47. Суспільна і індивідуальна свідомості: їх співвідношення.

У учбовій і науковій літературі вживаються терміни "свідомість", "індивідуальна свідомість", "групова (масове) свідомість", "суспільна свідомість". Взаємозв'язок між ними розуміється в категоріях загального (свідомість), особливого (суспільна свідомість), одиничного (індивідуальна свідомість), а також частини і цілого.

Свідомість (властиве людині взагалі) характеризується набором властивостей, загальних для усіх людей. Співвідношення свідомості (людини) і матерії аналізується у філософії природи (натурфілософії). Індивідуальна свідомість - ця свідомість, властива індивідові і що включає як загальні властивості свідомості, так і характерні тільки для цього індивіда. Групова (масове) свідомість утворюється з сукупності індивідуальної свідомості індивідів, що входять до соціальної групи. Воно включає загальне для свідомості людини і типове для свідомості індивідів, що входять до групи.

Треба розрізняти свідому сферу суспільства і суспільну свідомість. Свідома сфера суспільства включає: 1) індивідів, інститути, організації, що мають свідомість; 2) пізнавальну діяльність цих суб'єктів; 3) пізнавальні стосунки (спілкування) між ними. Суспільна свідомість - це тільки функція діяльності вищеназваних суб'єктів (їх мозку), свідомість цього суспільства (сім'ї, села, міста, країни, людства). Воно є сукупністю (частина і ціле) і узагальненням (одиничне і загальне) індивідуальної свідомості цього суспільства.

Суспільна свідомість є психічною, свідомою і духовною діяльністю перерахованих суб'єктів, а не світового духу абопродуктивних сил, держави і інших несвідомих феноменів.

З гносеологічного (пізнавальною) боку суспільна свідомість полягає в цілеспрямованому усвідомленні (віддзеркаленні, уяві, оцінці і тому подібне) природного, громадського, індивідуального буття (минулого, сьогодення, майбутнього) у формі почуттів, знань, проектів - "живої" або текстової свідомості. З соціологічного (регулятивною) боку суспільна свідомість є внутрішньою суттю (управлінням, творінням) громадського буття (його функціонування і розвитку) відповідно до потреб і інтересів людей. Суспільна свідомість включає: знання, форми і методи пізнання, послідовність духовних дій і операцій, духовні потреби і інтереси людей.

У суспільну свідомість входить передусім сукупність почуттів, представлень, думок, теорій, що знаходяться в пам'яті живих. Ця свідомість називається масовою і живою для цього суспільства. Далі, в нього входить "нежива" свідомість, історична пам'ять, "знакова" свідомість, яка закодована і зберігається у вигляді рукописів, кінофільмів, предметів матеріальної культури і тому подібне. Частину цієї свідомості можна розшифрувати і зрозуміти, а частина є втраченою, вже незрозумілою сучасникам.

У суспільну свідомість входять форми і методи соціального пізнання, які були розглянуті нами. Методами емпіричного пізнання виступають спостереження, експеримент, опис, моделювання, соціальний факт і тому подібне. До теоретичних методів громадського пізнання відносяться: історичне і логічне, аналіз і синтез, гіпотеза і аналогія, наукова теорія і наукова утопія. Форми і методи громадського пізнання відрізняються у народної маси, інтелігенції, еліти суспільства і своїм набором, і завглибшки засвоєння, і умінням використання.

Основними пізнавальними діями, які входять в процес суспільної свідомості, є віддзеркалення, уява, оцінка, проектування, регуляція, уточнення і тому подібне.

Віддзеркалення - це копіювання громадського буття в чуттєві і уявні образи.

Уява - це здатність створювати нові чуттєві і уявні образи на основі перетворення отриманих в процесі віддзеркалення. Уява ділиться на довільне і мимовільне, відтворююче і творче, конкретне і абстрактне, а також наукове, винахідливе, художнє.

 Оцінка - це процес чуттєвого і уявного порівняння, виділення і віднесення знань до добрих і злих, корисних і шкідливих, Справедливих і несправедливих і тому подібне. Критерієм оцінки виступають потреби, інтереси, цілі, норми, принципи суспільної свідомості, що утворюють його ментальність.

 Проектування - це процес уявного перетворення громадського буття в тому, що відповідає потребам і інтересам суспільства напрямі.

 Регуляція - це процес управління конкретною практичною або пізнавальною діяльністю людей.

 Основою духовної діяльності і свідомості суспільства є духовні (пізнавальні) потреби. Вони виступають вищою формою потреб людей, яких можна розділити на матеріальні (життєві), соціальні (економічні, політичні), духовні. Усі перераховані потреби людей виступають мотивами функціонування і розвитку суспільної свідомості різною мірою. У духовних потребах суспільна свідомість відособляється від громадського буття і починає своє самостійне функціонування в суспільстві.

 Духовна нужда, духовна потреба, духовне задоволення - найважливіші стани суб'єкта : індивіда, соціальної спільності, соціального інституту (сім'ї, кафедри, підприємства і тому подібне), еліти суспільства. Духовна потреба - це протиріччя між загальним уявленням про духовну цінність (художньою, науковою, моральною, світоглядною, ідеологічною, виховною) у свідомості суб'єкта і громадським буттям, що розгортається у вигляді емоцій, духовного інтересу і програми діяльності, що створює духовну цінність. Духовний інтерес, як складена сторона духовної потреби, включає уявлення про духовну цінність, пізнання, оцінку громадського буття і свідомості. Він є єдністю емоційного і раціонального.

Суспільна свідомість має три рівні - психологічний, буденний (емпіричний) і духовний (теоретичний, інтелектуальний, розумний). Кожен рівень суспільної свідомості характеризується своїми типовими суб'єктами, інтересами, методами пізнання, формами знання, характером відтворення і розвитку громадського буття. У рівнях суспільної свідомості тісно переплетені пізнавальна (віддзеркалення, уява, оцінка) і управлінська (проектування, регуляція, коригування) сторони.

Психологічний, буденний, духовний рівень свідомості свойственен і індивідові, і соціальній групі, і народу, і людству. Говорячи про громадську психологію, суспільну буденну свідомість, суспільну духовну свідомість, ми маємо на увазі саме суспільна свідомість, тобто свідомість цього суспільства, яке складається з індивідуальної, класової, національної свідомості, кожне з яких включає психологічний, буденний, духовний рівень. Духовний рівень розпадається на чотири гілки - художні (естетичну), наукові, світоглядні, ідеологічні, виховні.

 Громадська психологія - це сукупність почуттів, чуттєвих представлень, настроїв, звичок, властивих соціальним спільностям, класам, людям, з яких складається народ цього суспільства. Громадська психологія формується під впливом громадського буття і громадського виховання. Вона характеризується наступними ознаками.

 1. Представляє стихійне усвідомлення (віддзеркалення, уяву, оцінку) явищ громадського буття. У громадській психології не зізнається суть громадського буття, його закономірності, тому воно і з'являється у вигляді чуттєвих відчуттів, сприйнять, а не суджень, понять, висновків.

 2. Усвідомлення явища громадського буття в громадській психології супроводжується його оцінкою з точки зору громадських потреб і інтересів. Саме оцінка надає громадській психології емоційний і спонукальний характер.

 3. Через зв'язаність з психікою громадська психологія виступає в таких формах, як почуття, настрої, звички (традиції і обряди і тому подібне), які безпосередньо пов'язані з практичною діяльністю людей, виступають формами її регуляції.

4. У класовому і багатонаціональному суспільстві громадська психологія носить класовий і національний характер, в ній проявляються специфічні потреби і інтереси. Це робить громадську психологію (психологію суспільства) внутрішньо суперечливою і конфліктною.

Суспільна буденна свідомість (буденна свідомість суспільства) складається під впливом громадської психології і духовної свідомості. Буденна свідомість суспільства є сукупністю поглядів (суджень), висновків, понять, відповідних ним способів мислення, обміну думками, властивих цьому суспільству людей. У буденній свідомості суспільства можна виділити буденну свідомість груп, класів, страт, правлячої еліти і тому подібне, які разом утворюють буденну свідомість народу (суспільства). Таким чином, суб'єкти громадської психології і буденної свідомості одні і ті ж, але виступають різними своїми сторонами. Буденна свідомість суспільства теж характеризується певними властивостями:

- виникає з повсякденної діяльності людей по задоволенню своїх потреб так само, як і психологія суспільства, але пов'язано із спробою самостійного осмислення громадського буття, проникнення в його суть;

- безпосередньо залежить від рівня розвитку мислення людей, їх освіти і навчання;

- в класовому і національному суспільстві носить класовий і національний характер;

- є сукупність буденної індивідуальної свідомості цього суспільства : сім'ї, спільності, інституту, народу, країни.

Духовна свідомість утворює вищий рівень свідомості суспільства, суб'єктом якого є переважно інтелігенція. Воно є процесом духовного виробництва (виробництва духовних цінностей), здійснюваним у рамках громадського розподілу праці духовними працівниками (інтелігентами), : церковниками, ученими, інженерами, письменниками і тому подібне.

Духовна свідомість є єдність чуттєвого і логічного, емпіричного і теоретичного, віддзеркалення і творчості. Але провідними сторонами в духовному пізнанні є логічна, теоретична, творча. Духовна діяльність відрізняється своїм суб'єктом, предметом, процесом, способом і результатом. Кінцевим об'єктом духовного виробництва є емпіричні факти, наукові знання (поняття, формули, гіпотези, теорії і тому подібне), художні (живописні, танцювальні, музичні, архітектурні і тому подібне) твори, світогляд (міфологія, релігія, філософія), а також особа.

Рівні суспільної свідомості тісно взаємозв'язані, чинять серйозний вплив один на інший. Так, вплив громадської психології і буденної свідомості на духовну свідомість здійснюється через потреби і інтереси, враження і судження, які стихійно виникають у людей під впливом громадського буття, матеріальних потреб і інтересів. Наприклад, до комуністичної ідеології виявилися сприйнятливіші пролетарі (що знають добре життя) і інтелігенти (це життя що ідеалізують).

 У рамках суспільної свідомості виділяється декілька форм: технічна свідомість, економічна, політична, художня і тому подібне. Ці форми суспільної свідомості включають свій предмет; спосіб (метод) пізнання; психічний, буденний, духовний рівень вираження; спосіб регуляції життєдіяльності людей; роль в суспільстві. Перераховані форми суспільної свідомості є елементами відповідних громадських сфер. Наприклад, технічна форма суспільної свідомості -продуктивні сили, економічна форма суспільної свідомості - економіка, політична форма суспільної свідомості - політична сфера і тому подібне.