Поняття та мета покарання
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України (ч. 1 ст. 2 КК України). Покарання – захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчинені злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).
|
Покарання |
|
1)повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину |
2) повинно бути справедливим і достатнім для виправлення засудженого |
|
Основні принципи, властиві каральній політиці держави |
|
1) застосування сурових заходів покарання до рецидивістів і осіб, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також до активних учасників організованих злочинних груп |
2) застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією винного від суспільства, і навіть звільнення від відбування покарань осіб, що вчинили вперше злочини невеликої і середньої тяжкості |
|
Основні ознаки покарання |
|
1. Покарання застосовується від імені держави, тобто це є міра державного примусу |
|
2. Покарання застосовується тільки за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру |
|
3. Покарання застосовується тільки до особи, що визнана винною у вчиненні злочину |
|
4. Покарання полягає в передбачених законом втратах та обмеженнях прав та свобод засудженого - саме в цьому полягає карна сутність покарання, яка робить його найсуворішим заходом державного примусу |
|
5. У покаранні знаходить своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця |
|
6. Покарання має особистий характер |
|
7. Наслідком покарання є судимість |
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).
|
Основні групи теорій покарання |
|
1) абсолютні теорії покарання (теорії відплати) |
2) відносні теорії покарання (теорії досягнення корисних цілей) |
|
Представники абсолютної теорії (Кант, Гегель та їх прибічники) не бачили в покаранні ніякого іншого змісту, крім єдиної абсолютної ідеї – відплати за вчинений злочин |
Прихильники відносних теорій вбачали сенс покарання в досягненні певної мети (наприклад, стримування інших осіб від вчинення злочинів, тобто виконання мети загального попередження) |
|
Чинне кримінальне законодавство називає метою покарання: |
|
1) кару як відплату за вчинене |
2) виправлення засудженого |
3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження) |
4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження) |
|
знаходить своє вираження не тільки в застосуванні покарання, але також у санкції статті і відповідній нормі Загальної частини, де передбачений конкретний вид покарання, описані характерні його ознаки |
припускає усунення суспільної небезпечності особи, тобто такий вплив покарання, в результаті якого засуджений під час і після його відбування не вчинить нового злочину |
полягає в такому впливі покарання на засудженого, що позбавляє його можливості знову вчиняти злочин
|
припускає такий вплив покарання, що забезпечує попередження вчинення злочину з боку інших осіб |