Підтип Саркодовые (Sarcodina)

Це Найпростіші без постійної форми тіла, тому що покриті лише мембраною і не мають ущільнених оболонок. Пересуваються за допомогою псевдоподій чи за рахунок циркуляції цитоплазми. Джгутики можуть бути присутні лише на короткочасній стадії розвитку (гамети, агамети, зооспори). Для більшості видів відомо лише нестатеве розмноження: простий розподіл надвоє чи на багато частин. Статевий процес відомий для деяких форм і здійснюється шляхом копуляції джгутикових чи амебоїдних гамет.

Більшість Саркодових — вільноживучі видів, що живуть у морях, прісних водах, у вологому ґрунті. Рідко серед них зустрічаються паразити тварин і людини.

Серед Саркодових чітко виділяються три класи: клас Корененіжки (Rhizopoda), клас Радіолярії (Radiolaria) і клас Сонячники (Heliozoa). Вони добре розрізняються за формою псевдоподій, за кістяковими утвореннями, життєвим циклам і екологічним особливостям.

Псевдоподії Саркодових можуть бути лопатевидними (лобоподії), нитковидними (філоподії), гіллястими (різоподії) і променеподібними опорними мікротрубочками (аксоподії).

Клас Корененіжки (Rhizopoda)

Для корененіжок характерні пседовподії типу лобоподії чи різоподій, подібних кореням рослин. Звідси виникла назва класу — Корененіжки. У багатьох Корененіжок мається кістяк у формі черепашки, органічний чи мінеральний. Для більшості видів характерно тільки нестатеве розмноження, а в деяких спостерігається чергування статевого і нестатевого розмноження (метагенез).

До класу Корененіжок (Rhizopoda) відносяться ряди: Амеби (Amoebina), Черепашкові амеби (Testacea), Форамініфери (Foraminifera).

Ряд Амеби (Amoebina). Амеби позбавлені кістяка; мають лобоподії, що варіюють за формою в різних видів. Зовні амеби покриті еластичною мембраною — плазмолеммою. Амеби живуть чи воді у вологому ґрунті, де харчуються одноклітинними водоростями, бактеріями. Деякі види паразитують у людини і тварин.

Типовим представником ряду є прісноводна амеба — протей (Amoeba proteus). Це досить великий вид амеби, розмір якої досягає до 500 мкм. При русі амеби форма тіла постійно міняється, утворяться нові псевдоподії. Усередині клітки знаходиться ядро, скорочувальна вакуоль і безліч травних вакуолій. При русі амеба як би обтікає харчові частки, що виявляються усередині цитоплазми. Цитоплазма виділяє навколо харчової грудки травний сік. Так утвориться травна вакуоль. Після переварювання їжі з вакуолі віддаляються неперетравлені залишки через мембрану клітки. Заковтування твердої їжі називається фагоцитозом. Крім фагоцитозу, амебі притаманний піноцитоз — заковтування рідини. При цьому утворяться на поверхні клітки заглиблення у формі трубочки, по якій надходить усередину цитоплазми крапелька рідини. Утворююча вакуоль з рідиною від'єднується від трубочки. Після всмоктування рідини вакуоль зникає. Скорочувальна вакуоль звичайно одна, рідше дві. Вони підтримують сталість осмотичного тиску усередині клітки. У прісноводних найпростіших завжди існує різниця в осмотичному тиску з навколишнім середовищем, тому в клітку постійно проникає вода, надлишок якої віддаляється скорочувальними вакуолями. У морських і паразитичних амеб скорочувальних вакуолею немає.

Амеби при несприятливих умовах виділяють навколо себе щільну оболонку і перетворюються в спочиваючу фазу — цисту. Цисти переносять висихання, дія низьких і високих температур. Вони забезпечують виживаність виду, а також розселення. Цисти переносяться на великі відстані. При сприятливих умовах амеби виходять з цист і знову ведуть активний спосіб життя.

У кишечнику людини і домашніх тварин живе безліч видів амеб. Частина з них не заподіюють шкоди хазяям, тому що є їх квартирантами (комменсалами). До таких нешкідливих співмешканців людини відноситься Entamoeba coli, що харчується вмістом кишечнику і бактеріями, що живуть у ньому. Але серед кишкових амеб маються і паразитичні види, наприклад Е. histolytica, що збуджує кишковий амебіаз. Цей вид може зануритися в стінку кишечнику і викликати виразки. Симптоми амебіазу схожі на дизентерію, тому амебу називають дизентерійної. Деякі люди можуть бути носіями амеб, причому не страждають від цього паразита.

Ряд Черепашкові амеби (Testacea). Це вільноживучі амеби, що мають черепашку. Черепашки Testacea можуть складатися з органічного рогоподібної речовини, нерідко інкрустованого піщинами. Вони живуть у прісній воді, болотному ґрунті, у сфагнових мохах. Їхня чисельність у ґрунті може бути дуже високої, і вони мають значення в ґрунтоутворенні. Найбільше часто в болотистому ґрунті зустрічаються Difflugia, Arcella. Розмножуються Testacea розподілом клітки надвоє. При цьому одна дочірня клітка залишається в материнській черепашці, а інша будує нову.

Ряд Форамініфери (Foraminifera). Форамініфери — морські черепашкові корененіжки. Це сама численна група Саркодових. Форамініфери зустрічаються у всіх морях і особливо різноманітні на глибинах 100—200 м. Вони входять до складу бентосу, ведуть плазуючий спосіб життя. Рідкі види форамініфер, наприклад з роду Globegirina, ведуть планктонний спосіб життя.

Черепашки форамініфер частіше бувають вапняні однокамерними чи багатокамерними з устям. Розміри черепашок варіюють від 20 мкм до 5—6 см. Через устя черепашки й отвіри в її стінці виступають тонкі різоподії, що виконують дві функції. Форамініфери за допомогою різоподій прикріплюються до субстрату і повільно пересуваються на цих тонких нитках, що перетікають, а також з їхньою допомогою захоплюють їжу. Вони харчуються бактеріями, дрібними найпростішими і навіть багатоклітинними. У форамініфер одне чи багато ядер.

Форамініфери численні в морях і відіграють істотну роль у ланцюгах харчування, а також в акумуляції сповісти з морської води. З черепашок відмерлих форамініфер утворені вапняні осадові породи: крейда та деякі вапняки.