфераза (аланінамінотрансфераза, АЛТ) Вони переносять аміногрупи від аспарагінової кислоти (ACT) та аланіну (АЛТ) на альфа-кетоглутарову кислоту. Обидва ферменти локалізуються в цитоплазмі клітин (ACT також у мітохондріях), тому навіть при незначному пошкодженні тканин ↑ свою активність у сироватці (плазмі) крові.

Дослідження активності ACT та АЛТ у сироватці крові викор для діагностики хвороб печінки (гепатиту, гепатозу та ін.). Найвища активність трансаміназ у крові спостерігається при розвитку некрозу печінки і гострому паренхіматозному гепатиті, дещо нижча - при хронічному гепатиті та дистрофії. ↑ активності ACT і АЛТ у сироватці крові починається за 3-8 днів до появи клін оз захворювання і досягає максимуму в перші дні розвитку пат процесу. При розвитку жирової дистрофії печінки у корів ↑ активності ACT виникає вже при ультрамікроскопічних змінах органа, коли активність інших ферментів ще мало змінюється. Активність ACT у крові корів, хворих на жировий гепатоз, ↑ у 5 разів. Активність ACT і АЛТ ↑ у свиней, хворих на токсичну гепатодистрофію, та у собак при аліментарній і токсичній гепатодистрофії.

Причому, в усіх випадках більш інтенсивно ↑ активність АЛТ, тому співвідношення ACT до АЛТ ↓. Для підтвердження наявності патології у м'язах скелета та серця, де трансамінази мають ↑ активність, одночасно досліджують КК, яка є специфічним показником ураження м'язових волокон. Зростання активності трансаміназ і КК вказує на ураження серця або м'язів скелета.

При діагностиці захворювань печінки в людей запропоновано визначати коеф Де Рітіса, що показує співвідношення активності ACT до АЛТ (у нормі коефіцієнт Де Рітіса складає 1,33). У тварин із високою активністю ACT він малоінформативний, а у собак і котів, подібно до людей, зростання коефіцієнта де Рітіса свідчить про тяжкі ураження гепатоцитів, оскільки це є ознакою збільшення активності мітохондріальної фракції ACT.