методичні вказівки з НДРС_2015

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в НДРС безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках НДРС, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю,

рисунок, розміри яких більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації,

її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо

вНДРС подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках)

вмежах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в НДРС одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово

«Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці,

над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в НДРС (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Ілюструють НДРС, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій

21

випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом

"Рис";

порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:

1— розмотувач плівки;

2— сталеві ролики;

3— привідний валик;

4— опорні стояки.

Основними видами ілюстративного матеріалу в НДРС є: технічний рисунок, схема, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в

яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї,

розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1», або «... як це показано на рис. 3.1».

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

22

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок), — у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику — всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф,

одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

Упрографці повторювані елементи, які стосуються всієї таблиці, виносять

утематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розмі-

щують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні — посередині графи; лапки

використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

23

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з

маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш

(сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-

орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі.

24

Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті.

Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули.

Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула міститься в рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, що міститься в середині групи формул і звернене в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б)

цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

25

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні НДРС студент повинен давати посилання на джерела,

матеріали або окремі результати з яких наводяться в НДРС, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена НДРС. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал,

який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в НДРС.

Посилання в тексті НДРС на джерела слід зазначати порядковим номером

за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...

у працях [1—7]...» або «[2, с. 15]».

Посилання на ілюстрації НДРС вказують порядковим номером ілюстрації,

наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули НДРС вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад,"... у формулі (2.1)".

На всі таблиці НДРС повинні бути посилання в тексті, при цьому слово

"таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст,

закладений автором.

26

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,

всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора НДРС до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

Додатки

Додатки оформлюють як продовження НДРС на наступних її сторінках розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті НДРС. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.

27

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки,

за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) — перша формула додатка А.

3.2. Підготовка доповіді на наукову конференцію

Однією з можливих форм захисту результатів НДРС є виступ на науковій конференції з доповіддю, у якій студент має відобразити основні задачі науково-дослідної роботи, охарактеризувати отримані результати у процесі вивчення проблеми та обґрунтувати запропоновані рекомендації.

Як правило для доповіді на конференції студенту приділяється обмежений час (до 5 хв.), тому основні положення та їх аргументація повинні бути стислими і чіткими.

Перед виступом із доповіддю варто підготувати стислий план викладу і докладний конспект так, щоб на початку доповіді повідомити основні питання,

які будуть викладені. Під час доповіді можна користуватися записами, щоб не упустити важливе, зберегти впевненість, забезпечити ясність і стислість викладу. Однак записи не повинні бути занадто докладними, адже це ускладнює користування ними під час доповіді.

Унауковій доповіді варто виділити основну ідею, не деталізуючи окремі

їїпропозиції.

Потрібно уникати безпосереднього читання тексту перед аудиторією,

текст можна використовувати тільки для довідок та читання окремих положень і цитат. Емоційність, переконливість доповідача, його уміння полемізувати забезпечують контакт з аудиторією й увагу слухачів.

Головним у науковій доповіді є зміст і наукова аргументація: «Оратор повинен володіти двома основними достоїнствами – говорив Цицерон. – По-

перше, умінням переконувати точними доводами; по-друге, хвилювати душі

28

слухачів значною і дієвою мовою». Виразність і дохідливість мови при викладі студентом доповіді у більшій мірі залежать від темпу, грамотності та інтонації.

Спокійна, некваплива манера викладу завжди імпонує слухачам.

Доповідачу необхідно постійно стежити за правильністю літературної вимови, уживати слова відповідно до їх змісту.

Відповідати на питання варто стисло, власне кажучи, виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів, врівноваженість і тактовність навіть у випадку різких критичних виступів. Самокритичність і поважне відношення до ділової товариської критики – важлива умова усунення недоліків у науковому дослідженні.

Корисним посібником для студентської доповіді можна вважати тези –

стисло сформульовані основні положення доповіді, що являють собою розгорнуті висновки із вступними пояснювальною і ґрунтовною частинами, а

також висновком. Окремі тези повинні бути пов’язані між собою логічно, як ланки одного ланцюга. Обсяг тез, як правило, складає 60-125 машинописних рядків, що відповідає 1-2 сторінкам.

3.3. Підготовка матеріалів НДРС до публікації

За результатами НДРС (за рекомендацією кафедри) студент може підготувати статті до опублікування у збірниках наукових статей.

За змістом і вирішенням поставлених питань статті можна класифікувати

так:

дискусійні, які викладають опис нової методики конкретного наукового дослідження;

науково-технічні, які присвячені викладу основних даних про результати і висновки, отримані у підсумку науково-дослідних робіт;

теоретичні, у яких висвітлюються результати теоретичних досліджень, що полягають у виявленні закономірностей, властивих об’єкту, що досліджувався, і в розробці наукових гіпотез.

29

Вимоги до оформлення статей у різних видавництвах і редакціях журналів різні, але є загальні норми та правила щодо оформлення статей.

До друку наукова стаття подається структурована відповідно до вимог ВАК України (Постанова Президії ВАК України від 15.01.2003 р., № 7-05/01).

Відповідно до зазначеного нормативно-правового акут, обов’язковими елементами статті є:

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття.

Формулювання мети статті (постановка завдання).

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку.

При написанні статті необхідно дотримуватись певних правил:

-спочатку тексту (у правому верхньому кутку) розміщують прізвище та ініціали автора. Якщо цього вимагають вимоги до оформлення матеріалу, рядком нижче зазначається науковий керівник;

-назва статті має стисло відбивати її головну ідею, думку (містити якомога менше слів, краще – до п’яти);

-стаття повинна мати просту структуру (без поділу на розділи і підрозділи); виділяються лише обов’язкові елементи статті, відповідно до вимог ВАК України, що окреслені вище;

-під час викладення основного матеріалу: слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті; недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;

-цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити

30