Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

11 (1)

.pdf
Скачиваний:
30
Добавлен:
11.03.2016
Размер:
414.31 Кб
Скачать

Тема11. Загальна артрологія. Класифікація і будова суглобів.

Тема.12. Череп новонародженого. З’єднання кісток черепа. Скронево-нижньощелепний суглоб.

Скелет разом із м’язами виконує функції опори і руху завдяки тому, що всі кістки з’єднані між собою й утворюють різного ступеня рухливі кісткові важелі.

Кістки та їх з’єднання представляють пасивну, а м’язи – активну частину опорно–рухового апарату.

Характер з’єднань залежить від будови і функції тієї чи іншої кісткової ланки. Тобто, з’єднання кісток зумовлюють їх більшу або меншу взаємну рухомість і забезпечують функціонування скелета людини як єдиного цілого.

Кістки нижчих водних хребетних тварин сполучаються між собою за допомогою неперервних з’єднань.

У наземних тварин види рухів ускладнились: сформувалися перехідні форми з’єднань, наприклад симфізи і найбільш рухливі перервні з’єднання – суглоби.

Упроцесі онтогенезу людини більшість з’єднань кісток проходять дві стадії розвитку: спочатку виникають неперервні з’єднання, а потім частина з них перетворюється в перервні з’єднання – суглоби.

Умезенхімі, що з’єднує зачатки кісток, на 6–му тижні ембріонального розвитку формується щілина, потім суглобові хрящі, капсула і зв’язки.

Суглоби людини вивчає наука артрологія (arthrologia, від грец. arthron –

суглоб).

З’єднання кісток (juncturae ossium)

Вони поділяються на:

-неперервні (synarthroses);

-перервні (diarthroses);

-напівперервні (symphyses).

Синартрози, симфізи

До синартрозів(synarthroses) або неперервних з’єднань належать:

-волокнисте з’єднання(junctura fibrosa), а саме:

-синдесмози (syndesmoses), різновидом яких є вклинення; ґомфоз

(gomphosis);

-міжкісткова перетинка (membrana interossea);

-шво (sutura);

-схіндильоз (schindylesis), що перекладається як розщеплення

(наприклад, розщеплення може мати крижова кістка);

-хрящове з’єднання(junctura cartilaginea), різновидом якого є:

-синхондроз (synchondrosis);

-симфіз (symphysis);

-наростковий хрящ (cartilago epiphysialis);

-кісткове з’єднання синостоз (synostosis), тобто з’єднання кісток

(juncturae ossium) за допомогою кісткової тканини;

- м’язове з’єднання синсаркоз (synsarcosis), тобто з’єднання кісток

(juncturae ossium) за допомогою м’язів (з’єднання під’язикової кістки з нижньою щелепою та з’єднання лопатки з хребтовим стовпом і грудною кліткою).

Волокнисті з’єднання (juncturae fibrosae)

Вони поділяються на:

-зв’язки (ligamenta);

-мембрани (membranae);

-шво (sutura);

-вклинення (gomphosis), або зубо–комірковий синдесмоз (syndesmosis

dentoalveolaris).

Зв’язки (ligamenta)бувають колагенові й еластичні, а саме:

- внутрішньокапсулярні зв’язки (ligg. intracapsularia);

-капсулярні зв’язки (ligg. capsularia);

-позакапсулярні зв’язки (ligg. extracapsularia).

Мембрани (membranae) поділяються на:

-міжкісткові мембрани (membranae interosseae);

-тім’ячка (fonticuli).

Шов (sutura) поділяється на:

-зубчасте шво (sutura serrata);

-лускове шво (sutura squamosa);

-плоске шво (sutura plana).

Хрящові з’єднання (juncturae cartilagineae)

Вони поділяються на:

- тимчасові (під час росту кісток), коли прошарок хряща між кістками поступово заміщується кістковою тканиною і таке з’єднання перетворюється на синостоз;

- постійні, коли прошарок хрящової тканини між кістками існує упродовж усього життя людини.

Cимфізи (symphyses)

або напівсуглоби (hemiarthroses)

Вони мають невелику щілину в хрящовому або волокнистому прошарку між зчленованими кістками. Цей тип з’єднання є перехідною формою від неперервних з’єднань до перервних.

Синовіальні з’єднання(juncturae synoviales)

або суглоб (articulatio) чи діартроз (diarthrosis)

Раніше їх називали перервними з’єднаннями.Це найбільш рухомі з’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основні елементи, а саме:

1. Не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті

гіаліновим хрящем і мають:

-суглобову ямку (fossa articularis);

-головку суглоба; суглобову головку (caput articulare).

2.Суглобова капсула (capsula articularis), яка складається з:

-волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa;

stratum fibrosum);

- синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana

synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales)

ісиновіальні ворсинки (villi synoviales).

3.Суглобова порожнина (cavitas articularis), яка може мати:

-суглобовийзакуток (recessus articularis);

-синовіальну піхву (vagina synovialis);

-синовіальну сумку (bursa synovialis).

4.Синовію (synovia) – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару.

Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких належать:

-зв’язки (ligamenta);

-синовіальні сумки (bursae synoviales);

-жирові складки (plicae adiposae);

-синовіальніворсинки (villi synoviales);

-суглобовідиски (disci articulares);

-суглобові меніски (menisci articulares);

-суглобові губи (labra articularia);

-сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea).

Суглоби за будовою поділяються на:

-прості суглоби (articulationes simplices), які складаються з двох суглобових поверхонь (facies articulares);

-складні суглоби (articulationes compositae), що мають більше ніж дві суглобові поверхні (facies articulares);

-комбіновані суглоби (articulationes combinatae), які анатомічно відокремлені, але пов’язані між собою загальною функцією;

-комплексні суглоби (articulationes complexae), в порожнині яких є суглобові диски (disci articulares) або суглобові меніски (menisci articulares),

які поділяють суглобову порожнину (cavitas articularis) на два і більше відділів.

Суглоби за функцією поділяють на:

-одновісні суглоби;

-двовісні суглоби;

-багатовісні суглоби.

До одновісних суглобів за формою належать:

-циліндричні суглоби (articulationes cylindricae), у яких рухи відбуваються навколо поздовжньої осі (axis longitudinalis); ці суглоби ще називають обертовими суглобами (articulationes trochoideae);

-блокоподібні суглоби (ginglymi) та їх різновид – гвинтоподібні суглоби (articulationes cochleares).

До двовісних суглобів належать:

-двовиросткові суглоби (articulationes bicondylares);

-еліпсоподібні суглоби (articulationes ellipsoideae);

-сідлоподібні суглоби (articulationes sellares).

До тривісних суглобів; багатовісних суглобів належать:

-плоскі суглоби (articulationes planae), які можуть бути малорухомими суглобами (amphiarthrosеs);

-кулясті суглоби (articulationes spheroideae);

-чашоподібні суглоби (articulationes cotylicae).

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь, тим

менший обсяг рухів у такому суглобі.

Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології).

У суглобах (articulationes) залежно від будови (форма і рельєф, суглобові поверхні, розмір, розташуваня зв’язок) з’єднувальних поверхонь рухи можуть здійснюватись навколо:

-лобової; фронтальної осі (axis frontalis);

-стрілової; сагітальної осі (axis sagittallis);

-вертикальної; прямовисної осі (axis verticalis).

Навколо лобовоїосі (axis frontalis) в суглобі (articulatio) можливе:

-згинання (flexio);

-розгинання (extensio).

Навколо стріловоїосі (axis sagittallis) в суглобі (articulatio) можливе:

-відведення (abductio);

-приведення (adductio).

Навколо вертикальноїосі (axis verticalis) в суглобі (articulatio) можливі:

- обертання назовні; бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis);

- обертання досередтнт; присереднє обертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis).

Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання

(circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує конус.

У суглобах (articulationes) деяких ділянок кінцівок (regiones membrorum)

також можливі:

- привертання (pronatio);

-відвертання (supinatio);

-протиставлення (oppositio);

-зіставлення (repositio).

Характеристику суглобові необхідно давати за такою схемою:

-назва суглоба;

-анатомічні утвори, які беруть участь у формуванні суглоба;

-суглобові поверхні;

-форма суглоба;

-яким є суглоб за будовою;

-яким є суглоб за функцією;

-осі обертання;

-види рухів;

-прикріплення суглобової капсули;

-зв’язки суглоба;

-особливості суглоба (наявність елементів допоміжного апарату суглоба, окрім зв’язок).

Особливості черепа новонародженого

Череп новонародженого (cranium neonati) має такі особливості:

-мозковий череп (neurocranium) за об’ємом у 8 разів більший за лицевий череп (viscerocranium), а у дорослої людини – у 2 рази більший за лицевий череп (viscerocranium);

-у новонародженого очні ямки (orbitae) широкі;

-основа черепа (basis cranii) у порівнянні із склепінням черепа

(calvaria) значно менша;

-кістки черепа (ossa cranii) з’єднані між собою за допомогою широких хрящових і волокнистих (фіброзних) прошарків, тобто склепіння черепа (calvaria) не має швів;

-тім’яний горб (tuber parietale) та лобовий горб (tuber frontale) добре виражені;

-лобова кістка (os frontale) складається із двох частин, надбрівні дуги

(arcus superciliares) відсутні, лобових пазух (sinus frontales) ще немає, з усіх

пазух ледве намічені гайморові порожнини;

-великі крила клиноподібної кістки (alae majore ossis sphenoidalis) ще не зрослися з її тілом (corpus)

-нижня щелепа (maxilla) має дві частини – дві половини;

-частини скроневої кістки (os temporale) відокремлені одна від одної добре вираженими щілинами, які заповнені хрящовими або волокнистими

(фіброзними) прошарками;

-соскоподібний відросток скроневої кістки (processus mastoideus ossis temporalis) невиражений, як і потиличні виростки (condyli occipitales);

-на кістках черепа (ossa cranii) не виражені горби та лінії – місця прикріплення м’язів;

-відсутні коміркові (альвеолярні) відростки (processus alveolares);

-верхні щелепи (maxillae) недорозвинені.

Найхарактерніша ознака черепа новонародженого – це наявністьтім’ячoк черепа (fonticuli cranii).

Між незрощеними половинами луски лобової кістки (os frontale) і

тім’яними кістками (ossa parietalia) розташоване переднє тім’ячко(fonticulus anterior), яке закрите сполучною тканиною. Воно заростає в кінці 1–го року життя або на початку 2–го року життя.

Між тім’яними кістками (ossa parietalia) і лускою потиличної кістки (os occipitale) розташоване заднє тім’ячко(fonticulus posterior), яке заростає на 2–

3-му місяці життя.

Між тім’яною кісткою (os parietale), потиличною кісткою (os occipitale) і

скроневою кісткою (os temporale) розташоване парне соскоподібне тім’ячко(fonticulus mastoideus) або задньобічне тім’ячко (fonticulus posterolateralis), яке заростає наприкінці внутрішньоутробного розвитку або упродовж перших 2–3–х місяців життя.

Між лобовою кісткою (os frontale), тім’яною кісткою (os parietale),

клиноподібною кісткою (os sphenoidale) і скроневою кісткою (os temporale)

розміщене парне клиноподібне тім’ячко(fonticulus sphenoidalis)

абопередньобічне тім’ячко (fonticulus anterolateralis), яке теж заростає переважно перед народженням дитини або упродовж перших 2–3–х місяців життя.

Скронево-нижньощелепний суглоб (art. temporomandibularis) парний,

комплексний, еліпсоподібної форми. Його суглобові поверхні утворені головкою нижньої щелепи і нижньощелепною ямкою разом із суглобовим горбиком скроневої кістки. Волокнистий суглобовий хрящ покриває нижньощелепну ямку тільки попереду від кам’янисто-барабанної щілини і весь суглобовий горбик. Головки нижньої щелепи покрита суглобовим хрящом тільки в передньоверхній своїй частині. Конгруентність суглобових поверхонь відбувається за рахунок суглобового диска. Суглобова капсула конусоподібної форми. На скроневій кістці вона прикріплена спереду від суглобового горбка, а позаду – на рівні кам’янисто-барабанної щілини. На виростковому відростку капсула спереду прикріплюється по краю головки, а

позаду – на 0,5 см нижче задньогь краю головки нижньої щелепи. Суглобова капсула по всій окружності срощена із суглобовим диском таким чином, що суглобова порожнина розділена на два поверхи, ізольовані один від другого.

З латеральної сторони суглобову капсулу укріплює латеральна зв’язка, lig. laterale. Вона починається від виличного відростка скроневої кістки і прикріплюється до задньої поверхні шийки нижньої щелепи. Допоміжні зв’язки скронево-нижньощелепного суглоба є: клиноподібно-нижньощелепна зв’язка, lig. sphenomandibulare, та шило-нижньощелепна зв’язка, lig. stylomandibulare. Рухи в правому та лівому суглобах відбуваються одночасно, тому функціонально вони утворюють комбінований суглоб, в

якому відбуваються наступні рухи: опускання та піднімання нижньої щелепи; зміщення нижньої щелепи вперед і назад; рухи щелепи вправо і вліво.

Питання для самоконтролю:

1. Які підвиди з’єднань кісток розрізняють за допомогою хрящової тканини?

Соседние файлы в предмете Анатомия. Остеология. Миология.