
- •Пацієнта
- •Виконання процедур
- •Закінчення процедури
- •Вимірювання артеріального піску
- •Оксигенотерапія через носовий катетер
- •Підготовка до процедури
- •Виконання процедури
- •Закінчення процедури
- •Тактика медичної сестри по наданню екстреної, долікарської допомоги хворому при нападі бронхіальної астми.
- •Астматичний статус
- •Напад ядухи при бронхіальній астмі
- •Нижні межі легенів у нормі
Тактика медичної сестри по наданню екстреної, долікарської допомоги хворому при нападі бронхіальної астми.
1. Забезпечити виклик лікаря, по можливості усунути контакт хворого з алергеном.
2. Заспокоїти хворого
Допомогти йому прийняти вимушене положення -сидячи або стоячи з нахилом тулуба вперед з упором на руки.
Забезпечити приток свіжого повітря оксигенотерапію (40-60% зволожений кисень)
Дати гаряче питво.
Поставити гірчичники на бічні поверхні грудної клітки гарячі ванни для рук.
Здійснювати контроль за частотою і характером дихання, пульсу, рівнем А/Т.
Якщо хворий застосовує кишеньковий інгалятор (астмопент, беротек, сальбутамол), подати йому інгалятор та допомогти зробити 1-2 вдиху з нього, з інтервалом 10-20 хв. (до 6 доз за годину).
Приготувати шприци, системи для в/в вливання.
10. За призначенням лікаря медикаментозні засоби вводять п/ш,
в/в, в/м (еуфілін 2.4% 10 мл. на фізрозчині 10 мл.
внутрішньовенне, а для внутрішньом'язового введення застосовується еуфілін 24%; преднізолон 30-60 мг. в/в; реополіглюкін, лазолван, гепарин, фуросемід, пацієнтам де 30-ти років адреналін 0,1% 0,3 мл. кожні 20 хвилин три рази, ефедрин 5%.
Астматичний статус
Астматичний статус — це синдром гострої дихальної недостатності, який розвивається у хворих на бронхіальну астму і характеризується стійкою бронхообструкцією, резистентною до загальноприйнятої терапії.
Клініка
Клінічно виділяють 3 стадії астматичного статусу:
I— стадія відносної компенсації— відзначаються дистанційні хрипи, аускультативно дихання жорстке, прослуховуються розсіяні сухі хрипи, тахіпное, тахікардія, підвищений АТ, акроціаноз, свідомість збережена.
II— стадія декомпенсації ("німої легені") — дихання жорстке, місцями не прослуховується ("німі" зони), дистанційні і сухі хрипи різко зменшуються, АТ нормальний або знижений, ниткоподібний пульс, роздратованість.
III— стадія гіперкапнічної коми — аскультативно дихання різко ослаблене, дистанційні і сухі хрипи відсутні, олігопное, дифузний ціаноз, АТ різко знижений аж до колапсу, ниткоподібний пульс, загальмованість або непритомність.
Невідкладна допомога
З призначенням лікаря
1.Еуфілін — 5—6 мг/кг (якщо т = 70 кг, це 15 мл 2,4 % розчину) внутрішньовенне повільно. Далі 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну на 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно краплинно (40 крапель за 1 хв). Максимальна добова доза 60—80 мл 2.4 % розчину еуфіліну.
2.Інфузійна терапія (враховуючи всі введені розчини):
1-а доба — 3—3,5 л;
2-а доба — 2—2,5 л під контролем показників серцево-судинної системи і діурезу.
Мукорегулятори: амброксол — по ЗО мг (1 ампула — 15 мг) 2—3 рази на день внутрішньовенно, внутрішньом'язово; бісольвон — по 8—16 мг(1 ампула — 4 мг) 2—3 рази на день внутрішньовенно.
Вібраційний масаж грудної клітки.
4 % розчин натрію гідрокарбонату — 200\мл внутрішньовенно краплинне при метаболічному ацидозі (рН < 7,2). Рекомендовано не більше 1 флакона без контролю рН при II і III ступенях; гепарин - 5000 ОД 4 рази на день підшкірне у бічну складку живота або фраксипарин — 0,3 мл підшкірне 1 раз на день; за відсутності ефекту проводять фторотановий наркоз.
При збереженні картини "німої" легені в II ступені протягом 1.5 год проводять ендотрахеальну інтубацію і ШВЛ із бронхоскопічною санацією бронхіального дерева.