методичні вказівки з НДРС_2015

Об’єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у людській свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження.

Предметом дослідження є досліджувані з певною метою властивості,

характерні для наукового пізнання, це визначення певного «ракурсу» дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об’єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об’єкта і завжди співпадає із темою дослідження. Один і той же об’єкт може бути предметом різних досліджень і навіть наукових напрямів. Об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу,

співвідносяться між собою як загальне і часткове.

2.5. Формулювання мети та завдань дослідження

Предмет дослідження констатується у меті та завданнях дослідження, які виступають безпосередніми характеристиками наукової діяльності.

Мета дослідження – це те, що в найбільш загальному вигляді повинно бути досягнуто у процесі роботи. Мета передбачає відповідь на запитання: що бажає одержати дослідник і яким повинен бути цей результат? При цьому із формулювання мети повинно бути зрозуміло: що досліджується, для чого досліджується (суспільне та економічне значення), яким шляхом досягається результат.

Наукові дослідження можуть передбачити практичну мету або одержання інформації для вибору шляхів та засобів вирішення проблемної ситуації. При цьому мета дослідження зводиться до малого числа формулювань, які можна передати одним абзацом.

Завдання дослідження випливають з аналізу рівня розробленості

(вивчення) об’єкта під кутом зору поставленої мети і є тим мінімумом запитань,

відповіді на які необхідні для досягнення мети. У своїй сукупності завдання повинні дати уявлення, що слід зробити для розв’язування поставленої проблеми. Вони виступають як часткові, порівняно самостійні цілі, стосовно до

11

загальної мети, в конкретних умовах перевірки висловленого припущення

(гіпотези).

При формулюванні завдань дослідження слід користуватися загальними правилами:

1. Правильний підбір дієслів для опису змісту роботи (діагностувати,

оцінити тощо).

2.Вказати умови, за яких буде здійснюватись певний вид наукової

роботи.

3.Визначити критерії чи стандарти, відповідно до яких буде оцінюватись результат.

4.Користуватись загальноприйнятими, однозначними термінами.

5.Формулювати текст чітко, не перевантажувати його зайвими словами.

6.Забезпечити унітарність завдань, тобто кожне положення повинно стосуватись лише одного процесу.

7.Кількість завдань дослідження повинна бути мінімальною за ознакою їх необхідності й достатності у рамках конкретної пошукової роботи (як правило, це 4 – 5 завдань).

8.До основних завдань практично всіх досліджень слід віднести дослідно-експериментальну перевірку висловлених ідей та розробку практичних рекомендацій з метою вдосконалення економічного процесу.

2.6. Розробка гіпотези дослідження

Гіпотеза – це наукове припущення, яке висувається для пояснення певних фактів, явищ і процесів, і яке необхідно підтвердити чи заперечити.

Гіпотезу можна вважати одним із головних методів розвитку наукового знання, зміст якого полягає у розробці припущення та наступній експериментальній, а іноді й теоретичній його перевірці, яка підтверджує гіпотезу (вона стає фактом, концепцією чи теорією), або заперечує її

(висувається нова гіпотеза і т.д.).

Гіпотеза на початку дослідження може бути сформульована лише у

12

найбільш загальних рисах, і в подальшому вимагатиме детального доопрацювання після теоретичного вивчення проблеми й аналізу літературних джерел. Крім того, на початку дослідження формулюється загальна гіпотеза. У

процесі роботи над проблемою студент, у руслі такої загальної гіпотези видобуває цілий ряд часткових припущень (гіпотез), які розгалужуються і,

таким чином, виникає система, дерево гіпотез. Ці часткові, робочі гіпотези викладаються лише в кінцевому варіанті наукового дослідження.

Упроцесі формулювання гіпотези слід дотримуватись таких вимог:

гіпотеза повинна відповідати вихідним методологічним принципам програми (плану) дослідження;

гіпотеза повинна розкривати механізм функціонування процесу чи явища, що досліджується і передбачати перспективу його розвитку;

наукове припущення повинно бути нестандартним;

гіпотеза формулюється так, щоб чітко проглядались положення, які потребують доведення;

гіпотеза передбачає, який засіб розв’язання педагогічного завдання

єефективним;

у гіпотезі передбачають оптимальний варіант вирішення проблеми з декількох можливих;

гіпотеза формулюється так, щоб її можна було експериментально перевірити;

гіпотеза повинна давати ймовірне знання про причину тих чи інших процесів та явищ, що обрані для дослідження;

формулюючи гіпотезу, студент тим самим визначає стратегію,

головну ідею дослідження, ті положення, які потребують перевірки,

підтвердження, аргументації;

формулювання гіпотези повинно бути простим і доступним для

розуміння.

Визначившись з проблемою, окресливши предмет та об’єкт дослідження студент може скласти перелік досліджуваних питань (план науково-дослідної

13

роботи) та розробити календарний план дослідження.

2.7. Методи дослідження

При написанні наукової роботи студент повинен використовувати наукові методи дослідження.

Метод – це певний систематизований комплекс дій (прийомів, процедур),

які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети. Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного засвоєння реальної дійсності.

В наукових дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий метод, а їх система. Така сукупність методів повинна забезпечувати:

•репрезентативність і валідність масиву первинної інформації;

•формулювання наукових висновків як доповнення до вже відомих наукових теорій або системи наукового знання.

Існує ряд класифікацій методів наукового дослідження.

Найпоширенішою класифікацією методів є розподіл їх на загальні чи загальнонаукові (характерні для різних наукових напрямків) та спеціальні

(використовуються для однієї чи декількох наук). Загальнонаукові методи поділяються на теоретичні та емпіричні (рис. 3).

Теоретичні методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень та формулювання закономірностей процесів та явищ, що обрані для дослідження.

Група цих методів включає в себе: аналіз та синтез, індукцію та дедукцію,

аналогію, моделювання, узагальнення, формалізацію, абстрагування та ін.

Рис. 3. Методи наукового дослідження

14

Емпіричні методи використовуються для отримання та первісної обробки фактичного матеріалу за досліджуваною проблемою. Вони служать для фіксації явищ, їх опису, виявлення помітних зв’язків між процесами та явищами, що досліджуються.

Часто емпіричні методи поділяють на дві підгрупи:

1)робочі, часткові методи, до яких відносяться: дослідження літературних джерел, документів та інших результатів діяльності; експертні оцінки, тестування тощо.

2)комплексні, загальні методи, які будуються на основі використання одного чи кількох часткових методів: аналіз, обстеження, діагностика,

моніторинг тощо.

Всі спеціальні методи досліджень, що використовують в економічній науці, поділяють на окремі групи. Цей поділ здійснений у відповідності з етапами проведення економічного дослідження.

Виділяють такі групи спеціальних методів:

•методи збору інформації;

•методи обробки інформації;

•методи проведення аналітичної роботи;

•методи планових розрахунків і обґрунтувань;

•методи прогнозування.

2.8. Опрацювання літературних джерел

Вивчення літературного матеріалу має своєю метою узагальнення накопиченого досвіду досліджень, що відносяться до даної теми, а також критичний аналіз зібраних літературних даних. Приклад оформлення літератури представлений у дод. Г.

У першу чергу переглядається та аналізується література за поточний рік.

Цінність наукової праці у значній мірі визначається обсягом сукупності літературних джерел, на яких вона заснована, а робота з літературою – це не тільки необхідна умова формування майбутнього фахівця, але і найважливіша

15

передумова його світоглядного становлення, культурного і морального виховання.

Літературний огляд – невід'ємна частина НДРС, а по характеру він повинен бути аналітичним, тому що всі літературні джерела мають розглядатися з критичної позиції. Відзначимо, що за деякими окремими темами НДРС основна робота може складатися саме в аналізі чисельних літературних джерел.

Вивчати стан питання за темою НДРС варто починати з літературних джерел, що рекомендуються науковим керівником.

Пошук літературних даних по темі наукового дослідження необхідно здійснювати, переглядаючи періодичні видання за 3-5 років.

Керуючись отриманими висновками, доцільно розчленувати обсяг накопиченої інформації й обмежиться її найбільш важливими частинами в залежності від мети подальшого дослідження.

Збір матеріалу для наукового дослідження можливий не лише через опрацювання літературних джерел. Студенти можуть користуватися власними спостереженнями, експериментом та ін.

2.9. Узагальнення напрацювань

Отриманий на підставі опрацювання різних літературних джерел, під час спостережень, проведення експерименту тощо матеріал у побільшому має бути згрупований та оброблений за допомогою різних методів обробки та аналізу результатів дослідження. Емпіричні дані студент обробляє методами статистичного аналізу інформації (розрахунок розподілу ознак, середніх величин, кореляційний, регресивний, факторний, дисперсійний аналіз), а також методами моделювання та прогнозування.

Одержані у процесі дослідження кількісні дані подають переважно трьома способами:

•перераховують у тексті наукової роботи;

•подають у вигляді таблиць;

16

• подають у вигляді графічних зображень.

Табличне оформлення результатів дослідження та представлення рисунків сприяє більш наочному сприйняттю результатів проведеного дослідження.

3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО СКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

ЗВІТНИХ ДОКУМЕНТІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ НДРС

Результати науково-дослідної роботи студента над певною проблемою мають бути згруповані належним чином і представлені на перевірку науковому керівнику у вигляді наукової роботи.

Загальними вимогами до усіх видів звітної документації є:

–чітка і логічна послідовність викладення матеріалу відповідно до програми (плану) досліджень;

–вірогідність і переконливість даних, отриманих при роботі над проблемою;

–стислість і точність викладу, формулювань, що виключають можливість неоднозначного тлумачення;

–конкретність викладу результатів дослідження;

–обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

3.1. Оформлення НДРС

Науковий звіт повинен бути виконано з урахуванням державних та галузевих стандартів (ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення).

Мова наукової роботи - державна, стиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Відповідно до нормативних документів необхідно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

17

При написанні наукового звіту студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріал або окремі результати.

Роботу виконують за допомогою комп'ютерної техніки на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Роботу друкують через півтора інтервали 14 шрифтом Тimes New Roman. Обсяг роботи повинен складати 60-75 сторінок.

Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхній і нижній – 20 мм, правий – 10 мм, лівий – 25 мм.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. На сторінці може бути виправлень не більше трьох.

Скорочення слів і словосполучень в роботі - допускаються тільки загальновизнані.

Робота повинна містити:

-титульний аркуш (додаток В);

-завдання до виконання НДРС (додаток Г);

-зміст;

-вступ;

-основна частина (розділи, підрозділи, пункти, підпункти);

-висновки (загальні за результатами дослідження);

-список використаних джерел (додаток Д);

-додатки (за результатами дослідження).

Зміст або план НДРС може займати 1–1,5 сторінки. В ньому записуються назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. План роботи має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її (додаток А)

18

У вступі 2–3 сторінки дається наукове обґрунтування актуальності і значення обраної теми; формулюються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження; наводиться перелік методів дослідження; повідомляється, чи пройшла робота якусь апробацію у замовника чи в іншій організації.

Зміст основної частини визначається темою НДРС, складом питань, що розглядаються, індивідуальним планом, фактичним матеріалом. Текст основної частини НДРС поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Висновки є завершальною частиною НДРС. Вони містять стислий виклад актуальності теми, зроблених оцінок та узагальнень під час аналізу, пропозицій автора та їх економічної ефективності. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором НДРС поставленої мети і завдань. Також формуються рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. Обсяг висновків - 2–3

сторінки.

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (дод. Г).

У додатки виносяться громіздкі таблиці допоміжного характеру, блок-

схеми, зразки форм таблиць та анкет соціологічного опитування тощо.

Заголовки структурних частин НДРС «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами

(крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка,

надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1-2 інтервалам.

Кожну структурну частину НДРС треба починати з нової сторінки.

19

До загального обсягу НДРС не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів НДРС підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою НДРС є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок НДРС. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини НДРС, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини НДРС, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.«(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

20