3 (1)

Кісткова частина ребра (реброва кістка – os costale) має передній кінець–

груднинний кінець (extremitas sternalis) і задній кінець – хребтовий кінець

(extremitas vertebralis).

На хребтовому кінці (extremitas vertebralis) розрізняють головку ребра

(caput costae), на якій міститься суглобова поверхня головки ребра (facies articularis capitis costae). Вона у II – X ребер розділена на верхню і нижню частину гребенем головки ребра (crista capitis costae). I, XI, XII ребра такого гребеня не мають.

За головкою ребра (caput costae) розташована шийка ребра (collum costae),

перед якою знаходиться горбок ребра (tuberculum costae).

На горбку ребра (tuberculum costae) є суглобова поверхня горбка ребра

(facies articularis tuberculi costae) для з’єднання із ямкою поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi).

Хребтовий кінець ребра (extremitas vertebralis costae), переходячи в тіло ребра (corpus costae), утворює кут ребра (angulus costae).

Тіло ребра (corpus costae) має внутрішню і зовнішню поверхні (facies

interna et externa), верхній і нижній краї (margo superior et margo inferior).

На внутрішній поверхні нижнього краю ребра розташована борозна ребра

(sulcus costae), де проходять судини і нерви.

Перше ребро[I] (costa prima [I]) має верхню і нижню поверхні, зовнішній і внутрішній краї. Кут ребра (angulus costae) сходиться з горбком ребра

(tuberculum costae).

На верхній поверхні першого ребра (costa prima) міститься горбок переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris),

спереду від якого проходить борозна підключичної вени (sulcus venae subclaviae), а позаду – борозна підключичної артерії (sulcus arteriae subclaviae).

На зовнішній поверхні другого ребра [II] (costa secunda [II]) розташована

горбистість переднього зубчастого м’яза (tuberositas musculi serrati anterioris).

Іноді, як явище атавізму, трапляється більше ребер. З віком збільшується нахил ребер.

Скостеніння ребер відбувається в такому порядку. На восьмому тижні ембріогенезу з'являється точка скостеніння в тілі; у головці та горбку ребра точки скостеніння виникають у 10-12 років. До 20 - 22 років, як правило,

настає синостоз усіх частин ребра.

Утворення черепа (cranium) в ряді хордових було зумовлене трьома основними чинниками: розвитком головного мозку, відокремленням органів чуття та пристосуванням до активного захоплення їжі.

Розрізняють кістки черепа, що розвиваються в тісному зв'язку з головним мозком (мозковий череп) і органами чуття, та кістки лицевого черепа, які є вмістилищем початкових відділів травної та дихальної систем.

Мал. 12. Динаміка розвитку різних відділів черепа у зв'язку з формуванням

людини сучасного типу:

---Homo sapiens

---Pithecanthropus (Homo errectus)

Веволюції приматів аж до формування людини сучасного типу (Homo sapiens) відбулися істотні зміни у співвідношеннях різних відділів черепа

(мал. 12). Це відбилось головним чином у збільшенні мозкового черепа та зменшенні лицевого, що відбулося, з одного боку, внаслідок прогресивного розвитку півкуль великого мозку, а з другого — через ослаблення функції щелепного апарату й розвиток виразної мови.

Кістки черепа

Серед кісток черепа (ossa cranii) потилична, клиноподібна, дві скроневі, дві тім'яні та лобова пов'язані з розвитком головного мозку, а решітчаста, дві нижні носові раковини, дві сльозові, дві носові кістки й леміш — з розвитком нюхової плакоди (капсули)

Ембріогенез черепа

Перші ознаки розвитку основи черепа з'являються в ембріона завдовжки

9—10 мм (початок другого місяця ембріогенезу) у вигляді скупчення клітин головних склеротомів навколо головного кінця нотохорди, що відповідає рівню заднього мозкового міхура. Незабаром ці клітинні скупчення перетворюються в хрящову пластинку основи черепа, яку поділяють на дві частини: задню з ознаками сегментації, що лежить з обох боків головного кінця хорди (парахордалії), і передню, несегментовану, яка розташована перед головним кінцем хорди і названа перекладиною черепа (мал. 34).

Спереду та з боків хрящової пластинки основи черепа розвиваються спочатку не зв'язані з нею нюхова і слухова хрящові плакоди (капсули).

Невдовзі ці хрящові компоненти зростаються між собою, за винятком проміжку між парахордаліями і перекладинами, які заростають лише після проникнення в порожнину черепа ділянки ектодерми ротової бухти, що відшнурувалась і стала джерелом розвитку аденогіпофіза. Так виникає примордіальний хрящовий череп, що є давнішою його частиною і

започатковує більшість кісток основи черепа.

З нюхової плакоди розвиваються такі кістки: решітчаста, сльозові, носові,

леміш, нижні носові раковини; з хрящової пластинки основи черепа — клиноподібна (за винятком присередньої пластинки її крилоподібного відростка), потилична (крім верхньої частини луски); із слухової плакоди — кам'яниста частина з соскоподібним відростком скроневої кістки.

Кістки склепіння черепа, що виникають у філогенезі пізніше, в

ембріональному розвитку минають стадію хряща і формуються на перетинчастій основі. Скостеніння всіх цих кісток (лобової, тім'яних,

лускової і барабанної частин скроневих, верхньої частини потиличної луски)

починається на 9—10-му тижні ембріогенезу, тобто значно раніше кісток основи черепа.

Утворення вісцерального черепа в ембріогенезі відбувається на основі глоткових (зябрових) дуг. З першої глоткової дуги розвиваються такі кістки:

верхня щелепа, піднебінна і вилична, нижня щелепа, молоточок і коваделко середнього вуха; з другої — під'язикова кістка, шилоподібний відросток скроневої кістки, стремінце середнього вуха.

Скелет голови поділяється на кістки:

-мозкового черепа (neurocranium);

-лицевого черепа;вісцерального черепа(viscerocranium).

Кістки мозкового черепа(ossa neurocranii; ossa cranii cerebralis)

Вони утворюють:

-основу черепа (basis cranii);

-склепіння черепа (calvaria).

Основа черепа (basis cranii) поділяється на:

-внутрішню основу черепа (basis cranii interna);

-зовнішню основу черепа (basis cranii externa).

Основа черепа утворена:

-лобовою кісткою (os frontale);

-решітчастою кісткою (os ethmoidale);

-клиноподібною кісткою (os sphenoidale);

-скроневою кісткою (os temporale);

-потиличною кісткою (os occipitale).

На внутрішній основі черепа (basis cranii interna) знаходяться;

-передня черепна ямка (fossa cranii anterior);

-середня черепна ямка (fossa cranii media);

-задня черепна ямка (fossa cranii posterior).

Склепіння черепа (calvaria) утворене:

-потиличною лускою (squama occipitalis);

-лусковою частиною скроневої кістки(pars squamosa ossis temporalis);

-лобовою лускою (squama frontalis);

-тім’яною кісткою (os parietale).

Потилична кістка(os occipitale)

Потилична кістка (os occipitale) розташована в задньонижньому відділі черепа.

Потилична кістка складається із:

-потиличної луски (squama occipitalis);

-парної бічної частини (pars lateralis);

-основної частини (pars basilaris).

Потилична луска (squama occipitalis) на зовнішній поверхні (facies externа)

має зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa), від якого донизу відходить зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa).

Вправо і вліво від потиличного виступу проходять верхня каркова лінія

(linea nuchalis superior), а трохи нижче – нижня каркова лінія(linea nuchalis inferior), може бути найвища каркова лінія (linea nuchalis suprema).

На внутрішній поверхніпотиличної луски (facies interna squamae occipitalis)

або мозковій поверхні (facies cerebralis) розташоване хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis), в центрі якого є внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna).

Від внутрішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis interna):

-униз іде внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna), а

ща нижче борозна потиличної пазухи (sulcus sinus occipitalis);

-угору іде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris);

-вправо і вліво іде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi).

Борознихрестоподібного підвищення (eminentia cruciformis) поділяють внутрішню поверхню потиличної луски (facies interna squamae occipitalis) на чотири ямки:

- дві верхні мозкові ямки (fossae cerebrales), до яких прилягають потиличні частки півкуль великого мозку (lobi occipitales hemispheriorum cerebri);

- дві нижнімозочкові ямки (fossae cerebellares), до яких прилягають півкулі мозочка (hemispheria cerebelli).