3.пересуванням кривої Лоренца ліворуч;

4.пересуванням кривої Лоренца праворуч.

8. Крива Філліпса відображає:

1. зв’язок між рівнем інфляції і рівнем стагфляції; 2. зв’язок між рівнем безробіття і рівнем зайнятості; 3. зв’язок між рівнем зайнятості і рівнем інфляції; 4. зв’язок між рівнем безробіття і рівнем інфляції.

9. Крива Лоренца відображає:

1. визначення прожиткового мінімуму;

2. причини, що обумовлюють диференціацію доходів;

3. ступінь нерівності доходів;

4. визначення споживчого кошика;

5. абсолютну рівність у розподілі доходів.

10. Визначте причини, що обумовлюють диференціацію доходів:

1. мотиви щодо підвищення комфорту оселі;

2.мотиви щодо володіння нерухомістю;

3.мотиви щодо одержання освіти та щодо праці;

4.все вище перераховане.

11. Нерівність у доходах населення зумовлюється:

1.непропорційним розподілом соціальних трансфертів;

2.великим коливанням первинних доходів;

3.низьким рівнем державного соціального захисту;

4.недосконалістю механізму оплати праці;

5.нерівністю заробітної плати.

12.Система соціального страхування в Україні передбачає:

1.пенсійне страхування;

2.медичне страхування;

3.страхування від безробіття;

4.все вище перераховане.

13.Система соціальних гарантій в Україні передбачає:

1.різні види пільг;

2.соціальний захист малозабезпечених верств населення;

3.надання соціальних благ малозабезпеченим верств населення;

4.все вище перераховане.

Контрольні запитання

1.Охарактеризуйте економічні та соціальні наслідки безробіття.

2.З яких частин складається ринок праці?

3.Опішить інститути організації ринку робочої сили.

195

4.Існує чи ні зв’язок між інфляцією та безробіттям?

5.Охарактеризуйте модель рівноважного ринку праці.

6.Що таке ринок праці та його становище в Україні?

7.У чому полягає суть та зміст кривої Філліпса.

8.Що таке рівень життя та якими показниками він визначається?

9.Охарактеризуйте шляхи захисту безробітних і поліпшення зайня-

тості.

10.Визначте зміст кривої Лоренца.

11.Охарактеризуйте основні види доходів населення та джерела їх формування.

12.Охарактеризуйте основні причини бідності населення в Україні.

13.Проаналізуйте, як держава здійснює регулювання і перерозподіл доходів.

14.Охарактеризуйте добробут населення і показники його рівня.

15.Розкрийте основні напрямки стратегії подолання бідності в Україні.

16.Розкрийте сутність соціального захисту населення в Україні і його основні напрямки.

17.Проаналізуйте соціальні програми боротьби з бідністю в Україні.

Теми рефератів

1.Ринок праці в Україні.

2.Політика зайнятості на сучасному етапі.

3.Рівень життя в Україні та система показників його оцінки.

4.Соціальний захист населення в Україні.

Література

1.Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Уч. — М.: МГУ, Из-во «Дело и Сервис», 200. — С. 43—64.

2.Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. пос. —

К.: Атіка, 2002. — С. 272—301.

3.Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроєкономика: Уч. — К.: О-во

«Знання», КОО, 2004. — С. 311—330.

4.Круш П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — К.: Видавництво «Політехніка», 2004. — С. 85—90.

5.Макроекономіка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. — Львів: ІНТЕРЕКО, 2001. — С. 291—309.

6.Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. — С. 376—394.

196

7.Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К: Вища шк., 2001. —

С. 508—520.

8.Основы экономической теории. А. А. Задоя, Ю. Е. Пертуня,

М. Рыбари, 2000. — С. 387—403.

9.Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підруч-

ник. — К.: Таксон, 2004. — С. 249—274.

10.Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. — К.: Либідь, 1999. — С. 251—264.

11.Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальний подход:

Пер с англ. — М.: Дело, 1996. — С. 521—556, 786—820.

12.Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. —

К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. — С. 85—94.

197

ÒÅÌÀ ¹ 12

ФІНАНСИ. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

1. Сутність фінансів. Фінансова система. 2. Податкова система.

3.Крива Лаффера.

4.Фіскальна політика держави.

Сутність фінансів. Фінансова система

Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов’язане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування фінансів, є не гроші, а потреби суб’єктів економіки у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

Наявність різних потреб у суб’єктів ринкового господарства зумовлює виникнення різних видів фінансових зв’язків.

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплення ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави. Фінанси це історична категорія, вони з’явились одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи. Найбільший розвиток фінансових відносин відбувся в ХХ ст., особливо після Другої світової війни. Обсяги державних бюджетів стали виражатися в мільярдах національних валют. В усіх країнах відбулося одержавлення значної частини національного доходу (від 30 до 50 %). Маючи значні фондові кошти держави почали істотно впливати на процес відтворення. Розширилась сфера фінансових відносин, держави почала акумулювати не тільки ресурси бюджетної системи, а й ресурси позабюджетних фондів.

Фінанси — це сукупність економічних заходів з формування, розподілу, перерозподілу та використання грошових засобів в економіці.

Фінанси це невіддільна сполучна ланка між створенням і використанням національного доходу. Без участі фінансів національний дохід не може бути розподілений в суспільстві. Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб’єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів і розподілу їх здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім’ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

198

Можна визначити наступні риси фінансів, вони:

—набирають грошової (натуральної) форми;

—носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність;

—розподіл ВВП; НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу);

—акумулюють і використовують фінансові засоби на безплатній основі.

Ознаки фінансових ресурсів (засобів) можна перерахувати наступні:

—виражають відносини власності;

—перебувають у постійному русі;

—мають особливі джерела формування;

—відрізняються за напрямами використання;

—мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.

Розрізняють державні, приватні, громадські види фінансів, які

включають в себе:

• Державні

—загальнодержавні;

—регіональні;

—фінанси державних підприємств;

—фінанси державних установ та організацій, що здійснюють

некомерційну діяльність.

• Приватні

—фінанси приватних підприємств та корпорацій;

—фінанси комерційних установ та організацій;

—фінанси домогосподарств;

• Громадських об’єднань

—різних спілок;

—громадських партій;

—громадських рухів;

—спеціальних цільових та благодійних фондів.

До приватних фінансів подекуди відносять фінанси населення. Це пов’язано з проблемою вивчення структури надходжень і витрат сімейного бюджету.

Фінанси домогосподарства — грошові відносини щодо фор-

мування та використання громадянами (членами сім’ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бюджетом. Проблема фінансів господарства теоретично осмислюється вітчизняною наукою і потребує подальшого розвитку. Важливо зрозуміти, що купівля-

199

продаж товарів домогосподарствами — явище обміну. Формування спільних грошових фондів та використання їх — сфера розподільчих відносин, яка і утворює фінанси.

Фінанси підприємств, установ та організацій — система відносин між юридичними особами, між юридичними особами, між юридичними і фізичними особами, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів (фінансових ресурсів). НА цьому рівні формується переважна частка фінансових ресурсів країни.

Фінанси громадських об’єднань — система відносин між:

—громадськими об’єднаннями та їхніми членами;

—щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;

—за напрямами використання грошових фондів об’єднання;

—громадськими об’єднаннями і і підприємствами, організаціями і установами (добровільні внески, пожертвування);

—між різними рівнями громадських об’єднань;

—між громадськими об’єднаннями і підвідомчими господарськими об’єднаннями.

Державні фінанси — особлива сфера розподільчих відносин, пов’язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Такі грошові засоби набувають форм:

—державного бюджету;

—регіональних бюджетів;

—місцевих бюджетів;

—спеціальних фондів;

—фінансів державних підприємств.

Суть фінансів найбільш повно проявляється через їх функції. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу і контрольну, здійснювані ними одночасно.

Розподільча функція фінансів полягає у розподілі націона-

льного доходу і створенні так званих основних, або первинних доходів. Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва, це зарплата робітників, службовців, доходи фермерів, доходи підприємств.

Але первинні доходи не утворюють суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Для цього необхідно здійснювати подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.

200

Перерозподіл національного доходу пов’язаний:

—з міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів і заощаджень підприємств та організацій;

—з наявністю невиробничої сфери, в який національних дохід не створюється (освіта, охорона здоров’я, управління);

—з перерозподілом доходів між різноманітними соціальними групами населення.

У результаті перерозподілу утворюються повторні, або похідні доходи, вони служать для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Беручи участь у розподілі і перерозподілі національного доходу фінанси повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами і насамперед між розміром грошових фондів та їх структури, з одного боку, і обсягом та структурою засобів виробництва і предметів споживання — з іншого.

Кінцева мета розподілу і перерозподілу національного доходу

іВВП, що здійснюється за допомогою фінансів, виявляється у розвитку продуктивних сил, створені ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя населення тощо.

Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподі-

лом ВВП по відповідних фондах і витратою їх за цільовим призначенням.

Фінансовий контроль спрямований на:

—забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного виробництва;

—прискорення науково-технічного прогресу;

—підвищення економічного стимулювання;

—раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природних багатств;

—скорочення непродуктивних витрат;

—поліпшення якості роботи у всіх ланках народного господарства.

Контрольна функція фінансів виявляється також через діяльність фінансових органів.

Крім розподільчої і контрольної функцій, фінанси також здійснюють регулюючу функцію. Регулююча функція фінансів пов’язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення.

201

Серед ознак фінансових засобів можна виділити наступні:

•виражають відносини власності;

•перебувають у постійному русі;

•мають особливі джерела формування;

•відрізняються за напрямами використання;

•мають специфічний склад учасників формування, розподілу, використання.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни.

Фіскальна політика являє собою фінансові заходи держави щодо регулювання бюджетних податків і витрат з метою стабілізації економіки. Цій політиці властиві наступні функції:

•вплив на стан господарської кон’юнктури;

•перерозподіл національного доходу;

•нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

•стимулювання економічного зростання;

•підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

Основним елементом фінансової системи є державний бюджет.

Державний бюджет (англ. budget — сумка) — це фінансовий план видатків держави та джерел їх покриття (за рік).

Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку.

Через державний бюджет розподіляється близько 70 % національного доходу країни. Сутність держбюджету визначається со- ціально-економічним ладом, природою, задачами і функціями держави.

Бюджетну систему України складають: державний бюджет і місцеві бюджети.

На першому етапі відбувається процес складання проекту держбюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня подає його на розгляд Верховній Раді України.

На другому етапі — розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради.

202

На третьому — виконання і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року.

Державний бюджет України

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у ХVІ ст. Була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо.

У 1990 р. прийнято Закон «Про бюджетну систему України», відповідно до якого державний бюджет складається з двох ланок — загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.

До основних джерел доходів відносять:

•податки;

•платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

•неподаткові надходження (від приватизації);

•доходи від операцій з капіталом;

•офіційні трансферти;

•цільові фонди.

Існує багато статей видатків, але їх можна згрупувати у шість основних напрямків:

•національна оборона;

•утримання державного апарату;

•фінансування бюджетного сектора економіки;

•соціальні видатки;

•фінансування розвитку економіки;

•відсоток за державний борг.

Наведемо приклад видатків державного та місцевих бюджетів різних країн (табл. 12.1).

203

Таблиця 12.1

ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ РІЗНИХ КРАЇН

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути дефіцитним або профіцитним.

Дефіцит державного бюджету — це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2—3 % від ВВП.

Державне бюджетне обмеження:

де Bgn — чисті фінансові активи держави в n-му році; Bgn-1 — чисті фінансові активи в (nr – 1)-му році;

r — відсоток по чистих фінансових активах Bgn – 1 попереднього року;

Tn — податки в n-му році; Trn — трансферти в n-му році;

Cgn — державні споживчі витрати в n-му році; Ign — державні інвестиційні витрати в n-му році.

Є три основні засоби збалансування дефіцитного держбюджету:

1.підвищення податків;

2.додаткова емісія грошей;

3.державні позики — випуск державних цінних паперів.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести:

•зменшення приросту національного доходу в умовах кризового стану економіки;

•падіння доходів;

•зменшення акцизних податків, які надходять у держбюджет;

•збільшення бюджетних витрат;

•непослідовна фінансово-економічна політика.

Для зменшення бюджетного дефіциту потрібно:

•змінити систему оподаткування;

•перейти від фінансування до кредитування;

•зменшити управлінські витрати;

•підвищити роль місцевих бюджетів;

204

•скасувати необґрунтовані фінансові пільги;

•здійснювати конверсію;

•ліквідувати дотації збитковим підприємствам.

Профіцит державного бюджету — це перевищення доходів державного бюджету над видатками.

Дані о дефіциті та профециті зведеного бюджету (державний та місцеві бюджети) у 1995—2002 рр. В Україні наведені в табл. 12.2.

Таблиця 12.2

БАЛАНС ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У 1995-2006 РР.

* Профіцит

Державний борг — сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків.

Державний борг виникає через брак у державі коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики — головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів.

Розрізняють:

•Внутрішній державний борг — це боргові зобов’язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

•Зовнішній державний борг — борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

205