ÒÅÌÀ ¹ 6

СПОЖИВАННЯ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ

1. Суть споживання та заощадження. 2. Функція споживання та заощаджень.

3.Недоходні фактори споживання та заощадження.

4.Теорії споживання.

Суть споживання та заощадження

У закритій економіці існує три напрямки використання виробленої нею продукції.

Тобто, частина виробленої продукції споживається домогосподарствами С, частина використовується фірмами та домогосподарствами на інвестиції І, частина закупається урядом для використання на суспільні потреби G.

Споживання домогосподарствами — один з головних компонентів, які визначають розвиток економіки. Переважна частина, приблизно від 2/3 до 3/4 виробленої продукції йде на споживання (С). Споживання формує споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.

Індекс споживчих настроїв (ІСН) — це показник, який ви-

користовують для оцінки споживчої поведінки, він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу, а також він є важливим для визначення економічної політики держави. Він був розроблений у 1946 р. у США, практичне використання індексу для аналізу української економіки почалося з 1994 р.

Споживання — індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.

Кейнс вивів чотири правила сукупного споживання:

1.Споживання (С) є функцією безподаткового доходу;

2.Розмір граничної схильності до споживання (c') знаходиться

умежах від 0 до 1, тобто 0 < c' < 1;

3.З ростом безподаткового доходу середня схильність до споживання (c) знижується;

4.З ростом безподаткового доходу гранична схильність до споживання (c') також падає.

107

За структурою споживання розрізняють такі групи:

—товари поточного споживання (продукти харчування, одяг);

—товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби);

—послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок). Структура споживчих витрат у різних груп населення — різна.

Але існують спільні групи витрат, такі як на: харчування, одяг, житло, медицину, освіту, транспорт.

Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20 % використовуваного доходу, у країнах Західної Європи — в середньому 25 %, а в Україні приблизно 60 % використовуваного доходу.

Існують передбачені закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання.

Так, статистика свідчить, що бідні сім’ї 30—35 % свого доходу витрачають на товари першої необхідності та житло. Із зростанням доходу сімей попит на товари і послуги низької якості зменшується, а на високоякісні товари та послуги зростає. Із подальшим зростання доходу вага споживчих витрат на харчування зменшується.

Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування зростають швидше ніж доход і приблизно дорівнюють 10—20 %. На освіту, здоров’я, відпочинок припадає приблизно 50—55 % від суми споживчих витрат.

Але не весь безподатковий дохід витрачається на споживання, певна його частина заощаджується.

Заощадження — частина доходу, яка залишається не використаною після споживання. Заощадження — це економічний процес, пов’язаний з інвестуванням.

Тобто, заощадження дорівнюють безподатковому доходу за відрахуванням споживання.

Наприклад, розглянемо залежність між реальним доходом та споживанням і заощадженнями:

108

Заощадження роблять як домогосподарства, так і підприємства, але у них існують різні мотиви для заощаджень:

—у підприємств — максимізація чистого прибутку, для розширення виробництва, страхування від криз;

—у домогосподарств — накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості, дорогих предметів тривалого користування, забезпечення старості та передачі спадку дітям, страхування від непередбачених хвороб, на навчання тощо.

Доходи та витрати населення в Україні приведені в табл. 6.1.

Функція споживання та заощаджень

Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість. Щоб зрозуміти цей вплив, треба ввести поняття функції споживання та функції заощаджень.

Функція споживання — це залежність між обсягом споживання і безподатковим доходом (рис. 6.1).

109

Якщо б споживчі витрати повністю дорівнювали доходу, то функція споживання прийняла б форму бісектриси.

а — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від безподаткового доходу (проживання в борг, за рахунок субсидій);

АВ — чисті від’ємні заощадження, означає перевищення споживання над доходами, тобто життя в борг або за рахунок попередніх заощаджень;

т. В — нульове заощадження, тобто повне споживання доходу.

110

Споживання та заощадження, як ми бачимо з функцій, залежать від безподаткового доходу: чим більше дохід, тім більше споживання та заощадження. Але заощадження також залежить від відсоткової ставки. Чим вища відсоткова ставка, тим більше заощадження і менше споживання.

Залежність споживання та заощадження від доходу називають схильністю до споживання та заощадження.

Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.

Середня схильність до споживання (c) — частка безподат-

кового доходу, що спрямовується на споживання:

де С — споживання;

Y — безподатковий дохід.

Середня схильність до заощадження (s) — частка безподат-

кового доходу, що спрямовується на заощадження:

де З — заощадження;

Y — безподатковий дохід.

Гранична схильність до споживання (c') показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання, тобто характеризує тенденцію змін у залежності від змін доходу:

де ∆С — додаткове споживання;

∆Y — додатковий безподатковий дохід.

Гранична схильність до заощадження (s') показує, яка част-

ка додаткового доходу спрямовується на додаткове заощадження:

де ∆З — додаткове заощадження;

∆Y — додатковий безподатковий дохід.

Якщо до середньої схильності до споживання додати середню схильність до заощадження, то отримуємо одиницю.

111