Тема 2. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу реалізації та прибутку.

Сутність операційного аналізу. Методи визначення беззбиткового обсягу продажів. Універсальна модель точки беззбитковості для випадку багато номенклатурного виробництва. Цільове планування прибутку. Сутність ефекту операційного важеля.

1. Сутність операційного аналізу

Операційний аналіз (аналіз витрат, обсягів реалізації та прибутку або аналіз беззбитковості) – аналітичний підхід до вивчення взаємозв’язку між витратами та доходами підприємства при різних рівнях виробництва.

Операційний аналіз – невід’ємна частина управлінського обліку. Такий аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною та обсягом продажу. Тому операційний аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.

Змінні витрати – витрати, величина яких змінюється із зміною обсягів виробництва та реалізації продукції. До складу таких витрат належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; частина виробничих накладних розподілених витрат тощо.

Із зміною обсягу виробництва загальні змінні витрати зменшуються (збільшуються), одночасно на одиницю продукції вони залишаються незмінними.

Постійні витрати – витрати, величина яких не змінюється або змінюється несуттєво із зміною обсягів виробництва. До складу таких витрат належать витрати по сплаті орендних платежів; відсотки за користування кредитними ресурсами, амортизаційні відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу, інші окремі види адміністративних та збутових витрат.

Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Прикладами таких витрат є витрати на утримання та експлуатацію обладнання (витрати на плановий ремонт, що здійснюється незалежно від інтенсивності експлуатації обладнання та витрати, пов’язані із завантаженням обладнання), оплата за електроенергію (на загальні потреби і технологічні цілі), заробітна плата продавців (постійний оклад та комісійні з продажу).

2. Методи визначення беззбиткового обсягу продажів

Точка беззбитковості – це обсяг продажів у натуральному або грошовому вираженні, починаючи відp якого діяльність підприємства стає рентабельною. Сума витрат на виробництво й реалізацію продукції дорівнює валовому доходу.

Точка беззбитковості визначається відшкодуванням за рахунок валового доходу від реалізації продукції:

1) суми умовно постійних витрат;

2) змінних витрат, що відповідають даному обсягу продажів.

У мертвій точці результат, тобто прибуток до виплати податків і відсотків за кредит (EBIT), дорівнює нулю. Прибуток має місце при більш високому обсязі продажів, а збитки – при більше низькому. Аналіз точки беззбитковості бізнесу в економічній літературі називають ще C-V-P аналізом (cost-volume-profit).

Точка беззбитковості – це та межа, яку треба переступити підприємству, щоб вижити.

Чим вище поріг рентабельності, тим складніше його переступити. З низьким порогом рентабельності легше пережити падіння попиту на продукцію або послуги, відмовитися від невиправдано високої ціни реалізації.

Ми розглянемо послідовно:

1. вихідні гіпотези (припущення), на яких заснована модель точки беззбитковості бізнесу;

2. можливі напрямки її використання.

Модель мертвої точки будується на деякому числі наступних ідеальних припущень (гіпотез), які обмежують її використання в короткостроковому періоді.

1. Виробничі потужності й стан техніки розглядаються як заздалегідь задані й незмінні.

2. Ціни товарів, що реалізуються, розглядаються як незмінні та незалежні від коливання обсягів продажів.

3. Структура випуску продукції вважається незмінною.

4. Норми витрат факторів виробництва, що визначають собівартість продукції, уважаються стабільними, незмінними у часі. Зокрема, під факторами виробництва маються на увазі технічні норми витрат сировини, матеріалів і комплектуючих і розцінки на одиницю продукції. Графічно із цього слідує, що валовий дохід від реалізації продукції й собівартість реалізованої продукції мають лінійну залежність від кількості реалізованої продукції у фізичних одиницях (штуках, тоннах, комплектах).

5. Зневажається проблемою коливання потреби в грошових коштах. Вважається, що немає зсуву в часі між:

• моментом, коли зроблені витрати, і часом, коли вони оплачені;

• моментом продажу і фактичним надходженням грошей за реалізовану продукцію.

6. Передбачається, що все, що виробляється, продається. Тобто, у постановці задачі ігнорується коливання складських запасів.