- •3. Дайте визначення “агроекосистема”.
- •4. Чому в агроценозах майже не виражена саморегуляція?
- •13. Характеристика пасовищних біогеоценозів.
- •22. Пасовищна хвороба – гостра тимпанія рубця. Гостра тимпанія рубця
- •24. Пасовищна хвороба – фасціольоз. Фасціольоз
- •26. Пасовищна хвороба – травматичний ретикуліт.
- •28. Ґрунтові інфекції. Ґрунтові інфекції
- •30. Структура і функції бгц тваринницьких ферм і комплексів.
- •33. Форми міжбіогеоценозних зв’язків – переміщення повітряних мас, води, ґрунту, рослин та тварин.
- •34. Роль міжбіогеоценозних зв’язків у виробництві екологічно чистої продукції тваринного походження.
- •35. Роль міжбіогеоценозних зв’язків в профілактиці хвороб тварин.
- •36. Основні види токсикантів, які можуть бути в харчових продуктах.
- •38. Переміщення радіонуклідів по ланцюгам живлення та ефект їх накопичення в кінцевих ланках.
- •39. Переміщення по ланцюгах живлення хімічних речовин та ефект накопичення їх в кінцевих ланках.
- •40. Екологічні фактори, що впливають на міграцію і накопичення токсикантів в ланцюгах живлення.
- •41. Лікувально-профілактичні заходи і їх вплив на біогеохімічні ланцюги живлення.
- •45. Програма екологічної конверсії сільського господарства України.
- •46. Які можливості відкривають біотехнології в охороні природи.
- •47. Ветеринарно-санітарні і гігієнічні аспекти охорони земель, води, повітря.
- •48. Чому для охорони видів рослин та тварин необхідно охороняти екосистеми?
- •49. У чому полягають відмінності в процесі вимирання видів в доантропогенну та антропогенну епохи?
- •50. Dати визначення поняттю “охорона природи”.
- •51. Дати визначення екологічного праву.
- •53. Охорона природи на державному та міждержавному рівнях.
45. Програма екологічної конверсії сільського господарства України.
Програма екологічної конверсії сільського господарства України
передбачає поворот від інтенсивного сільського господарства до стійкого,
екологічно бережливого в усьому різноманітті його форм. Головними
стратегічними напрямами тут є:
- збереження генетичного та біоценотичного різноманіття;
- створення лісо-луго-пасовищної рівноваги;
- відновлення природних біогеохімічних циклів;
- оздоровлення ґрунтів;
- підвищення коефіцієнта енергетичної ефективності
агроекосистем;
- підвищення стійкості агроекосистем;
- забезпечення екологічної чистоти усіх видів
сільськогосподарської продукції.
Важливим елементом екологічної конверсії в тваринництві є
знешкодження твердих та рідких відходів та зменшення газоподібних
викидів. Нині гній використовується, головним чином, як добриво і у
цьому разі погано готується для вивезення на поля. Це веде до
надходження у грунт паразитичної мікрофлори, яєць гельмінтів, великої
кількості насіння бур'янів. Можливостей для знешкодження такого гною
багато. Але найбільш екологічно чистою та економічно вигідною є
переробка тваринницьких відходів на біогаз.
Таким чином, стійке, екологічно нешкідливе сільське господарство
має не тільки той зміст, що воно зберігає базу сільськогосподарського
виробництва для майбутніх поколінь людей. У ньому закладений
соціальний, гуманітарний та культурний зміст. Це той тип виробництва,
що відповідає рівню загальної цивілізованості людини.
46. Які можливості відкривають біотехнології в охороні природи.
47. Ветеринарно-санітарні і гігієнічні аспекти охорони земель, води, повітря.
Ветеринарно-санітарні та гігієнічні аспекти охорони земель, води і
повітря передбачають, перш за все, створення благополуччя щодо
інфекційних хвороб тварин та захист населення від зооантропонозних
хвороб. З цією метою проводиться комплекс загальних та спеціальних
зоотехнічно-ветеринарних заходів, який включає:
- дотримання зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних норм і
вимог при будівництві тваринницьких приміщень, кормоцехів,
ветеринарних об'єктів, забійних пунктів, переробних підприємств
та ін.;
- утримання в належному ветеринарно-санітарному стані
тваринницьких ферм, пасовищ, приміщень для зберігання кормів;
- охорона тваринницьких ферм від занесення збудників заразних
хвороб тварин;
- забезпечення виконання ветеринарно-санітарних правил
розміщення, годівлі та використання тварин;
- проведення своєчасного прибирання гною, його біотермічного
знезараження, дезінфекції, дезінсекції та дератизації приміщень;
- попередження забруднення водойм заразними мікроорганізмами;
- здійснення постійного ветеринарного нагляду за санітарним
станом підприємств і місць по заготівлі, переробці та зберіганню
тваринницької продукції та сировини;
- проведення планових профілактичних щеплень тварин;
- охорона кордонів держави від занесення збудників інфекційних
хвороб тварин.