
1-13_Lection_TOT
.pdf
|
|
4 |
лінію через незначну стисненність води. Лівіше |
знаходиться |
область |
рівноважного співіснування води і льоду. |
|
|
При підведенні теплоти вода нагрівається і починає закипати. Початку |
||
кипіння води відповідає точка b. Температура в точці |
b –tb=tн =ts–температура |
кипіння чи насичення, що залежить від тиску, тобто tн= f(Pн). Ця залежність встановлюється експериментально і приводиться в таблицях. Стану киплячої води при різних тисках буде відповідати нижня гранична крива АК.
Параметри киплячої рідини позначаються відповідно буквами зі штрихом
(v’, u’, h’, s’ ) і приводяться в таблицях у залежності від Pн чи Tн.
На T-s діаграмі процес підігріву води ав- логарифмічна крива ( збіг кривої
ав із прикордонної кривої для спрощення міркувань).
2) Процес пароутворення
Подальше підведення теплоти до киплячої рідини, супроводжується бурх-
ливим пароутворенням і переходом частини води в пару. Тобто на ділянці bc ми маємо 2-х фазну суміш.
Насиченою наз. пара, що утворюється в процесі кипіння і знаходиться в термічній і динамічній рівновазі з рідиною. Насичена пара буває сухою насиченою і вологою насиченою.
Суха насичена пара – являє собою пару, що не містить рідини і має тем-
пературу насичення t=tн при даному тиску.
Вологою насиченою парою наз. двофазна система, що складається із сухої насиченої пари і рідини.
Відношення маси сухої насиченої пари mс.п. до маси вологої пари mв.п., наз.
ступенем сухості пари.
Х = |
mс.п. |
|
mс.п. |
|
, |
|
m |
m |
m |
|
|||
|
|
р |
||||
|
в.п. |
|
с.п. |
|
де m р – маса рідини; mв.п. = mс.п. +mр
Очевидно, що для киплячої рідини ( mс.п.=0) Х=0, для сухої насиченої пари
(mр =0) Х=1.
5
Ділянка всвідповідає рівноважному стану суміші рідини і пари (волога на-
сичена пара), яка характеризується в кожній точці процесу масовою часткою су-
хої насиченої пари, яка міститься у суміші ( ступінь сухості пари Х) .
Тобто, стан вологої пари визначається: P,t і ступенем сухості пари Х.
Кінцевий стан точка с характеризується повним перетворенням рідини в
пару, що має tc = tн при заданому тиску P1.
Таким чином, процес пароутворення є одночасно ізобарним (Pн =const) і
ізотермічним (tн =const ).
Лінія ВК, яка відповідає стану сухої насиченої пари наз. верхньою гранич-
ною кривою пари (х=1, а на лінії АК х=0).
Параметри сухої насиченої пари точка с позначаються відповідними буквами з двома штрихами (v'', u'', h'', s'') і наведені в таблицях у залежності від Pн і t н.
Чисельні значення r у залежності від Pн і |
tн приводяться в таблицях. |
Стан вологої насиченої пари може бути |
визначено, якщо крім Pн і tн |
відомий склад суміші, що характеризується ступенем сухості. Так для визначення об’єму вологої пари:
vх =v''x+(1-x)v'
Аналогічні рівняння можна записати для визначення ентальпії і ентропії.
3). Процес перегріву пари
Якщо до сухої насиченої пари з t=tн продовжувати підводити теплоту, при Р=Р1 , то її температура збільшиться (процес cd). Пара, температура якої при да-
ному тиску більше, ніж температура насичення t > tн наз. перегрітою парою.
Різниця температур t- tн – наз. ступенем перегріву пари. Стан перегрітої пари визначається двома незалежними параметрами – P і t.
I – область рідини;
IIобласть вологої пари;
IIIобласть перегрітої пари.
Криві АК і КВ зливаються в одній точці К, що наз. критичною. У цій точці зникає розходження між рідиною і парою. Вище цієї точки існування речовини в
6
двофазному стані неможливо. Ніяким тиском не можна перевести газ у рідкий стан при температурах вище критичної.
Параметри критичної точки для води: tкр =374,150С и Pкр = 221 бар.
Параметри води і водяної пари
За аналогією з ідеальним газом основними параметрами води і водяної пари є:
1. |
Параметри рідини ( чи конденсату) |
P,v ,T,h , s ,u. |
2. |
Параметри сухої насиченої пари: |
P, v ,T,h , s ,u |
r= h´´ -h´ – схована теплота пароутворення, кількість теплоти, яка необхідна для перетворення 1 кг рідини в пару.
3. Параметри перегрітої пари Р,v,T,h, s,u
Параметри води і водяної пари визначаються з спеціальних таблиць
«Термодинамічні властивості води і водяної пари», що складаються з 3-х частин.
1частина – задаються всі параметри стану за температурою насичення.
T, |
t |
p, |
v´´, |
v´ |
h´´, |
h´ |
s´´ |
s´ |
r |
K |
0С |
бар |
м3/кг |
м3/кг |
кДж/кг |
кДж/кг |
кДж/кг К |
кДж/кгК |
кДж/кг |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 частиназадаються параметри стану за тиском насичення Рн. Заданим є параметр насичення.
T |
T |
V |
v |
H |
h |
S |
S |
P |
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 частина – задані тиск і температура, як P,t =f (h,s,v).

7
H-S діаграма води і водяної пари.
h-S діаграма вперше запропонована Молье в 1904 році має ряд переваг при розрахунках у порівнянні з T-s діаграмою. Великою перевагою є те, що технічна робота і кількість тепла, що беруть участь у процесі, зображуються не площами, а
відрізками ліній.
h кдж/кг
220 бар |
7000С |
|
1000 бар |
|
|
2700 |
1000С |
|
Х=0 |
Х=1 |
В |
1800 |
|
|
|
|
|
|
0,1 бар |
|
|
|
|
0,00611бар |
|
|
900 |
|
|
|
|
А |
|
|
|
|
0 |
3 |
6 |
9 |
S кдж/кгК |
Р=0,00611 бар – ізобара, яка відповідає потрійній точці.
На підставі експериментальних даних на діаграму наносять лінії постійних тисків Р=const. Ці лінії в області вологої пари є прямими, що віялом розходяться в міру наближення до х=1. Наносять h,s,P. Лінії постійних температур в області вологої пари, збігаються з ізобарами і наз. ізобарами-ізотермами. Вище х=1 во-
ни загинаються і розташовані майже горизонтально. Таке розташування поясню-
ється тим, що в області перегрітої пари при зниженні тиску властивості реально-
го газу (пари) наближаються до властивостей ідеального газу, для якого h=f(T).
Лінії постійних об’ємів – v=const йдуть крутіше ізобар і позначені штрихо-
вими лініями.

8
Ця діаграма дає можливість за заданими 2-ма будь-якими параметрами визначити
усі інші.
Цикл Ренкіна
Перетворення енергії органічного палива в механічну за допомогою водяної пари здійснюється в паросилових установках (рис.6.7), а її теоретичний цикл (цикл Ренкіна ) зображений на рис.6.8.
q1”’ |
q0 |
Qтоп |
q1 1 |
6 |
M |
|
q1” |
|
|
Qтоп |
5 |
ПК |
q2 |
|
|
|
2 |
q1’
Qух.газ |
4 |
Н |
|
|
|
3 |
q2 |
Вода при початковій температурі (крапка 3) стискується насосом Н ( процес 3-4) і подається у водяний економайзер ВЕ при тиску Р1, у якому уся вода нагрівається за рахунок теплоти газів, що ідуть, q’1 при Р=const( процес 4-5) до температури кипіння (насичення) Tн (крапка 5), потім у паровому котлі ПК відбувається пароутворення при Tн=const (процес 5-6) з витратою питомої теплоти q”1. Отримана суха насичена пара в пароперегрівнику ПП перегрівається за рахунок питомої теплоти відхідних газів q’’’1 при Р1=const до необхідної температури T1 (процес 6-1). Перегріта пара з параметрами P1, t1, h1 по паропроводу подається в парову турбіну ПТ, де відбувається адіабатне розширення пари до тиску P2 з виконанням зовнішньої роботи ( процес 1-2). Після турбіни пара з питомою ентальпією h2 надходить у конденсатор К, що являє собою трубчастий теплообмінник. Зовнішня поверхня трубок К омивається парою , а у середині їх беззупинно циркулює охолодна вода , яка подається циркуляційним насосом.
У конденсаторі за допомогою охолодної води від пари віднімається питома теплота пароутворення r=q2 і пара переходить при постійних P2 і t2 у рідину з питомою ентальпією h2’ (процес конденсації 2-3). Надалі цикл повторюється.
Такий цикл наз. конденсаційним циклом Ренкіна.

9
Для ПСУ в заданому температурному інтервалі т/д найбільш вигідним також міг би бути цикл Карно. Однак його здійснення зв'язане з великими труднощями. Цей цикл можна було б здійснити в області вологої пари (а56ва), бо ізотермічні процеси підведення і відведення теплоти збігаються з ізобарними і можуть бути реалізовані в котлі і конденсаторі. Але в цьому випадку конденсація (в-а) відбувається не повністю, внаслідок чого в процесі а-5 стискується не вода, як у циклі Ренкіна, а волога пара, об’єм якої більше. Для стиснення пари потрібно спеціальний компресор і порівняно велика робота стиснення.
Питома теплота, що підводиться до робочого тіла на ділянці 4-5-6-1 циклу при Р1=const дорівнює:
q1= h1- h2'
де h1- питома ентальпія пари, що надходить у турбіну; h2’ – питома ентальпія рідини, що надходить у котел.
Питома теплота, що віддається парою у конденсаторі охолоджуваній воді при постійному тиску Р2 на ділянці 2-3 циклу, обчислюється аналогічно:
q2=h2-h2' ,
h2 – питома ентальпія пари, що виходить з турбіни. Термічний к.к.д. циклу Ренкіна
p |
q q |
2 |
|
h1 h2' |
h2 |
h2' |
|
h h |
|
||
1 |
|
|
|
|
1 |
2 |
(6.12) |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
t |
q |
|
|
h h' |
|
|
|
h h' |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
1 |
|
|
1 |
2 |
|
|
|
1 |
2 |
|
P |
T |
K |
1 |
|
|
|
T1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
q1”’ |
X=0 |
X=1 |
|
|
|
K |
|
|
5 |
6 |
1 |
TH |
5 |
qo” |
6 |
|
4 |
|
|
|
q1’ |
|
q0=h1-h2 |
P=const |
|
|
|
T2 |
4 |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
q2=h2-h1 |
2 |
|
3 |
а |
b |
2 |
|
|
|
|
0 |
|
|
V |
0 |
|
|
S |
h |
|
|
1 |
|
|
|
|
h1 |
|
|
|
|
|
|
|
10
|
6 |
|
|
|
|
X=0 |
|
X=1 |
qo |
|
P1=const |
|
|
q1 |
|
5 |
2 |
q2 |
|
4 |
P2=const |
|
|
|
h2’ 3 |
|
|
|
|
0 |
|
|
|
S |

1
Лекція 7
Вологе повітря. Основні поняття і визначення.
Вологим повітрям називається парогазова суміш, яка складається з сухого
повітря і водяної пари.
Вологе повітря широко використовується в техніці, наприклад, при сушінні матеріалів як робоче тіло. Знання його властивостей необхідне для розрахунку си-
стем вентиляції, кондиціонування, опалення і процесів сушіння.
Водяна пара у вологому повітрі може бути в насиченому чи перегрітому стані. Суміш сухого повітря і насиченої водяної пари, називають насиченим воло-
гим повітрям. Суміш сухого повітря і перегрітої водяної пари називають ненаси-
ченим вологим повітрям.
В атмосферному повітрі, як правило, пара знаходиться під невеликим пар-
ціальним тиском і в перегрітому стані. Тому вологе повітря можна розглядати як суміш ідеальних газів, за винятком того, що за певних умов у ній відбувається
конденсація водяної пари (фазове перетворення).
Відповідно до закону Дальтона, загальний тиск суміші газів дорівнює сумі
парціальних тисків сухого повітря і водяної пари, що входять у його склад.
p= pс.пов +pп,
де pс.пов – парціальний тиск сухого повітря; pп – парціальний тиск водяної пари.
Парціальним тиском називають такий тиск, який мав би кожний газ, який входить до складу суміші, якби цей газ знаходився один у тій же кількості, у тому ж об’ємі і при тій же температурі, що і суміш.
Для вологого повітря, як суміші газів справедливе рівняння матеріального
балансу
m= m с.пов +mп,
а також
V=V вл. пов =Vп t= t вл.пов =tп

2
Властивості вологого повітря в основному визначаються властивостями во-
дяної пари, що міститься в ньому, тому для цієї оцінки використовуються таблиці і діаграми водяної пари.
Розглянемо p-v діаграму.
Стан перегрітої пари в суміші характеризується на p-v діаграмі точкою А.
При заданих температурі і тиску вологого повітря завжди існує такий стан, коли в ньому міститься максимально можлива кількість водяної пари. Цьому стану на діаграмі буде відповідати точка В, де водяна пара є сухою насиченою. При цьому
густина водяної пари буде максимальною m ax .
Таким чином, точка В відповідає максимально можливій кількості водяної пари у вологому повітрі при даній температурі і є границею насичення.( Процес насичення відбувається при t=const).
Процес насичення може відбуватися і при незмінній кількості водяної пари,
якщо охолоджувати насичене вологе повітря при постійному парціальному тиску пари ( процес А-С). У точці С пара стає насиченою, і при подальшому незначно-
му зниженні іі температури утворюється туман (відбувається випадання роси).
Температура, до якої необхідно охолодити вологе повітря при P=const, щоб воно стало насиченим, називається температурою точки роси tp. Отже, tp у якому-
небудь стані вологого повітря дорівнює температурі насичення, що відповідає да-
ному парціальному тиску пари, і визначається за таблицями для насиченої пари.

3
Основні характеристики вологого повітря
1. Абсолютною вологістю повітря називається кількість водяної пари (у кг),
що міститься в 1 м3 вологого повітря, тобто за фізичним змістом це густина водя-
ної пари
mп |
|
mп |
п |
3 |
|
|
|
|
(кг/м |
). |
|||
Vв.п. |
Vп |
|||||
|
|
|
|
Для зручності міркувань будемо зображати стан водяної пари у суміші при
його pН ,T p-v координатах.
а,в,с- можливі стани водяної пари при даному pН у суміші ( пара перегріта). pН ,T→табл.3 v→ 1v П ( pП , t)
Густина пари у цих точках по відношенню до вологого повітря – це абсолю-
тна вологість вологого повітря.
2. Максимальна абсолютна вологість вологого повітря при даних pСМ ,T-це мак-
симальна маса водяної пари, яка може знаходитись у вологому повітрі у газоподі-
бному стані
а) якщо t1< tS (p): t1→ v''→ρ
3.Відносна вологість вологого повітряце відношення дійсної абсолютної воло-
гості до максимально можливої, коли при даному тиску і температурі повітря на-
сичене водяною парою
п
m ax
Відносна вологість може змінюватися від φ =0 ( сухе повітря) до φ =100%
(вологе насичене повітря) і характеризує ступінь насичення повітря водяною па-
рою відносно стану повного насичення при тій же температурі.
Для ідеальних газів відношення густин компонентів суміші можна замінити відношенням парціальних тисків, тому