125. Післязабійна діагностика фасціольозу:

+виявляють ураження печінки; хронічний запальний процес у жовчних ходах, що призводить до потовщення їх стінок, а за хронічного перебігу – збільшення і звапнування жовчних ходів;

- ураження печінки, жовтяничність слизових оболонок. Запалення нирок;

- множинні крововиливи на паренхіматозних органах, запальні процеси в печінці і жовчних ходах;

- у печінці виявляють прозорі міхурці сірувато-білого кольору, овальної форми. Всередині посвідчується паразит, сколекс якого має 4 розвинені присоски.

126 Для дослідження на вміст залишкових кількостей токсикантів,

залежно від підозри на отруєння, у державну лабораторію

ветеринарної медицини направляють:

+ середні проби м’язової тканини, мозку, печінки і нирок, вмістиме шлунку, кормів. Трупи птиці направляють цілими тушками;

- проби м’язової тканини, масою не менше 200 г, та вмістиме шлунку;

- частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, вкриту фасцією, або шматок м’язової тканини; лімфатичні вузли;

- шматочки м’язової тканини, масою 300–400 г і внутрішні органи.

127. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин

у випадку, якщо не встановлено причину отруєння:

- проварюють і використовують на корм тваринам;

+ направляють на утилізацію або знищення;

- переробляють на варені ковбаси;

- випускають без обмеження.

128. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин,

забитих у результаті отруєння натрію хлоридом:

- направляють на переробку та виготовлення варених ковбас;

- утилізують;

+ направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів хімічних та мікробіологічних досліджень;

- випускають без обмеження.

129. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі

дикроцеліозу:

- утилізують;

- проварюють;

+ уражені частини органів утилізують, а неуражені частини органів і тушу випускають без обмежень;

- випускають без обмежень.

130. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі

виявлення ознак виснаження тварин:

- випускають після проварювання;

- знищують спалюванням;

- використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження;

+ тушу і внутрішні органи утилізують.

131. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від

тварин, хворих на клінічний мастит, із вираженими патолого-

анатомічними змінами у тканині вим’я і надвименних лімфовузлах:

- утилізують;

- направляють на промислову переробку;

+ вим’я утилізують, а інші продукти використовують залежно від

результатів мікробіологічного дослідження;

- випускають без обмежень.

132. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин

за наявності запальних процесів у матці:

- направляють на промислову переробку;

+ за відсутності виснаження продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження; у разі виснаження тушу і внутрішні органи утилізують;

- матку утилізують, а тушу та інші внутрішні органи випускають без обмеження;

- випускають без обмежень.

133. Санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин,

хворих на цироз печінки:

- направляють на промислову переробку;

+ печінку утилізують, а інші продукти забою випускають без обмеження;

- всі продукти забою направляють на технічну утилізацію;

- випускають без обмежень.

134. Під час ветеринарно-санітарної експертизи туш і продуктів

вимушеного забою обов’язково проводять:

+ органолептичні, мікробіологічні, хімічні дослідження, пробу варення;

- тільки органолептичні;

- тільки пробу варення;

- тільки хімічні дослідження.

135. Обов’язково потрібно досліджувати на цистицеркоз продукти

забою тварин:

+ великої рогатої худоби, свиней;

- коней, великої рогатої худоби, свиней;

- дрібної рогатої худоби, коней;

- екзотичні породи тварин.

136. Досліджують на ехінококоз органи та тканини:

+ легені та всі паренхіматозні органи;

- печінку, легені, серце, селезінку, м’язи, мозок;

- органи сечостатевої системи;

- органи травного каналу.

137. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів тварин

у разі виявлення 4-х і більше живих або загиблих цистицерків:

- утилізація туш і внутрішніх органів;

- тушу і внутрішні органи відправляють на промислову переробку;

- тушу і внутрішні органи використовують без обмежень;

+ тушу, голову і внутрішні органи (окрім кишечника) утилізують, внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплювання для харчових цілей.

138. До м’якушевих субпродуктів відносять:

- губи і п’ятачки, ніжки свинячі, ноги і путовий суглоб яловичі, конячі, вуха яловичі і свинячі, голови свинячі;

- шлунки великої рогатої худоби і дрібної рогатої худоби, свиней;

+ язик, печінка, нирки, серце, м’ясна обріз, легені, м’ясо стравоходу, селезінка, мозок, калтик, діафрагма, трахея, вим’я;

- голови конячі, яловичі, хвости яловичі і баранячі.

139. Порядок технології обробки кишкової сировини, це:

- знежирення, очищення від вмісту, шламування, розбирання комплекту;

+ розбирання комплекту, очищення від вмісту, знежирення, шламування;

- шламування, знежирення, очищення від вмісту, розбирання комплекту;

- очищення від вмісту, знежирення, розбирання комплекту, шламування.

140. За позитивної реакції на пероксидазу з витяжкою з м’яса

утворюється колір:

- рожевий;

+ блакитно-зелений;

- фіолетовий;

- жовтий.

141 До субпродуктів 1 категорії належать:

- вим’я яловиче, серце, печінка, селезінка, свинячі м’ясо-кісткові хвости, серце, діафрагма;

+ язик, мозок, серце, печінка, діафрагма, нирки, хвости яловичі і баранячі;

- серце, печінка, шлунки, легені, калтик, мозок, діафрагма;

- вим’я яловиче, голови яловичі, свинячі, легені, стравохід, калтик, селезінка, вуха.

142. Консервування кишкової сировини проводять:

- формаліном, сіллю, висушуванням, лугом;

- заморожуванням, лугом, сіллю, кислотами;

+ сіллю, висушуванням, заморожуванням;

- висушуванням, сіллю, спиртом.

143. До ендокринної сировини належить:

- підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів великої рогатої худоби

і свинячих шлунків, сичуги телят і ягнят;

- кров, жовч, печінка та спинний мозок;

- підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів, епіфіз, щитоподібна залоза, котиледони;

+ гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитоподібна залози, наднирники, сім’яники, яєчники і котиледони.

144. Дослідження м’яса на свіжість починають із:

- огляду поверхневих лімфатичних вузлів;

+ органолептичних досліджень;

- голови;

- внутрішніх органів.

145. Парне м'ясо характеризується:

+ м’якою консистенцією, м’язова тканина розслаблена, високою вологозв’язувальною здатністю, недостатнім ступенем перетравлення;

- низькою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;

- високою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;

- високим ступенем перетравлення.

146. Густина молока всіх ґатунків має бути не нижче:

- 1026 кг/м³ ;

+ 1027 кг/м³ ;

- 1028 кг/м³ ;

- 1032 кг/м³ ;

147. Масову частку білка у молоці визначають за допомогою:

- рефрактометричного методу;

+ методу формольного титрування;

- титрометричного методу;

- кислотного методу.

148. Фізико-хімічні зміни, що відбуваються в молоці у разі маститу?

- підвищення густини, титрованої кислотності, масової частки жиру;

+ зниження густини, титрованої кислотності, масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання), масової частки казеїну;

- підвищення масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання);

- зниження масової частки сироваткових білків і хлоридів.

149. Густина натурального молока – це:

+ відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води

при 4°С;

- відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води

при 4°С;

- відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води

при 0°С;

- відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води

при 10°С.

150. Згідно з ДСТУ 3662-97 ґатунок молока визначають за показниками:

- температурою, термостійкістю, загальним бактеріальним обсіменінням

і масовою часткою сухих речовин;

- ступенем чистоти, густиною, масовою часткою жиру, інгібувальними речовинами;

+ кислотністю, ступенем чистоти, загальним бактеріальним обсіменінням, температурою, масовою часткою сухих речовин і кількістю соматичних клітин;

- кількістю соматичних клітин, інгібувальними речовинами, термостійкістю, густиною.

151. Густину молока можна визначати

- відразу після видоювання

+ через 2 години після видоювання

- через 1 годину після видоювання

- не має значення

152. Правильними є визначення терміна збірного молока:

- молоко з високим вмістом жиру;

+ молоко, отримане від групи тварин;

- молоко після пастеризації;

- частина молока, яку одержують після відокремлення вершків.

153. Розрізняють кислотність молока:

- активну;

+ активну і титровану;

- титровану;

- активну і пасивну;

154. Забезпечує молочнокисле бродіння компонент молока:

- Фруктоза;

+ Лактоза;

- Галактоза;

- Маноза.

155. Густина молока залежить від:

+ породи, віку, періоду лактації, фізіологічного стану, температури, годівлі, хімічного складу;

- тільки температури;

- тільки годівлі;

- тільки фізіологічного стану.

156. Густина молока згідно з ДСТУ 3662-97 за температури 20 °С

становить:

- 1016–1020 кг/м³;

- 1026–1032 кг/м³;

- 1031–1034 кг/м³;

+ не менше, ніж 1027 кг/м³.

157. Органолептичні показники молока:

- досліджують за необхідності;

+ досліджують обов’язково у кожній партії молока;

- досліджують 1 раз на тиждень;

- досліджують 1 раз на квартал.

158. До органолептичних показників молока відносять визначення:

- густини, консистенції, кольору, кислотності;

- консистенції, чистоти, термостійкості;

+ запаху, зовнішнього вигляду, консистенції, смаку;

- чистоти, кольору, смаку, густини.

159. Групу чистоти молока встановлюють за:

- наявністю осаду;

+ наявністю на фільтрі механічних часток;

- кольором;

- консистенцією.

160. Величина нормальної титрованої кислотності молока:

- 17–23 ⁰Т;

+ 16–18 ⁰Т;

- 30–40 ⁰Т;

- 40–50 ⁰Т.

161. Титрована кислотність молока вимірюється в:

- Градусах Цельсія;

+ Градусах Тернера;

- Градусах ареометра;

- Нормальних градусах.

162. За ступенем чистоти молоко ділять на таку кількість груп:

- чотири (1, 2, 3, 4);

+ три (1, 2, 3);

- п’ять (1, 2, 3, 4, 5);

- дві (1, 2).

163. У разі зростання кількості жиру густина молока:

+ знижується;

- збільшується;

- не змінюється;

- збільшується в 2 рази.

164. Визначення, яке характеризує показник титрованої кислотності

молока:

- концентрація в молоці іонів водню або, так званий, водневий показник (рН);

- являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м);

- це маса його при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в кг/м³, або в °А;

+ відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т).

165. Молоко від клінічно хворих на лейкоз корів:

- пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;

- забороняється вживати людям та згодовувати тваринам;

+ знищують після знезараження;

- знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.

166. Молоко (вершки) від тварин, які негативно реагують на бруцельоз,

з неблагополучного стада:

+ знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і з дозволу державної служби ветеринарної медицини здають на молокопереробні підприємства або використовують у господарстві;

- знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і переробляють безпосередньо в господарстві;

- утилізують;

- кип’ятять і знищують.

167. Молоко, отримане від хворих на лістеріоз корів:

+ знищують;

- дозволяють використовувати після кип'ятіння в господарстві для згодовування тваринам;

- пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод;

- пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам.

168. Молоко, одержане з чвертей вим'я, уражених клінічним маститом:

- пастеризують при 70 °С протягом 20 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам;

+ після кип'ятіння або інших методів знешкодження знищують;

- після кип’ятіння згодовують тваринам;

- знезаражується пастеризацією при температурі 85 °С протягом 30 хв. або кип’ятінням протягом 5 хв.

169. Базисна жирність молока:

- певна визначена жирність молока;

- мінімальна жирність молока, що допускається під час приймання на молокозавод, встановлена Міністерством аграрної політики України;

- відсоток жиру в молоці, встановлений на основі породності корів даної області чи району;

+ масова частка жиру в молоці, яка відповідає базисній нормі, затвердженій Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку

170. Коров’яче молоко має злегка жовтуватий відтінок:

- це залежить від санітарно-гігієнічних умов його отримання;

+ це залежить від наявності в молоці каротину;

- це залежить від наявності в молоці вітамінів групи В;

- це залежить від наявності в молоці вітаміну Д.

171. З кобилячого молока виготовляють твердий сичужний сир:

+ так;

- ні;

- за деяких умов;

- лише з молока кобил окремих порід.

172. Титрована кислотність молока – це показник:

- санітарно-гігієнічних умов отримання молока;

- натуральності;

- тільки сиропридатності;

+ свіжості молока.

173. До показників безпечності молока та молочних продуктів належать:

- органолептичні;

- радіологічні;

- хімічний склад;

+ хіміко-токсикологічні.

174. До первинної відносять мікрофлору молока, що:

+ потрапила у молоко під час доїння;

- розмножується під час зберігання;

- потрапила у молоко під час первинної обробки;

- розмножується під час транспортування.

175. Молоко тварин, що найближче за хімічним складом до жіночого:

- Козине;

- Буйволиць;

+ Кобиляче;

- Овець.

176. Ґатунок молока встановлюють за:

- одним із кращих показників, за якими визначають ґатунок;

+ одним із найгірших показників;

- важливими показниками;

- масовою часткою жиру і густиною молока.

177. Молоко доставляти на агропродовольчі ринки в оцинкованому

та пластиковому посуді:

+ не дозволяється;

- дозволяється, але в чистому посуді;

- з дозволу лікаря ветеринарної медицини;

- дозволяється тільки взимку.

178. Смак молока на агропродовольчих ринках визначають:

- змочуючи ротову порожнину і не проковтуючи його;

+ після кип’ятіння;

- змочуючи ротову порожнину і проковтуючи його;

- після підігрівання до 40–42 °С.

179. Молоко корів належить до:

- альбуміно-глобулінового типу;

- альбумінового типу;

- глобулінового типу;

+ казеїнового типу.

180. В умовах агропродовольчих ринків не визначають наступні

показники молока:

- масову частку жиру;

- кислотність;

+ вміст макро- та мікроелементів;

- густину.

181. Завдяки якому компоненту молоко корів володіє різноманітними технологічними властивостями (його кип’ятять, виготовляють значний асортимент кисломолочних продуктів тощо):

+ казеїну;

- альбуміну;

- глобулінів;

- лактозі.

182. Час, який має тривати етап підготовки корів до доїння (підмивання

вим’я, легкий масаж, здоювання перших цівок, одягання доїльних

стаканів):

- не більше 2-х хвилин;

- не більше 3-х хвилин;

+ не більше 1-ї хвилини;

- не більше 6-ти хвилин.

183. Здоювання перших цівок під час підготовки корів до доїння

проводять:

- на підлогу;

+ в окремий посуд;

- у посуд для основного доїння;

- перші цівки молока не здоюють.

184. Первинна обробка молока на фермах не включає:

- фільтрування;

- зберігання;

+ пастеризацію;

- охолодження.

185. Масова частка жиру для молока коров’ячого що реалізується на ринку повинно бути :

+ не нижче 3,2%

- не нижче 3,4%

- не нижче 3,0%

- не нижче 4,0%

186. Під час санітарної обробки доїльного обладнання споліскування

теплою водою (30 ± 5 С) проводять для:

+ видалення залишків молока;

- зняття білково-жирової плівки;

- зняття білкової плівки;

- зняття вапняного нальоту;

187. Під час санітарної обробки доїльного обладнання кислотну обробку

проводять для:

- зняття білково-жирової плівки;

+ видалення „молочного каменю”;

- зняття білкової плівки;

- зняття жирової плівки.

188. Під час санітарної обробки доїльного обладнання його заключне

споліскування проводять:

- водою будь-якої якості;

- технічною водою;

+ водопровідною водою, яка за якістю відповідає питній;

- водопровідною або технічною водою.

189. Молоко, отримане від серопозитивних на лейкоз тварин:

- утилізують;

+ пастеризують у господарстві при температурі не нижче 80 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

- пастеризують у господарстві при температурі 70–72 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

- згодовують телятам без пастеризації.

190. Молоко, отримане від серонегативних щодо лейкозу корів,

які утримуються окремо від серопозитивного поголів’я

на неблагополучній фермі:

+ можна здавати на молокопереробні підприємства без попередньої пастеризації;

- пастеризують у господарстві при температурі 80 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

- згодовують телятам тільки після пастеризації;

- можна здавати на молокопереробні підприємства тільки після попередньої пастеризації.

191. У випадку, коли серопозитивні на лейкоз тварини не відділені від загального стада:

- молоко від серонегативних тварин можна здавати на переробні підприємства без попередньої пастеризації, а від серопозитивних – після пастеризації;

+ молоко від усього поголів’я ферми підлягає пастеризації при температурі не нижче 80 ⁰С протягом 30 хв. або кип'ятінню 5 хв.;

- молоко від усього поголів’я згодовують телятам після пастеризації;

- молоко від усього поголів’я згодовують телятам без пастеризації.

192. Молоко, отримане від умовно здорових тварин щодо туберкульозу

неблагополучного господарства та від реагуючих на туберкулін

корів благополучного господарства:

- використовують без обмежень;

- переробляють на топлене масло;

+ знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах при 85 ⁰С протягом 30 хв. або при 90 ⁰С протягом 5 хв. у межах господарствах, після чого направляють на молокопереробне підприємство;

- утилізують.

193. Молоко, отримане від клінічно хворих на туберкульоз корів:

- пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;

+ забороняють вживати людям та згодовувати тваринам, після знезараження знищують;

- утилізують;

- знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.

194. З метою визначення якості пастеризації молока проводять:

+ пробу на фосфатазу;

- пробу на редуктазу;

+ пробу на пероксидазу;

- бензидинову пробу.

195. Показник титрованої кислотності молока характеризує визначення:

- концентрація в молоці іонів водню, або так званий водневий показник (рН);

+ відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т);

- це маса молока при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в г/см³, або в °А;

- являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м).

196. Позначте реакції, які використовують для визначення домішок соди

в молоці:

+ проба з фенолротом;

- проба з розоловою кислотою;

- проба з резазурином;

- проба з метиленовим блакитним.

197. Густина козиного молока:

- 1025-1032 кг/м³

- 1027-1032 кг/м³

+ 1027-1038 кг/м³

- 1025-1038 кг/м³

198. Температура замерзання молока

+ від -0,52 до -0,53 ⁰С

- 0⁰С

- -1 ⁰С

- від -1,54 ⁰С до -1,57 ⁰С

199. Оболонка жирової кульки складається з:

+ фосфоліпідів, оболонкового білка і гідратної води

- гліцерину, насичених жирних кислот, зв’язаної води

- казеїноліпідів, оболонкового білку і гідратної води

- холестерину

200. Кисломолочними називають:

- продукти, які виготовляються сквашуванням молока додаванням дріжджів;

- продукти, які виготовляються сквашуванням вершків чистими культурами маслянокислих бактерій;

+ продукти, які виготовляються сквашуванням молока та вершків чистими культурами молочнокислих бактерій із додаванням або без додавання дріжджів та оцтовокислих бактерій;

- продукти, які виготовляються сквашуванням молока та вершків із додаванням оцтовокислих бактерій.

201. До кисломолочних продуктів не відносяться:

- сметану, варенець, ряжанку;

- мацун, мацоні, йогурт;

- кефір, кумис, ацидофільне молоко;

+ вершкове масло, згущене молоко, сухе молоко.

202. З метою проведення фізико-хімічних досліджень та запобігання

підвищення кислотності молока використовують декілька способів

консервування середніх проб молока за допомогою консервантів:

+ формалін, калію дихромат, пероксид водню;

- формалін, розчин хлорного вапна, сода;

- пероксид водню, калій марганцевокислий, хромпік;

- сода, 70 % розчин спирту, пероксид водню.

203. Як змінюється густина натурального незбираного молока у разі змішування його з водою?

__________________________________________________________________

Відповідь: знижується

204. Ступінь чистоти для молока, що закуповується молокопереробними підприємствами:

Не нижче______групи

Відповідь: 2-ї .

205. Методи бактеріологічних досліджень молока:

+ прямий (чашковий);

+ непрямий (редуктазна проба);

- якісні та кількісні реакції;

- реакція на пероксидазу;

206. Для першого ґатунку молока допускається загальне бактеріальне

обсіменіння:

- <100 тис./см³ ;

- <300 тис./см³ ;

+ <500 тис./см³ ;

- <3 млн/см³ .

207. У мазках-відбитках з поверхневих і глибоких шарів м’язів риби сумнівної свіжості виявляють:

- мікроорганізми відсутні або виявляють поодинокі палички і коки в декількох полях зору. Препарат погано фарбується;

- у мазках із глибоких шарів м’язів виявляють 30–40, а з поверхневих – 80–100 і більше мікроорганізмів в одному полі зору (переважно паличковидні). Препарат добре фарбується;

+ у мазках із глибоких шарів м’язів виявляють 10–20, а з поверхневих – 30–50 мікроорганізмів в одному полі зору. Препарат фарбується задовільно.

208. Методи дослідження для визначення ступеня свіжості риби, це:

- органолептичні, токсико-біологічні;

+ органолептичні, хімічні, мікроскопічні;

- фізико-хімічні, гістологічні, радіологічні;

- фізико-хімічні, гельмінтологічні.

209. Стан м’язів та луски у свіжої риби:

- риба, яку беруть за середину тулуба, слабко згинається, м’ясо легко відділяється від кісток, луска гладка, блискуча, висмикується з трудом;

- м’язи пружні, риба не згинається, луска тьмяна, легко висмикується;

- риба слабко згинається, м’ясо розповзається під час надавлювання, луска тьмяна, відділяється від шкіри;

+ риба не згинається, м’язи пружні, луска гладка, блискуча, висмикується з трудом.

210. Вада соленої риби «іржа», це:

- скопичення крові під хребтом та біля голови, що має неприємний гнильний запах;

- червоні нашарування пігменту галофільних мікроорганізмів;

- початок гнильного розпаду соленої риби;

+ окиснення поверхневого жиру у вигляді жовто-коричневих плям.

211. Підлягає хімічним та бактеріоскопічним дослідженням риба:

- свіжа;

+ сумнівної свіжості;

- несвіжа;

- зіпсована.

212. За результатами бактеріоскопії мазків-відбитків з глибоких шарів м’язів відносять до несвіжої рибу, якщо кількість мікроорганізмів у полі зору мікроскопа:

- до 10;

+ понад 20;

- до 20;

- до 30.

213. Зябра та стан черевця у свіжої риби мають колір:

- від світло-рожевого до сіро-коричневого, черевце дещо здуте;

- брудно-зеленого кольору, черевце підтягнуте;

+ від інтенсивно-рожевого до світло-червоного, черевце підтягнуте;

- від світло-червоного до сіро-коричневого, черевце здуте.

214. Стан слизу та очей у несвіжої риби:

+ слиз брудно-сірого кольору, липкий, очі глибоко запалі, мутні, рогівка зморщена;

- прозорий, липкий з кислуватим запахом; очі запалі, рогівка прозора;

- мутний, липкий, без стороннього запаху; очі запалі та мутні, рогівка чиста;

- слиз прозорий, без стороннього запаху, очі випуклі, чисті, рогівка прозора.

215. Хімічні реакції для визначення свіжості риби належать до якісних,

це:

- визначення рН, Н₂S, аміно-аміачного азоту та редуктази;

- визначення аміно-аміачного азоту, реакція на пероксидазу, редуктазу та вологу;

+ визначення Н₂S, реакція з міді сульфату, реакція на пероксидазу та з реактивом Неслера;

- визначення аміно-аміачного азоту, рН, реакція на редуктазу та з реактивом Неслера.

216. Готують витяжку для проведення реакції на пероксидазу:

- із м’язів;

- із плавників;

- із слизу риби;

+ із зябер.

217. Вада копченої риби «білобочка» – це:

- риба з тріснутим черевцем;

- зварювання риби в процесі копчення;

+ не докопчені білі місця, де риба торкалася одна одної в процесі копчення;

- ділянки темного кольору в результаті перегріву риби.

218. Вада копченої риби «пухирі» – це:

- ділянки темного кольору в результаті перегріву риби;

- зварювання риби в процесі копчення;

- риба з тріснутим черевцем;

+ ділянки зморщеної шкіри, що відстає від м’язової тканини.

219. Яйце, взяте з інкубатора, як незапліднене називається:

- запашисте;

- мала пляма;

+ міражне;

- красюк.

220. Яйце з частковим змішуванням білка і жовтка – це:

- Тік.

+ виливок;

- міражне;

- красюк.

221. Дієтичні яйця мають:

- повітряну камеру, висотою не більше, ніж 10 мм, жовток займає центральне положення;

+ повітряну камеру, висотою не більше, ніж 4 мм, жовток займає центральне положення;

- повітряну камеру, висотою не більше, ніж 7 мм, жовток займає центральне положення;

- повітряну камеру висотою не більше ніж 4 мм, жовток може змінювати положення.

222. Дрібні яйця позначають етикеткою:

+ «Дрібні»;

-. «Д»;

- «Брак»;

- «М».

223. Курячі дієтичні яйця зберігаються:

- 5 діб;

- 8 діб;

+ 7 діб;

- 30 діб.

224. Яйце з одноманітним рудуватим забарвленням вмісту – це:

- тумак;

- виливок;

- міражне;

+ красюк.

225. Яйця з пошкодженою шкаралупою:

+ зберігають на птахофабриках не більше 1 доби;

- утилізують;

- не зберігають;

- використовують після проварювання тільки в межах господарства.

226. Яйце зі стороннім запахом, що швидко зникає – це:

+ запашисте;

- тумак;

- затхле;

- зелена гниль.

227. Термін зберігання столових яєць за температури до 20 ⁰С становить:

- до 20 діб;

- до 18 діб;

+ до 25 діб;

- до 120 діб.

228. Термін зберігання столових яєць у холодильнику при температурі

від 0 до -2 ⁰С становить:

- до 20 діб;

- до 90 діб;

- до 25 діб;

+ до 120 діб.

229. Тік – це вада яєць, що характеризується:

+ пошкодженням шкаралупи й оболонки під шкаралупою, з течею, але за умов збереження цілісності жовтка;

- пошкодженням шкаралупи, але непошкодженими оболонками під шкаралупою (вміст яйця не витікає);

- невеликими тріщинами;

- частковим змішуванням жовтка з білком.

230. Виливок – це вада яєць, що характеризується:

- пошкодженням шкаралупи й оболонки під шкаралупою, з течею, але за умов збереження жовтка;

- пошкодженням шкаралупи, але непошкодженими оболонками під шкаралупою (вміст яйця не витікає);

- невеликими тріщинами;

+ частковим змішуванням жовтка з білком.

231. Кров'яна пляма – це вада яєць, що характеризується:

- наявністю плям під шкаралупою, загальним розміром більше від

1/8 поверхні всього яйця;

+ наявністю на поверхні жовтка або в білку кров'яних включень, які видно під час овоскопії;

- одноманітним рудуватим забарвленням вмісту (повне змішування білка з жовтком);

- взяте з інкубатора як незапліднене.

232. Затхле – це вада яєць, що характеризується:

- стороннім запахом, що швидко зникає;

- зіпсованим вмістом під дією пліснявих грибків і гнильних бактерій, під час овоскопії яйце непрозоре;

+ запахом плісняви або має запліснявілу поверхню шкаралупи;

- одноманітним рудуватим забарвленням вмісту (повне змішування білка з жовтком).

233. Кров'яна пляма – це вада яєць, що характеризується:

- наявністю плям під шкаралупою, загальним розміром понад 1/8 поверхні всього яйця

+ наявністю на поверхні жовтка або в білку кров'яних включень, які видно під час овоскопії

- одноманітним рудуватим забарвленням вмісту (повне змішування білка з жовтком)

- яйце, видалене з інкубатора як незапліднене

234. Велика пляма – це вада яєць, що характеризується:

- наявність на поверхні жовтка або в білку кров’яних включень, які видно під час овоскопії;

+ наявність плям під шкаралупою, загальним розміром понад 1/8 поверхні всього яйця;

- зіпсований вміст під дією пліснявих грибків і гнильних бактерій, під час овоскопії яйце непрозоре, вміст його має гнильний запах;

- однорідне рудувате забарвлення вмісту (повне змішування білка з жовтком).

235. На агропродовольчих ринках дозволяється реалізувати:

+ бобові культури – горошок зелений у бобах, квасоля, боби тощо;

- пластинчаті гриби в сушеному вигляді, гриби солено-відварні, солені та мариновані в домашніх умовах;

- консерви, пресерви, харчові напівфабрикати та готові кулінарні вироби з рослинної сировини не промислового виробництва;

- лікарські рослини.

236. На агропродовольчих ринках дозволяється реалізувати:

- молоті спеції;

- пластинчаті гриби в сушеному вигляді, гриби солено-відварні, солені та мариновані в домашніх умовах;

+ тропічні та субтропічні культури (цитрусові, банани, ананаси, папайї, ківі тощо);

- варення та джеми з ягід і плодів не промислового виробництва.

237. Приєднання до жиру води, в результаті чого відбувається розпад

молекули жиру з утворенням вільних жирних кислот і гліцерину –

це:

+ гідроліз;

- окиснення;

- осалювання;

- згіркнення.

238. Процес псування жиру, за якого жир набуває жовтого забарвлення,

має прогірклий смак і різкий неприємний запах, в ньому утворюються

альдегіди, кетони, спирти, ефіри, низькомолекулярні кислоти,

називається:

- гідроліз;

- окиснення;

- осалювання;

+ згіркнення.

239. Процес псування жиру, який характеризується утворенням

із перекисів оксикислот та продуктів їх полімеризації, жир

знебарвлюється, стає щільним, набуває салистого присмаку,

підвищується його температура плавлення:

- гідроліз;

- окиснення;

+ осалювання;

- згіркнення.

240. Кількість грамів йоду, виділеного із КІ перекисами, які знаходяться

в 100 г жиру, характеризують:

+ перекисне число;

- йодне число;

- кислотне число;

- правильна відповідь відсутня.

241. Кількість грамів йоду, які приєднуються до 100 г жиру,

характеризують:

- перекисне число;

+ йодне число;

- кислотне число;

- правильна відповідь відсутня.

242. Кількість лугу (КОН у мг), яка необхідна для нейтралізації

вільних жирних кислот, що містяться в 1 г жиру, характеризує:

- перекисне число;

- йодне число;

+ кислотне число;

- правильна відповідь відсутня.

243. Показник, що пов’язаний із кількістю ненасичених жирних

кислот у жирі:

- перекисне число;

+ йодне число;

- кислотне число;

- правильна відповідь відсутня.

244. Значення пероксидного числа для якісного жиру становить:

+ не вище 0,06;

- не вище 0,1;

- від 0,03 до 0,06;

- від 0,06 до 0,1.

245. Значення пероксидного числа для жиру сумнівної свіжості

становить:

- не вище 0,06;

- не вище 0,1;

- від 0,03 до 0,06;

+ від 0,06 до 0,1.

246. Значення пероксидного числа для несвіжого жиру становить:

- вище 0,06;

+ вище 0,1;

- від 0,03 до 0,06;

- від 0,06 до 0,1;

247. Значення кислотного числа для якісного жиру становить:

+ від 1,2 до 2,2;

- понад 3,5;

- понад 5,0;

- від 0,06 до 0,1.

248. Значення кислотного числа для жиру сумнівної свіжості становить:

- від 1,2 до 2,2;

+ понад 3,5;

- понад 5,0;

- від 0,06 до 0,1.

249. Значення кислотного числа для несвіжого жиру становить:

- від 1,2 до 2,2;

- понад 3,5;

+ понад 5,0;

- від 0,06 до 0,1.

250. Органолептичні показники, що враховують під час оцінювання

жиру тварин різних видів:

+ колір, прозорість, консистенція, запах, смак;

- колір, консистенція, запах, смак;

- колір, консистенція, а деякі за запахом, прозорістю і смаком;

- запах, смак.

251. Дослідження тваринного жиру з визначення кислотного

і перекисного числа виконують із метою:

- встановлення видової належності жиру;

- встановлення кількості летких жирних кислот у відібраному зразку;

+ встановлення ступеня псування жиру;

- визначення сорту жиру.

252. Жир набуває жовтого забарвлення, має прогірклий смак і різкий

неприємний запах, в ньому утворюються альдегіди, кетони, спирти,

ефіри, низькомолекулярні кислоти

- гідроліз;

- окиснення;

- осалювання;

+ згіркнення.

253. Під час визначення консистенції меду виявили, що на шпателі

залишилася значна кількість меду, який стікає великими рідкими

витягнутими краплями. Такий мед за консистенцією:

- рідкий;

- в’язкий;

+ дуже в’язкий;

- щільний.

254. Під час визначення консистенції меду виявили, що на шпателі

залишилася значна кількість меду, який стікає, утворюючи довгі

тяжі. Такий мед за консистенцією:

- рідкий;

- в’язкий;

+ дуже в’язкий;

- щільний.

255. Масова частка води (%) в якісному меді не має перевищувати:

- 16;

- 19;

- 20;

+ 21;

256. Мед класифікують за:

+ видом рослини медоносу;

- за способом переробки;

- за класом;

- за смаком.

257. У якісному меді вміст механічних домішок:

+ не допускається;

- допускається до 3 на 5 см³ ;

- допускається до 10 на 5 см³;

- допускається до 15 на 50 см³.

258. За способом отримання мед може бути:

+ центробіжний;

- квітковий;

- кримський;

- харчовий.

259. Під час визначення консистенції меду виявили, що шпатель

занурюється в мед під тиском. Такий мед за консистенцією:

- рідкий;

- в’язкий;

- дуже в’язкий;

+ щільний.

260. Вміст інвертованих цукрів у квітковому меді має бути:

+ не менше 70 %;

- не більше 70 %;

- не більше 6 %;

- не менше 6 %.

261. Вміст сахарози у квітковому меді має бути:

- не менше 70 %;

- не більше 70 %;

+ не більше 5 %;

- не менше 5 %.

262. Продукт бджільництва, що виробляється в організмі бджоли:

- пилок;

- віск;

+ перга;

- прополіс.

263. Продукт бджільництва, що виробляється безпосередньо

в організмі бджоли:

- мед;

- прополіс;

- перга;

+ бджолина отрута.

264. Продуктів бджільництва, що виробляється безпосередньо

в організмі бджоли:

- мед;

+ маточне молочко;

- перга;

- прополіс.

265. Продукт перероблення бджолами є:

+ мед;

- віск;

- маточне молочко;

- бджолина отрута.

266. Продуктом перероблення бджолами є:

- віск;

+ прополіс;

- бджолина отрута;

- маточне молочко.

267. Продуктом перероблення бджолами є:

- віск;

- маточне молочко;

+ перга;

- бджолина отрута.

268. До вуглеводного комплексу меду входять:

- тільки моносахариди;

- тільки моносахариди і дисахариди;

- тільки полісахариди;

+ моносахариди, дисахариди і полісахариди.

269. Вуглеводи меду, що належать до дисахаридів:

- глюкоза і галактоза;

- глюкоза і фруктоза;

- сахароза і рафіноза;

+ сахароза і мальтоза.

270. Вуглеводи меду, що належать до моносахаридів:

- глюкоза і галактоза;

+ глюкоза і фруктоза;

- сахароза і фруктоза;

- фруктоза, глюкоза і мальтоза.

271. Окиснюваність прополісу:

- це відсотковий вміст воску як механічної домішки;

- характеризує кількість насичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;

+ характеризує кількість ненасичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;

- кількість речовин, що окиснюються в 1 см³ розчину окисника на 1 мг прополісу.

272. Йодне число прополісу:

- це відсотковий вміст воску як механічної домішки;

- характеризує кількість насичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;

+ характеризує кількість ненасичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;

- кількість речовин, що окиснюються в 1 см³ розчину окисника на 1 мг прополісу.

273. Бджолиний віск має тверду консистенцію за температури:

- до 20 ⁰С;

+ до 30 ⁰С;

- до 35 ⁰С;

- до 60 ⁰С.

274. Бджолиний віск стає пластичним за температури:

- 20 ⁰С;

- 30 ⁰С;

+ 35 ⁰С;

- 60 ⁰С.

275. Бджолиний віск має рідку консистенцію за температури:

- від 100 ⁰С;

- від 30 ⁰С;

- від 35 ⁰С;

+ від 60 ⁰С.

276. Бджолиний віск кипить за температури:

+ 100 ⁰С;

- 30 ⁰С;

- 60 ⁰С;

- 65 ⁰С.

277. Для визначення медової паді не використовують:

- вапняну реакцію;

+ реакцію з червоною кров’яною сіллю;

- реакцію з оцтовокислим свинцем;

- спиртову реакцію.

278. Для дослідження від кожної одиниці упаковки продукції

беруть проби воску загальною масою:

- 100 г;

- 300 г;

- 250 г;

+ 150 г.

279. Масова частка вологи в обніжжі бджолиному згідно з вимогами

чинного стандарту має бути:

- до 5 %;

+ до 10 %;

- до 21 %;

- до 22 %.

280. Окиснюваність обніжжя бджолиного, згідно з вимогами

чинного стандарту має бути:

- не менше 21 с;

- не більше 21 с;

- не більше 22 с;

+ не більше 23 с.

281. Колір обніжжя бджолиного згідно з вимогами чинного стандарту:

- різні відтінки жовтого;

- від жовтого до зеленого;

+ від жовтого до фіолетового та чорного;

- різні відтінки зеленого.

282. Визначення поняття «діастазне число»:

+ показник, який характеризує активність ферменту (альфа-амілази) і вимірюється в одиницях Готе;

- показник, який характеризує речовину, що утворюється під час нагрівання меду за температури вище 40 ⁰С або тривалого його зберігання;

- показник, який характеризує рівень вмісту вільної амінокислоти, яка потрапляє в мед із нектару квітів;

- показник, який характеризує рівень вмісту пилкових зерен переважно одного виду рослин.

283. Визначення поняття «медова падь»:

+ солодка густа рідина, яку виділяють тля та інші дрібні комахи, що мешкають на рослинах і споживають їхній сік;

- гірка густа рідина, що утворюється в результаті довготривалого зберігання; її виділяють тля та інші дрібні комахи, які мешкають на рослинах і споживають їхній сік;

- речовина, що утворюється під час нагрівання меду за температури вище 40 ⁰С або тривалого його зберігання;

- солодка густа речовина, що утворюється під час значного накопичення в фальсифікованому меді гідроксиметилфурфуролу (ГМФ).