Політекономія / W термінологічний словник / W термінологічний словник

Словник

Абсолютна додаткова вартість — додаткова вартість, створена внаслідок абсолютного подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу.

Абсолютна рента — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування.

Абсолютні потреби — максимальні потреби, що мають бути задоволені в більш чи менш віддаленій перспективі, формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягну­тий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини.

Аваліст — особа, яка бере на себе відповідальність за виконання зо­бов'язання щодо оплати векселя, несе таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав аваль.

Аваль (франц. aval — схвалення) — вексельна порука, яка сприяє розши­ренню вексельного обігу.

Авансований постійний капітал — вартість засобів виробництва, що пе­реноситься конкретною працею робітників без змін на вироблений продукт.

Акордна (італ. accordo — угода, договір) система оплати праці — особли­вий різновид відрядної форми оплати праці, згідно з яким зразу визначають оплату всього обсягу роботи незалежно від кількості працюючих.

Акцепт — сформульована в письмовій формі на титульній стороні вексе­ля згода боржника (трасата) здійснити платіж у визначений строк.

Акціонерне товариство (AT) — економіко-правова форма організації і функціонування великих і середніх підприємств, капітал яких формується шля­хом випуску (емісії) і продажу акцій та інших цінних паперів, що забезпечує об­межену відповідальність акціонера.

Акціонерний капітал — економічна форма реалізації акціонерної влас­ності, тобто сукупність виробничих, економічних відносин між AT, його акціо­нерами і найманими працівниками щодо володіння, розпоряджання і вико­ристання грошей, засобів виробництва та іншого майна AT з метою одер­жання додаткової вартості у формі прибутку AT, дивідендів та інших доходів акціонерів.

Акція (лат. actio — розпорядження, дозвіл) — цінний папір без установле­ного строку обігу, що свідчить про дольову участь акціонера в капіталі AT.

Амортизаційний фонд — сума грошових засобів, яка відображає перене­сену вартість спожитих елементів основного капіталу і призначена для замі­щення основних засобів праці.

Амортизація (лат. amortisatio — погашення, від mortis — смерть) основно­го капіталу — процес поступового (частинами) перенесення вартості засобів праці у міру їх зношування на вироблений продукт, перетворення її після реа­лізації на грошову форму з метою використання вартості для наступного замі­щення зношених елементів основного капіталу.

Андеррайтери (англ. underwriter — той, що підписує) — спеціальні фінан­сові інститути (інвестиційні банки, брокерські фірми, дилерські компанії і т. д.), що беруть на себе функцію організації випуску цінних паперів і виступають га­рантами їх розміщення.

Аудиторські фірми — спеціалізовані організації, які на замовлення під­приємств і організацій контролюють і аналізують їх фінансову діяльність із ме­тою зменшення фінансових ризиків.

Аукціони — форма продажу попередньо виставлених для ознайомлення товарів у певному місці і в певний час на основі конкурсу покупців, при цьому продавець несе обмежену відповідальність за якість товару.

Баланс народного господарства — сукупність економічних показників, які характеризують суспільне розширене відтворення в усіх аспектах: вироб­ництві, розподілі, обміні та споживанні (у тому числі нагромадженні) суспільно­го продукту і їх взаємозв'язках.

Банк — суб'єкт кредитних відносин, який володіє, розпоряджається і вико­ристовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку у формі по­зичкового відсотка.

Банківська монополія — окремий великий банк або об'єднання банків, які панують у банківській справі і привласнюють монопольний прибуток на по­зичковий (банківський) капітал.

Банківський картель — угода між кількома банками про координацію дій з метою забезпечення спільних інтересів.

Банківський консорціум (синдикат) — угода між кількома банками з ме­тою проведення спільних великомасштабних фінансових операцій (випуску і реалізації цінних паперів, розміщення державних займів тощо).

Банківський концерн — монополістичне об'єднання юридично (формаль­но) незалежних банків під фінансовим контролем холдингу, який володіє кон­трольними пакетами акцій банків, що входять до концерну.

Банківський кредит — грошова форма кредиту, який банки та спеціалізо­вані кредитно-фінансові інститути надають господарюючим суб'єктам усіх форм власності, державі, домашнім господарствам у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та сплати відсотка.

Банківський прибуток — частина прибутку (додаткової вартості), яка створюється у сфері виробництва і присвоюється власником (банком) позич­кового капіталу як відсоток.

Безвідсоткові (цільові) облігації — цінні папери, які випускають як пози­ку під товари і послуги. Власник безвідсоткових облігацій має право на одер­жання товарів і послуг замість грошового доходу.

Безробіття — соціально-економічне явище, за якого певна кількість пра­цездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботу.

Біржі — організаційні форми ринку, які здійснюють вільну торгівлю товара­ми та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і форму­вання ринкових цін на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Брокери — посередники, що укладають угоди купівлі-продажу цінних па­перів за дорученням клієнта і за його рахунок.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — ринкова вартість усього обсягу кін­цевих продуктів і послуг, вироблених протягом року на території певної країни господарюючими суб'єктами всіх форм власності незалежно від їх національ­ної приналежності.

Валові показники — показники, які визначають без вирахування спожи­вання (зносу) основного капіталу і базуються на концепції, що розглядає вартість послуг експлуатації основного виробничого капіталу як дохід виробника. Вони грунтуються на ринковій оцінці кінцевих продуктів і первинних доходів, легше піддаються міжнародним макроекономічним зіставленням, менше залежать від національної практики обчислення зносу основного виробничого капіталу.

Варранти — передплатні сертифікати, що дають право їх власнику на придбання простих акцій емітента за фіксованою ціною у встановлений строк.

Вартість — виробниче відношення між товаровиробниками з обміну това­рів на основі суспільно необхідної абстрактної праці, якої потребує виробниц­тво товарів.

Вексель — оформлений за встановленими нормами різновид боргового зобов'язання, який дає безумовне право вимагати сплати зазначеної в ньому суми грошей після вказаного строку.

Величина (обсяг) попиту — кількість конкретного товару, яку прагне купи­ти конкретний споживач або їх група протягом певного часу за певних умов.

Вид власності — якісно особливий спосіб економічної реалізації об'єктів власності, який визначається якісно особливим способом поєднання особис-тісного і речового факторів виробництва в межах певного типу власності.

Видатки — використання грошових коштів суб'єктами фінансових відно­син з метою забезпечення їх потреб.

Використання (користування) — одержання доходів від певного еконо­мічного способу застосування об'єктів власності і вилучення з них корисних властивостей під час їх виробничого та особистого споживання.

Виробництво (виробництво взагалі) — відношення людей до природи з метою надання її речовині форм, здатних задовольняти людські потреби.

Виробничі відносини — відносини між людьми у процесі суспільного ви­робництва, розподілу, обміну та споживання благ.

Витрати виробництва — сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукту.

Відкриті акціонерні товариства (ВАТ) — підприємства, акції яких вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів.

Відносна додаткова вартість — додаткова вартість, яка виробляється шляхом скорочення необхідного робочого часу та збільшення додаткового ро­бочого часу внаслідок зростання продуктивності суспільної праці.

Відрядно-преміальна система оплати праці — система оплати праці, для якої характерне доповнення відрядного заробітку премією (за дотримання строків виробництва, якісних параметрів тощо).

Відрядно-прогресивна система оплати праці — система оплати праці, де за одиницю продукції у межах встановленої норми використовують одні розцін­ки, а за таку саму одиницю продукції понад норму — вищі. її застосовують під час виконання термінових замовлень, виробництва особливо важливої продукції.

Вільні (самостійні) ціни — сукупність цін, які установлюють виробники Відповідно до власної цінової політики.

Власність — відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого ви­користання, грошей тощо.

Внутрігалузева конкуренція — боротьба, суперництво між підприємства­ми (фірмами) всередині кожної галузі за вигідніші умови виробництва і реалі­зації однакових товарів з метою отримання надлишкового прибутку.

Володіння — реальне відношення до об'єктів своєї або чужої власності як діяльне відношення володарювання ними (розпоряджання та використання).

Вторинне привласнення — привласнення через соціально-економічні ви­робничі відносини, завдяки яким продукти своєї або чужої праці переходять у належність конкретним індивідам.

Вторинний ринок цінних паперів (РЦП) — ринок, на якому здійснюють операції з цінними паперами між особами, що не є їх первинними продавця­ми і покупцями.

Вторинні доходи — доходи, які формуються внаслідок перерозподілу пер­винних доходів.

Граничні (маржинальні) витрати (тс) — додаткові до загальних витрати виробництва, яких потребує збільшення виробництва на одну одиницю про­дукції.

Грошова (монетарна) маса — сукупність готівкових та безготівкових купі­вельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у державі.

Грошова система — форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні та закріплена національним законодавством.

Грошовий споживчий кредит — надання банківськими чи парабанків-ськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їх споживчих потреб.

Грошові реформи — заходи, спрямовані на впорядкування та зміцнення грошової системи, грошової одиниці та ефективніше виконання нею (грошо­вою одиницею) своїх функцій в економіці.

Гуманізація {лат. humanus — людяний, людський) виробництва — набуття виробництвом матеріально-технічних, організаційно-економічних та соціаль­них умов виробничої діяльності як творчої самореалізації людини.

Девальвація (франц. evaluation — підрахунок, оцінка) — зниження валют­ного курсу країни щодо іноземних чи міжнародних валют, зменшення метале­вого вмісту грошової одиниці.

Демпінгові ціни — ціни, які за своїм рівнем менші від вартості товару, а в окремих випадках і собівартості; їх використовують для отримання певних кон­курентних переваг при експорті товарів.

Деномінація [лат. denominatio — перейменування) — заміна номінальної вартості старих грошових знаків у певному співвідношенні на нові, вагоміші, дорожчі грошові одиниці з одночасним перерахуванням цін, заробітної плати, тарифів у відповідно встановленій пропорції.

Державний борг — фінансові зобов'язання держави стосовно кредиторів (власників державних цінних паперів на певну дату).

Державний кредит — сукупність кредитних відносин, у яких позичальни­ками є держава і місцеві органи влади, а кредиторами юридичні або фізичні особи.

Дефляція (лат. de... — префікс, що означає скасування, припинення, idef-Іо — видуваю) — зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу зайвих паперових грошей і зниження загального (середнього) рівня цін.

Дивіденд (лат. dividendum — те, що варто поділити) — дохід, що приносить акція її власнику.

Дивіденд у грошовій формі — відсоток від номінальної вартості акцій або, якщо акції не мають номінальної вартості, визначена сума, що сплачуєть­ся на одну акцію.

Дивіденд у натуральній формі — надання акціонеру послуг або продукції акціонерного підприємства, майна, довгострокового кредиту, векселя (диві­денди у формі векселя або розписки є не наявними платежами, а обіцянками компанії їх здійснити).

Дивіденд у формі акцій AT — зобов'язання, тобто своєрідний вексель AT на ще не отриманий прибуток.

Дилери — посередники, що укладають угоди від свого імені й винятково за свій рахунок.

Диференційна рента — додатковий прибуток землевласників або ферме-рів-орендарів, пов'язаний з використанням кращих і середніх за родючістю і розташуванням до ринків збуту земель.

Диференційна рента І — різниця між ціною виробництва продукції на найгірших землях та індивідуальною ціною виробництва на кращих, середніх і зручніше розташованих щодо ринків збуту продукції землях, яка передається орендарем землевласнику.

Диференційна рента II — різниця між суспільною та індивідуальною ці­ною виробництва, обумовлена додатковими капіталовкладеннями в орендо­вані ділянки землі (підвищенням її економічної родючості), яка передається орендарем землевласнику при укладенні нового договору оренди.

Додаткова вартість — частина новоствореної вартості, яка створюється додатковою працею найманих працівників у додатковий робочий час, втілена

у вартості додаткового продукту і безоплатно присвоюється власником умов праці — капіталістом.

Додаткова праця — праця, що створює додатковий продукт, тобто про­дукт, вироблений понад усталені потреби безпосередніх виробників.

Додатковий (граничний) дохід (mR) — приріст валового доходу, отрима­ний у результаті виробництва і реалізації ще однієї одиниці продукції.

Додатковий робочий час — частина робочого дня, упродовж якої здій­снюється додаткова праця, якою створюються додатковий продукт і його вар­тість — додаткова вартість.

Додаткові витрати обігу — продуктивні витрати, тобто витрати виробниц­тва у сфері обігу (витрати, пов'язані з доробкою, фасуванням, пакуванням, зберіганням та доставкою товарів до місць реалізації).

Досконала конкуренція — конкуренція, за якої відсутні зовнішні втручан­ня у відносини контрагентів ринку.

Дохід — сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фір­мою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробни­чої і невиробничої).

Дохід в особистому розпорядженні — дохід, величину якого визначають відрахуванням від особистого доходу суми всіх індивідуальних податків: подат­ку на особисті доходи, податку на особисте майно, податку на спадщину тощо.

Дохідні облігації — цінні папери, за якими відсоток виплачується тільки у випадку одержання компанією доходу.

Дуополія — функціонування на ринку тільки двох виробників певного то­вару, між якими відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти.

Економічна модель — формалізований опис економічного процесу чи явища, структура якого обумовлена його об'єктивними властивостями і суб'єк­тивним цільовим характером дослідження.

Економічна політика — система визначених державою довгострокових і поточних цілей (стратегії і тактики) у сфері економічного розвитку суспільства, комплекс відповідних державних заходів, спрямованих на їх досягнення з ви­користанням державної влади.

Економічна система — субординована сукупність виробничих відносин, їх організаційних форм та інституцій, у межах яких відбувається господарська ді­яльність людей через механізми її координації і регулювання.

Економічне зростання — розвиток національної економіки за певний пе­ріод, що вимірюється абсолютним збільшенням чи темпами приросту обсягів виробництва матеріальних благ і послуг загалом або в розрахунку на душу на­селення.

Економічне мислення — інтелектуальна властивість людини, соціальної спільноти усвідомлювати і засвоювати економічні явища у формі понять (кате­горій) і законів економічної науки та співвідносити їх з реальністю і завдяки цьому цілеспрямовано діяти в економічному житті.

Економічний закон — внутрішній, істотний, сталий, причинно-наслідковий взаємозв'язок між певними структурними елементами системи виробничих відносин, економічних явищ і процесів.

Економічний зміст власності — сукупність виробничих, економічних від­носин як реальних, діяльних відносин володіння, розпоряджання та викорис­тання об'єктів власності, якими опосередковуються процеси їх привласнення-присвоєння.

Економічний зміст інтелектуальної власності — поширення продукту ін­телектуальної діяльності у суспільстві, тобто його економічний рух.

Економічний зміст капіталістичної власності — відносини між капіталіс­тами і найманими працівниками, в межах і завдяки яким гроші як найрозви-

нутіша форма вартості перетворюються на капітал, тобто відбувається само­зростання вартості — виробництво найманими працівниками додаткової вар­тості та присвоєння її капіталістами.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — періодичне чергування піднесень і спадів в економіці.

Економічні (виробничі) ресурси — сукупність природних, людських та створених працею людини ресурсів, які використовують у виробництві товарів і послуг.

Економічні витрати виробництва — грошові витрати (виплати) фірми на придбання ресурсів для забезпечення виробництва певного продукту, що уне­можливлює альтернативні варіанти використання коштів.

Економічні категорії (поняття) — теоретичне, мислене вираження пев­них структурних елементів виробничих відносин, економічних явищ, процесів та їх форм.

Економічні стимули — форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості.

Економічні форми інтелектуальної власності — сукупність різних форм доходів, які одержує власник інтелектуального продукту, посередники, що його поширюють, а також ті, хто використовує цей продукт у процесі його виробни­чого споживання.

Експансіоністська політика — політика, яка спрямована на розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок, загальне зростання грошової маси; вона має на меті подолання спаду виробництва, пожвавлення ділової активності, стимулювання інвестиційних процесів і збіль­шення платоспроможного попиту населення на товари і послуги.

Екстенсивне розширене відтворення — форма розширеного відтворен­ня, за якої збільшення обсягів суспільного виробництва досягається завдяки використанню більшої кількості факторів виробництва за незмінних техніки і технологій.

Еластичний попит — ситуація, коли відсоткова зміна кількості купівель перевищує відсоткову зміну ціни (чинника, який викликає відповідну реакцію). Загальна ринкова рівновага — сукупність відповідностей (пропорцій) між секторами національної економіки, частинами створеного у ній продукту, національними ринками (товарів і послуг, виробничих ресурсів, грошей тощо), які забезпечують функціонування економіки як цілого.

Загальний закон грошового обігу — сталий зв'язок між кількістю гро­шей, необхідних для нормального обігу товарів, сумою цін товарів і швидкістю обігу грошових одиниць.

Загальний механізм реалізації власності — перехід власності від пасив­ної форми (форми спокою) до активної, діяльної форми (форми руху), що обу­мовлений економічними потребами та інтересами власника.

Загальні (валові) витрати виробництва (tc) — сукупність усіх видів витрат на придбання факторів виробництва, тобто сума постійних — fc (fixed cost) і змінних — vc (variable cost) витрат авансованого капіталу.

Закон вартості — внутрішній, суттєвий, стійкий причинно-наслідковий зв'язок між величиною суспільно необхідної абстрактної праці, якої потребує виробництво товарів, і кількісними пропорціями іх обміну.

Закон відносного зубожіння — погіршення становища найманих праців­ників навіть за абсолютного зростання рівня їх життя, що виявляється у змен­шенні частки найманих працівників і збільшенні частки капіталістів у вартості продукту, створеного найманою працею, у переважанні зростання прибутків капіталістів над зростанням заробітної плати найманих працівників.

Закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил — зміни у змісті способу виробництва обумовлюють зміни його суспільної форми, тому певним продуктивним силам, як правило, відпові­дають і певні виробничі відносини.

Закон економії праці (робочого часу) — суттєвий (внутрішній), стійкий обернено пропорційний причинно-наслідковий зв'язок між величиною робо­чого часу як міри витрат праці та її результатом.

Закон конкуренції — об'єктивний економічний закон розвинутого товар­ного виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між відокремленими товаровиробниками в їх боротьбі за одержання найбіль­шого прибутку, внаслідок чого вони змушені знижувати витрати виробництва, поліпшувати якість товарів і послуг.

Закон попиту — внутрішній (суттєвий), сталий, обернено пропорційний зв'язок між ціною і величиною попиту, згідно з яким за незмінності всіх інших чинників (доходи споживачів тощо) зниження ціни зумовлює відповідне зрос­тання попиту, і навпаки.

Закон пропозиції — внутрішній (суттєвий), стійкий, прямо пропорційний причинно-наслідковий зв'язок між ціною і обсягом пропозиції товару, згідно з яким зростання ціни на товар зумовлює збільшення обсягу його пропозиції, а зменшення ціни зменшує кількість товару, що пропонується на ринку.

Закон середнього прибутку — реалізація товарів, що забезпечує однако­вий прибуток на рівновеликі капітали; якщо багато виробників галузі матимуть прибуток, який перевищуватиме середній рівень, це стимулюватиме приплив сюди капіталу — виробництво і пропозиція товарів збільшаться, ціни впадуть, до середнього рівня наблизиться і прибуток; з падінням показника прибутку нижче середнього рівня почнуться зворотні процеси — відплив капіталу, змен­шення виробництва і пропозиції товарів, що спричинить зростання ринкової ціни до рівня ціни виробництва.

Закон спадної корисності — зниження граничної корисності з придбан­ням додаткових одиниць певного товару і задоволенням певної потреби.

Закон спадної продуктивності (віддачі) — використання кожної додатко­вої одиниці будь-якого з факторів виробництва за незмінних обсягів викорис­тання інших призводитиме до зниження його продуктивності.

Закон продуктивності праці — величина вартості товарів прямо пропор­ційна кількості суспільно необхідної абстрактної праці, якої потребує вироб­ництво товарів, і обернено пропорційна продуктивності праці.

Закриті акціонерні товариства (ЗАТ) — підприємства, акції яких розподі­ляються серед обмеженого кола осіб (як правило, засновників) і не підлягають вільному продажу на ринку цінних паперів.

Заробітна плата — ціна товару робоча сила, що складається на ринку, тобто грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.

Засоби виробництва — сукупність предметів праці та засобів праці, які людина використовує у процесі виробництва матеріальних благ і послуг.

Звужене відтворення — зменшення обсягів суспільного виробництва, яке припадає на періоди економічних криз, війн та інших соціальних потрясінь.

Земельна власність (власність на землю) — відносини між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання землі.

Змертвілі витрати — витрати, що не приносять вигод ні продавцю, ні по­купцю, наприклад чекання в черзі.

Змінний капітал У(лаг. varians — що змінюється) — частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили та змінює свою величину у процесі виробництва.

Змінні витрати виробництва — витрати, що безпосередньо пов'язані з обсягом виробленої продукції і змінюються разом з його зміною (до них нале­жать витрати на закупівлю сировини, матеріалів, палива, заробітну плату пра­цівників, зайнятих виробництвом продукції або послуг).

Змішана економіка — економічна система, заснована на різних формах власності, розвиток якої регулюється ринком, традиціями та державними цен­тралізованими рішеннями, які полягають у економічному плануванні, перероз­поділі виробленого доходу, здійсненні спільного (змішаного) державно-приват­ного підприємництва.

Зовнішні (прямі) витрати виробництва — витрати на ресурси, отримані за ринковими цінами на стороні: наймання робітників, придбання сировини, матеріалів, палива, сплата відсотків за кредит, платежі за страхування, оренду транспорту тощо.

Зовнішньоторговельний оборот — сума експорту та імпорту країни за певний час, що відображає обсяги міжнародного обміну товарами і послугами країни.

Зовнішня торгівля — торгівля між країнами, яку формують ввезення (ім­порт) і вивезення (експорт) товарів, що здійснюються на основі міжнародного поділу праці, інтернаціональної вартості товарів як основи світових цін.

Іменні акції — цінні папери, власник яких повинен входити до реєстру AT; продати їх можна лише за допомогою внесення змін до реєстру акціонерів.

Інвестиційні банки — спеціалізовані кредитні установи, що здійснюють фінансування і кредитування інвестицій.

Інвестиційні сертифікати — цінні папери, які дають право на одержання доходу у вигляді дивідендів, відсотків і ренти, що купуються компанією (фондом).

Індекс цін — відношення сукупної ціни певного набору товарів (споживчого кошика) певного періоду до сукупної ціни (такого набору товарів) базового пері­оду, яка свідчить наскільки подорожчали товари порівняно з минулим часом.