
- •Передмова
- •1. Особливості геоінформаційного картографування
- •1.1. Загальні відомості про геоінформаційне картографування
- •1.2. Мультимасштабне картографування в середовищі ГІС
- •1.3. Тематичне картографування в середовищі ГІС
- •1.4. Картографічні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.1. Геометричні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.2. Графічні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.3. Знаки письма та особливості їх застосування
- •1.5. Правила використання умовних знаків
- •1.6. Застосування картограм і картодіаграм у ГІС
- •1.7. Вимоги до електронних карт, що створюються з метою оцінки вартості міських, селищних, сільських територій
- •1.8. Оперативне картографування
- •1.9. Картографічні анімації
- •1.10. Віртуальне картографування
- •1.11. Електронні атласи
- •2. Особливості геоінформаційного моделювання
- •2.1. Загальні відомості про геоінформаційне моделювання
- •2.2. Базові категорії геомоделювання
- •2.3. Класифікація геоінформаційного моделювання
- •2.3.1. Геогрупування
- •2.3.2. Буферизація
- •2.3.3. Генералізація
- •2.3.4. Комбінування
- •2.3.5. Геокодування
- •2.3.6. Узагальнення даних
- •2.3.7. Побудова тематичних карт на основі аналізу та обробки атрибутивних даних
- •2.3.8. Ректифікація даних
- •2.3.9. Проведення автоматичної класифікації
- •3. Системні основи геоінформаційного моделювання
- •3.1. Загальні відомості про системне геомоделювання
- •3.3. Вибір методики і способу зберігання та обробки даних
- •3.4. Особливості геовізуалізації даних
- •3.5. Особливості геообробки даних
- •4.2. Кластерний аналіз, переваги його застосування
- •4.3. Мета використання кластерного аналізу в ГІС
- •4.4. Міри схожості (міри близькості), що використовуються при кластерному аналізі
- •4.5. Характеристики кластерів
- •4.6. Методи кластерного аналізу
- •4.6.1. Ієрархічні методи кластерного аналізу
- •4.6.2. Неієрархічні методи кластерного аналізу
- •4.6.3. Порівняльний аналіз ієрархічних і неієрархічних методів кластеризації
- •5. Аналіз розподілу атрибутивних даних
- •5.1. Шкали виміру атрибутивних даних
- •5.2. Номінальні (категоріальні) шкали виміру атрибутивних даних
- •5.3. Порядкові (рангові) шкали виміру атрибутивних даних
- •5.4. Інтервальні шкали виміру атрибутивних даних
- •5.5. Основні операції обробки атрибутивної інформації
- •5.6. Властивості змінних
- •6. Способи подання рельєфу на карті
- •6.1. Загальні відомості про рельєф
- •6.2. Способи подання рельєфу на карті
- •6.2.1. Спосіб перспективного зображення рельєфу (за допомогою малюнків)
- •6.2.2. Зображення рельєфу за допомогою штрихування
- •6.2.3. Подання рельєфу за допомогою відмивання
- •6.2.4. Подання рельєфу за допомогою горизонталей (ліній рівних висот)
- •6.2.5. Подання рельєфу за допомогою позначок
- •7. Способи цифрового моделювання земної поверхні в ГІС
- •7.1. Загальні відомості про цифрове моделювання земної поверхні
- •7.2. Способи подання поверхонь у ГІС
- •7.2.1. Псевдотривимірний спосіб подання поверхонь у ГІС
- •7.2.2. Тривимірний спосіб подання поверхонь у ГІС
- •8.1. Загальні відомості про джерела даних для побудови цифрової моделі рельєфу
- •8.2. Дані геодезичних вишукувань як джерело даних для ЦМР
- •8.3. Карта як джерело даних для ЦМР
- •8.4. Лазерне сканування як джерело даних для ЦМР
- •8.5. Лазерні сканувальні системи повітряного базування
- •8.6. Використання інтерферометричних даних для побудови ЦМР
- •9. Побудова поверхонь за допомогою інтерполяції
- •9.1. Загальні відомості про апроксимацію та інтерполяцію
- •9.2. Створення поверхонь за допомогою лінійної інтерполяції
- •9.3. Інтерполяція на основі триангуляції Делоне
- •9.4. Створення поверхонь методом зворотно-зважених відстаней
- •9.5. Створення поверхонь методом природної околиці
- •9.6. Створення поверхонь за допомогою сплайнів
- •9.7. Створення поверхонь за допомогою тренду
- •9.8. Створення поверхонь за допомогою крігінгу
- •9.9. Створення поверхонь за допомогою методу радіальних базисних функцій
- •9.10. Порівняння методів створення поверхонь
- •10.1. Інструментарій ArcGIS для аналізу рельєфу
- •10.2. Інструменти аналізу видимості
- •10.4. Інструменти перекласифікації поверхонь
- •10.5. Інструменти аналізу відстаней
- •10.6. Інструменти накладання растра
- •10.7. Добування інформації з поверхні
- •10.7.1. Вибірка растрів
- •10.7.2. Добування інформації з TIN
- •10.7.3. Витяг ізоліній
- •10.7.4. Інструменти аналізу гідрології
- •Список використаних джерел
Площинними умовними знаками на карті зображують регулярні об’єкти або явища, істотно протяжні у масштабі карти і які не можна подати точковими або лінійними умовними знаками. Термін "регулярні" означає, що зовнішній вигляд площинного умовного знака не залежить від порядку задання точок у контурі об’єкта. Ті умовні знаки, які не є регулярними, зазвичай відносять до спеціальних умовних знаків – особливого підвиду площинних знаків.
Кожний площинний умовний знак на карті заповнює певну замкнуту область і додатково характеризується типом, розміром і кольорами відображення.
1.4.2. Графічні умовні знаки та особливості їх застосування
Площинні умовні знаки складаються з певного спеціального рисунка, який рівномірно заповнює замкнуту область на карті. У низці випадків цей рисунок може складатися з точкових умовних знаків, які з визначеною регулярністю заповнюють усю відображувану область.
Для зображення площинних об’єктів зазвичай використовується
(рис. 1.13):
1.Одноколірне зафарбовування. Відображувана область фарбується одним кольором. Цей спосіб притаманний всім найбільш поширеним ГІС.
2.Градієнтне зафарбовування. У цьому способі відображувана область заповнюється плавним переходом кольорів згідно з певним колірним шаблоном. Цей спосіб реалізований, зокрема, в ArcGIS.
3.Зафарбовування за шаблоном. У цьому способі задається матриця розміром 8х8, кожний елемент якої має значення 0 або 1. При промальовуванні вся область заповнюється шаблонами попіксельно, використовуючи два кольори для промальовування значень 0 і 1 в матриці. За цим способом не можна масштабувати рисунок, це прийнятно тільки для зображення просторових даних на екрані комп’ютера, оскільки на принтері пікселі настільки малі, що рисунок при друці буде виглядати як звичайне одноколірне зображення. Недоліком є використання тільки двох кольорів. Цей спосіб є морально застарілим, однак є в арсеналі багатьох ГІС.
4.Текстурне зафарбовування. Цей спосіб є логічним розвитком попереднього, дозволяючи задати текстуру – довільне растрове зображення, яким буде заповнена відображувана область на карті. На відміну від попереднього способу, текстури можуть масштабуватися. Недоліком даного способу
єте, що при певному збільшенні стають видимими окремі пікселі текстури. Цей спосіб використовується усіма сучасними ГІС.
5.Заповнення точковим умовним знаком. У цьому способі задається довільний точковий умовний знак, який множиться всередині відображуваної області. Якщо точковий умовний знак потрапляє на границю області, що промальовується, то, залежно від налаштувань, він може або не малюватися взагалі або відсікатися вздовж границі області малювання. Цей спосіб притаманний усім ГІС.
22

6.Заповнення паралельними лініями. У цьому способі відображувана область заповнюється паралельними лініями під певним кутом і на певній відстані одна від одної. Кожна з паралельних ліній визначається як певний лінійний умовний знак. Цей спосіб реалізований, зокрема, в ArcGIS.
7.Багатошарові умовні знаки, що складаються зі знаків, заданих різними вищенаведеними способами. Цей спосіб використовується в ArcGIS і
внизці інших ГІС.
Умовні знаки бувають як масштабованими, так і немасштабованими. Для перших розмір задається в одиницях системи координат карти, а тому при збільшенні зображення розмір знака на екрані пропорційно збільшується. В немасштабованих знаках розмір задається в певних одиницях (наприклад, у міліметрах, що дуже зручно, якщо карта готується для друку) або в системі координат екрана (у пікселях), а тому знак на екрані зображується завжди одним розміром незалежно від поточного масштабу відображення.
В більшості ГІС (наприклад, в ArcGIS) усі умовні знаки є немасштабованими. У деяких ГІС (Indorgis) умовні знаки можуть масштабуватись.
1.4.3. Знаки письма та особливості їх застосування
Спеціальними умовними знаками (рис. 1.14) на карті зображують об’єкти або явища, які не вдається подати звичайними площинними умовними знаками. Наприклад, спеціальними умовними знаками на картах відображають різні види схилів. Схили, хоч і займають на карті певну область і мають визначену границю, до звичайних площинних знаків не відносяться, оскільки при заданні форми схилу на карті слід додатково вказати, які відрізки контуру визначають верхню границю схилу, а які – нижню. Ця інформація не може бути збережена у звичайній моделі багатокутника.
|
|
Текст Текст |
Текст |
Текст |
|
|
Текст Текст |
Текст |
Текст |
|
|
Текст Текст |
Текст |
Текст |
|
|
|
||
Рис. 1.14. Приклад спеціальних |
Рис. 1.15. Приклад текстових умовних |
|||
стандартних умовних знаків, що |
знаків, що застосовуються для |
|||
застосовуються для складання |
складання карт |
|||
тематичних карт |
|
|
|
Крім точкових, лінійних, площинних, спеціальних, у ГІС до категорії умовних знаків іноді також відносять текстові умовні знаки (рис. 1.15), які включають опис способу подання текстових написів на карті.
Кожний текстовий умовний знак характеризується текстом напису, а також типом, розміром і кольором шрифту, що використовується для
23