Функції заробітної плати та механізм їх реалізації
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником роботу. До мінімальної заробітної плати, згідно з законом України «Про оплату праці» [6], не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та юридичних осіб. Так, згідно із законом України «Про Державний бюджет на 2011 р.» визначені наступні розміри мінімальної заробітної плати [3]:
у місячному розмірі: з 1 січня 2011 р. – 941 грн., з 1 квітня – 960 грн., з 1 жовтня – 985 грн., з 1 грудня – 1004 грн.;
у погодинному розмірі: з 1 січня 2011 р. – 5,92 грн., з 1 квітня – 5,77 грн., з 1 жовтня – 5,92 грн., з 1 грудня – 6,04 грн.
Договірне регулювання оплати праці – система відносин з приводу оплати праці, яка закріплюється в угодах, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях. Відповідно до статей 14-20 Закону України «Про оплату праці», договірне регулювання оплати праці охоплює [6]:
організацію оплати праці на підприємствах (форми, системи, норми праці, розцінки, тарифні сітки та ін.);
оплату праці працівників, які виконують роботи, невластиві основній діяльності галузі (підгалузі);
оплату праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад;
оплату праці за сумісництвом;
оплату праці за кордоном.
На розмір заробітної плати робітників підприємств здійснюється обов’язкове нарахування єдиного соціального внеску. Об’єктом нарахування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також суми виплати за виконання робіт (надання послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ціього внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, розмір та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також повноваження Пенсійного фонду України як органу, що уповноважений здійснювати збір та ведення обліку єдиного соціального внеску, визначається законом України «Про збір та облік єдиного страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [4].
Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування складає від 36,76 % до 49,7 %, якій встановлюється у відсотках до визначеної відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності. Всі підприємства у залежності від професійного ризику поділені на 67 класів. Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування [4, ст. 7, 8].
Джерелом коштів на оплату праці робітників підприємств (фонд оплати праці) є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Взаємозв’язок високої заробітної плати, ефективності виробництва і зростання доходів зображено на рис.
10.2.3. Форми та система оплати праці на підприємстві
