УВАГА!

9

1. “Не вчини зла!”.

2.Будь гуманним.

3Будь порядним.

4. Будь чесним і правдивим.

5.Будь простим і скромним.

6.Завжди підтримуй у собі бажання писати.

З давніх давен і понині стійко тримається думка про “легкість і престижність” журналістики. Ще в радянські часи В.Маяковский зобразив такого “мислителя”:

Нам бы работенку эту! Дело тихое , и нету чище.

Не то, что по кузницам отмахивать ручища. Сиди себе в редакции в беленькой сорочке - И гони строчки...

Лише відчувши у всіх відношеннях “”пропасницю газетних буднів” (ви пам”ятаєте, Маяковський з 1926 р. до своїх останніх днів залишався штатним співробітником “Комсомольськой правды”. Бували тижні, коли без віршів поета не виходило жодного номера газети) поет з повним правом міг сказати:

Если встретите человека белее мела, худющего,

худей, чем газетный лист, умозаключайте смело: или редактор, или журналист!

Гіпербола? Перебільшення? Безперечно, але...

Наша з вами професія дуже популярна. Але неправильно бачити в ній лише легкі, приємні моменти, цікаві зустрічі, яскраві враження. Нелегкі і надзвичайно серйозні завдання ставив час перед журналістами завжди, та особливо складна ця професія сьогодні, коли український народ в нелегких умовах будує свою незалежну державу. Щоденна, щогодинна відповідальність. Згадаємо долі тих тисяч журналістів, які поплатилися своїм життям, виконуючи редакційні завдання. Згадаємо долю Влада Листьєва… Така сумна статистика: лише минулого року при виконанні службових обов”язків у світі загинув (буде вставлена цифра) журналіст. Про це щорічно повідомляє на прес-конференції в Нью-Йорку Комітет захисту журналістів. За кількістю жертв - ?? журналістів, що загинули,- Росія знаходиться на другому місці, уступивши при цьому лише Алжіру. Наша держава теж не може похвалися низькими показниками у цій негідній звання людини справі.

Говорять, що “газета - це історія світу за одну добу”? Чи не дуже самовпевнено? Ні, афоризм, як ніколи, точний. Наприклад, одним із джерел при написанні монографії “Харьковский государственный университет. 1805-1980. Исторический очерк”, виданий у 1980 р. видавництвом “Вища школа” до 175-річчя Харківського національного ім.В.Н.Каразіна, стали сторінки університетської багатотиражки “Харківський університет”. Літопис університету в музеї історії ХДУ теж пишуть за матеріалами університетської газети.

10

Звичайно, абсолютно очевидно, що журналіст не може повністю “продублювати” життя, перенести на газетний аркуш абсолютно все, що захоче. Він обов”язково шукає головне. А що таке головне? Як його визначити? Хто і що “фільтрує” газетні сторінки?

УВАГА! Вимоги до журналістського твору:

ПЕРШОЮ І ВИРІШАЛЬНОЮ особливістю художнього журналістського твору є його СОЦІАЛЬНА ГОСТРОТА ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ. Вона випливає із особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Працівник мас-медіа повинен зважувати можливий соціальний резонанс будь-якого виступу. Головна мета його твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок, активізувати людину, спонукати її до дії, до виправлення недоліків, примноження успіхів. Журналіст повинен відчувати настрій і погляди своїх читачів, швидко реагувати на ті чи інші події, розуміти суспільні процеси. Досвід показує, що журналіст тоді досягає найвищого успіху, коли висловлює і виражає думки і настрій читачів, коли йому вдається ніби підслухати тих, кому він адресує свій виступ. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас-медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово “актуальний” (від латинського - асtualis) - справжній, теперішній, сучасний, означає важливий у даний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо “злобою дня”. АКТУАЛЬНІСТЬ та ОПЕРАТИВНІСТЬ не тотожні, але взаємопов”язані поняття. Актуальність передбачає і своєчасність подачі інформації, бо завтра новина втратить інтерес. Звідси необхідність ОПЕРАТИВНОСТІ. Оперативною є така робота, коли зможеш вчасно підготувати і донести до реціпієнта ту чи іншу інформацію.

Отже, ОПЕРАТИВНІСТЬ – це уміння безпосередньо швидко, уміло і вчасно виконати поставлене завдання. АКТУАЛЬНІСТЬ – це уміння відшукати і зробити справу надзвичайно важливу для даного моменту.

Хто такий реціпієнт,? Масова комунікація являє собою систему , яка складається із трьох основних елементів: 1) комунікатор - передавач повідомлення; 2) канали комунікації - засоби масової інформації; 3)реціпієнт - приймач повідомлення.

Оперативність вимірюється різними відрізками часу. Вони залежать від характеру самої інформації. У подієвої інформації оперативність вимірюється годинами, навіть хвилинами. Бо новина старіє. Новина не буває першої чи другої свіжості. У аналітичних жанрів оперативність вимірюється днями, навіть тижнями.

ДРУГА ОСОБЛИВІСТЬ твору журналіста - його ДОКУМЕНТАЛІЗМ. Журналістський твір, від інформації на три рядки до великого за розміром нарису, будується на справжніх достовірних фактах. Слід розрізняти факт реальний та факт відображений. Під об”єктивним фактом розуміють стан реальних даних, незалежних від нашої свідомості. У відображеному факті завжди є частка суб”єктивного. Навіть елементарний факт може бути відтворений неточно. А причини помилок найрізноманітніші.: сприймання на слух, перекручення, поспіх...

ТРЕТЯ ОСОБЛИВІСТЬ твору журналістики – ПОСТІЙНА ПОВТОРЮВАНІСТЬ ТЕМ. З року в рік приходить до нас День Знань, перше вересня, повторюється робота приймальної комісії, літня і зимова сесії, розподіл спеціалістів. Але життя не стоїть на місці, змінюється. І сьогоднішня сесія не схожа на минулорічну, як набір абітурієнтів-1999 не схожий на набір 2000 року. Життя неповторне, неповторні

11

індивідуальності журналістів - а значить, і їх висновки, їх рекомендації. Отож, постійна ПОВТОРЮВАНІСТЬ ТЕМ, АЛЕ - НЕПОВТОРНІСТЬ ЖИТТЯ ТА ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ.

Ще декілька років тому, говорячи про пресу, ми обов”язково говорили б з вами про її партійність, про її класову обумовленість, ми б говорили з вами про цензуру, яка .існувала при кожній газеті та видавництві в колишньому СРСР. Сьогодні у Конституції нашої молодої незалежної держави записано: (стаття 29) “кожен має право на свободу думки, слова, має право вільно збирати і розповсюджувати інформацію усно, письмово чи іншим способом за своїм вибором.”

40 років тому англійський магнат преси лорд Бівербрук признавався вголос: “Я видаю газети виключно для проведення пропаганди.” Його наступник лорд Томпсон говорив: “купую газети, щоб робити гроші, і роблю гроші, щоб купувати газети.”

Пропагандою завжди і усюди керують закони бізнесу. Журналістику зовсім не випадково називають “четвертою владою”, після трьох інших конституційних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судебної.

Кожна із чотирьох властей силою свого авторитету та в межах закріплених за нею повноважень прагне підтримувати той баланс різних інтересів, які не лише забезпечують життєдіяльність цієї спільноти, але і примножують її сили.

Цікаве походження самого поняття “четверта влада”: його початкове значення було - “четвертий стан”. У середньовічній Англії, наприклад, тривалий час право голосу на виборах в парламент мало лише духовенство та дворянство. Пізніше таке право отримали і представники “третього стану” - тобто заможні “простолюдини”. А “четвертим станом не без іронії стали називати найнижчі класи суспільства. У минулому століття це визначення перейшло на пресу. З часом воно втратило іронічний відтінок і набуло поняття “сили”, а потім “влади”. У англійській мові ці обидва поняття позначаються словом POWER.

Отже, мета журналістики - передавати читачам найсвіжіші, найновіші факти. Чим більше, тим краще. А ще журналісти говорять, що перед паном Фактом треба не лише вчасно зняти капелюх, але й вчасно його надіти. Класик російської літератури та публіцистики Максим Горький нагадував, що факт, який тобі підкинуло життя, схожий на курку, у якої ще не общипане пір”я. Він вимагає “приготування”. Із кожного факту необхідно вилучити його смисл, а потім лише “подати на блюді” читачеві. А пір”я - це все те зайве, що затемнює сутність, веде вбік. Отож, саме “общипування” пір”я і є нашим професійним обов”язком журналіста. Будь-яка подія під пером репортера проходить гранування, як діамант під різцем майстра.

Але спочатку - подібно діаманту - дорогоцінний камінь повинен бути відшуканий, його слід побачити у масі піщинок - явищ. Відкрити сліди кімберліту у залежах малоцінної породи - таке завдання для репортера не легше, ніж у геолога. Очевидно, в журналістській професії все складніше, бо на нашому шляху менш очевидний рубіж малоцінного та безцінного. Чи не тому ми так часто з вами спостерігаємо, як журналісти гранують майстерно підібраним словом пусту породу маловажливого факту і подають читачеві поверхові та дрібні вироби замість справжнього життя? А навчитися відсіювати лушпиння від ядер, ой як не просто.

Робота журналіста в дійсності одна із найважчих. Вона нелегка ще й безперервністю виходу газети, і мінімумом часу для її оформлення, і постійним поспіхом в роботі . Скоріше, скоріше! Нарешті, журналіст і газета повинні обов”язково мати СВОЄ СУДЖЕННЯ з усіх безперервно виникаючих практичних питань суспільного життя, бути провідною і спрямовуючою силою, що зосереджує громадську думку на найважливіших у даний час подіях і явищах.

Суспільство і життя ставлять перед ЛЮДИНОЮ З ПЕРОМ в руках дуже високі вимоги. Але ж і могутність цієї людини надзвичайно велика. З покоління в покоління передавали античні ритори заповіти