Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Практикум 2

.pdf
Скачиваний:
53
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
5.29 Mб
Скачать

 

Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

61

 

 

7.4. Формули для похідних вищих порядків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похідні вищих порядків

f (x) (f (x)) ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

(n)

(f

(n 1)

 

 

 

 

(x)

(x)) , n

 

 

Позначення

 

 

(4)

(n)

 

 

 

 

y , y

, y

 

, ..., y

, ...;

 

 

f (x), f (x), ..., f (n)(x);

d2y , ..., dny dx2 dxn

Диференціали вищих порядків

 

 

 

d

2

f(x0) d(df(x0)),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dn f (x

0

) d(dn 1f(x

0

))

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інваріантність 1-го диференціала

 

 

 

df(u(x)) f (u)du, u u(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формула обчислення диференціала

 

 

 

d

n

f (x0 ) f

(n)

(x0 )dx

n

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де x — незалежний аргумент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лейбніцова формула

 

 

 

 

 

 

u(x)v(x) (n)

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cnku(n k)(x)v(k)(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u(0) u, v(0)

v

 

 

 

 

Похідна параметрично заданої

 

 

 

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

функції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

(n)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

(n 1)

(t)

 

 

 

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

 

(x) :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(n)

 

 

 

 

x

 

t

 

 

 

 

 

 

y(x) :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

, t ( ; )

 

 

 

y(t), t ( ; )

 

 

 

 

y

 

 

n (t)

 

 

 

x (t)

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похідні вищих порядків деяких функцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m !

 

m n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(n)

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

( 1) n !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

,

n m,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(x

m (n)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

 

 

)

(m n)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,

 

 

 

 

n m

 

x a

 

 

 

 

 

 

(x a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(ax )(n)

ax (ln a)n

 

 

 

 

 

 

(ex )(n)

 

ex

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(log x)(n)

 

( 1)n 1(n 1)!

 

 

(ln x)(n)

 

 

( 1)n 1(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

xn ln a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xn

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(n)

 

 

 

n

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

(n)

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

x

 

 

(sin x)

 

sin

 

 

 

(cos x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

62Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.5.Геометричний зміст похідної і диференціала

Дотична і нормаль до кривої.

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дотичною до кривої в точці M0

y0 y

 

 

 

 

M

 

 

називають пряму M0T, що є

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

граничним положенням січної M0M,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(x0 )

 

коли точка M прямує по кривій до

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точки M0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

df(x0 )

 

 

 

 

 

 

 

y0

M0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

x0

 

 

x0 x

x

Нормаллю до кривої називають

y

 

дотична

 

 

пряму, яка перпендикулярна до

y0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотичної і проходить через точку

 

 

 

 

y f (x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нормаль

 

 

 

 

 

 

O

x0

 

 

 

 

 

x

 

 

Геометричний зміст похідної і диференціала в точці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похідна функції f(x) у точці x0

 

f (x0 ) tg ,

 

 

дорівнює кутовому коефіцієнту

де — кут нахилу дотичної до осі

дотичної, проведеної до графіка

Ox.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

функції y f(x) у точці

 

 

 

Диференціал функції дорівнює

 

 

M0(x0; f (x0 )), тобто

 

 

 

приросту ординати дотичної.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння дотичної

f (x0 )

y f (x0 ) f (x0 )(x x0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x

0

)

 

x

x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння нормалі

f (x0) 0

y f(x0)

1

 

 

(x x0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x0 )

 

 

 

 

 

 

 

f (x

0

) 0

 

x

x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кут між двома кривими. Кутом між двома кривими y f1(x) та y f2(x)

уточці їх перетину називають кут між дотичними до кривих, проведеними в цій точці.

Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

63

7.6. Основні теореми диференціального числення

Теорема Роля. Якщо функція f (x) :

y

C

 

1)неперервна на відрізку [a;b];

2)диференційовна в інтервалі (a;b);

3) на кінцях відрізку [a;b] набуває

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рівних значень f (a) f (b), то в

O

a

 

 

 

 

 

 

 

 

b x

інтервалі (a;b) існує принаймні одна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точка , така, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На графіку функції існує точка M,

 

f ( ) 0, (a;b).

дотична в якій паралельна осі Ox.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема Лаґранжа.

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B

Якщо функція f (x) :

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) неперервна на відрізку [a;b],

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) диференційовна в інтервалі (a;b),

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

то в інтервалі (a;b) існує принаймні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

одна точка така, що

O

 

 

a

 

 

 

 

 

 

b x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (b) f (a) f

( )(b a), (a;b).

На графіку функції існує точка C,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

дотична в якій паралельна січній AB.

 

 

 

 

 

Теорема Коші.

 

 

 

Правило Бернуллі — Лопіталя.

Якщо функції f (x), g(x):

Якщо функції f (x), g(x):

 

 

1) означені і диференційовні у

1) неперервні на відрізку [a;b],

проколеному околі точки x0,

2) диференційовні в інтервалі (a;b),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) g (x) 0 в цьому околі,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3) lim

f(x) lim g(x) 0

( ),

3) похідна g (x) 0 в інтервалі (a;b),

то в інтервалі (a;b) існує принаймні

x x0

 

 

 

 

 

x x0

 

 

 

 

 

 

 

f (x)

 

 

 

 

одна точка така, що

4) існує

 

lim

A,

 

 

 

g (x)

 

 

 

 

f(b) f(a)

 

f ( )

 

 

x x0

 

 

 

 

 

 

то існує

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g(b) g(a) g ( ) , (a;b).

 

f(x)

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

 

 

 

або

 

A.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x x

0

g(x)

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

64Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.7.Тейлорова формула

Многочлен Тейлора n -го порядку

 

 

 

 

n

 

 

 

f (k)(x0 )

 

 

k

функції f (x) за степенями (x x0 )

 

Pn(x)

 

 

 

 

 

(x

x0 )

 

 

k !

 

 

 

 

 

 

 

k 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формула Тейлора n -го порядку

 

 

n

(k)

(x0 )

 

 

 

 

 

 

для функції f (x) в околі точки x0

f (x)

f

 

(x x0 )k

Rn(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

k 0

k !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формула Тейлора — Маклорена

 

 

 

 

 

n

 

f

(k)

 

 

 

для функції f (x) в околі точки x0 0

 

f (x)

(0)

xk

Rn(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k 0

 

 

 

k !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишковий член формули Тейлора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(x)

 

 

Rn(x) f(x) Pn

Залишковий член у формі Пеано

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

x0

 

 

 

Rn(x) o((x x0 ) ), x

Залишковий член у формі

 

 

f

(n 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лаґранжа

Rn

(x)

 

 

( )

(x x0 )n 1, (x0; x)

(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема Тейлора. Якщо функція f (x) означена в деякому околі точки x0 і n

разів диференційовна в ньому, то правдива Тейлорова формула в околі точки x0

із залишковим членом у формі Пеано:

f (x) f (x

0 )

f (x

0 )

(x x0 ) ...

f (n)(x0 )

(x x

n

o((x x

n

 

 

 

 

 

0 )

0 ) ),

1 !

 

 

n !

xx0.

Формула Тейлора — Маклорена для деяких елементарних функцій

ex 1 x x2

 

... xn

e

 

 

 

xn 1

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

(0; x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 !

 

n !

 

(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln(1 x) x x

2

... ( 1)n 1 x

n

 

 

 

 

( 1)n

 

 

xn 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

n

 

 

(1 )n 1 n 1

sin x x x3

... ( 1)n 1

x2n 1

 

 

 

( 1)n cos

 

x2n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3!

 

 

 

 

(2n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

(2n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos x 1 x2

x4 ... ( 1)n

 

x2n

 

 

 

( 1)n 1 cos

x2n 2

 

 

 

 

 

 

 

 

2!

 

 

4 !

 

 

(2n)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2n 2)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k співмножників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1 співмножник

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

( 1)

... ( k

1)

 

 

 

 

( 1) ... ( n)

 

(1 x) 1

xk

 

xn 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k 1

k !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1 )n 1(n 1)!

Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

 

65

7.8. Асимптоти. Екстремуми. Точки перегину

 

 

 

 

 

Асимптота. Асимптотою кривої з

 

 

y

y f(x)

 

нескінченною гілкою називають таку

 

 

 

 

пряму, що віддаль d точки M кривої до

 

 

 

M

 

 

 

цієї прямої прямує до нуля, коли точка

 

 

 

d

 

 

 

M віддаляється вздовж нескінченної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

гілки від початку координат.

 

 

O

 

 

x

 

Вертикальна асимптота. Пряма

y

 

 

y

 

 

 

x x0 є вертикальною асимптотою

 

 

 

 

 

 

 

графіка функції y f(x), якщо

 

 

 

 

 

 

 

lim f(x) .

 

 

 

 

x

 

 

x x0

 

x0

x

 

0

x

 

 

 

 

Похила асимптота y = kx + b.

 

lim

f(x) k,

 

 

Графік функції y f(x) має похилу

 

 

 

 

x

x

 

 

 

асимптоту y kx b, тоді й лише

 

lim (f(x) kx) b.

 

тоді, коли існують скінченні границі

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екстремум функції в точці. Якщо існує такий -окіл точки x0,

що для всіх

x U (x0 ) \ {x0 } виконано нерівність:

 

 

 

 

 

 

 

f(x0 ) f(x) f(x0 ) 0,

 

y

 

max

max

 

 

max

 

 

то точку x0 називають точкою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

строгого локального максимуму

 

 

 

 

 

 

 

функції f (x), а значення f(x0 )

 

 

 

 

 

 

 

локальним максимумом функції;

 

 

 

 

 

 

 

f(x0 ) f(x) f(x0 ) 0,

 

min

 

min

min

 

 

 

 

 

 

 

то точку x0 називають точкою

 

O

 

 

 

x

 

строгого локального мінімуму функції

Точки максимуму і мінімуму

 

 

f (x), а значення f(x0 ) локальним

 

 

називають точками екстремуму

 

мінімумом функції.

функції, а максимуми та мінімуми

 

 

функції — екстремумами функції.

 

Точка перегину. Точку x0

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

називають точкою перегину функції

 

 

 

 

 

 

 

f (x), якщо під час переходу через неї

 

 

 

 

 

 

 

функція змінює напрям опуклості на

O

 

 

 

 

 

x

протилежний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

66Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.9.Дослідження функції на монотонність і точки екстремуму

Критична точка 1-го порядку.

1)

f (x0 ) 0;

 

 

 

 

 

 

 

Нехай функція f (x) означена в околі

2) f (x0 ) ;

 

 

 

 

 

 

 

точки x0. Точку x0 називають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

f (x0 ).

 

 

 

 

 

 

 

 

критичною точкою 1-го порядку, якщо

 

 

 

 

 

 

 

 

виконано одну з умов:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Достатня умова монотонності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

функції. Нехай функція f (x)

 

 

y

 

f (x) 0

 

f(x)

диференційовна в інтервалі (a;b). Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

якщо x (a;b):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f зростає в

 

 

 

f (x) 0

 

 

 

 

 

 

1) f (x) 0, то функція

 

 

 

 

f(x) C

інтервалі (a;b) (f );

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x) стала в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) f (x) 0, то функція

 

 

 

f (x) 0

 

 

 

 

 

 

інтервалі (a;b);

 

 

 

 

 

 

f(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3) якщо f (x) 0, то функція f

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

спадає в інтервалі (a;b) (f ).

 

O

 

 

 

b

 

x

 

Необхідна умова існування

 

 

y

 

f (x0 )

 

f

 

 

 

)

екстремуму. Якщо функція f

 

 

 

f (x

) 0

 

 

(x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

означена в деякому околі точки x0 і

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

досягає в цій точці екстремуму, то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точка x0 є критичною точкою 1-го

 

O

 

x0

x0

 

x

 

 

 

x

порядку.

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша достатня умова існування екстремуму. Нехай x0

— критична

точка 1-го порядку і функція f

неперервна в деякому околі точки x0. Якщо в

цьому околі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

для x x0,

 

0

 

max

 

 

min

 

 

 

 

1) f (x) 0

і f (x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

для x x0,

то в точці x0

функція

 

 

 

 

 

 

f

 

досягає максимуму;

 

 

 

 

f (x)

 

 

 

 

(x)

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

x

 

 

 

0,

 

x0

x

 

 

 

 

 

2) f (x) 0, для x x0,

і f (x)

 

 

 

 

 

 

 

 

для x x0,

то функція досягає в точці

 

extr

 

 

extr

 

 

 

 

x0 мінімуму;

 

 

 

f (x)

 

 

f (x)

3) похідна не змінює знак переходячи

 

 

 

 

x0

x

 

 

x0

 

 

 

x

через x0, то в точці x0 екстремуму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

67

 

 

 

 

 

 

 

 

Друга достатня умова існування

1) якщо f (x0 ) 0, то x0

— точка

 

 

 

екстремуму. Нехай функція f (x) двічі

локального максимуму;

 

 

 

 

неперервно диференційовна в точці x0

2) якщо f (x0 ) 0, то x0

— точка

 

 

 

та f (x0 ) 0, f (x0 ) 0. Тоді:

 

 

 

локального мінімуму.

 

 

 

7.10. Дослідження функції на напрям опуклості і точки перегину

Критична точка 2-го порядку.

1)

f (x0 ) 0;

Нехай функція f означена в околі

2)

f (x0 ) ;

точки x0. Точку x0 називають

3)

f (x0 ).

критичною точкою 2-го порядку, якщо

виконано одну з умов:

Достатня умова опуклості донизу y

(догори). Нехай функція y f(x) в

інтервалі (a;b) двічі неперервно

диференційовна. Тоді, якщо

x (a;b):

1)f (x) 0 , то функція в інтервалі (a;b) опукла донизу (f );

2)f (x) 0, то функція в інтервалі

f(x)

f (x) 0

f (x) 0

f(x) C1x C2

f (x) 0

f(x)

(a;b) лінійна;

O a

 

 

 

 

 

 

b

 

x

 

 

 

 

3) якщо f (x) 0, то функція в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інтервалі (a;b) опукла догори (f ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідна умова існування точки

y

 

 

 

 

 

f (x0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

перегину. Якщо функція f означена в

 

 

 

f (x0 ) 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

деякому околі точки x0 і точка x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

точка перегину функції f, то точка x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

є критичною точкою 2-го порядку.

O

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

x

Достатня умова існування точки

т. пер.

 

 

 

 

 

 

 

 

т. пер.

 

 

 

 

перегину. Якщо для функції f точка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0 є критичною точкою 2-го порядку,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x)

і, переходячи через цю точку, друга

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

похідна f (x) змінює знак, то точка x0

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

x

є точкою перегину функції f.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

68Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.11.Схеми дослідження функції

Схема дослідження функції

Схема дослідження функцій

на монотонність

на напрям опуклості

і локальні екстремуми.

і точки перегину.

Знаходять область означення

Знаходять область означення

функції.

функції.

Серед внутрішніх точок області

Серед внутрішніх точок області

означення знаходять критичні точки

означення знаходять критичні точки

1-го порядку функції f(x).

2-го порядку функції f(x).

Досліджують знак першої похідної в

Досліджують знак другої похідної в

кожному з інтервалів, на які критичні

кожному з інтервалів, на які критичні

точки розбивають область означення.

точки розбивають область означення.

Застосовуючи достатні умови

Застосовуючи достатні умови

монотонності й існування локального

опуклості й існування точки перегину,

екстремуму, висновують про

висновують про поведінку функції.

поведінку функції. Обчислюють

 

значення функції в точках екстремуму.

 

 

 

Схема дослідження функції

Схема повного дослідження

на глобальний екстремум.

функції та побудови її графіка.

Знаходять критичні точки 1-го

Знаходять область означення

порядку функції в інтервалі (a;b);

D(f )функції f (x).

Обчислюють значення функції у

Встановлюють можливі симетрії

знайдених критичних точках і на

графіка функції.

кінцях відрізку [a;b].

Визначають можливі точки розриву

Серед обчислених значень функції

функції і асимптоти її графіка.

вибирають найбільше та найменше

За допомогою першої похідної

значення функції на [a;b].

функції визначають інтервали

 

монотонності і точки екстремуму.

 

За допомогою другої похідної

 

функції визначають інтервали

 

опуклості функції і точки перегину.

 

Знаходять можливі точки перетину

 

графіка функції з осями координат.

 

Будують графік функції y f(x).

 

 

Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.1. Первісна. Невизначений інтеграл

Первісна. Функцію F(x)

 

називають первісною функції f (x)

F (x) f(x).

в інтервалі (a;b), якщо вона

диференційовна для будь-якого

 

x (a;b) і

 

 

 

Теорема про первісну. Якщо F(x)

 

є первісною функції f (x) в інтервалі

(x) F(x) C,

(a;b), то будь-яка інша первісна

C const

функції f (x) в цьому інтервалі має

 

вигляд

 

Достатня умова існування первісної. Будь-яка неперервна на відрізку

[a;b] функція f (x) має на цьому відрізку первісну F(x).

Невизначений інтеграл.

 

 

 

 

 

 

 

Сукупність F(x) C всіх первісних

 

 

 

f (x)dx F(x) C

функції f (x) в інтервалі (a;b)

 

 

 

називають невизначеним інтегралом

 

 

 

 

 

 

 

від функції f (x) і позначають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходження невизначеного

f (x)dx підінтегральний вираз;

інтеграла називають інтегруванням.

f (x) підінтегральна функція;

 

 

 

 

 

 

x змінна інтегрування;

 

 

 

C довільна стала.

 

 

 

 

 

 

 

 

Властивості невизначеного інтеграла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x)dx

 

f(x);

 

(f1(u) f2(u))du

 

 

 

 

 

 

 

d f(u)du f (u)du;

 

 

 

 

f1(u)du

 

f2(u)du;

 

 

 

 

 

dF(u) F(u) C;

Інваріантність формул

інтегрування.

 

 

kf (u)du k f (u)du, k 0;

f (u)du F(u) C, u (x)

70 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.2. Основні формули інтегрування

du

ln

 

u

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u du

u 1

C, 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

eudu eu C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

au

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

du

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sin udu C cos u

 

cos udu sin u C

 

 

 

 

 

du

 

 

 

tg u C

 

 

 

 

 

 

du

 

 

C ctg u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos2 u

 

 

sin2 u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sh udu ch u C

 

ch udu sh u C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

th u C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

C cth u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ch

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sh

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln

 

u

 

 

u2 a2

 

C,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

arcsin

C,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

a

 

 

 

 

a 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a2 u2

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

1

arctg

u

C,

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

1

 

 

 

ln

 

u a

 

 

 

 

 

C,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

2

 

 

 

2

 

 

 

 

u

2

 

 

 

2

 

 

 

 

u a

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

2a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

du

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

tg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tg

 

 

 

 

 

 

 

 

sin u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tg udu C ln

 

 

cos u

 

 

 

 

ctg udu ln

 

sin u

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.3. Основні методи інтегрування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод заміни змінної. Якщо

 

формула заміни змінної:

 

 

 

 

 

 

 

 

функція f (x) неперервна в інтервалі

 

 

f (x)dx f ( (t)) (t)dt.

(a;b), функція (t) неперервно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

диференційовна і строго монотонна,(t) 0 в інтервалі ( ; ), то правдива

Формулу називають «довгим логарифмом», а — «високим логарифмом».