12. До нетарифних бар’єрів не відносять:

1.ліцензування;

2.квотування;

3.мито;

4.ембарго;

5.немає правильної відповіді.

13. Відкрита зовнішньоторговельна політика без торговельних бар’єрів — це політика:

1.зовнішньоекономічна;

2.протекціонізму;

3.лібералізму;

4.інтернаціоналізації.

14. До негативних наслідків політики лібералізму можна віднести:

1.стимулювання конкуренції;

2.зменшення монополізму національних фірм;

3.збільшення споживчого вибору;

4.незахищеність від демпінгу;

5.все вище перераховане.

Контрольні запитання

1.Охарактеризуйте показники, які впливають на відкритість еконо-

міки.

2.Обґрунтуйте, у чому полягає сутність світового господарства і які основні ознаки його цілісності.

3.Назвіть фактори, що викликають необхідність посилення інтернаціоналізації виробництва у сучасних умовах.

4.Які причини породжують міжнародний поділ праці?

5.Яким бажане бути сальдо платіжного балансу?

6.Аргументуйте, чому Україна відстає у налагодженні світових господарських зв’язків.

7.Охарактеризуйте найважливіші шляхи вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності України.

8.Розкрийте умови вирівнювання платіжного балансу.

9.Обґрунтуйте, за яких умов зросте активне сальдо платіжного балансу.

10.Охарактеризуйте фактори, що зумовлюють необхідність економічних взаємозв’язків країн.

271

11.Розкрийте інструменти торговельних обмежень.

12.Що розуміють під тарифними бар’єрами?

13.Що розуміють під нетарифними бар’єрами? Яка їх функція у державній політиці?

14.У чому полягає мета політики протекціонізму, які її позитивні та негативні наслідки?

15.Розкрийте механізм дії політики лібералізму.

Теми рефератів

1.Зовнішньоекономічна політика України.

2.Механізм зовнішньоекономічної політики.

3.Монетарна політика і міжнародна економіка.

Література

1.Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. пос. —

К.: Атіка, 2002. — С. 301—325.

2.Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроєкономика: Уч. — К.: О-во

«Знання», КОО, 2004. — С. 279—302.

3.Круш П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — К.: Видавництво «Політехніка», 2004. — С. 90—95.

4.Макроекономіка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. — Львів: ІНТЕРЕКО, 2001. — С. 320—359.

5.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2-х ч. / За заг.

ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — С. 386—403, 427—447.

6.Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. — Вінниця:

УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. — С. 301—328, 328—356.

7.Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К.: Вища шк., 2001. —

С. 520—555.

8.Основы экономической теории. А. А. Задоя, Ю. Е. Пертуня,

М. Рыбари, 2000. — С. 420—450.

9.Панчишин С. Макроекономіка: Навч. пос. — К.: Либідь, 2001. —

С. 435—457, 493—502.

10.Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підруч-

ник. — К.: Таксон, 2004. — С. 274—302.

11.Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. — К.: Ли-

бідь, 1999. — С. 219—244.

12.Солонінко К. С. Макроекономіка: Навч. пос. для студентів економічних спец. вищих навч. закладів. — К.: ЦУЛ, 2002. — С. 265—305.

13.Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Під заг. ред. проф. А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.

272

ÒÅÌÀ ¹ 16

ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

1. Валюта та валютні відносини.

2.Валютний ринок та валютний курс.

3.Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

4.Міжнародні колективні валюти.

Валюта та валютні відносини

Валюта обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. Валюта, валютні відносини, національна валютна система є важливими складовими національної грошової системи.

Валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Об’єктом валютних відносин в Україні є валютні цінності. Валютні цінності — платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати тощо), фондові цінності (акції, облігації), та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження. Учасниками валютних відносин є безпосередньо держава, юридичні й фізичні особи. Правова регламентація виникнення, змін чи припинення валютних відносин базується на міжнарод-

них угодах та внутрішніх аспектах.

Головним органом валютного регулювання є Національний банк. Він регулює валютні операції, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій, видає суб’єктам ринку дозвіл на відкриття депозитних рахунків за кордоном. Національний банк визначає сферу і порядок обігу іноземної валюти на території країни, встановлює комерційним банкам максимальні розміри курсового ризику; визначає єдині форми обліку валютних операцій.

Особливості національних валютних відносин визначаються ступенем розвитку економіки, зовнішніх зв’язків держави, політичними обставинами, співвідношеннями між країнами та іншими факторами.

Валюту можна класифікувати за належністю до країни: Національна валюта — це грошова одиниця будь-якої краї-

ни. Для України — гривня, Росії — рубль.

273

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу на території іноземної держави. Для України іноземна валюта — це кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні.

Колективна валюта — виражена в особливих міжнародних одиницях, що імітуються міжнародними фінансово-кредитними установами. Це СДР, євро.

Також валюту розрізняють за ступенем конвертованості.

Конвертованість, або оборотність грошової одиниці — це її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби.

Розрізняють такі види конвертованості валюти:

—неконвертована,

—конвертована: повна конвертована та частково конвертована. Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміня-

ти на іноземні валюти за ринковим курсом. Такими зазвичай є валюти слаборозвинутих країн або країн з економічною кризою. До 1997 р. національна валюта України гривня була не конвертованою.

Конвертована валюта — національна грошова одиниця, яка має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей.

Конвертованою валюта стає завдяки державним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження ор- ганізаційно-правових основ валютного регулювання, зниження інфляції до помірного рівня, накопичення достатнього золотовалютного резерву тощо.

Повна конвертованість — при якій здійснюється вільне (без обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємництва на будь-які цілі.

Найбільшу довіру і найширше застосування мають валюти країн з найвищими економічними потенціалами: долар США, японська єна, англійський фунт стерлінгів, євро. Ці чотири валюти також вільно накопичуються в резервах ліквідності, за що вони дістали назву резервних валют.

Резервна валюта — національні кредитно-грошові ресурси провідних країн світу, що використовуються у міжнародних розрахунках у сфері зовнішньої торгівлі, для визначення цін на міжнародному ринку, при іноземних інвестиціях, а також є основою для визначення валютних курсів.

274