
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз „західної” та „східної” філософських традицій.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу. (Платон. „Государство”)
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12.Філлософія Середньовіччя. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •Патристика (II-VI век н.Э.)
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу : емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання. (ф.Бекон, р.Декарт)
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.( Монтескье ш.Л. “о духе законов”.)
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія л.Фейєрбаха: атропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику. (Эрих Фромм “Концепция человека у Маркса”)
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать)
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію. (г. Сковорода „Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.”)
- •Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX – початку XX ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Бердяев н.А. “Воля к жизни и воля к культуре.”
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування якголовна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії)
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •Структура людської діяльності
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •Пригожин и., Стенгерс и. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. Предисловие о. Тоффлера.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності. ( т.Адорно „о технике и гуманизме”).
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск. Постнекласичні дослідження. – к.: 1999, с. 521-523).
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (т.Кун „Структура научных революций”).
- •Філософами позитивістами були в Англії Спенсер і Міль, у Франції Огюст Конт, в Росії Лавров, Михайловський. О.Конт сформував цілий напрямок, зробивши типологізацію наук по етапам:
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к.Маркс, а.Тойнбі, о.Шпенглер, к.Ясперс).
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •Робота "Відкрите суспільство та його вороги"
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм. (н.Макиавелли „Государь”).
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон. Право і справедливість. Конституція і її роль у суспільстві. Особливості Конституції України. Проблема прав людини у сучасному світі.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (м.І.Костомаров „Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике политической экономии”).
- •К. Маркс «к критике политической экономии»
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (ф.Фукуяма «Конец истории»).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
Д - процесс активного целенаправленного преобразования природы и соц. действительности в соответствии с интересами, потребностями, установками, идеалами личности и общества. Сущность деятельности - духовность - способн. человека переводить универсум внешнего во внутренний мир чел. на этич. нравственной основе.
Духовность - система смысла жизненных ценностей, определяющих сущность бытия чел в мире.
Способности чел(Ч):1- создать образ предмета; 2- познать мир и выразить через систему понятий; 3- создать предмет.
1 - создание идеальных образов. Поддержка существующих сложившихся стандартов и норм общения, традиций и т.д. (религия, мифология, искусство, худож. деят.,... - на образном мышлении). Образы содержат в себе новые элементы, которые не содержаиться в наличной действительности и действительность должна подтянуться к этим образам. Эта деят. носит ориентир на смысл жизни - не знание, а смысл.
2 - дух.-теоретич. деятельность - научно-исследовательская - направл. не на создание образов, а на мир, на саму действительность. Познать мир и выразить языком науки. Здесь работает система понятий. Сюда также относится литературоведение, худож. критика и т.д. Теоретич. знание выступает в форме теории, концепции. Теоретич. знание выступает в форме рефлексии, когда рассматр. и делает предметом самое себя. Филос. относится к дух-теор. деятельн., и обладает характеристиками 1. Она и 1 и 2 - она над этим.
3 - Предм.-практич. деят. - в ней реализуются цели, идеи, идеалы, знания и т.д. в ходе материально-предметного преобразования. Это: а) материальное производство - создание орудий труда, средств труда, предм. потребл.; б) социально-преобразоват. деятельн. - революции, реформы, изменение произв. отношений и т.д.; в) воспитательно-педагогич. деятельн.-изменение самого Ч.; г) управленческая. административн. деят. - организация социальн. систем, их совершенств. и т.д.
Обработка природы людьми и людей людьми - через два понятия: опредмечивание и распредмеч. - это взаимод. S-O.
Опредмечивание - создавая предметный мир, мы опредмечиваем знание, культуру - это переход знаний, идей, образов в бытие предметов, форму предм., формы материальн. и дух. культуры.
Распредмечивание - переход предметности мира культуры в живой процесс, т.е. в жизнь субъекта, освоение субъектом предметных форм - педагогическая деят. и т.п.
Культура - результат предм-практ. д-ти, это опредмечивание, которое выражает уровень зрелости общества, способ самоутвержд. Ч в мире. Об обществе в целом говорят по самым ведущим достижениям.
Діяльність – це взаємодія з об'єктивним світом суспільної людини. Вона є єдністю матеріально-перетворюючого та духовного начал. Без неї неможливе існування людини. .Людина є суб’єктом діяльності і як субєкт має насамперед діяти і мислити.
Структура людської діяльності
Мета – це суб’єктивний образ бажаного результату, це ідея, програма, ідеологія.
Людина в своїй меті є невільною, вона підкоряється своім потребам, інтересам, а в засобах – вільна, вона сама їх створює, їх немає в природі. Засоби приватні і суспільні. Людська діяльність діє через принцип зворотного зв’язку, не лінійна, весь час проявляється нова мета, інтереси, засоби, потреби.
Завдяки діяльності людина поборола початкову тотожність з природою і піднялася над нею, набувши надприродного статусу і форми свого буття.
Види діяльності: практична та духовна, фізична та розумова, моральна-аморальна, законна-незаконна, колективна-індивідуальна, активна-пасивна і т.д.
Кожний з цих видів діяльності певним чином діє на особистість в цілому та формує ті чи інші ії якості.
Сфери діяльності: трудова, освітня, споживча, громадська, ігрова, політична.
Форма діяльності – спілкування, не просто дія між людьми, а взаємодія між ними. Кожному виду людської діяльності відповідає той чи інший вид суспільних відносин між людьми.
Суспільні відносини – форми, в яких відбувається діяльність: трудові, виробничі, соціальні, політичні, правові, національні, моральні, естетичні, релігійні.
Основною фундаментальною формою діяльності людини є труд. В античності виділяли три головні цінності – істина, добро, краса. Вільна творча праця допомагає особистості набути цих великих цнот.
Праця в одних країнах більшою мірою, в інших – меншою мірою є ще відчуженою, тобто, виступає як самостійна суспільна сила, що панує над робітниками. Відчуження праці призводить до відчуження людини, її способу життя, до стандартизації, уніфікації, до перетворення індивіда на соціального манекена. В умовах відчуження людина знеособлена, позбавлена надійного середовища, у якому б вона змогла виявити свою індивідуальність, самоутвердитись, реалізувати свої творчі потенції, за цих обставин спостерігається пасивне ставлення особистості до назрілих суспільних проблем.
Діяльністю людина перетворює природу і створює свій особливий світ – культуру. Діяльність є засобом формування соціального як культурного середовища життя людини. Мистецтво і мораль, наука і віра, цінності і норми як суспільні явища утворюють окрему галузь людської діяльності – духовне виробництво.
Предметно-практична – охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили і виробничі відносини, науково-технічний прогрес і технологічну революцію.
Духовно-практична – охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім ї, освіту, виховання тощо.
Духовно-теоретичне – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної), трансформації від однієї інстанції до іншої.