45. Програма екологічної конверсії сільського господарства України.

Програма екологічної конверсії сільського господарства України

передбачає поворот від інтенсивного сільського господарства до стійкого,

екологічно бережливого в усьому різноманітті його форм. Головними

стратегічними напрямами тут є:

- збереження генетичного та біоценотичного різноманіття;

- створення лісо-луго-пасовищної рівноваги;

- відновлення природних біогеохімічних циклів;

- оздоровлення ґрунтів;

- підвищення коефіцієнта енергетичної ефективності

агроекосистем;

- підвищення стійкості агроекосистем;

- забезпечення екологічної чистоти усіх видів

сільськогосподарської продукції.

Важливим елементом екологічної конверсії в тваринництві є

знешкодження твердих та рідких відходів та зменшення газоподібних

викидів. Нині гній використовується, головним чином, як добриво і у

цьому разі погано готується для вивезення на поля. Це веде до

надходження у грунт паразитичної мікрофлори, яєць гельмінтів, великої

кількості насіння бур'янів. Можливостей для знешкодження такого гною

багато. Але найбільш екологічно чистою та економічно вигідною є

переробка тваринницьких відходів на біогаз.

Таким чином, стійке, екологічно нешкідливе сільське господарство

має не тільки той зміст, що воно зберігає базу сільськогосподарського

виробництва для майбутніх поколінь людей. У ньому закладений

соціальний, гуманітарний та культурний зміст. Це той тип виробництва,

що відповідає рівню загальної цивілізованості людини.

46. Які можливості відкривають біотехнології в охороні природи.

47. Ветеринарно-санітарні і гігієнічні аспекти охорони земель, води, повітря.

Ветеринарно-санітарні та гігієнічні аспекти охорони земель, води і

повітря передбачають, перш за все, створення благополуччя щодо

інфекційних хвороб тварин та захист населення від зооантропонозних

хвороб. З цією метою проводиться комплекс загальних та спеціальних

зоотехнічно-ветеринарних заходів, який включає:

- дотримання зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних норм і

вимог при будівництві тваринницьких приміщень, кормоцехів,

ветеринарних об'єктів, забійних пунктів, переробних підприємств

та ін.;

- утримання в належному ветеринарно-санітарному стані

тваринницьких ферм, пасовищ, приміщень для зберігання кормів;

- охорона тваринницьких ферм від занесення збудників заразних

хвороб тварин;

- забезпечення виконання ветеринарно-санітарних правил

розміщення, годівлі та використання тварин;

- проведення своєчасного прибирання гною, його біотермічного

знезараження, дезінфекції, дезінсекції та дератизації приміщень;

- попередження забруднення водойм заразними мікроорганізмами;

- здійснення постійного ветеринарного нагляду за санітарним

станом підприємств і місць по заготівлі, переробці та зберіганню

тваринницької продукції та сировини;

- проведення планових профілактичних щеплень тварин;

- охорона кордонів держави від занесення збудників інфекційних

хвороб тварин.

48. Чому для охорони видів рослин та тварин необхідно охороняти екосистеми?