21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать)

Повштовхом для філософії К.Р. було прийняття Християнства 988р., яке співпало з появою писемності. На старослов’янські мову були перекладені роботи Демокріта, Зенона та інш.. Поряд з перекладом філ. літератури була перекладена література богословська (напр-д, Златоуста). Також переклад. Літературні твори: “Ілліада і Одісея”Гомера, міфологічні твори, природничі, медичні, математичні. Інформація заполонила К.Р., це давло можливість для духовного збагачення. Коли з’явились твори, то перед мислителями постало питання: впродовжувати чи створювати свої засади. Вони виконували велику роботу по вивченню зах.-європейських надбань. Антична філософія – Арістостелівськи-Платонівський метод мислення був відірваний від життя.Філософія є пізнання речей божих та людських, життя в істині. Давньоруські мислителі не заперечують значення чуттів і волі, такий орган як серце - центр зіткнення і взаємодії протиборючих сил, орган віри. Проблема співвідношення тіла і душі: тіло - плотське, зовнішнє, душа - внутрішня сутність людини.

Мислителями К.Р. ,які використовували зах.-європ. філософію були:

Іларіон Київський “Слово про закон і благодать”

Даниил Заточник “Моління”

Климен Смолятич “Слово про премудрість”

“Повчання Володимира Мономаха”

”Повість врємєнних літ…”

Згідно з ним філософія визначалась як “знання божих та людських речей, що навчає, як людина може наблизитись до Бога”. Більшість мислителів К-Русі під філософією розуміли любомудріє. Світ мудрості, світ софійності мислився як світ “преподобності”, уподоблення вищого нищому. Мудрість – це не тільки знання істини, але передусім “життя в істині”, вона не лише слово, а й діло.(“Мудростьное життя”). Велика роль книги, писанного слова, книжного вчення в житті людини. “Книжність” осмислюється як одна з найвищих чеснот людини, як запорука мудрості. (підтверження цьому -- Остомирове Євангеліє 1056-1057рр). Пошук істини йде шляхом трактування прихованого тексту писання, включаючи і Біблію – символи, притчи. Одним із способів пізнання виступає притча. Акцент на ролі в пізнанні, започаткований в “Слові про Закон і Благодать”, далі в “Посланні” та ін.

Іларіон Київський “Слово про закон і благодать”. Відомостей про життя і діяльність збереглося небагато. Невідомі дата народження і смерті.

І. Київський був священником, архімадритом. Прославився своїм красномовством. Був помічником Ярослава Мудрого.

1051-1055 р.р. був призначений митрополитом Київським, друга посада після князя. Був правою рукою Ярослава Мудрого. Служба відбувалася у Софіївському соборі. Приймалися посли, проводились літургії.

У роботі “Слово про закон і благодать” говорилось про зміцнення К.Р., робота була складена 1037-1040 р.р. з промов Іларіона Київського. Основна ідея роботи – поширення Християнства, переваги вчення Христа, Євангелії над Біблією, перевага Нового Заповіта над Старим. Новий і Старий Заповіт – 2 епохи. Релігія Християнства – ідеї свободи і благодаті. Залучення К.Р. до Християнського світу знаменує нову інтелектуальну епоху. Рівність між народами, які прийняли віру раніше чи пізніше.Залучення Русі до християнства - це Благодать. Християнський світогляд уявляє історію як рух з Божої Волі і спрямовується до вічності. Іларіон уявляє собі Божественне як джерело порядку і гармонії на землі. Для нього сучасна історія - настільки досконала, що спонукає не в майбутнє, а в сьогоднішні дні вбачати мрії про ідеал. Сучасне зливається з майбутнім, спасіння вважається здійсненим у самому акті хрещення Русі, яке тлумачиться як усиновлення Богом людей. Саме тому Іларіон не говорить про майбутнє, його цікавить сучасне. Твір присвячений звеличенню "землі Руської й народу, що живе на ній".

Говорить про історію К.Р., язичництво – етап розвитку історії. Повернення до язичництва неможливе. Говорить про князів, які принесли славу К.Р.: Володимира, Ярослава Мудрого,та інш. Розглянув взаємовідносини між вірою і розумом. Віра в єдиного Бога не тільки є святим ділом, є і розумним. Віра – це результат чистого розуму. Намагався провести ідею подвійної істини, яка була здобута шляхом релігійного откровення та розуму людини. Істина може відкритись за допомогою релігії та розумної діяльності. Істина доповнює віру і науку, не суперечить.Заклава основи філософії серця. Місцем духовності людини є серце, де завжди сіяє розум. Через формулювання викладок – істинаЯк прибічник монархії, говорив про сили держави. Робота пронизана патріотизмом, любові до держави та свого народу.

Робота Іларіона Київського “Слово про закон і благодать” та інші мислителі заклали основи самобутньої філ. думки, для якої характерні такі риси:

1. антропоцентризм – це означає, що людина поставлена в центр філосовствування, центр цілого Світу, людина як вершина творіння Бога;

2. ідея кордоцентризму, або ф-я серця – серце, емоції як шлях пізнання;

3. релігійність – всі мислителі розглядають філ. тематику у зв’язку з розвитком релігії.

Костомаров: релігійність українців випливає з їх внутрішніх та духовних потреб.

4) символічно-образний стиль мислення, що означає – мислителі не пішли шляхом Арістот.-Платонівським абстракним шляхом мислення. Вони намагались розкривати людські почуття, волю, емоції. Символ.-образн. стиль характеризував Біблію, Євангелію. В основу мислення беруться почутєві, історично-конкретні дані.