Розділ 2. Дослідження функціонування світового валютного ринку

2.1. Поняття та основи функціонування національного та світового валютного ринку

Одним з найважливіших елементів будь-якої валютної системи є валютний курс, який показує ціну валюти однієї країни, виражену у валюті іншої. Існують два режими встановлення валютних курсів: система фіксованих курсів валют; система плаваючих курсів валют.

Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародним договором. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлюється в пропорціях до його золотому змісту.

Для конвертованих валют в основі курсу лежить валютний паритет. Проте курси валют майже ніколи не співпадають з їх валютним паритетом. В умовах міжнародної торгівлі і інших зовнішньоекономічних акцій співвідношення надходжень і платежів в іноземній валюті і, отже, попит і пропозиція іноземної валюти не знаходиться в рівновазі. При активному платіжному балансі курси іноземних валют на валютному ринку даної країни падають, а курс національної грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається у випадку, коли країна має пасивний платіжний баланс. Тому в більшості країн разом з твердим офіційним курсом національної валюти також існує вільний. За офіційного паритету здійснюються розрахунки центральних національних банків та інших валютно-фінансових установ між різними країнами і з міжнародними організаціями. Розрахунки між приватними особами та організаціями здійснюються по вільному курсу. Хоча золото і перестало бути основою міжнародної валютної системи, як і національних валютних систем, фіксований курс валюти не став надбанням історії. Виходячи з національних економічних інтересів країна може підтримувати курс своєї валюти на рівні фіксованих паритетів (від лат. Parity-рівність). При фіксованому курсі Центральний банк країни бере на себе зобов'язання продавати і купувати валюту за встановленим курсом. Одним з основних інструментів підтримки фіксованого курсу є валютна інтервенція, купівля-продаж іноземної валюти Центральним банком країни на валютних ринках.

У більшості країн світу починаючи з 70-х років фіксовані курси валют поступилися місцем плаваючим, ця обставина й дало підставу говорити про перехід до третього етапу розвитку світової валютної системи. В умовах плаваючих курсів валютний курс, як і всяка інша ціна, визначається ринковими силами попиту і пропозиції. Значні коливання під впливом попиту та пропозиції характерні для валютних курсів як сильних, так і слабких валют. Проілюструвати встановлення валютного курсу можна за допомогою відомого графіка, що відображає взаємодію попиту і пропозиції. Розмір попиту на іноземну валюту визначається потребами країни в імпорті товарів і послуг, витратами туристів, різного роду платежами, які зобов'язана проводити країна, і т.п. Розміри пропозиції валюти будуть визначатися обсягами експорту країни, позиками, які країна отримує, і т.п. Зрозуміло, констатація того факту, що курс валюти формується під впливом попиту та пропозиції, сама по собі мало що говорить про реальні процеси, що впливають на курсові співвідношення. На попит і пропозиція іноземної валюти, а отже, на валютний курс прямо або побічно впливає вся сукупність економічних відносин країни, як внутрішніх, так і зовнішніх.