Політекономія / W термінологічний словник / W термінологічний словник
.docПродуктивні сили — діяльна форма єдності особистісного і речового факторів виробництва, яка становить процес їх функціонування як процес активного відношення людини, суспільства до природи, в якому здійснюється матеріальне та духовне виробництво, відтворюються умови життя людини, відбувається її розвиток.
Продуктивність праці — результативність, плідність праці, ефективність використання у процесі виробництва благ усіх його факторів.
Промисловий капітал — капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.
Промисловий прибуток — перетворена форма додаткової вартості, створюваної додатковою працею найманих працівників, представлена як породження авансованого промислового капіталу.
Проміжні продукти — товари і послуги, призначені для подальшої обробки, переробки або для перепродажу: сировина, матеріали, деталі та вузли (комплектуючі), що використовуються при виробництві кінцевих продуктів.
Пропозиція — сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.
Проста праця — праця, що не потребує від працівника спеціальної підготовки та витрат на неї.
Просте відтворення — процес відновлення виробництва в межах суспільства, що здійснюється у незмінних обсягах.
Просте товарне виробництво — виробництво товарів, яке здійснюється власником засобів виробництва на основі своєї праці.
Пули {англ. pool — спільний казан) — угоди, за якими прибуток кількох підприємців, фірм надходить до спільного фонду і розподіляється між ними згідно із заздалегідь установленим співвідношенням.
Реальна заробітна плата — сукупність життєвих благ (товарів та послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну заробітну плату на певний момент.
Реальний ВВП — сукупна вартість усіх товарів і послуг з урахуванням річної інфляційної зміни цін, оскільки інфляція завищує реальні результати суспільного виробництва.
Реальний капітал — гроші, засоби виробництва та інше майно AT, які використовують для створення реального багатства у речовій і вартісній формах.
Ревалоризація (лат. ге... — префікс, що означає зворотну або поворотну дію, і франц. valeur — ціна) — процес відновлення вартості грошової одиниці до рівня, який вона мала перед інфляцією.
Ревальвація — підвищення раніше встановленої вартості (цінності) національної валюти.
Ревізійна комісія — орган AT, що здійснює контроль за його фінансово-господарською діяльністю.
Регульований державою ринок — ринок, що передбачає активний вплив держави на ринкові процеси шляхом використання економічних та адміністративних інструментів (наприклад, на обсяг попиту — через політику оплати праці та соціальних виплат, регулювання маси грошей в обігу; на структуру попиту і пропозиції — через установлення пріоритетів і стимулюван-
ня їх реалізації, податкову, інвестиційну, кредитну політику та ін.), що не відміняє конкуренцію.
Редукція праці — зведення складної праці до більшої кількості простої.
Рестрикційна політика — політика, яка спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок, стримування темпів зростання грошової маси в обігу; її застосовують у фазі різкого піднесення, а також як метод боротьби з інфляцією задля стабілізації грошової системи.
Рецесія {лат. recessio — відступ) — зниження темпів економічного зростання.
Ринги (англ. ring — коло) — угоди кількох підприємців, фірм щодо скуплення в конкретному районі конкретного товару з метою його монополізації.
Ринкова інфраструктура — комплекс галузей, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок.
Ринкова рівновага — спроможність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну, яка врівноважує їх обсяги.
Ринок позичкового капіталу — фінансовий ринок, на якому господарюючі суб'єкти та індивіди, діючи з різних причин і мотивів, здійснюють рух фінансових ресурсів — надають і отримують позики і кредити.
Ринок робочої сили — ринок, який визнає за кожною особою право вільного продажу своєї робочої сили за власним вибором і за ринковою ціною на основі контракту між працівником і наймачем; такий ринок є економічною формою руху (міграції) трудових ресурсів.
Ринок споживчих товарів і послуг — ринок, що охоплює продовольчі і непродовольчі товари; побутові, транспортні й комунальні послуги; житло і будинки невиробничого призначення.
Рівноважна ціна (Ре) — ціна, яка врівноважує кількісні величини попиту і пропозиції.
Робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці, які вона використовує у процесі виробництва благ.
Робочий період — частина часу виробництва, коли створюється вартість і додаткова вартість.
Роздержавлення — процес усунення монопольного становлення держави в управлінні об'єктами суспільної власності шляхом передавання державою в тих чи інших формах функцій (правочинностей) володіння, розпоряджання і використання умов і результатів виробництва державних підприємств їх колективам за повного або часткового збереження за державою функції виразника належності майна цих підприємств суспільству.
Роздрібна торгівля — продаж товарів споживачам, яким завершується рух торгового капіталу з реалізації товарів і втіленої в них вартості та у її складі додаткової вартості.
Роздрібні ціни — ціни, за якими продають товари невеликими обсягами у роздрібній торгівлі; включають оптові ціни, витрати обігу і торговий прибуток торговельних організацій.
Розпоряджання — форми здійснення діяльного володарювання, тобто форми реальних дій з об'єктами власності: їх обмін, продаж, дарування, надання у заставу, спадщину тощо.
Розширене відтворення — процес відновлення виробництва в межах суспільства у зростаючих обсягах.
Середні витрати виробництва (ас) — витрати, яких потребує виробництво одиниці продукції; їх розраховують як частку від ділення загальних витрат на весь обсяг виробництва продукції.
Середні загальні витрати (ate) — загальні витрати виробництва на одиницю продукції; визначаються двома способами: 1) шляхом ділення суми за-
гальних витрат на кількість (обсяг) виробленої продукції (q): ate = tc/q; 2) шляхом підсумовування середніх постійних витрат і середніх змінних витрат: ate = afc + avc.
Середні змінні витрати (avc) — загальні змінні витрати на одиницю продукції; визначаються шляхом ділення постійних витрат (fc) на відповідну кількість виробленої продукції: avc = vc/q.
Середні постійні витрати (afc) — загальні постійні витрати на одиницю продукції; визначаються шляхом ділення постійних витрат (fc) на відповідну кількість виробленої продукції: afc = fc/q.
Середній дохід (AR) — сума валового доходу, що припадає на одиницю реалізованої продукції.
Середня норма прибутку — відношення додаткової вартості, створеної у промисловості й торгівлі, до суми промислового і торгового капіталів.
Синдикат (грец. syndikos — захисник) — об'єднання підприємств, що виготовляють однорідну продукцію; зберігаючи власність на матеріальні умови господарювання, вони реалізують готову продукцію як спільну власність, тобто підприємства зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.
Система заробітної плати — використовувана у межах певної форми оплати праці сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих матеріальних стимулів, обумовлюваних відповідними результатами праці.
Система національних рахунків (СНР) — інформаційна система показників і класифікацій, які застосовують для дослідження й аналізу розвитку ринкової економіки на макрорівні.
Складна праця — кваліфікована праця, що потребує додаткових витрат на навчання, підготовку та виховання працівника.
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути — установи кредитної системи небанківського типу, які акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.
Споживча вартість — здатність товару задовольняти певну потребу людей.
Споживча вартість товару робоча сила — здатність робочої сили бути джерелом додаткової вартості.
Спосіб виробництва — єдність і взаємозв'язок продуктивних сил і виробничих відносин.
Спостережна рада AT — орган, що обирається загальними зборами акціонерів і контролює діяльність правління AT.
Стагфляція — одночасне зростання цін і скорочення виробництва.
Страхові фірми — комерційні фінансово-кредитні організації, які забезпечують повне або часткове відшкодування збитків застрахованим клієнтам, що зазнали їх за непередбачених обставин (стихійне лихо, аварія та ін.).
Структурна політика — система заходів, спрямована на підвищення економічної та соціальної ефективності шляхом удосконалення ринкового механізму, покликаного позитивно впливати на виробників і покупців.
Структурне безробіття — втрата певною кількістю людей роботи у зв'язку зі змінами у техніці і технології виробництва, під час яких виникає попит на нові професії й види діяльності, знижується на існуючі.
Субстанція вартості товару — суспільно необхідна абстрактна праця, яка утворює вартість товарів.
Сукупна додаткова вартість — додаткова вартість, створювана найманими працівниками промислового і торгового капіталів, праця яких має продуктивний характер, тобто створює вартість, у тому числі додаткову вартість.
Суспільна (ринкова) вартість — вартість товарів, вироблених за середніх умов виробництва в конкретній галузі, які складають у ній переважну масу товарів.
Суспільне відтворення — процес виробництва у постійному зв'язку та безперервному потоці свого відновлення в межах суспільства.
Суспільний поділ праці — спеціалізація, стійке закріплення виробників за виготовленням певних продуктів або за певними видами діяльності чи виробничими операціями.
Суспільний спосіб виробництва — відображає соціальний аспект виробництва благ, тобто суспільні відносини між людьми (виробничі відносини), в межах і за допомогою яких відбувається виробництво благ.
Суспільно необхідний робочий час — робочий час, необхідний для виробництва товару за середніх, суспільно нормальних умов виробництва.
Тарифи — система ставок, за якою оплачують роботи і послуги; особливий вид цін на послуги транспорту, зв'язку, на енергію.
Тарифна система — сукупність державних нормативів, використовуючи які, планують і регулюють рівень заробітної плати працівників залежно від складності робіт, народногосподарського значення галузі виробництва, інтенсивності й умов праці.
Тарифна сітка — сукупність розрядів із відповідними їм тарифними коефіцієнтами.
Тарифно-кваліфікаційний довідник — документ, де зведено кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги до професійних знань і навичок робітника конкретного розряду.
Темп інфляції — виражений у відсотках щорічний темп підвищення загального рівня цін протягом певного періоду.
Техніко-технологічний прогрес — тенденція проникнення науки в усі складові виробничих сил, перетворення її на продуктивну силу.
Технологічний спосіб виробництва — відображає техніко-технологічний аспект виробництва благ, який визначається рівнем розвитку продуктивних сил.
Тип власності — якісно особлива сутність відносин належності, володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності, яка визначається якісно особливим суб'єктом власності.
Товар — продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу.
Товар робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і капіталістом.
Товарна біржа (лат. bursa — гаманець) — асоціація продавців, що забезпечує організований ринок для купівлі-продажу товарів із відповідними якісними характеристиками або контракти на їх поставки.
Товарна форма промислового капіталу — сукупність створених на основі найманої праці товарів, вартість яких вміщує додаткову вартість і тому є більшою, ніж вартість авансованого капіталу.
Товарне виробництво — виробництво благ безпосередньо для обміну на продукти, які виробляють інші виробники.
Товарний фетишизм (франц. fetiche — фетиш, ідол, річ, яка обожнюється) — перекручене, містифіковане відношення людей до товару як до надприродної, чудодійної сили.
Торгівля — діяльність людей щодо здійснення товарного обміну й актів купівлі-продажу, яка охоплює всі форми товарного обігу.
Торговий баланс — співвідношення надходжень і платежів від експорту та імпорту, а також вимог і зобов'язань щодо інших держав.
Торговий капітал — відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу окремою групою підприємців, які займаються реалізацією товарів і перетворенням товарного капіталу на грошовий з метою отримання прибутку.
Торговий прибуток — особлива форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.
Торгові доми — торгові фірми, які закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим і роздрібним торговцям або закуповують товари у місцевих виробників та оптовиків і перепродують їх за кордон.
Торгово-промислові палати — комерційні організації, створені для сприяння розвитку економічних і торгових зв'язків із зарубіжними партнерами та надання цільових інформаційних послуг.
Трансакційні витрати — витрати, пов'язані із продажем товарів, пошуком інформації про ринки і умови руху товарів (ціни тощо), визначенням умов і оформленням торговельних угод, виявленням якості товарів, розробленням систем стандартів та ін.
Ф'ючерсні (англ. future — майбутній) операції — операції (договори) стосовно купівлі-продажу біржових товарів за цінами, які діють у момент операції, з поставкою купленого товару та його оплатою у майбутньому.
Фабрика (завод) — система машин, взаємопов'язаних технологічним процесом.
Фактори виробництва — ресурси, поєднані у процесі виробництва на основі певної технології.
Фахівці — найуніверсальніші посередники на фондовій біржі.
Фізичне зношування основного капіталу — процес втрати елементами основного капіталу своїх техніко-виробничих властивостей для подальшого використання.
Фіктивний капітал — цінні папери (акціїта облігації) AT, що відображають його реальний капітал і дають право на одержання доходів у вигляді дивідендів, відсотків тощо.
Фінанси — сукупність економічних відносин, що опосередковують формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів з метою виконання державою і господарюючими суб'єктами своїх функцій у процесах суспільного відтворення.
Фінансова діяльність — діяльність суб'єкта щодо формування доходів і здійснення витрат.
Фінансова олігархія — верхівка монополістичної буржуазії, яка зосереджує в своїх руках значну частину суспільного багатства, панує в економічному і політичному житті країни, підкоряючи своїм інтересам державний апарат, політичні партії, внутрішню і зовнішню політику країни.
Фінансова система — сукупність економічних відносин, які забезпечують утворення, розподіл і використання фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту та НД.
Фінансовий капітал — якісно нова форма капіталу, яка виникає внаслідок злиття промислового і банківського капіталів та слугує подальшому усуспільненню виробництва.
Фінансові відносини — відносини, що відображають рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні та перерозпо-дільні процеси і виявляються у відповідно спрямованих грошових потоках.
Фінансові ресурси — сукупність усіх видів грошових засобів, фінансових активів, якими володіють суб'єкти фінансових відносин.
Фінансово-монополістична група (ФМГ) — складний монополістичний комплекс, який поєднує монополії, що пов'язані спільними інтересами та панують у різних сферах економіки.
Фондова біржа (ФБ) — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюють торгівлю цінними паперами.
Фондовіддача — відношення обсягу продукції у грошовій формі до вартості основних виробничих фондів (основного капіталу), виражене у відсотках.
Форма власності — якісно особлива внутрішня організація відносин економічної реалізації об'єктів конкретного типу і виду власності.
Франчайзинг — форма підприємницької діяльності, в тому числі й у сфері торгівлі, за якої мала (дочірня) фірма вибудовує свою діяльність відповідно до правил, вимог великої (материнської) компанії, що забезпечує дочірню фірму товарами, технологіями, допомагає у бізнесі.
Фрикційне безробіття — безробіття, яке виникає у зв'язку з пошуком кращої роботи.
Хеджування (англ. hedge — страхування) — страхування майбутньої операції з наявним товаром і одержання прибутку за рахунок перепродажу ф'ючерсного контракту або отримання прибутку внаслідок змін цін, що виникають до ліквідаційного строку.
Холдинг {англ. hold — тримати, затримувати) — компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній та управляє їх діяльністю.
Централізація банківського капіталу — укрупнення розмірів капіталу банку за рахунок об'єднання капіталів кількох банків.
Централізація капіталу — процес збільшення розмірів індивідуального капіталу шляхом об'єднання кількох індивідуальних капіталів у один більший, внаслідок чого відбувається перерозподіл капіталу в суспільстві без зміни його загальних розмірів.
Циклічне безробіття — безробіття, яке пов'язане з такими змінами в економічній кон'юнктурі, які спричиняють економічний спад, скорочення обсягів виробництва, отже, скорочення попиту на робочу силу; його визначають як різницю між фактичним і природним рівнями безробіття.
Ціна — грошова форма вартості товару, або вартість товару, виражена у грошах.
Ціна робочої сили — вартість товару робоча сила, виражена в грошовій формі, тобто у грошах.
Цінова еластичність попиту — кількість товарів, на яку люди збільшать або зменшать свої придбання внаслідок зміни ціни.
Цінова еластичність пропозиції — кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.
Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.
Цінова політика фірми — вироблення фірмою (підприємством) цілей і визначення сукупності економічних та інших заходів щодо формування цін на свою продукцію з метою досягнення більш високої норми прибутку.
Чисті витрати обігу — витрати, пов'язані зі зміною форми вартості, тобто з перетворенням товарної форми капіталу на грошову і грошової на товарну (витрати, пов'язані з операціями купівлі-продажу товарів, розрахунками, вивченням динаміки попиту, цін, організацією реклами, утриманням торгових контор, веденням кореспонденції, заробітною платою продавців, касирів, бухгалтерів тощо).
Чисті показники — показники, які розраховують з вирахуванням споживання основного капіталу, який розглядають як один з видів витрат на виробництво.
«Чорний» ринок — вид тіньової економіки, в межах якої функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.
Штучні монополії — об'єднання господарюючих суб'єктів, створені для отримання монополістичних вигод, які цілеспрямовано змінюють структуру ринкового простору у своїх інтересах, створюючи бар'єри для входження на ринок інших господарюючих суб'єктів (захоплення джерел сировини та енергоносіїв, змушування залежних банків відмовляти у кредитах новим підприємцям тощо); запроваджують дуже високий порівняно із конкурентами рівень техніки і технології виробництва, використовуючи великий за розмірами капітал, що дає змогу досягти більшого ефекту від масштабів виробництва, витісняючи конкурентів за допомогою добре налагодженої реклами.
Юридичний зміст власності — сукупність вольових, свідомих, ідеальних відносин належності, володіння, розпоряджання і використання об'єктів власності, що набули правової форми.
Юридичний зміст капіталістичної власності — належність капіталістам засобів виробництва і грошей, а найманим працівникам своєї робочої сили, а також їх прав володіти, розпоряджатися і використовувати ці об'єкти власності.