2.6. Види цін залежно від характеру відшкодування транспортних витрат

Рівень відпускних, оптових цін і цін закупівель для кожного господарського суб'єкта в сучасних умовах залежить не лише від витрат і прибутку підприємства, ринкової кон'юнктури, але і від умов постачання товарів і продукції, а саме – характеру і порядку відшкодування транспортних витрат, що виникають в процесі руху товару.

 

Порядок відшкодування транспортних витрат (включення їх в ціну чи ні, пункт, з якого витрати несе одна із сторін) істотно впливає на величину ціни, особливо у випадках, коли товар або продукція перевозяться на великі відстані. Дана ознака диференціації цін є обов'язковою умовою при висновку контрактів в міжнародній торгівлі і має важливе значення для Російської Федерації.

 

Розрізняють наступні види цін:

 

ціна ФОБ  виробництва– товар пропонується покупцеві в місці його виготовлення, і він несе всі витрати по доставці;

 

єдина ціна з включенням витрат по доставці – підприємство встановлює єдину ціну для всіх покупців незалежно від їх місця розташування, з включенням в неї однакової суми транспортних витрат, що розраховується як середня вартість всіх перевезень. Така ціна вигідна далеким покупцям, оскільки їх фактичні транспортні витрати перевищують середні;

 

зональні ціни– на території країни виділяються географічні зони, і для всіх покупців, розташованих у межах зони, встановлюється однакова ціна. При встановленні зональних цін враховуються віддаленість, вартість транспортування вантажів;

 

ціна базисного пункта– в декількох географічних зонах підприємство відкриває або визначає базисні (початкові) пункти з відповідною ціною в кожному. В цьому випадку фактична ціна для покупця складається з ціни базисного пункту і транспортних витрат по доставці товару до місця.

Видатки, що включаються в ціну

Ціна на складі постачальника

Доставка на станцію відправлення

Погрузка у вагони на станції відправлення

Транспортування до станції призначення

Вивантаження з вагонів станції призначення

Доставка від станції до складу споживача

 

 

Франко-склад постачальника

Франко-станція відправлення

Франко-вагон-станція відправлення

Франко-вагон-станція призначення

Франко-станція призначення

Франко-склад споживача

 

 

 

Мал. 4. Франкування цін

Таблиця 2.2

Класифікація Інкотермса 1990 років

* Продавець не здійснює митні операції.

** Продавець здійснює митні операції.

 

Як вже наголошувалося, характер оплати транспортних витрат обов'язково обмовляється в зовнішньоторговельних операціях. Документ, регулюючий обов'язки продавців і покупців в цій частині (у якому розмірі витрати діляться між сторонами і коли переходить право власності), називається Інкотермс і розроблений Міжнародною торгівельною палатою в 1936 році (внесені зміни в 1953, 1957, 1976, 1980, 1990 роках). Його створення обумовлене відмінністю умов постачань в законодавстві різних країн і необхідністю впорядкування цього процесу при висновку операцій. Відповідно до Інкотермс 1990 років базисні умови постачання налічують 13 термінів (таблиця. 2.2). Всі терміни розділені на 4 категорії, починаючи з випадку, коли продавець надає товари покупцеві безпосередньо в своїх приміщеннях (термін групи «Е» – Eterm – × Works); згідно термінам другої групи, продавець зобов'язався надати товар в розпорядження перевізника, який забезпечується покупцем (термін групи F – FCA, FAS, FOB); згідно термінам третьої групи, продавець зобов'язався укласти договір перевезення, проте без перейняття на себе риски випадкової загибелі або пошкодження товару або яких-небудь додаткових витрат після вантаження товару (терміни C–CFR, CIF, CPT, CIP) і, нарешті, терміни групи Д, згідно яким продавець несе всі витрати і переймає на себе ризики до моменту доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP).