3. Типи внутрішньофірмового планування.

В умовах централізованого управління народним господарством країни діяла така

система планів:

• перспективні (як правило, п’ятирічні);

• поточні, завдання яких — втілення в життя задач п’ятирічних планів;

• оперативні — дальша деталізація поточних планів по підрозділах і на більш короткий період часу (місяць, декаду, добу, годину)

Перспективні плани підприємства розроблялися на основі контрольних цифр,

«спущених згори» — від міністерств та відомств. До 1988 року плани офіційно були

директивними. Поточні плани підприємства майже повністю визначалися

держзамовленнями, тобто підприємству вказувалося: що, в якому обсязі виробляти і куди постачати готову продукцію. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин роль держави зводиться виключно до макроекономічного планування та створення умов для нормального перебігу економічних процесів макро- і мікро-рівня.

З точки зору окремого підприємства, що діє в ринковому середовищі, можна

виділити такі види планів:

• Стратегічний план — довгостроковий план на 5 — 10 — 15 років, у якому формуються основні цілі підприємства на перспективу, конкретні завдання, прив’язані за часом до ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей.

• Стратегічне планування — це перспективне планування, а також визначення місії підприємства та його стратегічного становища з урахуванням формалізації внутрішніх особливостей підприємства.

• Поточні плани — плани, у яких пов’язуються всі напрямки діяльності підприємства і робота всіх функціональних підрозділів підприємства на поточний фінансовий рік. Воно охоплює річний період і єпністю планів по різних видах діяльності підприємств. Однак бажано розглядати різні альтернативні варіанти;

• Оперативні плани — детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань діяльності підприємства у короткому періоді. Мають вузьку спрямованість і високий ступінь деталізації, характеризуються значною різноманітністю прийомів і методів. Розробка і реалізація цих планів практично не залежить від ринкової кон’юнктури і тут може широко використовуватись накопичений десятиріччями досвід централізованого планування.

• Інвестиційні проекти — плани капітальних вкладень, спрямованих на створення нових виробничих потужностей, які мають довгостроковий характер.

• Бізнес-план — план створення нової фірми, план розвитку підприємства, виходу на ринок із новою продукцією, реконструкції об’єкта. Основні об’єкти бізнес планування — інноваційні проекти. Дуже близьке до бізнес-плану техніко-економічне обґрунтування проектів, яке однак розкриває технічні, виробничі, але не комерційні, ринкові проблеми майбутнього бізнесу.

4. Стратегічне планування діяльності підприємства , його завдання та функції.

Стратегічне планування — це перспективне планування, а також визначення місії підприємства та його стратегічного становища з урахуванням формалізації внутрішніх особливостей підприємства.

Планування допомагає відповісти на 4 важливих питання:

1. Де організація знаходиться в даний час, які підсумки і умови її діяльності?

— аналіз діяльності підприємства

2. Якою хоче бачити себе організація в майбутньому?

— розробка місії підприємства

3. Куди і як вона збирається рухатися?

— розробка майбутньої стратегії підприємства

4. Як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті цілі організації?

— зміст техніко-економічного (тактичного) планування

Стратегічне планування дає відповідь на перші три питання, а відповідь на

четверте питання і складає зміст техніко-економічного (тактичного) планування, основне завдання якого — забезпечити виконання цілей і завдань стратегічного плану на майбутній рік.

5. Відмінності стратегічного, тактичного та оперативного планування.

Тактичне планування нерозривно пов'язане з стратегічним плануванням, так як там, де використовується стратегічне планування, виникає потреба у тактичному плануванні.

Тактичне планування означає уточнення, коригування, доповнення, одним словом, конкретизацію стратегії. Під тактичним плануванням розуміють планування дій, які повинні представляти найбільш ефективні способи досягнення стратегічних цілей. Іншими словами, тактика є однією з форм вираження стратегії. Стратегія і тактика, загальному плані, мають споріднені цілі та їх сутність полягає у визначенні засобів, з допомогою яких підприємство прагне до досягнення поставлених цілей і завдань. Тактичне планування - це детальне планування, визначення та розробка питань в рамках технічних ліній. Тактику можна розглядати як певні кроки, ступені по напрямку до вершини - загальної мети, передбаченої стратегією.

Щоб краще зрозуміти, що таке тактичне планування, розглянемо відмінності між стратегічним і тактичним плануванням за деякими характеристиками.

Подробиця. У стратегічному плануванні проводиться планування спільних ліній діяльності підприємства. У тактичному плануванні має місце детальне планування.

Часовий рівень. У стратегічному плануванні плани характеризуються довгостроковістю, а в тактичному плануванні - короткостроковістю.

Особи, що приймають рішення. У стратегічному плануванні рішення приймають нечисленні фахівці з вищого керівництва, тактичному - численні фахівці середньої ланки керівництва.

Характер проблем. У стратегічному плануванні розглядаються рідко повторювані проблеми та завдання, а в тактичному плануванні вирішуються однорідні проблеми.

Ступінь регулярності дії. У стратегічному планування дії можуть носити як регулярний, так і нерегулярний характер. У тактичному плануванні прийнятий фіксований графік дій.

Кількість альтернатив. У стратегічному плануванні може бути багато альтернатив, у тактичному плануванні таких альтернатив мало.

Процес тактичного планування складається з двох взаємопов'язаних стадій: підготовка плану і його прийняття. Підготовка плану включає в себе збір, систематизацію та уточнення різної інформації е діяльності підприємства, аналіз отриманої інформації, частування цілей і завдань планування, постановку менеджером завдань окремим структурним підрозділам і працівникам на розробку плану, визначення підлягають включенню в план заходів. Ухвалений план обов'язково повинен бути документально оформлений і затверджений керівником підприємства.

Крім тактичного планування слід розрізняти поточне, або оперативне планування.

Поточне, або оперативне планування ~ це те, чим щодня займається менеджер на підприємстві. До нього належить планування роботи підприємства на невеликий проміжок часу. Це може бути як день, так і місяць, квартал, півріччя і навіть рік. Це залежить від стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Поточне планування, як правило, викликається необхідністю реагувати на багато факторів. Наприклад, повинна бути миттєва реакція менеджера на факт настання форс-мажорних обставин, які можуть викликати загибель людей. До них належать стихійні лиха (повінь, пожежа, землетрус тощо). До форс-мажорних обставин відносять і страйки. Менеджер повинен швидко реагувати на виниклі позаштатні ситуації, на зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства з метою запобігання небажаних наслідків або вилучення максимальної користі для підприємства. Сюди можна віднести і вирішення поточних проблем і завдань, наприклад таких, як конфлікти.

При поточному (оперативному) планування, на відміну від стратегічного і тактичного, відсутній істотний часовий розрив між фіксацією на рівні свідомості дії, що підлягає виконанню, та здійсненням такого дії в реальному режимі. Менеджер повинен знати, що реакції оперативного планування і оперативного дії можуть мати вельми важливі стратегічні наслідки. Він повинен вміти пролонгувати (продовжити) наслідки оперативного, поточного планування, оперативного дії на майбутній часовий період. В іншому випадку можуть виникнути дуже небезпечні для підприємства явища або ситуації.

Процес поточного або оперативного планування складається з декількох стадій:

виявлення проблеми;

визначення можливих дій;

попередній вибір одного з визначених можливих дій;

аналіз можливих наслідків;

остаточний вибір дії.