15. На сучасному етапі існує:

1.Паризька валютна система;

2.Генуезька валютна система;

3.Бреттон-Вудська валютна система;

4.Ямайська валютна система.

Контрольні запитання

1.Що є об’єктом та хто є суб’єктом валютних відносин?

2.Дайте визначення та охарактеризуйте складові національної валютної системи.

3.Що таке конвертованість національної валюти?

4.Які види конвертованості Ви знаєте?

5.Що таке валютний курс, назвіть основні види валютних курсів.

6.Як розрахувати курс національної та іноземної валюти?

7.Чим відрізняються номінальний та реальний валютні курси?

8.Які заходи може здійснювати уряд з метою впливу на курс національної валюти?

9.Розкрийте сутність і механізм функціонування валютного ринку.

10.Як може вплинути на фізичний обсяг експорту та імпорту помітне зниження ціни національної валюти порівняно з доларом?

11.Для чого потрібно офіційні резерви іноземної валюти?

12.Чим обумовлюється курс валюти в системі плаваючих валютних курсів?

13.Назвіть етапи розвитку міжнародної валютної системи.

14.Що таке офіційний курс гривні?

15.Охарактеризуйте основні важелі регулювання валютних курсів та механізм їх використання.

16.Що таке валютний кошик?

17.Які колективні валюти Ви знаєте?

Теми рефератів

1.Національна і зовнішня валютні системи.

2.Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

3.Валютний ринок в Україні.

Література

1.Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. пос. —

К.: Атіка, 2002. — С. 301—325.

2. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроєкономика: Уч. — К.: О-во

«Знання», КОО, 2004. — С. 295—302.

287

3.Історія вчень менеджменту. Підручник. А. І. Кредісова. — К.: «Знання України», 2001. — 300 с.

4.Круш П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — К.: Видавництво «Політехніка», 2004. — С. 79—85.

5.Макроекономіка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. — Львів: ІНТЕРЕКО, 2001. — С. 375—435.

6.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2-х ч. / За заг. ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — С. 404—425.

7.Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. — С. 328—356.

8.Овчинников А. С. Сучасна валютна система. — К.: LIBRA, 1993. — 96 с.

9.Основы экономической теории. А. А. Задоя, Ю. Е. Пертуня,

М. Рыбари, 2000. — С. 439—457.

10.Панчишин С. Макроекономіка: Навч. пос. — К.: Либідь, 2001. — С. 203-221, 502—516.

11.Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. — К.: Ли-

бідь, 1999. — С. 230—235.

12.Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. —

К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. — С. 94—101.

13.Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Під заг. ред. проф. А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.

288

ÒÅÌÀ ¹ 17

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

1. Поняття економічного зростання, його вимір.

2. Економічне зростання і крива виробничих можливостей.

3.Фактори економічного зростання.

4.Протиріччя економічного зростання.

5.Моделі економічного зростання.

6.Вплив науково-технічного прогресу на економічне зростання.

Поняття економічного зростання, його вимір

Економічне зростання — це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни. Він є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджального зростання національного доходу порівняно зі зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Розрізняють два поняття «економічний розвиток» та «економічне зростання».

Економічний розвиток — це перехід від одного стану економіки до іншого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання — це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Найважливішими проблемами економічного зростання є:

—тенденції та джерела зростання;

—забезпечення його довготермінової стійкості;

—наслідки вибраної моделі технологічної політики;

—темпи оновлення структури народного господарства;

—вимір факторів та результатів зростання.

З метою вирішення цих та інших проблем застосовують моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель, модель економічного зростання Р. Солоу).

Розрізняють два головних: екстенсивний та інтенсивний, а також змішаний типи економічного зростання.

289

Екстенсивний тип економічного зростання — досягається за рахунок розширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості виробничих ресурсів:

—збільшення чисельності зайнятих;

—збільшення обсягу капіталу;

—залучення більшої кількості природних ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання— досягається за ра-

хунокбільшдосконалоговикористанняекономічнихресурсів, тобто:

—технологічного прогресу;

—рівня освіти та професійної підготовки кадрів;

—економії за рахунок зростання масштабу виробництва;

—покращення розподілу ресурсів;

—також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори. У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання

інтенсивного й екстенсивного типів економічного зростання, і утворюється змішаний (реальний) тип економічного зростання, але розрізняють переважно інтенсивний або екстенсивний тип такого змішаного економічного зростання.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання — зрос-

тання виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій.

За темпами розрізняють високий та низький темпи економічного зростання. Але не завжди високий темп є кращим, тому що це може впливати на якість продукції та структуру виробництва, тобто значно перевищувати кількість випуску засобів виробництва над споживчими товарами.

Також економічне зростання повинн6 бути безперервним та пропорційним.

Існують наступні показники економічного зростання:

•збільшення обсягів реального ВВП (ВНП) або ЧНП чи НД;

•збільшення реального ВВП (ВНП) або ЧНП чи НД на душу населення;

•збільшення реального ВВП (ВНП) або ЧНП чи НД на одного зайнятого.

Також економічне зростання вимірюється річними темпами зростання за наступною формулою:

Т = Y1 −Y0 100%,

Y0

де Т — темп економічного зростання;

290

Y1 — реальний ВВП (ВНП) (ЧНП або НД) у поточному році; Y0 — реальний ВВП (ВНП) (ЧНП або НД) у базовому році. Зміни реального ВВП в українській економіці наведено в

табл. 17.1.

Таблиця 17.1

291

Світова практика свідчить, що нормальні темпи економічного зростання дорівнюють 3—5 % (табл. 17.2.).

Період після війни з 1949 по 1973 рр. для багатьох розвинених країн називався періодом золотого сторіччя економічного зростання. В кінці ХХ сторіччя найбільш високі темпи економічного зростання спостерігалися у країнах Африки, Азії, у Кореї, Сінгапурі, а наднизькі темпи у постсоціалістичних країнах.

Приклад:

Чи суттєва різниця між темпами економічного зростання 3 %

та 4 %?

Припустимо: країна А — темп економічного зростання становить 4 %;

країна В — темп економічного зростання становить 3 %. Згідно з «правилом 70», ВВП країни А подвоїться за 70 : 4 =

= 18 років, а ВВП країни В за 70 : 3 = 24 роки.

Отже, збільшення темпів економічного зростання є досить важливим і незаперечним завданням. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження у темпах зростання може означати недоїдання.

Економічне зростання розглядається як важлива економічна мета, оскільки збільшення реального обсягу національного продукту у розрахунках на душу населення означає підвищення рівня життя. Економічне зростання має важливіше значення, ніж стабільність. Це пояснюється тим, що саме завдяки такому процесові з’являється більша можливість для вирішення соціальноекономічних проблем як у межах держави, так і на міжнародному

292

рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя населення.

Економічне зростання і крива виробничих можливостей

Щодо теорії економічного зростання, то її основна проблема формується так: яким чином можна збільшити обсяг виробничих потужностей або, іншими словами, що потрібно зробити для збільшення потенційного рівня ВВП?. Відповідно до цього економічне зростання графічно можна передати зміщенням праворуч кривої виробничих можливостей (рис. 17.1).

Усі рішення в економіці приймаються в умовах обмеженості, дефіциту ресурсів. Розглянемо найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використовує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох видів товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаємо незмінними.

Крива АD (рис. 17.1) називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці.

Рис. 17.1. Крива виробничих можливостей

293