8.1. Ринок та його функції

Поглиблене розуміння категорії «ринок» вимагає врахування місця ринку у всій системі суспільного відтворення. Ця система включає чотири сфери економічної діяльності: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Природною метою економічного життя є споживання, найважливішою сферою економіки є виробництво. Без його розвитку не може бути ринку, саме виробництво народжує товарну масу. У зміні виробничої сфери – ключ до всіх змін в інших сферах економіки. Це особливо важливо для формування ринкових відносин там, де їх ще немає. Проте між виробництвом і споживанням знаходяться й інші сфери. За виробництвом йде розподіл, тобто система, що визначає, кому дістануться безпосередні результати виробництва, хто стане власником виробленої продукції. Розподіл відіграє величезну роль у визначенні соціальних відносин між людьми та матеріального становища різних прошарків суспільства. Але розподіл – це не тільки наслідок виробництва. Від того, як розподіляються результати праці, багато в чому залежить ефективність виробничого процесу. Хоча обмін займає третє місце, він, подібно до розподілу, здійснює сильний зворотній вплив на виробництво. Його можна спостерігати при розгляді функцій ринку, про які буде сказано нижче. В усякому разі, сфера обміну відіграє величезну роль у всій системі суспільного господарства, а тому й розвиток ринку як сукупності відносин товарного обміну відбувається у найрізноманітніших формах і видах. В одному випадку ми зустрічаємо єдиного пануючого на ринку виробника, в іншому – виявляємо тисячі й тисячі підприємств, кожне з яких поставляє незначну частину ринкової продукції. Між цими крайнощами розташовується майже безмежна різноманітність ринкових структур. Ринок як розвинена система відносин товарного обміну є системою окремих взаємозв'язаних ринків: засобів виробництва, робочої сили, послуг, фінансовий, технології, творів мистецтва тощо.

Існує кілька визначень ринку. Ринок – це обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного обміну. Ринок – це механізм взаємодії покупців і продавців, іншими словами, відношення попиту і пропозиції. Ринок – це сфера обміну усередині країни і між країнами, яка пов'язує між собою виробників і споживачів продукції.

Таким чином, ринок включає взаємопов'язані об'єкти й суб'єкти матеріального й грошового обігу. Він зв'язаний і з невиробничою сферою, і навіть зі сферою духовною. Проте його елементи не однакові за своїм значенням. Ринок починається з можливості придбання робочої сили (трудових ресурсів) і засобів виробництва (інвестиційних ресурсів). Без цих елементів продуктивних сил, без їх з'єднання за допомогою капіталу не може функціонувати виробництво. Величезне економічне значення має споживчий ринок, тобто ринок продовольства, одягу, взуття, легкових автомашин та інших предметів споживання. Без його розвитку втрачається суспільний сенс відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового обігу. Фінансовий ринок (ринок позикових капіталів) забезпечує мобільність капіталів, їх перелив у найбільш прибуткові, найбільш важливі, перспективні галузі виробництва. Це один із самих комплексних ринків, його часто поділяють на: грошовий ринок (короткострокових кредитних операцій, казначейських та комерційних векселів, інших короткострокових грошових паперів) і на ринок капіталів (середньо- і довгострокових цінних паперів, тобто акцій і облігацій). Втім, комплексними є і решта всіх ринків. Ринок послуг, наприклад, існує за тих умов, коли визначена плата за самі різні послуги. Ступінь його розвитку визначає забезпеченість населення і підприємств послугами, з їх якістю і своєчасністю. Ринок включає і елементи духовної сфери, перетворюючи на об'єкт купівлі-продажу технологію створення і втілення в життя мистецької ідеї, стимулюючи матеріально її народження, поширення та використання.

Отже, кожен елемент ринку має своє самостійне значення, але тільки тісна взаємодія між ними приводить до плідного функціонування всього ринкового господарства. Ступінь розвитку ринку визначає і його масштаби. Спочатку (при простому товарному господарстві) виникає порівняно вузький ринок, де реалізуються переважно предмети споживання. Надалі, особливо з розвитком промислового капіталу, сфера товарного обігу надзвичайно розширюється. Виникає і розвивається система ринків, на яких продаються й купуються споживчі товари і засоби виробництва, робоча сила тощо. З часом в ході розвитку міжнародних економічних відносин виникає світовий ринок.

Ринкові відносини, що склалися у суспільстві, істотно впливають на всі сторони господарського життя, виконуючи низку істотних функцій.

Функція інформаційна. Через постійно змінні ціни, процентні ставки тощо ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент та якість тих товарів і послуг, які поставляються на ринок. Маючи стихійний характер, ринкові операції перетворюють ринок на гігантський комп'ютер, що збирає і переробляє колосальні об'єми точкової інформації і видає узагальнені дані по всьому тому господарському простору, який він охоплює. Це дозволяє кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво із змінними умовами ринку.

Функція посередницька. Економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного розподілу праці повинні знайти один одного і обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити, наскільки взаємовигідним є той чи інший технологічний і економічний зв'язок між конкретними учасниками суспільного виробництва. У нормальній ринковій економіці з достатньо розвиненою конкуренцією споживач має можливість вибору оптимального постачальника (з точки зору якості продукції, її ціни, термінів постачання, умов обслуговування після продажу та інших параметрів). В той же час продавцеві надається можливість вибрати найбільш вигідного покупця.

Функція ціноутворююча. На ринок надходять зазвичай продукція і послуги одного призначення, у які вкладені неоднакову кількість грошових, матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згоден сплатити покупець. Саме на ринку формується віддзеркалення суспільної вартості, завдяки цьому встановлюється динамічний зв'язок між вартістю і ціною, що чутливо реагує на зміни у виробництві, у потребах, у кон'юнктурі.

Функція регулююча пов'язана із впливом ринку на всі сфери економіки і, перш за все, на виробництво. Ринок дає відповідь на питання: що виробляти, для кого виробляти, як виробляти. Ринок не може існувати без конкуренції. Внутрігалузева конкуренція стимулює зниження витрат на одиницю продукції, заохочує зростання продуктивності праці, технічний прогрес, підвищення якості продукції. Міжгалузева конкуренція, стимулюючи перелив капіталів з низькоприбуткових у високоприбуткові галузі, оптимізує структуру економіки, підтримуючи розширення найбільш перспективних галузей. Тому регулююча функція ринку є найважливішою, а збереження і підтримка умов існування конкурентного середовища є найбільш важливим завданням державного регулювання у країнах з розвиненою ринковою системою.

Важливу роль у ринковому регулюванні має співвідношення попиту і пропозиції, що істотно впливає на ціни. Зростає ціна товару – необхідно розширювати його виробництво, падає – потрібно відповідно скорочувати його. У підсумку раціональні стихійні дії підприємців приводять до встановлення більш менш оптимальних економічних пропорцій. Підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому в цьому випадку він, перебуваючи під впливом «невидимої руки ринку», прямує до мети, яка безпосередньо не входила в його наміри: переслідуючи свої ділові інтереси, він, керуючись вимогами законів ринку, служить інтересам суспільства.

У сучасних умовах ринкова економіка управляється не тільки «невидимою рукою», але і державними важелями, проте саморегулююча роль ринку продовжує відігравати свою суспільнозначиму роль, багато в чому визначаючи збалансованість національної економіки.

Функція санації. Ринковий механізм – це не добродійна система. Їй властиве соціальне розшарування, нещадне відношення до відсталих. За допомогою конкуренції ринок очищає (здійснює санацію) суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, дає можливість до існування й розвитку заповзятливішим і ефективнішим. У результаті безперервної ринкової взаємодії підвищується середній рівень стійкості всього національного ринку.

Середній життєвий цикл малого бізнесу не перевищує шести років. Нерідко гинуть в конкурентній боротьбі й крупні підприємства. Зрозуміло, за умов конкуренції виробництва і капіталу монополізація деформує механізм оздоровлення й очищення ринку. Та все ж у ринковому світі монополізація ніде не пригнічує конкуренцію настільки, щоб «природний відбір» припинився. У повсякденному житті ми все частіше стикаємося із словами «конкуренція», «конкурентний ринок». Перше відноситься до способів поведінки окремих підприємств на ринку, друге – до ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-якого товару (такі, як кількість підприємств, технологія виробництва, типи товарів, що продаються, і т.п.), які впливають на поведінку і діяльність підприємств.

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі підприємства здатні впливати на ринок, тобто робити вплив на умови реалізації своєї продукції, перш за все – з допомогою ціни. Чим менше окремі підприємства роблять вплив на ринок, де вони реалізують свою продукцію, тим конкурентнішим стає ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окреме підприємство не може здійснювати на ньому відчутного впливу.

Існують чотири основні типи ринкових структур. Перша з них носить назву досконалої конкуренції, друга – недосконалої конкуренції, третя, – олігополії, четверта – чистої монополії. Характерні риси чотирьох основних структур ринку наведені в табл.