Завдання для самостійної роботи:

1. Працівник втратив 75 відсотків працездатності. Середньомісячна заробітна плата складала 2000 гривень до втрати працездатності. Розрахуйте розмір відшкодування шкоди.

2. МСЕК встановлена стійка втрата працездатності 25 відсотків. Середньомісячна заробітна плата до втрати працездатності становила 2000 грн. Розрахуйте одноразову допомогу потерпілому.

3. Комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що потерпілий порушив правила безпеки. Середньомісячна його заробітна плата склала 2000 гр. Втрата працездатності – 50 відсотків. Вина потерпілого 20 %.

Тема 11. Планування та фінансування заходів з охорони праці

Мета заняття: знайомство з видами планування, з заходами, що здійснюються за рахунок фонду охорони праці підприємства, фінансування заходів з охорони праці

З квітня 2001р. набрали чинності Закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (зміни і доповнення прийняті Верховною Радою України 22 лютого 2001 року № 2272-ІИ) та "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Закон прийнято Верховною Радою України 22 лютого 2001 року № 2272-ПІ).

Згідно з вимогами вищезгаданих нормативно-правових актів забезпечення прибутку потерпілих на виробництві має бути організовано на основі обов'язкового соціального страхування, яке являє собою встановлену державою систему прав, обов'язків і гарантій щодо надання соціального захисту громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника за рахунок грошевих фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями (власниками).

Внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату, диференційовані і залежать від ступеня ризику на виробництві.

Законом передбачено надання знижки чи надбавки до 50 відсотків страхового тарифу залежно від стану умов і безпеки праці на виробництві. А це значний економічний важіль вкладання коштів щодо запобігання виробничого травматизму на виробництві.

Наприклад, для 9 класу професійного ризику виробництва (сільське господарство — 9 клас професійного ризику виробництва, а обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством — 8 клас) при середньому тарифі по класу 1,11 відсотка він може бути встановлений експертами Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у межах 0,555-1,665 відсотка від фонду оплати праці найманих працівників.

Тобто колектив підприємства з фонду оплати праці найманих працівників буде сплачувати значно більші кошти. Порядок знижки чи надбавки визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року № 1423.

Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (стаття 2) тимчасово встановлено зменшені страхові тарифі для 8 і 9 класів професійного ризику виробництва, але вони діятимуть тільки протягом 2001 року.

Тому керівники підприємств (власники) повинні вже у цьому році створювати такі умови і безпеку праці, які б відповідали нормативним вимогам або підвищували існуючій рівень охорони праці на виробництві. А для цього треба вже у цьому році передбачати заходи і вкладати кошти підприємств у охорону праці.

Згідно з вимогами Закону України "Про охорону праці" {стаття 21) фінансування заходів з охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

На підприємствах у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюється фонд охорони праці. Кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або на підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти фонду охорони праці не підлягають оподаткуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1993 р. № 838 затверджено Положення про фонди охорони праці підприємств.

Фонд охорони праці підприємства створюється з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві, фінансування комплексних заходів, що розробляються і реалізуються безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності.

Власники підприємств або уповноважені ними органи згідно з цим Положенням визначають порядок управління фондом підприємств, призначають відповідальних за це посадових осіб.

Кошти фондів підприємств використовуються на виконання погоджених з територіальними органами Держнаглядохоронпраці Міністерства праці і соціальної політики України комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на підприємстві.

Розпорядники коштів фонду несуть відповідальність за цільове та ефективне використання цих коштів.

Не використані у звітному році кошти фондів вилученню не підлягають, а переходять на наступний рік і використовуються за своїм призначенням.

Використання коштів фонду здійснюється відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання коштів державного, галузевих, регіональних фондів охорони праці та фондів охорони праці підприємств, що затверджується Мінфіном і Держнаглядохоронпраці за погодженням з Національним банком та Державним казначейством.

Перелік заходів, виконання яких може здійснюватися за рахунок фонду охорони праці підприємства, затверджено наказом Держнаглядохоронпраці Міністерства праці і соціальної політики України від 2 червня 1999 року № 102 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1999 року № 445/3738.

Фінансування заходів, спрямованих на приведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підтримку досягнутого та підвищення існуючого рівня стану охорони праці можуть здійснювати на підприємствах, як правило, за рахунок:

а) витрат виробництва за такими елементами: матеріальні витрати на удосконалення технології

та організацію виробництва, винахідництво та раціоналізацію, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту тощо;

б) амортизації основних фондів;

в) капітальних вкладень;

г) кредиту банків;

д) кошторису видатків бюджетних організацій і установ;

е) фонду охорони праці.

Заходи можуть здійснюватись за рахунок коштів фонду охорони праці підприємств або спеціально виділених цільових коштів з інших джерел з метою доведення умов І безпеки праці до нормативних вимог чи підвищення існуючого рівня охорони праці.

Кошти фонду охорони праці підприємства повинні використовуватись тільки на виконання комплексних заходів, які погоджені з місцевим органом Державного комітету по нагляду за охороною праці і забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, подальше підвищення рівня охорони праці в умовах діючого виробництва. До цих заходів належать:

1. Атестація робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці.

2. Розроблення, виготовлення та встановлення на діючих об'єктах засобів колективного захисту працюючих, засобів противоаварійного захисту, приладів і пристроїв безпеки.

3. Навчання працюючих з питань охорони праці, проведення нарад, семінарів, оглядів-конкурсів.

4. Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

5. Впровадження автоматичного та дистанційного управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, засобами транспортування та підйому з метою забезпечення безпеки працюючих, в тому числі механізація та автоматизація робіт з підвищеною небезпекою та робіт, що пов'язані з фізичним та нервово-психічним перевантаженням.

6. Впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних І виробничих факторів, а також запобіжних пристроїв, що забезпечують аварійне відключення технологічного і енергетичного устаткування в разі виникнення небезпеки для обслуговуючого персоналу та працюючих.

7. Впровадження технічних пристроїв та устаткування, що забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок.

8. Встановлення запобіжних та захисних пристроїв з метою забезпечення безпечної експлуатації парових, водяних, газових, кисневих та інших виробничих комунікацій та споруд.

9. Механізація процесів розливу і транспортування отруйних, агресивних, пожеже та вибухонебезпечних рідин, складування та транспортування вантажів, сировини і матеріалів.

10. Обладнання спеціальних механізмів, пристроїв та площадок, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті {в роботі по обслуговуванню освітлювальної арматури, склінню вікон, обслуговуванню запірної арматури, відкриванню люків залізничних напіввагонів тощо).

11. Модернізація технологічного, транспортного та інших видів обладнання з метою доведення його до вимог нормативних актів про охорону праці.

12. Заходи щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами та матеріалами, проведення індивідуального дозиметричного контролю за працюючими на територіях, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.

13. Приведення рівня шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкодливих випромінювань на робочих місцях у відповідність до вимог чинних нормативних актів.

14. Перепланування та розміщення раніш встановленого виробничого обладнання відповідно до вимог чинних нормативних актів про охорону праці.

15. Розроблення, виготовлення і монтаж нових, реконструкція наявних загальних, припливних, витяжних, місцевих вентиляційних систем, аспіраційних, пило-, газовловлюючих пристроїв відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці та їх паспортизація.

16. Реконструкція наявних систем природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітленості робочих місць діючого виробництва, евакуаційних виходів та місць масового переходу.

17.Переобладнання та впровадження систем опалювання та пристроїв кондиціонування повітря, обладнання теплових, водяних повітряних завіс та повітряних душів, утеплення дверей, вікон, підлог у діючому виробництві з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів.

18. Механізація прибирання виробничих приміщень, у тому числі стружки та інших відходів виробництва, очищення повітропроводів, освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів.

19. Проведення експертизи щодо технічного стану будівель та споруд.

20.Застосування сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до чинних нормативних актів про охорону праці.

21. Попередження дорожньо-транспортних пригод на території підприємства (в тому числі обладнання канав та естакад для огляду автомашин, організація перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв тощо).

22. Розширення, реконструкція та оснащення санітарно-побутових приміщень (гардеробних, душових, кімнат приймання їжі тощо) з метою доведення забезпеченості ними працюючих до чинних норм, додаткове обладнання цих приміщень сучасним інвентарем і пристроями.

23.Придбання, монтаж та забезпечення функціонування сатураторних пристроїв (в тому числі автоматів) для приготування газованої води.

24. Обладнання нових та реконструкція наявних місць організованого відпочинку і обігріву працюючих, а також укриття від сонячних променів та атмосферних опадів при роботах на відкритому повітрі.

25. Обладнання оздоровчих кімнат, кімнат харчування, психологічного розвантаження, здоров'я, придбання для цих цілей спортивного знаряддя, приладів, устаткування, лікувальних препаратів та медикаментів для профілактики профзахворювань та реабілітації здоров'я постраждалих від нещасних випадків на виробництві, оплата медичних послуг спеціалістів, забезпечення кімнат здоров'я фітонопоями, білково-вітамінними, адаптогенними та іншими оздоровчими напоями.

26.Залучення фахівців для надання допомоги з юридично-правових питань охорони праці та оцінки стану умов і безпеки праці.

27. Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над поліпшенням стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, на підставі діючого на підприємстві положення.

28.Організація кабінетів, кутків, пересувних лабораторій, виставок з охорони праці, придбання для них необхідних приладів, наглядних посібників, демонстраційної апаратури тощо, необхідних для їх функціонування (в тому числі автоматизація робочих місць спеціалістів служб охорони праці).

29. Розроблення, видання і придбання нормативних актів про охорону праці, літератури, наочно-агітаційних матеріалів з цих питань, різних видів бланків, посвідчень, журналів реєстрації тощо з питань охорони праці.

30.Проведення обов'язкових медичних оглядів працюючих.

31.Відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат на відрядження працівників, які є членами комісії по спеціальному розслідуванню нещасних випадків на виробництві або залучені до її роботи.

Ці заходи є основою для опрацювання колективного договору. Визначення першочергових заходів проводиться на підставі даних атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, аналізу причин нещасних випадків на виробництві та профзахворювань з урахуванням їх економічної та соціальної ефективності.

Кошти фонду охорони праці підприємства не повинні витрачатись на ремонтні та інші роботи, пов'язані з підтримкою основних фондів {включаючи інженерно-технічні засоби безпеки, засоби колективного захисту працюючих) у належному технічному стані, на надання пільг і компенсацій працюючим, природоохоронні заходи.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Існуючі методи економічної мотивації роботи з охорони праці на підприємствах у сучасних умовах господарювання затруднені за недостатністю коштів на прове­дення відповідних організаційно-технічних заходів і стимулювання персоналу, тому вирішення завдань роботи з охорони праці на підприємствах може бути досягнуто шляхом підвищення ефективності господарської діяльності.

Існуючий порядок централізованого управління господарською діяльністю під­приємства, коли всі важелі управління знаходяться у першого керівника застарів. Цей порядок пригнічує ініціативу і продуктивність праці в трудових колективах. Необхідно докорінно змінити порядок управління виробничою діяльністю.

Досвід передових країн показує, що на підприємстві доцільно ввести посаду виборного керівника — менеджера, який обирається на зборах акціонерів на період 2-3 роки. Якщо обраний менеджер за цей термін не підніме виробництво, то його на зборах акціонерів замінюють іншим.

Таким чином, менеджер буде зацікавлений у підвищенні ефективності роботи під­приємства, бо від цього залежить його благополуччя, зарплата і дивіденди акціонерів.

Менеджер у першу чергу повинен займатися перспективними, стратегічними питаннями, маркетингом, забезпечуючи підприємство ринком збуту продукції і сиро­винними матеріалами, сучасною технологією і обладнанням.

Всі інші поточні питання роботи підприємства він віддає керівникам структур­них підрозділів, їх трудовим колективам. В цьому випадку головним завданням кері­вника підприємством стане створення таких умов роботи, щоби працівники найкра­щим чином змогли здійснювати мету роботи, самостійно спрямовувати свої зусилля на виконання завдань підрозділу.

Таким чином, адміністративне управління замінюється управлінням на досяг­нення мети роботи. Керівництво тільки допомагає виконавцям поставити мету діяль­ності. Виконавцям надається можливість вирішувати завдання роботи самостійно за допомогою власної ініціативи і методів. Вони не знаходяться під постійним контро­лем керівництва.

Особливо значна роль безпосереднього керівника трудового колективу — май­стра. Він повинен знати всіх робітників не тільки за іменами, а знати їх особисті, сімейні проблеми, повинен проявляти участь до турбот робітників, розмовляти з ними на особисті теми і робити все для того щоби підняти їх моральний дух, підвищувати їх професійну майстерність.

В результаті децентралізації виробництва турбота про прибуток стане голов­ною метою всіх членів трудових колективів, тоді як при централізованому управлінні це відносилось тільки до керівництва. Такий порядок стимулює керівників підрозді­лів і трудові колективи докладати персональні зусилля для піднесення підприємства. Для цього кожний підрозділ повинен мати свій власний фінансовий баланс, власну відомість прибутків і витрат. Таким чином центральне керівництво підприємства здійснює перспективне планування, а всі інші поточні питання передає в підрозділи. Головна мета керівника підприємства — випуск продукції найсучаснішого виду і поліпшення умов праці на виробництві. Децентралізація виробництва звільняє керівника підприємства від повсякденної рутинної роботи і націлює його на страте­гічні цілі досягнення всебічного успіху підприємства. Особлива увага повинна приді­лятися підготовці управлінського персоналу, підвищення його професійного рівня.

Підвищення ефективності виробництва сприяє також метод «участі в при­бутках», який полягає в тому, що працівники якусь частину заробітної плати (15-20 %) переводять у фонд розвитку підприємства, а визначені відсотки з того фонду отримують у кінці року за результатами господарської діяльності підприєм­ства. Це підвищує зацікавленість робітників і службовців у кінцевих резуль­татах їх діяльності.

Старі методи управління відводили головну роль зовнішньому контролю за люд­ською поведінкою, примушуючи людей працювати, або за матеріальну винагороду або за загрозу покарання. Сучасні методи керівництва спрямовані на самоконтроль і самоуправління. При цьому виходять з того що людина працює краще, коли робота їй подобається і вона досягає поставленої мети. Сприятливі умови праці, людське відношення до підлеглих і допомога суспільству сприяє підвищенню ефективності праці і зниженню витрат. Всі працівники повинні відчувати власну співучасть у досягненні мети роботи колективу і розуміти, що всі вони належать одній великій сім'ї. Цьому сприяє підвищення кваліфікації персоналу, навчання на фахових курсах з питань охорони праці. Такі курси створюють у робітників відчуття приналежності до свого підприємства, підрозділу, підсилюють їх спрямованість до навчання і само­вдосконалення.

Керівники підприємств і підрозділів повинні виявляти справжній зацікавле­ний, доброзичливий інтерес до життя і благополуччя підлеглих працівників, турбува­тися за них. При цьому виходять з того, що люди є найвищою цінністю підприємства. Тому головною рисою менеджера є здатність налагоджувати контакт з людьми.

Відношення працівників до трудових обов'язків залежить не тільки від рівня заробітної платні, а і в значній мірі від їх впевненості в постійній зайнятості, повазі, признанні, інтересу до роботи. Завдання керівника — сполучення твердого керівни­цтва з наданням підлеглим можливості проявляти власні творчі здібності, ініціативу й індивідуальність. Керівник повинен постійно інформувати підлеглих про стан справ. Це підвищує у людей інтерес до роботи. Кожний працівник повинен усвідомити, що його робота дуже важлива, що без його участі підприємство може зупинитися. Спри­ятливі і безпечні умови праці на робочих місцях є важливим чинником підвищення продуктивності праці. Додаткові витрати на поліпшення охорони праці скуповують­ся багаторазово. Про це свідчить досвід розвинутих країн.

Таким чином, можна сформулювати такі пропозиції щодо підвищення ефектив­ності діяльності з охорони праці на підприємствах.

1. Запорукою зниження рівня виробничого травматизму і поліпшення стану охорони праці є піднесення економіки, що в сучасних умовах господарювання може бути досягнуто лише шляхом децентралізації виробництва, введення на нерентабель­них підприємствах посади найманого менеджера, який підзвітний і переобирається на зборах акціонерів.

Всі госпрозрахункові підрозділи підприємства переводяться на самостійний фінансовий баланс. Це відкриє ініціативу і творчість трудових колективів у досяг­ненні прибутковості виробництва і одночасно вирішить проблеми охорони праці.

2. Поліпшення стану охорони праці на підприємствах може бути досягнуто шляхом переходу від проведення окремих розрізнених заходів до системи планомір­ного цілеспрямованого управління цією діяльністю з чітким визначенням для кож­ного структурного підрозділу підприємства переліку і змісту завдань і функцій управ­ління.

Завдання роботи з охорони праці витікають із всієї виробничої діяльності підрозділів підприємства і спрямовані на виконання вимог державної політики з охорони праці.

3. Основними функціями управління згідно сучасної теорії менеджменту є:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- контроль.

Функція планування забезпечує виконання державної політики з охорони пра­ці і включає в собі працеохоронний аудит, моніторинг, маркетинг, прогнозування необхідних заходів охорони праці з метою попередження виробничого травматизму, профзахворювань і покращання умов праці. Для цього розробляються відповідні цільові програми і проводиться перспективне, біжуче і оперативне планування роботи з охорони праці. Плани перш за все повинні мати цільову спрямованість на запобі­гання травматизму і профзахворювань. Плани повинні бути оптимізовані на досягнення найбільших результатів при даних витратах.

Функція організації встановлює обов'язки, права і відповідальність кожної поса­дової особи з вирішення встановлених завдань управління охороною праці організа­ції служби охорони праці, профспілкового і громадського контролю.

Функція мотивації повинна бути спрямована на створення в кожному структур­ному підрозділу підприємства системи людських відносин до підлеглих, застосування методів морального і матеріального стимулювання персоналу.

Функція контролю, обліку і аналізу роботи з охорони праці повинна бути комп'ютеризована, з застосуванням сучасних методів аудиту, що активізує цю діяльність.

4. З метою виконання планових та інших завдань роботи з охорони праці на підприємствах необхідно створювати фонди охорони праці, відраховуючи для цього 1% від обсягу реалізації продукції (послуг).

5. Сплати штрафних санкцій з боку підприємств повинні проводитися з прибут­ку підприємств і не накладатися на собівартість продукції (послуг).

6. Важливе значення для активізації роботи з охорони праці на підприємствах має створення Фонду страхування від нещасних випадків і профзахворювань з ди­ференційованими тарифами в залежності від рівня ризику даного виробництва.

7. Продукція, яка випускається підприємствами повинна мати сертифікат на відповідність до вимог нормативної документації з охорони праці, а також необхідно здійснювати експертизу і ліцензування проектно-конструкторської і технологічної документації на відповідність до нормативних актів.

8. На підприємствах слід здійснювати систематичне інженерне забезпечення системи управління охороною праці шляхом приведення виробничого обладнання, технологічних процесів, будівель і споруд, санітарно-гігієнічного стану, санітарно-по­бутового забезпечення та ін. у відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці з застосуванням сучасних методів інжинірингу і реінжинірингу.

9. Для інструктажу і навчання працівників з охорони праці застосовувати су­часні методи активного навчання, виховання у працівників психології безпеки і культури безпеки, коли чиїсь небезпечні дії були б неможливі. Перед кожною потенційною небезпечною операцією складається план її виконання, виписується наряд-допуск, проводиться детальний інструктаж. При першому порушенні правил безпеки порушнику дається попередження, при повторному — дії згідно КЗпП.

Система управління охороною праці — це повсякденно діюча функціональна підсистема управління підприємством, установою, організацією.

10. В сучасних ринкових умовах здійснюються безперервні суттєві зміни в технологіях, ринках збуту, потребах споживачів тому підприємства для збереження конкурентоспроможності вимушені безперервно перебудовувати виробничий про­цес і бізнес плани з застосуванням системного підходу. Основним інструментами сучасного менеджменту стає аудит, маркетинг, інжиніринг (реінжиніринг), навчання персоналу. Якщо аудит встановлює діагноз стану підприємства, в тому числі стану охорони праці, маркетинг шукає і визначає необхідні заходи, то інжиніринг і реінжиніринг здійснює необхідні технологічні і організаційні заходи щодо проектування, побудови, радикального перепроектування і перебудова бізнес процесів у тому числі і заходів охорони праці для досягнення корінних поліпшень показників діяльності підприємства (вартість, якість, охорона праці та ін.). Системний підхід — запорука успіху підприємства як в бізнесі так і в галузі охорони праці.

Зараз в Україні проводиться сертифікація підприємств на відповідність вимо­гам державних стандартів ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю. Вимо­ги» і ДСТУ ISO 14001-97 «Системи управління навколишнім середовищем». Система управління охороною праці також підлягає сертифікації. Згідно міжнародних станда­ртів при цьому перевіряється: наявність сертифіката безпеки, інтеграція цієї системи з системами управління якістю і охороною навколишнім середовищем, наявність документа «Політика безпеки праці на підприємстві» підписаний першим керівни­ком, впровадження цієї політики. Перевіряється також наявність нормативно-право­вих актів з охорони праці, проведення атестації робочих місць і оцінка ризику праці на них, наявність засобів індивідуального захисту, навчання персоналу, безпека робіт підвищеної небезпеки, паспортизація санітарно-технічного стану і наявність засобів охорони праці в цехах, проведення аудитів стану охорони праці в цехах і на підпри­ємстві в цілому. Сертифікація підприємств проводиться центрами стандартизації, метрології і сертифікації і відділами УкрСЕПРО.

Контрольні запитання:

1. Як створюється фонд охорони праці підприємства?

2. Види планування з охорони праці.