Xfhjlt.)

Поняття суспільно-політичного лексикону інформаційного суспільства

Як свідчить аналіз, існуючі економічні системи покликані пристосовуватися до інформаційної парадигми існування соціуму, в контексті якої суспільно-політичний лексикон збагатився останніми роками такими поняттями, як «електронний уряд», «електронне громадянство «кіберполітика». «кібердемократія», «комп’ютероопосередкована політична комунікація». І

Основна відмінність інформаційного суспільства від суспільства , у якому домінує промисловість. Ознаки інформаційного суспільства

До головних ознак інформаційного суспільства слід віднести: 1) формування єдиного інформаційно-комунікативного простору України як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України у процесах інформаційної та економічної інтеграції регіонів, країн і народів; 2) становлення і в подальшому домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій; 3) створення і розвиток ринку інформації і знань як фактору виробництва та їх доповнення до ринку природних ресурсів, праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; 4) зростання ролі інформаційно- комунікаційної інфраструктури у системі суспільного виробництва; 5) підвищення ролі освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному та регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливішої характеристики послуг праці; 6) створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, розповсюдження і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Визначення ,виміри інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому: 1) інформація стає головним економічним ресурсом, а інформаційний сектор виходить на перше місце по темпам розвитку, по числу зайнятих, по долі капіталовкладень, по долі ВВП. 2) Має місце розвинута інфраструктура, що забезпечує створення достатньої кількості інформаційних ресурсів. Це у першу чергу система освіти і наука. Основною формою власності стає інтелектуальна власність, а у конкурентній боротьбі за світову першість з’являється новий критерій – рівень розвинутості інформаційної інфраструктури та індустрії. 3) Інформація стає предметом масового споживання. Інформаційне суспільство забезпечує індивіду доступ до будь- якого джерела інформації, що гарантується законом (воєнна і державна таємниця також визначаються законом) і технічними можливостями; з’являються нові критерії оцінки рівня розвитку суспільства – кількість комп’ютерів, кількість підключень до Інтернет, кількість мобільних і фіксованих телефонів; формуються основи інформаційного суспільства. 4)З’являється єдина інтегрована інформаційна система на основі технологічної конвергенції (злиття телекомунікаційної, комп’ютерно- електронної, аудіо-візуальної техніки. Створюються єдині національні інформаційні системи ( в США – в 1980- рр., в Західній Європі – у 1990-і рр.). В результаті вище перерахованих процесів, що відбулися в сучасному світі, сформувалося інформаційне суспільство як глобальне. Воно включає в себе: світову інформаційну економіку; єдиний світовий інформаційний простір; глобальну інформаційну інфраструктуру; світову законодавчо- правову систему, що формується.

В інформаційному суспільстві ділова активність переміщується в інформаційно-комунікативне середовище. Формується віртуальна економіка, віртуальна фінансова система, що ставить складні питання про механізми їх регулювання і зв’язки з реальною, «фізичною» економікою.

Україна знаходиться на стадії переходу до інформаційного суспільства. Однак існує безліч перепон , які сповільнюють інформатизацію України.

Формування інформаційного суспільства в Україні сьогодні являється необхідною умовою стійкого розвитку країни, її повноцінної інтеграції у світову економіку. На жаль, незважаючи на високі темпи в інформаційній сфері останнім часом, Україні все ж не вдалося скоротити відставання від промислово розвинутих держав у сфері інформатизації економіки і суспільства. До числа негативних факторів слід віднести: застарілу правову базу використання нових технологій, недостатнє впровадження сучасних комп’ютерних та інформаційних технологій у сфері державного управління, низький рівень підготовки кадрів у сфері створення і використання нових технологій. У розвитку національної інформаційної інфраструктури держава повинна відігравати роль координатора діяльності різних суб’єктів суспільства, покликаних цілеспрямованою політикою прискорити інтеграцію людей в суспільство знань. Державна політика по формуванню інформаційного суспільства повинна дотримуватися балансу інтересів держави, підприємницьких кіл, особистості і держави в цілому. Однією з умов інтеграції України у глобальне інформаційне суспільство являється розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, Iнаціональному і регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості.

Добровольська А.Б. Інформаційний простір:проблеми становлення нової якості національного росту//Наука України у світовому інформаційному просторі. –Вип.3.—К.:Академперіодика, 2010. –С.61-70

Збільшення і розширення зв язків і взаємодій активізувало глобалізацію усіх сфер суспільних відносин

Інтенсифікація зв’язків і взаємодій у сучасному світі стимулювала

якісний переворот у фундаменті суспільного виробництва, у способі

життя людей. Єдність господарських зв’язків, взаємозалежність політич -

них рі шень і процесів активізувала глобалізацію світової економіки, полі -

тики й культури.

Різке зниження національних цінностей держави відбулось у зв язку з глобалізацією усіх сфер суспільних відносин.

Перевагою нового етапу «інформаційного суспільства» є те, що знищивши монополію на інформацію , кожна людина може брати активну участь в інформаційних відносинах.

Всесвітня інформаційна мережа, знищивши монополію на інфор мацію,

перетворила її користувачів із пасивних об’єктів інформування на активних

суб’єктів самостійного відбору та поширення інформації, ви значила пере -

ваги нового етапу (порівняно з інформтехнологіями 1960–80-х рр.) розвитку

інформаційно-комунікаційних технологій

Проблема ідентичності в інформаційному суспільстві

способи самоідентифікації, стан дарти життя.

Окрім проблеми взаємодії і взаємозалежності національних співтова -

риств глобалізація по-новому поставила питання ідентичності. Як ніколи

раніше проявляється вплив інформаційних потоків, що розмивають саму

індивідуальність. Самоідентифікація особистості усе більшою мірою орієн -

тується не на стійкі культурні моделі (національно-цивілізаційний вибір,

етнічну, конфесійну, соціальну і т. п. приналежність), а на моделі віртуальні.

Особливості , наслідки персонального спілкування за допомогою елетронних засобів комунікації

Електронні засоби комунікації створюють особливі форми прямого

міжперсонального спілкування поза посередництвом соціальних і політич -

них утворень, а це сприяє роздрібненню суспільства. Колишні форми

соціально-класової та етно-національної солідарності розпадаються.

Поглиблюється плюралізація позицій, інтересів і поглядів людей.

Розмежування на основі географічної фрагментації фізичного простору

доповнилось розмежуванням на основі плюралізації віртуального просто -

ру, що стало засобом самоізоляції сучасної людини.

Україна на стадії переходу до інформаційного суспільства

Україна зробилася заручником глобалізаційного процесу, коли поши -

рення новітніх технологій інформаційного суспільства відбувається під

тис ком прагматизму, притаманного екстенсивно-індустріальній стадії

розвитку національної економіки. Процес її входження в глобальний ін -

фор маційний простір протікає досить пасивно, як реакція на історичний

виклик країн третьої цивілізаційної хвилі, і супроводжується викорис -

танням лише окремих компонент та технологічних рішень з арсеналу засо -

бів інформаційного суспільства.

Закон України//Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007- 2015 роки

Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні

прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;

державна підтримка нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо);

створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;

збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування;

державна підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації;

використання ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами;

досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив;

захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику "інформаційної нерівності";

вдосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин;

покращення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ.

Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні

формування та впровадження правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, технологічних, методичних умов розвитку інформаційного суспільства в Україні з урахуванням світових тенденцій;

всебічний розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури на засадах сприяння вітчизняному виробництву новітніх ІКТ та інформаційно-телекомунікаційних систем, подолання технічної і технологічної залежності від зарубіжних виробників;

забезпечення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг, зокрема до мережі Інтернет, ІКТ та інформаційних ресурсів;

збільшення різноманітності та кількості послуг населенню та бізнесу, що надаються за допомогою ІКТ;

створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів на основі врахування національних, світоглядних, політичних, економічних, культурних та інших аспектів розвитку України;

надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки;

створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства;

забезпечення участі громадськості в побудові інформаційного суспільства, забезпечення конституційних прав людини, суспільства та держави в інформаційній сфері;

розробку та впровадження системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства в Україні з внесенням відповідних змін у систему державних статистичних спостережень з узгодженням їх з міжнародними стандартами і методологією та щорічним їх оприлюдненням.

Запровадження засад взаємодії учасників побудови інформаційного суспільства передбачає, що це суспільство розбудовується за умови співпраці і солідарності громадян, приватного сектору економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідних об'єднань громадян, коли:

органи державної влади визначають пріоритети розвитку, забезпечують їх досягнення і всебічну підтримку, координують та стимулюють виконання завдань, формують законодавчу базу і контролюють її виконання всіма учасниками побудови інформаційного суспільства;

приватний сектор економіки, здебільшого, забезпечує впровадження та використання ІКТ у всіх сферах життя, вдосконалює інформаційну інфраструктуру, надає інформаційні та комунікаційні послуги тощо;

об'єднання громадян взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування і приватним сектором економіки у питаннях забезпечення справедливого та рівного доступу до інформаційних і комунікаційних послуг, формують громадську думку щодо пріоритетів та перспектив розвитку інформаційного суспільства;

держава, приватний сектор економіки та об'єднання громадян сприяють встановленню і розширенню взаємовигідних відносин з міжнародними організаціями,

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

1. Перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного розвитку

2. Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства.

необхідно створити цілісну систему законодавства, гармонізовану з нормами міжнародного права з питань розвитку інформаційного суспільства,

підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання держави та матеріального добробуту її громадян за рахунок впровадження ІКТ;

забезпечення підвищення вкладу в економічне зростання держави підприємств, що провадять діяльність у сфері інформатизації, і галузей, які широко використовують ІКТ, шляхом формування збалансованої регуляторної та, зокрема, податкової політики;

сприяння підприємницькій діяльності у сфері ІКТ за рахунок формування системи адміністративних, правових і економічних механізмів, які стимулюватимуть попит на інформаційну продукцію, залучення інвестицій в ІКТ, розвитку конкуренції, просування вітчизняної продукції на міжнародний ринок.

4. Розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури

5. Забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів

створення в усіх населених пунктах України можливостей для доступу до мережі Інтернет, у тому числі шляхом розбудови мережі пунктів колективного доступу;

прискорення проведення конверсії радіочастотного ресурсу на користь цивільних користувачів;

визначення стратегії розвитку універсальних телекомунікаційних послуг, розгляду доцільності створення фонду універсальних послуг для забезпечення доступу малозабезпечених верств населення до цих послуг, розроблення юридичного та фінансово-економічного механізму функціонування зазначеного фонду;

визначення найбільш сприятливих технічних, організаційних, економічних і комерційних умов взаємопідключення телекомунікаційних мереж різних операторів.

6. Сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг.

7. .Забезпечення створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів

8. Підготовка людини для роботи в інформаційному суспільстві

9. . Створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ

10. Наука та культура в інформаційному суспільстві

11. Охорона здоров'я в інформаційному суспільстві

12. Охорона навколишнього природного середовища

13. Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

1. Інституційне, організаційне та ресурсне забезпечення розвитку інформаційного суспільства

2. Об'єднання громадян

Розвиток інформаційного суспільства повинен здійснюватися через:

участь відповідних об'єднань громадян у підготовці рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань інформаційного суспільства і контролю за їх виконанням;

організацію постійних зустрічей, "круглих столів", відеоконференцій з вищими посадовими особами держави, лідерами політичних партій для обговорення і розв'язання питань розвитку інформаційного суспільства України;

створення умов для забезпечення незалежності та плюралізму засобів масової інформації, а також їх залучення до обговорення проблем розвитку інформаційного суспільства.

3. Інтеграція України у глобальний інформаційний простір.

Для забезпечення реалізації Основних засад визначальне значення має політика міжнародної співпраці України та її участь у розвитку глобального інформаційного суспільства.

4. Механізми реалізації Основних засад

Основні засади передбачається реалізувати через такі основні механізми:

планування соціально-економічного розвитку України з урахуванням потреб розвитку інформаційного суспільства із зазначенням очікуваних результатів такого розвитку; розробка та прийняття відповідних державних програм для забезпечення завдань розвитку інформаційного суспільства в Україні;

Розпорядження Кабінету Міністрів України//Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні

Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні

Національна інформаційна сфера перебуває у стані активного становлення, гармонійного включення у глобальний світовий інформаційний простір та є основою розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Суттєві позитивні результати розвитку інформаційного суспільства отримано на регіональному та місцевому рівні, у тому числі в Дніпропетровській та Одеській областях, мм. Вінниці, Львові, Славутичі.

Водночас рівень розбудови інформаційного суспільства в Україні не відповідає потенціалу та можливостям України. Основними чинниками, які призвели до гальмування розвитку інформаційного суспільства в Україні, є:

відсутність дієвого механізму виконання завдань розвитку інформаційного суспільства. Реалізація органами виконавчої влади плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 653, не забезпечила створення умов для розвитку інформаційного суспільства в Україні;

неефективність роботи Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства, утвореної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. № 4(Офіційний вісник України, 2009 р., № 3, ст. 77);

економічна криза, що призвела до зменшення обсягу фінансування робіт у рамках виконання Національної програми інформатизації, внаслідок чого зменшився вплив Програми на процеси інформатизації в державі та посилилася децентралізація підходів до здійснення заходів з розбудови інформаційного суспільства відповідними державними органами;

Принципи, які необхідно застосовувати для розвитку інформаційного суспільства

рівноправного партнерства Для розвитку інформаційного суспільства необхідно застосовувати принципи:

державних органів, громадян і бізнесу;

прозорості та відкритості діяльності державних органів;

гарантованості права на інформацію, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, установлених законом;

свободи вираження поглядів і переконань;

правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

інформаційної безпеки;

постійного навчання;

підконтрольності та підзвітності державних органів громадськості;

сприяння пріоритетному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій;

чіткого розмежування повноважень і скоординованої взаємодії державних органів;

гарантованості повного ресурсного забезпечення національних програм та проектів розвитку інформаційного суспільства.

Етапи та основні напрями реалізації

На першому етапі реалізації Стратегії (2013-2015 роки) необхідно досягти цілей та виконати завдання, що визначені Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, внести зміни до плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 653, з метою його актуалізації. Необхідно забезпечити розроблення та прийняття Інформаційного кодексу України, Закону України “Про електронну комерцію”, внести зміни до нормативно-правових актів щодо Національної програми інформатизації, розробити базові норми, правила і регламенти створення, впровадження, модернізації та експлуатації інформаційних ресурсів, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-телекомунікаційних систем та засобів інформатизації органів державної влади, а також визначити порядок здійснення контролю за дотриманням таких правил, норм та регламентів.

На другому етапі (2016-2020 роки) передбачається гармонізувати досягнення розвитку інформаційного суспільства в Україні із загальносвітовими та досягти:

розбудови інформаційної інфраструктури для забезпечення доступу громадян до інформаційних послуг та інформаційно-комунікаційних технологій;

спрощення процедури доступу громадян до інформації та знань за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, крім обмежень, установлених законом;

забезпечення сталого розвитку національної економіки за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, насамперед е-економіки та е-комерції з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

підвищення ефективності та якості державного управління з надання адміністративних послуг в електронній формі, прозорості та відкритості діяльності державних органів, активності громадян та організацій у формуванні та реалізації державної політики, здійснення контролю за діяльністю державних органів;

широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, культуру, архівну справу, охорону здоров’я, охорону навколишнього природного середовища тощо;

посилення мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій;

забезпечення інформаційної безпеки;

запровадження системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства в Україні;

забезпечення подальшого розвитку Національної системи конфіденційного зв’язку як інтегрованої основи для загальнодержавних інформаційних систем електронної взаємодії державних органів;

поліпшення кадрового потенціалу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.

Доступ до інформації та знань

Громадяни повинні мати широкий доступ до інформації та знань, насамперед до публічної інформації. Відкрита інформація є основою дієвого та прозорого процесу прийняття рішень, а також умовою для розвитку демократичного суспільства. Реалізація державної політики повинна сприяти розширенню можливостей отримання інформації для всіх верств населення, у тому числі осіб з обмеженими можливостями, створенню інформаційного наповнення та якісного контенту.

Особливості формування Е-економіки

У сфері е-економіки передбачається стимулювання розвитку електронної економічної діяльності або видів економічної діяльності за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, створення умов для:

розвитку конкурентоспроможних високотехнологічних галузей, зокрема засобів обчислювальної техніки, радіоелектроніки, телекомунікаційного устаткування і програмного забезпечення, високотехнологічного машинобудування;

розвитку електронного ринку як системи економічних відносин у віртуальному просторі, що складаються у процесі торгівлі послугами або товарами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;

стимулювання створення нових підприємств, зайнятих виробництвом високотехнологічного устаткування і продукції;

збільшення обсягів експорту продукції і послуг;

Електронне урядування

Впровадження електронного урядування, створення електронного уряду та становлення е-демократії передбачають нові форми організації діяльності та взаємодії державних органів з громадянами та організаціями. Основними засадами розвитку електронного урядування відповідно до Законів України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, “Про Національну програму інформатизації” та Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 97, ст. 3443), є:

удосконалення нормативно-правового забезпечення;

розроблення та впровадження концептуальних засад інтегрованої системи “Електронний Уряд”;

забезпечення ефективності та якості адміністративних послуг населенню та бізнесу, що надаються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;

створення системи електронної взаємодії державних органів;

впровадження в діяльність державних органів типових організаційно-технологічних рішень та забезпечення їх ефективного функціонування;

впровадження відомчих інформаційних систем планування та управлінської звітності в рамках створення єдиної державної системи контролю результативності діяльності державних органів щодо забезпечення розвитку соціально-економічної сфери;

нормативно-правове регулювання процедури забезпечення архівного зберігання електронних документів;

створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг для забезпечення надання органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування адміністративних послуг громадянам і організаціям;

здійснення додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

підвищення ефективності та прозорості процедури здійснення державних закупівель з урахуванням інтенсифікації впровадження системи електронних державних закупівель;

поширення досвіду, набутого під час реалізації пілотних проектів у сфері е-урядування, зокрема таких як “Електронне міністерство”, “Електронний регіон”, “Електронне місто”, “Електронне село”;

організація та впровадження у рамках виконання міжнародної програми “Бібліоміст - глобальні бібліотеки в Україні” ініціативи “Публічні бібліотеки - мости до електронного урядування”;

проходження державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування навчання з питань впровадження електронного урядування.